Методи контролю техногенних навантажень

Нормування обсягів забруднень антропогенних навантажень.

Для оцінки рівня забруднення середовища та його якості використовують показник ГДК – гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин. ГДК – це максимальна концентрація речовини в навколишньому середовищі, при якій не спостерігається прямого чи опосередкованого шкідливого впливу цієї речовини на організм людини.

Розрізняють:

a ГДК р.з. – гранично допустима концентрація хімічної речовини у повітрі робочої зони (при щоденній роботі в межах 8 год. але не більше 41 год. на тиждень), упродовж всього робочого стажу не має викликати захворювань в процесі роботи чи у віддалені терміни життя сучасного і наступного поколінь.

a ГДК м.р. – гранично допустима максимальна разова концентрація хімічної речовини у повітрі населених пунктів, мг/м³. Ця концентрація при вдиханні впродовж 30 хв. не має викликати рефлекторних реакцій в організмі людини.

a ГДК с.д. – гранично допустима середньодобова концентрація хімічної сполуки у повітрі населених пунктів, мг/м³, не повинна чинити прямої чи опосередкованої дії при необмежено тривалому вдиханні.

a ГДВ – гранично допустимий викид забруднюючих речовин в атмосферу, при якому забезпечується дотримання гігієнічних нормативів у повітрі населених пунктів за найбільш несприятливих умов розсіювання.

a ГДЕН – це сукупність окремих впливів, які або не впливають на якість середовища, або змінюють її в допустимих межах, тобто не руйнують екосистем і не викликають несприятливих наслідків для найважливіших популяцій (гранично допустиме екологічне навантаження).

ГДК шкідливих речовин у повітрі визначається у мг/м³, у воді – мг/л, в ґрунті та продуктах харчування – мг/кг.

Концепція ГДК не гарантує захисту людини.

Головним недоліком використання ГДК є те, що норми встановлюються для кожної речовини, організм же реагує не на окремий забруднювач, а на всю сукупність забруднювачів. В довкіллі може відбуватись синергічний ефект – підсилення шкідливої дії кількох забруднювачів.

Контроль шумових вібраційних та електромагнітних забруднень.

Шум – це усі неприємні й небажані звуки, які заважають нормально працювати та відпочивати. Шум може визивати цілу низку захворювань: головний біль, глухоту, розлади травлення, розлади нервової системи, психічні захворювання тощо.

Сила звуку визначається зміною звукового тиску в навколишньому повітряному середовищі. Для визначення рівня звукового тиску розроблено логарифмічну шкалу, кожний ступінь якої відповідає зміні інтенсивності шуму і називається белом (Б) на честь винахідника телефону, американського вченого А. Белла. На практиці використовують децибел (дБ), 1Б = 10 дБ.

Встановлено нормативи шумів. Допустимим вважається такий шум, тривала дія якого не спричинює зниження гостроти сприйняття звуку й забезпечує задовільну розпізнаваність мови, на відстані 1,5м. допустимі межі 45-85 дБ.

Унормовано шумові характеристики місць перебування людей:

- для сну, відпочинку 30-45 дБ,

- для розумової праці – 45-55 дБ,

- для роботи з персональним комп’ютером – 50-65 дБ,

- для виробничих цехів, магазинів, гаражів – 56-70 дБ.

Є багато способів боротьби з шумом: використання шумопоглинальних екранів, фільтрів, матеріалів, зміна технології виробництва, впровадження безшумних механізмів і деталей, зміна режиму, динаміки та транспортних потоків у містах.

Вібрації – механічні коливання, що виникають під час роботи різних механізмів. Значення вібрацій, для природи, залежить від їхньої потужності й частоти. Слабкі вібрації часто корисні, вони в деяких випадках прискорюють розвиток рослин і тварин, використовуються в медицині. Сильні вібрації негативно впливають на довкілля й живі організми, в тому числі й людину.

Електромагнітні поля.

