Специфіка архітектури

Методи архітектурного проектування

Контрольні питання і завдання

1. За якими ознаками і як класифікують населені пункти?

2. Які функціональні зони виділяють у міських та сільських поселеннях?

3. Для чого призначена сельбищна територія в міському поселенні?

4. Наведіть класифікацію будинків і споруд за призначенням.

5. За якими основними ознаками класифікують житлові будинки?

6. За якими основними ознаками класифікують громадські будинки і споруди?

7. За якими основними ознаками класифікують промислові будівлі й споруди?

8. За якими основними ознаками класифікують сільськогосподарські будівлі й споруди?

Найголовніша особливість архітектури як матеріального середовища прямо випливає з його призначення: створення сприятливих умов для задоволення як матеріальних, так і духовних потреб людини й суспільства в цілому як передумов їх гармонійного розвитку. Двоєдина, матеріально-духовна сутність людських прагнень яскраво змальована класиком української поезії Максимом Рильським:

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що серце тисне.

У щастя людського два рівних є крила –

Троянди й виноград, красиве і корисне.

«Троянди й виноград»

Так само двоєдина і сутність архітектури як середовища, що поєднує утилітарно-практичні й ідейно-естетичні якості. Причому сприйняття архітектури людиною в основному відбувається саме через утилітарно-практичний бік, а її ідейно-естетичні властивості при цьому виступають як додаток (рис. 1.8).

Єдність прекрасного і корисного, утилітарного й естетичного в архітектурному середовищі визначає нерозривну єдність мистецтва та практичної діяльності в архітектурній діяльності. Власне, в давнину ці аспекти і не розділялись – автор проекту одночасно був і керівником будівництва (архітектор у перекладі з грецької саме й означає «головний будівельник»). Згодом, з ускладненням архітектурних об’єктів, виникла необхідність у науковому обґрунтуванні проектних рішень. Реалізація ж архітектурного задуму, втілення його в конкретному архітектурному об’єкті була і залишається неможливою без урахування економічних та технічних можливостей суспільства на конкретному етапі його історичного розвитку (рис. 1.9). Таким чином, сьогодні архітектурна діяльність являє собою поєднання науки, мистецтва, техніки і виробництва. Кожне з цих явищ є відображенням лише одного аспекту архітектури в цілому.

Мистецький аспект архітектури, т. зв. художня архітектура, має такі специфічні риси.

Утилітарність – архітектура впливає на свідомість людини не лише ідейно, але передусім матеріально, змінюючи навколишню дійсність. Тому в архітектурі головним є конкретна матеріальна структура, в якій утілена ідейно-естетична сутність твору, а в інших мистецтвах, навпаки, – головною

Рисунок 1.8 – Способи сприйняття та осягнення змісту архітектурних об’єктів:

1 – матеріальне в архітектурі; 2 – духовний, художній зміст архітектури; 3 – основний спосіб сприйняття та осягнення змісту архітектурних об’єктів; 4 – додатковий спосіб сприйняття та осягнення змісту архітектурних об’єктів

Рисунок 1.9 – Процес створення архітектурних об’єктів

цінністю для споживача є саме естетично-ідейна складова твору, а не її матеріальні носії.

Довготривалість дії – сила художніх образів архітектури підсилюється постійним і ненав’язливим впливом на людину, адже все її життя проходить у штучному, архітектурному середовищі.

Загальний характер ідей – архітектура, на відміну від живопису чи скульптури, є мистецтвом не зображувальним, а виражальним (подібно до музики). Тому ідеї, які вона виражає, з одного боку, є досить абстрактними та узагальненими – велич, легкість, простота, урочистість, спокій, динамізм тощо, а з іншого – саме завдяки своїй узагальненості однаково сприймаються людьми не лише різних культур, але й різних часів.

Колективність – архітектурний витвір є результатом праці багатьох фахівців: науковців, інженерів, будівельників, художників, але координувати їх зусилля, підпорядковуючи єдиному творчому задумові, має саме архітектор, подібно до режисера в театрі або кінематографі.

Локальність – твори архітектури, як правило, тісно пов’язані з місцем їх розташування, котре визначає основні риси їх функціонально-планувальної організації та об’ємно-просторової композиції. Такої нерозривної єдності не досягає жоден із витворів інших видів мистецтв.

Сучасність – витвір архітектури завжди відповідає функціональним та ідейно-естетичним потребам свого часу, відображаючи конкретну стадію розвитку техніко-економічних можливостей та світоглядних цінностей суспільства. Історії відомі письменники, художники або композитори, що випередили свій час, недооцінені сучасниками й гідно пошановані лише нащадками, – але для архітектора таке неможливе.

Особлива роль замовника – архітектор, на відміну від інших митців, практично позбавлений можливості творити «мистецтво для мистецтва», керуючись виключно власним натхненням, працювати «в стіл». З одного боку, це зумовлюється надзвичайно великими, порівняно з іншими видами мистецтв, витратами коштів, праці та матеріалів для створення архітектурних об’єктів. З іншого – без конкретного споживача, в інтересах якого здійснюється формування штучного середовища в цілому і конкретного архітектурного об’єкта, архітектурна діяльність великою мірою взагалі втрачає сенс. Практично кожен архітектурний шедевр є результатом плідної співпраці архітектора й замовника. Так звана «паперова архітектура», тобто нереалізовані з тієї чи іншої причини (або принципово нездійсненні на конкретному історичному етапі) проектні розробки, не є творами архітектури у повному значенні цього слова, це швидше теоретичні, концептуальні напрацювання.

Слід підкреслити, що зведення архітектури в цілому до художньої архітектури як виду мистецтва, ототожнення архітектурної творчості з художньою означає і в теорії, і в дійсності звуження об’єкта, соціальних задач та соціального значення архітектурної діяльності. Подальший розвиток архітектури, що спирається на поглиблення людського знання, пов’язаний не так із художньою образністю творів архітектури, як із наближенням їх до тієї єдності функціональних, просторових, речовинних та естетичних якостей, що притаманна природним формам, тобто дійсним перетворенням архітектури на другу природу.

Дата добавления: 2014-11-29