Тема 3. Темперамент

Мета: сформувати наукове уявлення про темперамент, з’ясувати сутність теорій темпераменту, значення його динамічних характеристик в процесі формування особистості, визначити фізіологічні механізми,типи та властивості темпераменту,розкрити психологічні характеристики темпераменту,ознайомитись з методиками діагностики темпераменту.

Питання для підготовки:

1.Поняття про темперамент. Організм, нервова система та темперамент.

2.Гуморальні (Гіпократ,Гален, Лесгафт) та конституційні теорії темпераменту (Кречмер, Шелдон,). Характеристика типів темпераменту за І.П.Павловим.

3.Школа Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина. Психологічні властивості типів темпераменту(сенситивність, активність, темп реакцій, ригідність, та.ін.).

4.Вплив темпераменту на індивідуальний стиль та ефективність діяльності людини. Шляхи пристосування темпераменту до вимог діяльності (трудової, учбової, спортивної).

5.Методи діагностики темпераменту.

6.Проблема співвідношення типологічних та вікових особливостей темпераменту.

Література:

Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.:ЧеРо, 1998.–С. 244-267.

Годфруа Ж. Что такое психология. - В 2-х т. - М: Мир, 1992,Т.1.–С. 11-215 (гл.1-3).

Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004.

Ковалев А.Г. Психология личности. - М., 1970–С. 187-205.

Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы.–Казань: Изд-во Казан.ун-та,1961.–278 с.

Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С. 553-562.

Мерлин В.С. Психология индивидуальности. Избранные психологические труды. – М.: Изд-во практ. психологии. Воронеж, 1996.

Мерлин B.C. Очерки теории темперамента. - М.: Просвещение, 1973

Небылицин В.Д. Избр. псих. труды. М.: Педагогика, 1990.

Немов Р.С. Психология. – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. –С.394-405.

Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986 (гл. 16).

Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981(гл. 18).

Практические занятия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1972. –С. 134-138.

Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С. 231-246.

Психология индивидуальных различий. Тексты. – М.: МГУ, 1982.–С. 5-237.

Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.–С.103-108.

Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С. 613-620. – С. 613-620.

Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М.: Прогресс, 1982. –С. 49-180.

Современная психология: Справочное руководство / Под. Ред. В. Н. Дружинина. М.: Инфра-М, 1999. –С. 51-81.

Теплов Б.М. Избр. псих. труды. – М.: Педагогика, 1985.

Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность Т. 1-2. – М., 1986.– Т.1.–С. 11-178.

Методичні рекомендації до вивчення теми:

Зазвичай дана тема не викликає особливих труднощів у студентів. З типами темпераментів вони достатньо ознайомлені з популярної літератури. Тому в процесі роботи над темою основну увагу слід звернути на поглиблення поверхових уявлень про характеристики темпераментів, ознайомлення з більш глибокими їх ознаками, ніж зовнішній малюнок поведінки, подолання усталених настанов на перебільшення значення або,навпаки,ігнорування типологічних особливостей темперамента як значущого чинника поведінки.

При вивченні теми найбільш важливими моментами є: 1)усвідомлення майбутніми вчителями життєздатності різних типів темпераментів, наявності представників кожного з них в будь –якій навчальній групі;2) розуміння того,що тип темпераменту не детермінує поведінку жорстко і однозначно,але він суттєво впливає на особливості учбової діяльності та взаємовідносини з іншими людьми;3)формування установки на вибір адекватних тактичних прийомів та стратегій взаємодії з учнями –представниками різних типів темпераментів;4) усвідомлення студентами власних темпераментальних властивостей та їх впливу на взаємовідносини з іншими людьми та поведінку.

Темперамент (від лат. temperare — змішувати в належних співвідно­шеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) харак­теризує динамічний бік психічних реакцій людини — їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. Це індивідуальна особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній враз­ливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності.

Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньо­грецьким лікарем і філософом Гіппократом. Він та його послідовники (римський лікар Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію (від лат. humor — рідина, соки організму — кров, флегма, жовч), згідно з якою темперамент спричинює перевага в організмі певної рідини. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров'ю, жовчю та слизом (лімфа, флегма). На основі цього погля­ду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний (від лат. sanguis — кров, перевага в організмі крові), флегматичний (від грецьк. phlegma — слизь, перевага в організмі слизу), холеричний (від грецьк. chole — жовч, перевага в організмі жовчі) та меланхолійний (від грецьк. melas — чорний, похмурий та chole — жовч, перевага в ор­ганізмі чорної жовчі). Сьогодні це вчення цікаве тільки з історичного погляду.

Німецький психіатр Е. Кречмер обстоював залежність психічно­го складу особистості від будови (конституції) тіла (конституційні теорії темпераменту) Він запропону­вав власну класифікацію типів конституції (пікнічний, астенічний, ат­летичний, дисплатичний) і вважав, що кожному з них властивий певний темперамент.

