Порядок виконання роботи. 1. Увімкнути живлення стенда (автомат QF1)

1. Увімкнути живлення стенда (автомат QF1).

2. Відкрити засувки Z_27, Z_3, Z_4, Z₆, Z₁, закрити засувки Z_14, Z_15, Z_17, Z_18, Z_19, Z_20, Z_23, Z₁₁, Z₂, Z₂₄, Z₉, Z₁₀.

3. Подати живлення на перетворювач частоти ПЧ1 (кнопка К₁ «׀»), при цьому повинна засвітитися сигнальна лампа цієї кнопки, перемикач SA₁ перевести в положення «П».

4. Повільно обертайте задавач «Ч» проти годинникової стрілки до встановлення частоти 50 Гц (значення частоти відображається на дисплеї). Відкрити засувку Z₁₄.

5. Виконати вимірювання витрати рідини (витратомір Q1, Q2), тиску на виході насоса (Дт1) та в трубопроводі (Дт5). Дані вимірювань занести до табл. 3.18.

6. Повторити дії, описані в п. 5 для випадків, коли Z₆ прикрита на 20 %, 40 %, 60 %, 80 % і повністю закрита. Зміна положення засувки встановлюються кнопками .

Таблиця 3.18 – Експериментальні дані

№	Ступінь відкриття засувки, %	, Па	, м^3/с	, Па	, м^3/с
	Відкрита

Рисунок 3.15 – Напірно-витратна характеристика насосу

7. Увімкнути ТЕН. Збільшити температуру рідини до 30 °С. Виконати дії, описані в пп. 5, 6.

8. Повторити дії описані в пп. 5, 6 для значень температури рідини:
40, 50, 60 °С.

9. Закрити засувку Z₁₄ на напірному патрубку насосу НА1. Зупинити двигун за допомогою тумблера SA₁ (перевести в положення «С»).

10. Для кожного значення температури рідини згідно з кривою наведеною на рис. 3.16 визначити тиск насиченої пари. Результати розрахунків занести до табл. 3.19.

Рисунок 3.16 – Залежність тиску насиченої пари від температури рідини

11. Для кожного значення температури та положення засувки обчислити число кавітації на виході насосу НА1 та в гідромережі:

Па,

де – тиск пари при даному значенні температури рідини, Па;
– тиск у мережі, Па; – швидкість руху рідини, м/с.

Результати розрахунків занести до табл. 3.19.

12. За значеннями табл. 3.18, 3.19 побудувати в одній координатній площині H-Q-характеристику насоса та залежність для кожного значення температури рідини.

13. Повторити пп. 1–6 попереднього досліду для випадку, коли потік рідини проходить через горизонтальну трубку Вентурі. Побудувати напірно-витратні характеристики насоса та мережі.

14. Виконати підключення компресора до виходу засувки Z₂₁. Увімкнути компресор та підтримувати тиск на його виході на рівні 2 атм.

Таблиця 3.19 – Визначення поточного числа кавітації

№	Ступінь відкриття засувки, %	, °С	, Па	, Па	, м/с

Рисунок 3.17 – Характеристики насосу щодо визначення
меж безкавітаційної роботи

15. Відкрити засувку Z₂₁ для впуску повітря на 20 %. Виконати вимірювання витрати рідини (витратомір Q1, Q2) та тиску на виході насоса (Дт1).

16. Графічно визначити втрати тиску, що пов’язані з впуском повітря в трубопровідну систему (рис. 3.18). Отримані значення занести в табл. 3.20. Повторити вимірювання, описані в п. 15 для випадків, коли ступінь відкриття засувки Z₂₁ становить 40 %, 60 %, 80 %, 100 %. Згідно з даними табл. 3.20 на побудованій напірно-витратній характеристиці Н-Q визначити нові точки перетину характеристик гідромережі та турбомеханізму (приклад наведено на рис. 3.18).

Рисунок 3.18 – Напірно-витратні характеристики НК щодо визначення втрат тиску, обумовлених кавітацією

17. Розрахувати втрати потужності, що пов’язані з кавітацією в трубопроводі за виразом .

18. Увімкнути ТЕН. Змінити температуру рідини до 30 ° та повторити дії
за пп. 13–17.

19. За даними табл. 3.20 побудувати криві залежності втрат потужності в НК від ступеня відкриття засувки Z₂₁ для різних значень температури рідини.

Таблиця 3.20 – Визначення втрат потужності, пов’язаних з кавітаційним процесом

№	Положення повітряного клапана, %	, °С	, м^3/с	, м	, кВт

Рисунок 3.19 – Залежність втрат потужності при кавітації
від ступеня відкриття повітряного клапана і температури рідини

Дата добавления: 2014-11-29