Інтенсивний розвиток електроніки й радіотехніки призвів до забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями. Їхні джерела: радіо-, телевізійні й радіолокаційні станції та центри, високовольтні лінії електропередач, підстанції, електротранспорт, телевізори і комп’ютери, особливо комп’ютерні центри, де зосереджено багато цієї техніки. Останнім часом помітно зросла захворюваність осіб, що тривалий час працюють з комп’ютерами. Тому переглядаються й стають жорсткішими нормативи режиму роботи, застосовуються спеціальні захисні екрани, сітки тощо.

Слід пам’ятати, що ПЕОМ та відеотермінали – це джерела м’якого рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного та електромагнітного випромінювань. Крім того ЕОМ – джерело утворення магнітних полів і, в разі тривалої роботи, значної іонізації повітря.

Екологічний моніторинг.

Забруднення природного середовища та потреби охорони природи призвели до необхідності організації обліку розмірів антропогенних змін в природному середовищі. Ця задача вирішується за допомогою моніторингу.

Моніторинг – це науково-інформаційна система спостережень, оцінок та прогнозів стану навколишнього середовища та живих організмів. Виділяють три види моніторингу:

- фоновий – систематичні заміри стану біосфери, ґрунту, природних вод та особливостей земної поверхні;

- біологічний (біосферний) – систематичне оцінювання стану видів рослин та тварин;

- господарський – оцінка діяльності окремих сільськогосподарських або промислових підприємств.

Залежно від розмірів охопленої території розрізняють три основних види моніторингу:

- глобальний – оцінка стану біосфери, атмосфери, гідросфери та геосфери в цілому;

- регіональний – виявлення джерел та шляхів забруднюючих речовин у межах великих регіонів;

- локальний – аналіз стану окремого природного об’єкта.

Часто результати моніторингу оформляють у вигляді екологічних карт.

Особливу різновидність моніторингу представляє біоіндикація або біомоніторинг – область екології, що вивчає стан навколишнього середовища на основі змін, які спостерігаються в особин, популяцій видів живих організмів.

Наприклад, в якості тест-об’єктів забруднення води використовуються мілкі прісноводні рачки-дафнії, різноманітні мікроорганізми, водорості, молюски, деякі високочутливі до забруднення риби, наприклад, форель.

Для контролю забруднень атмосфери в якості тест-об’єктів використовують різноманітні рослини. Так, хвойні породи чутливі до фтористих сполук та сульфур триоксиду – у них починають засихати верхівки. У гладіолусів під дією забруднювачів квіти змінюють форму та забарвлення. Підвищену чутливість до забруднень атмосфери мають мохи та лишайники.

У цілому моніторинг дає фактичні дані, що необхідні для розробки математичних моделей, які дозволяють на основі комп’ютерної техніки робити узагальнення та порівняння, розробляти прогнози і оперативно використовувати заходи запобігання деградаційним процесам в природі.

Питання для самоконтролю знань.

1. Який показник використовується для оцінки рівня забруднень середовища?

2. Чому концепція ГДК не гарантує захисту людини?

3. Що таке синергічний ефект?

4. У чому полягає небезпечність синергічного ефекту?

5. Що таке моніторинг та яка його мета?

6. У чому полягає необхідність проведення моніторингу природного середовища?

7. За якими ознаками класифікують моніторинг?

8. Що таке біоіндикація?

9. Які види живих організмів використовують для біологічного тестування?

Література

1. Л1 стор. 158-171

2. Л2 стор. 169

3. Природні ресурси.

Природні ресурси – це всі компоненти довкілля і всі умови існування, які використовуються для задоволення матеріальних та духовних потреб людства; це всі компоненти довкілля, які людина використовує для забезпечення свого існування: мінеральна сировина, життєвий простір, повітря, вода та ін.

Існує кілька класифікацій природних ресурсів. За природноекономічною класифікацією їх поділяють на:

- земельні – ґрунти ті інші землі;

- мінеральні – сировинна база;

- енергетичні – традиційні та нетрадиційні джерела енергії;

- біологічні – склад флори та фауни;

- кліматичні – сприятливі для життя, праці, розмноження (температура, вологість, опади та ін.);

- життєвий простір – місце для проживання й відпочинку;

- генетичний фонд – адаптаційна здатність усього живого.