Основи нейродинамічної теорії темпераменту було закладеноІ.Павловим, який виділив три основні властивості нервової системи –силу, врівноваженість і рухливість збуджувального та гальмівного нервових процесів. Чотири основні типи ВНД було співвіднесено з античною класифікацією темпераменту.

Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності стисло наведено в таблиці.

Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності
Холерик Сангвінік Флегматик Меланхолік	Сильний Сильний Сильний Слабкий	Неврівноважений Врівноважений Врівноважений Неврівноважений	Рухливий Рухливий Малорухливий Інертний

У працях Б.М.Теплова і В.Д. Небиліцина було показано,що: 1)структура властивостей нервової системи є складнішою, а число комбінацій цих властивостей значно більше,ніж це вважалося раніше;2)основними компонентами темпераменту є загальна активність індивіда,його моторика та емоційність. Було доведено, що темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно по­значаються на його проявах. Це такі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість.

Пластичність — притаманна нервовій системі властивість змінюватися під дією подразників та залишати і зберігати сліди їх впливу. Вона виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються.

Ригідність протилежна пластичності—це складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини,

труднощі (аж до повної нездат­ності) у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності та пове­дінки в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови. Сензитивність (чутливість) визначається величиною подразника, що приводить до виникнення реакції,тобто це міра чутливості до явищ дійсності, що стосу­ються особистості. Сензитивність зумовлює характероло­гічні особливості людини, що виявляються у підвищеній чутли­вості до подій, які відбуваються з нею та супроводжується підвищеною тривожністю, острахом нових ситуацій, людей, уся­кого роду випробувань і т. п.

Екстраверсія — інтроверсія — характеристика індивіду­ально-типологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстравертованість) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтро­вертованість).

Лабільність — властивість НС, яка характеризує швидкість виникнення та протікання процесів збудження і гальмування.

Реактивність — це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше — в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе.

Резистентність — міра здатності опиратися негативним або не­сприятливим обставинам.

Враховуючи названі властивості темпераменту можно дати таку характеристику відомим типам темпераменту. Для холеричного темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпульсивність та яскрава виразність емоційних пережи­вань. Якщо немає адекватного виховання, у холерика можуть закріпитися такі риси, як нестриманість, гарячковість, нездат­ність до самоконтролю в емоціогенних умовах.

Сангвінічному темпераменту притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас, переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді й поверховості.

Меланхолійний темперамент пов'язується з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю моторики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глиби­ною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і від­чуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності.

Флегматичний темперамент характеризується такими озна­ками поведінки, як низький рівень активності та невміння пере­ключатися, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.

Темперамент багато в чому визначає особливості характеру людини, його можна вважати індивідною основою характеру. Сангвініки звичайно бувають товариськими, відкритими, говіркими, живими, ініціативними, але часто безтурботними і не завжди схильні доводити почату справу до кінця. У холериків часті зміни настрою, вони активні, але в той же час імпульсивні, бувають вразливими й агресивними і здебільшого оптимістичні. У темпераменті флегматика особливо помітні розміреність, спокій, надійність. Вони миролюбні, але відрізняються пасивністю. Меланхоліки - це дуже чуттєві люди, звичайно спостережливі, але тому тривожні, нетовариські, швидко дратуються і багато переживають, песимістичні.

Розуміючи значення темпераменту в регуляції динаміки психічної діяльності й у збереженні життєвих констант організму, можна продумати рекомендації для розвитку ряду властивостей темпераменту досліджуваного за допомогою корекції деяких рис характеру.

Наприклад, у сангвініка важливо заохочувати працьовитість, схильність до новизни, але при цьому потрібно контролювати навантаження, щоб воно були в розумних межах. Йому варто тренувати дисциплінованість і вчитися діловим контактам і чіткості.

Холерикам з їх вираженими лідерськими якостями бажано стежити за позитивністю відносин з навколишніми, не "з'ясовувати відносин" у моменти конфліктів, а обговорювати виниклі проблеми пізніше в спокійній ситуації, контролювати прагнення підкоряти собі інших людей, направити зусилля на власне естетичне виховання.

Працьовитим флегматикам варто порекомендувати тренувати свій соціальний інтелект (розуміння людей, спостережливість за переживаннями інших, налагодження контактів і т.п.). У ряді випадків через скромність у них не завжди адекватна самооцінка, яку у цих випадках важливо підвищити.

Меланхолікам з їхньою вдумливістю і підвищеної сенситивністю не варто поспішати включатися у види діяльності і спілкування, де тверда субординація. Їм теж потрібно контролювати і рефлексувати своє ставлення до інших (особливо уникати сильної віри в чийсь авторитет), налаштовуватися на успіх у роботі, а для цього розраховувати терміни виконання її окремих ланок або частин. Для розвитку контактності і товариськості бажано брати суспільні навантаження, що дозволяють вступати в різні взаємини з іншими людьми, намагатися брати участь у різних заходах, виступати з доповідями на конференціях.

Питання для дискусії:

1.В чому полягає зв’язок організму, нервової системи і темпераменту?

2.Чи можливі зміни у проявах і розвитку темпераменту.

