Металургія

Сфери впливу галузі. Металургія — одна з найбільш забрудню­ючих галузей промисловості. На металургію припадає 35% ви­кидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Первинні викиди підлягають мокрому очищенню і в деяких випадках су­хому очищенню за допомогою електрофільтрів або рукавних фі­льтрів. Вторинні пиловидні викиди не уловлюються і не очищу­ються. Також металургійні підприємства є доволі крупними забруднювачами водоймищ. Важкі метали, радіонукліди, інші тверді відходи не підлягають утилізації чи повторній обробці і тим самим спричинюють шкідливий вплив на навколишнє се­редовище.

Причини забруднення. Технології, що застосовуються на деяких підприємствах галузі, застаріли і мають низький коефі­цієнт корисної дії. Майже 60% продукції припадає на марте­нівські печі, експлуатація яких постійно дорожчає, ефектив­ність скорочується, а викиди забруднюючих речовин збільшу­ються порівняно з сучасними кисневими конвертерами. Тільки 4 % продукції припадає на дугові електропечі і 10 % на безперер­вне розливання сталі - ефективні технології, що дають змогу зберігати значну кількість енергії та інших ресурсів.

Причинами забруднення водних ресурсів є недостатнє очи­щення стічних вод перед їх скиданням у річки чи каналізаційні системи. Особливо небезпечні стічні води коксохімічних підпри­ємств, які містять феноли й ароматичні сполуки. Джерелом за­бруднення навколишнього середовища є також агломераційні цехи на металургійних підприємствах, що пояснюється низь­кою якістю залізної руди, конструктивними недоліками техно­логічного обладнання, систем пилогазоочищення й охолоджен­ня агломерату. Агломераційні установки - головне джерело за­бруднення, у тому числі і внаслідок шкідливих викидів, що здійснюється не через димові труби. Зменшення викидів забру­днюючих речовин потребує застосування потужних вентилято­рів із повітряною камерою, які уловлюють і очищують гази до їх надходження в димову трубу.

Природоохоронні заходи. Ефективність використання енергії може бути збільшена внаслідок структурної перебудо­ви промисловості і спрямування капіталовкладень на заміну мартенівських печей і впровадження нових кисневих конвер­терів і агломераційних машин оптимальних розмірів; розши­рення застосування дугових електропечей паралельно з роз­ширянням утилізації скрапу; поширення технологій застосу­вання безперервного розливання сталі з поступовою заміною виробництва зливків.

Важливим технологічним заходом має стати вдування смо­ли, нафти, газу або вугілля в доменні печі, що дозволяє отриму­вати теплову енергію, зменшувати кількість чадного газу і еко­номити вихід коксу на тонну чавуну. На витрати коксу вплива­ють відносно низька якість шихти, дефіцит агломерату і його часткова заміна каліброваною залізною рудою, відносно низька якість коксу, що має недостатні механічні властивості і висо­кий вміст сірки. Отже, важливе значення мають: вдосконален­ня роботи об'єктів водо- і енергопостачання; утилізація тепла від охолодників агломерату; утилізація газів кисневого конвер­тера без спалювання; використання регенеративних пальників для нагрівання печей; встановлення на доменних печах газових утилізаційних безкомпресорних турбін; встановлення теплоізо­ляції на нагрівальних печах; вдосконалення управління техно­логічними процесами.

Галузь має значні резерви скорочення водоспоживання. Се­ред напрямів економії води заслуговують на увагу:

Ø застосування випаровувального охолодження металургійних печей і кристалізаторів машин для безперервного лиття за­готовок;

Ø заміна охолодження прокатного устаткування і металу за допомогою перфорованих труб форсунковим охолодженням;

Ø застосування електроприводів до повітрязадувних машин і компресорів, внаслідок чого вода конденсується на парових турбінах;

Ø застосування для деяких агрегатів повітряного охолодження;

Ø впровадження сухих методів очищення газів, пневмотранспортування пилу, вихрових пиловловлювачів, рукавних і шарових фільтрів, електрофільтрів, перехід на контейнерне шахтоподавання.

Металургійні підприємства мають значні потенційні мож­ливості економії природних ресурсів і охорони навколишнього середовища від забруднення.

Екологічна залежність галузі. Металургія споживає 16 % газу і 35 % вугілля по країні в цілому. На великих заводах спо­живання води досягає 19 м³ на 1 тонну нерафінованої сталі, в той час як у деяких країнах ЄС воно не перевищує 5-10 м³ на тонну продукції. У сталеплавильному виробництві ефективною є технологія заощадження води за схемою «агрегат прямого від­новлення руд - електросталеплавильний агрегат - прокатні цехи».

Екологодеструктивний вплив. У табл.3.4 наведені приклади екологодеструктивного впливу трьох рівнів металургійної галузі на навколишнє середо­вище.

Таблиця 3.4

Приклади екологодеструктивного впливу металургійної галузі на навколишнє середо­вище

I рівень	II рівень	III рівень
Порушення ландшафту, забруднення грунтів і вод внаслідок видобування гірської породи	Викиди теплової і електромагнітної енергії забруднення атмосфери та водоймищ фенолами та ароматичними сполуками, коксовим газом, важкими металами та радіонуклідами	Забруднення водних, земельних ресурсів, атмосфери внаслідок використання продукції металургії та викидів шкідливих речовин і твердих відходів (споживачі: ПЕК, машинобудування)

Дата добавления: 2014-11-29