Атрофія зорового нерву

Пігментна абіотрофія сітківки

Це генетично зумовлене захворювання з частотою один випадок на 4 000 населення. Передається по аутосомно-рецесивному і аутосомно-домінантному типу; може бути пов’язане з Х-хромосомою. Хвороба може проявитися як в дитячому, юнацькому, так і молодому віці. Найпершим симптомом, який передує змінам очного дна, є погіршання зору в сутінках - "куряча сліпота", яка поступово прогресує. Згодом на очному дні, по периферії, з’являються пігментні вогнища по типу "кісткових тілець", концентрично звужується поле зору, спостерігається віщана атрофія зорового нерву. Зміни очного дна поступово прогресують, з часом хворі стають інвалідами по зору.

Лікування пігментної абіотрофії малоефективне, патогенетичними вважають препарати РНК (енкад). Прогноз захворювання, як сказано вище, несприятливий.

Вона є не самостійним захворюванням, а наслідком інших патологічних процесів в оці, в центральній нервовій системі, у всьому організмі, а також результатом наслідуваних генетичних порушень. Найчастіше атрофія зорового нерву є наслідком невритів зорового нерву, ішемічних нейропатій, оклюзій судин сітківки, запальних, судинних та пухлинних процесів головного мозку і його оболонок, запальних процесів орбіти, деформацій черепу, травм ока та черепу, профузних кровотеч, інтоксикацій.

Атрофія зорового нерву може бути первинною і вторинною. При пер­винній атрофії диск зорового нерву частково або повністю блідий, межі його чіткі, артерії сітківки звужені. При вторинній атрофії, яка виникає після застійного диску, диск сірий, з розмитими межами. Згодом вторинна атрофія переходить в первинну. При атрофії зорового нерву спостерігається різноманітне зниження зору, в тому числі і до сліпоти, звуження поля зору, порушується кольоровий зір.

Лікування атрофій зорового нерву різного походження представляє собою велику проблему в зв’язку з малою його ефективністю. Призначають судинорозширюючі препарати, вітаміни групи В, біостимулятори, ноотропи та ін. Найбільш перспективним методом лікування вважають пряму стимуляцію зорового нерву слабким електрострумом. В експерименті були досягнуті гарні результати, але застосувати цей метод на живій людині в широкій практиці поки що неможливо в зв’язку з важкодоступністю зорового нерву. В лікуванні застосовують також магнітотерапію, фоно- та електро­форез, стимуляцію зорового нерву низькоенергетичними лазерами.

З наслідуваних атрофій найбільш відома Леберівська атрофія зоро­вого нерву, на яку страждають чоловіки. Хвороба найчастіше проявляєть­ся у віці 13-20 років, спочатку на одному, а потім на іншому оці. Захворювання розпочинається як ретробульбарний неврит з наступним виходом у атрофію зорового нерву. Лікування поки що не існує.

Дата добавления: 2014-11-29