3.Яким є зв’язок темпераменту з ефективністю діяльності.Чи є «небажані» типи темпераменту?

4.Як пов’язані темперамент і особливості формування негативних якостей особистості.

5.Чи можливе пристосування темпераменту до вимог різних видів діяльності?

6.Дослідження показують, що різні типи темпераментів містять можливості для продуктивної психічної діяльності. Чи можна соціальну цінність людей визначати, виходячи з типів темпераменту?

7.Чи вважаєте ви, що вчення Кречмера про темперамент на сучасному етапі є неактуальним?

Опрацюйте за підручниками матеріали теми і ви­конайте такі завдання.

Завдання репродуктивного рівня(1-3 бали):

I.Виконайте завдання № 1-9 з таблиці № 4 (1-3 бали).

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв'язання теоретичних та практичних задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1 ) На основі характеристики визначте тип темпераменту. (1бал)

А). К. життєрадісний, легко входить в контакт з колегами, без труднощів пристосовується до нових умов. Легко захоплюється усім новим, але швидко може втратити до нього інтерес.

Б). С. Нестримний, імпульсивний, міміка виразна, швидко змінюється, мовлення поспішне, рухи різкі. З ентузіазмом розпочинає справу, але часто інтерес пропадає, роботу потім виконує по інерції або взагалі припиняє.

В). Г. Чутливий, але дій уповільнені, часто ображається все сприймає на свій рахунок, довго переживає промахи. Може “входити в себе”, в коло своїх переживань.

Г). Д. Ініціативний, працює і діє дуже інтенсивно, може витримувати велике навантаження, виконувати одночасно декілька справ. Стомленість у Д. впливає перш за все на підвищення роздратованості або навіть агресивності. Але Д. за короткий час може відпочити.

2) Виберіть серед поданого переліку слів ті, які стосуються темпераменту (1бал), з обґрунтуванням відповіді-(2 бали).

Працьовитість, наполегливість, свідомість, неврівноваженість, музикальність, кмітливість, сензитивність, реактивність, екстравертність, запальність, агресивність, емоційність, педантичність, вимогливість, принциповість, швидке переключення уваги, гострота зору, геніальність, сила емоційної реакції, багатство міміки, глибина почуттів.

3)У якого учня – Валька К. чи Сашка П. – в особливостях поведінки найвиразніше проявляються властивості темпераменту?

Дайте обґрунтування свого вибору (2 бали).

У Валька К. підвищена активність, енергійність і працездатність проявляються під час виконання будь-яких домашніх доручень, шкільних завдань, а також під час виконання будь-яких громадських доручень; у Сашка П. ті самі риси проявляються тільки під час виконання цікавих домашніх доручень, шкільних завдань чи громадських навантажень.

4) Яка властивість темпераменту проявилася в Аїди і Люди?За якими ознаками це можна встановити? (2 бали).

Аїда і Люда – учениці 9 класу. У них при близно однакова успішність і однакове становище в колективі. Коли на початку навчального року вони дізналися, що їхній клас розформовується, то Аїда з задоволенням заявила, що нарешті вона розстанеться з дітьми, які її кривдили. Люда ж з прикрістю зауважила, що тепер вона знову буде в одному класі з Р. і У., з якими вона порвала дружбу. Проте після формування класу Люда в перші ж дні познайомилася з новими товаришами, а Аїда довго навіть не підходила до нових учнів.

5)Визначте, про які властивості темпераменту говориться в прикладі.Яка властивість темпераменту проявляється в Петрика і Вані? (1 бал).

Петрик любить пожвавлену метушню довкола себе, дуже товариський, любить бути в центрі уваги; Ваня, навпаки, надає перевагу тиші й самотності, важко сходиться з новими людьми, надто велика увага його бентежить.

6) Які з наведених прикметників слугують для опису рухової сфери темпе­раменту, а які — для характеристики емоційної сфери темпераменту(1 бал).

Швидкий, рухливий, живий, різкий, запальний, млявий, імпуль­сивний, чуттєвий, життєрадісний, повільний, енергетичний, стрім­кий, загальмований, вразливий.

7)

Пластичність — притаманна нервовій системі властивість змінюватися під дією подразників та залишати і зберігати сліди їх впливу.

Сензитивність — (чутливість) визначається величиною подразника, що приводить до виникнення реакції. Характероло­гічна особливість людини, що виявляється у підвищеній чутли­вості до подій, які відбуваються з нею. Звичайно супроводжується підвищеною тривожністю, острахом нових ситуацій, людей, уся­кого роду випробувань і т. п.

Сензитивні періоди — вікові періоди, коли умови для роз­витку певних психічних властивостей та рис будуть найсприятли­вішими.

Екстраверсія — інтроверсія — характеристика індивіду­ально-психологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості особистості або на світ зовнішніх об'єктів, або на явища власного суб'єктивного світу відповідно.

Ригідність (у психології) — труднощі (аж до повної нездат­ності) у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності та пове­дінки в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови.

Дата добавления: 2014-11-29