За ознакою вичерпності природні ресурси поділяються на:

- невичерпні – енергія сонця, вітру, океану, земних надр;

- умовно невичерпні – повітря, вода;

- вичерпні – земельні, мінеральні, біологічні.

Вичерпні ресурси в свою чергу поділяються на:

- невідновні – ті, що абсолютно не відновлюються (кам’яне вугілля, нафта, більшість корисних копалин), або відновлюються в мільйони разів повільніше, ніж використовуються (торф’яники, багато осадових порід);

- відновні – такі, що при раціональному використанні постійно взаємовідновлюються: ґрунти, рослинний і тваринний світ та деякі мінеральні ресурси, наприклад морська сіль.

Земельні ресурси – найбільш універсальний природний ресурс, необхідний для усіх галузей господарства.

Верхній тонкий шар Землі – грунт – має природну родючість. Стан ґрунтів у світі характеризується загальною деградацією.

Серед основних причин деградації ґрунтів:

- ерозія (що виникає внаслідок знелісення та неправильного обробітку земель);

- спустелювання (виникає через вирубку рослинності, ущільнення колесами техніки, перевипас худоби в посушливих та арктичних районах);

- засолення (виникає в результаті неправильного зрошування та забруднення мінеральними добривами, пестицидами) тощо.

Через діяльність людини структура земної поверхні постійно змінюється: зменшуються площі лісів, степів, зростають площі, зайняті транспортними магістралями, містами тощо. Світові земельні ресурси придатні до життя вичерпані до краю.

Освоєність території України – 92%, у тому числі сільськогосподарське освоєння – 70%, це один з найвищих показників у світі.

Енергетичні ресурси. Джерела енергії, які використовує людство, поділяються на відновлювані – енергія Сонця, вітру, морських припливів, гідроенергія річок, внутрішнього тепла Землі, й не відновлювані – викопне мінеральне паливо та ядерна енергія. Спалювання мінеральної сировини – це нераціональний спосіб використання природних ресурсів тому що:

- це цінна сировина для хімічного синтезу;

- при спалюванні забруднюється навколишнє середовище;

- запасів вистачить не надовго.

Крім того, використання викопного палива спричинює додаткове нагрівання атмосфери й гідросфери, що може визвати кліматичні зміни. Використання ж відновлюваних джерел енергії не порушує теплового балансу Землі, тому майбутнє – за альтернативними джерелами енергії.

Мінеральні ресурси – належать до невідновних і характеризуються рудним резервом. Запаси руд у багатих родовищах на верхніх горизонтах Землі майже вичерпані. Нині видобувають бідніші руди на більших глибинах. Подовжити термін використання мінеральних ресурсів можна пошуком нових родовищ, вдосконаленням технології видобутку руд, економічною та раціональною переробкою сировини, повторним використанням металів (переробка брухту), пошуком замінників металів.

Значним і поки що невикористаним резервом природних ресурсів є Світовий океан.

Біологічні ресурси – продукція сільськогосподарського виробництва. Може прогодувати обмежену кількість людей, причому ці можливості нерівномірно розподілені на планеті. До того ж екологічно чистих продуктів харчування у світі стає все менше. Як результат – від голоду та хвороб, обумовлених недоїданням, щорічно у світі помирає біля 3 мільйонів дітей.

Крім того, вирубка лісів, перепромисел риби, морепродуктів, звірів та птахів, порушення та руйнування природних біоценозів, зменшення біологічного різноманіття останнім часом набули загрозливих масштабів.

Питання для самоконтролю знань.

10. Що таке природні ресурси?

11. Які ресурси відносяться до невичерпних?

12. Чому повітря, воду відносять до умовно невичерпних?

13. Які ресурси є відновними?

14. Які негативні наслідки використання викопного палива?

15. Вказати можливі шляхи вирішення сировинної проблеми.

16. Охарактеризувати стан земельних ресурсів у світі.

4. Екопроблеми атмосфери, гідросфери, літосфери та їх охорона. Біорізноманіття та його охорона.

Дата добавления: 2014-11-29