Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Оцінка впливу на навколишнє середовище




Окремим різновидом екологічної експертизи є оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), що охоплює природні, технічні, економічні, соціальні та інші аспекти реалізації проектів. ОВНС являє собою більш поглиблений та ємний варіант проведення екологічної експертизи з урахуванням транскордонних перено­сів забруднюючих речовин, інформації та енергії.

Метою оцінки впливів на навколишнє середовище є еколо­гічне обґрунтування доцільності майбутньої господарської ді­яльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Основними завданнями ОВНС є:

Ø характеристика сучасного стану території району майбут­нього будівництва;

Ø визначення переліку можливих екологічно небезпечних впли­вів і зон проектованої діяльності на навколишнє середовище по варіантах розміщення;

Ø визначення масштабів і рівнів впливів запланованої госпо­дарської діяльності на навколишнє середовище в нормаль­них та аварійних умовах;

Ø прогноз змін стану навколишнього середовища відповідно до переліку впливів при будівництві, експлуатації, ліквідації об'єктів проектованої діяльності та імовірних аварійних си­туаціях;

Ø визначення комплексу заходів щодо попередження або об­меження впливів проектованої діяльності на навколишнє се­редовище, необхідних для дотримання вимог природоохо­ронного законодавства та нормативних документів;

Ø визначення еколого-економічних наслідків реалізації виро­бничо-господарської діяльності та залишкових впливів на навколишнє середовище;

Ø складання заяви про екологічні наслідки діяльності.

ОВНС виконується з урахуванням пріоритету екологічних чинників та у взаємодії із соціальними та економічними факто­рами господарської діяльності з урахуванням перерозподілу на локальному і регіональному рівнях.

Міжнародною конвенцією про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, прийнятою країнами Європейської економічної комісії в 1991 році, визначено перелік видів господарської діяльності, для яких ОВНС проводить­ся в повному обсязі. Цей перелік включає:

1) нафтоочищувальні заводи, установки газифікації та спалювання вугілля, бітумних сланців продуктивністю більш ніж 500 т/добу;

2) теплоелектростанції, атомні електростанції потужністю більш ніж 300 МВт;

3) установки для отримання і регенерації ядерного палива, переробки радіоактивних відходів;

4) установки для доменного і мартенівського виробництва, підприємства кольорової металургії;

5) установки для видобування, переробки і перетворення азбесту продуктивністю більш ніж 200 т/рік;

6) хімічні комбінати;

7) будівництво автомагістралей, швидкісних шляхів; трансзалізничних шляхів, аеропортів;

8) нафто- і газопроводи з труб великого діаметра;

9) торговельні центри (супер-, максі- та гіпермаркети);

10) установки для видалення відходів, спалювання, хімічної переробки та захоронення токсичних і небезпечних відходів;

11) великі греблі та водосховища;

12) водозабори підземних вод з річним виробництвом понад 10 млн м3;

13) виробництво целюлози і паперу потужністю більш ніж 200 т/добу;

14) видобуток вуглеводнів на континентальному шельфі;

15) великі склади для зберігання нафтових, нафтохімічних і хімічних продуктів;

16) вирубка лісу на великих площах.

Розробка матеріалів ОВНС доручається спеціалізованим та іншим організаціям, що мають відповідні ліцензії.

Порядок розробки матеріалів ОВНС має відповідати загаль­ній технологічній схемі інвестиційного процесу будівництва. Вихідними даними для виконання ОВНС є матеріали з приро­доохоронних розділів містобудівної, планувальної документації (або інші матеріали оцінки екологічного стану території), дер­жавного моніторингу навколишнього середовища, який здійс­нюють органи державного регулювання, відомчого контролю, а також результати наукових, інженерно-екологічних та інших досліджень.

У разі недостатної повноти вихідних даних мають бути про­ведені додаткові інженерно-екологічні розвідки і науково-дослідні роботи на базі сучасних методик і технічних засобів.

 

7.1.4. Порядок проведення експертизи і

джерела її фінансування

 

Порядок проведення екологічної експертизи передбачає такі моменти:

Ø вирішення еколого-експертними органами завдань експерт­ного дослідження;

Ø оцінка об'єктів екологічної експертизи;

Ø підготовка обґрунтованого об'єктивного еколого-експертно-го висновку.

Як уже зазначалося, екологічна експертиза має проводити­ся фахівцем-експертом або їх групою. Експертом екологічної експертизи, відповідно до законодавства України, може бути спеціаліст, який має вищу освіту, відповідну спеціальність, ква­ліфікацію і професійні знання, володіє навичками аналізу експертної інформації і методикою еколого-експертної оцінки, а також має досвід практичної діяльності у відповідній галузі не менше трьох років.

До обов'язків експерта входить:

Ø дотримання встановлених строків та порядку здійснення екологічної експертизи, норм і вимог законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

Ø забезпечення комплексного, об'єктивного і ефективного про­ведення екологічної експертизи;

Ø своєчасна підготовка обґрунтованих та об'єктивних висновків;

Ø обґрунтування пропозиції про повернення на доопрацюван­ня документації на об'єкти екологічної експертизи;

Ø внесення відповідних пропозицій щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи.

При виконанні екологічної експертизи має забезпечуватися незалежність експерта, тобто він повинен здійснювати свої еколого-експертні функції незалежно від розпоряджень посадових осіб державних органів, громадських об'єднань та інших фор­мувань; вільно обирати форми і методи еколого-експертного аналізу і оцінки; викладати особисту думку з питань проведено­го аналізу тощо.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає проходження трьох стадій: підготовчої, основної та заключної.

На підготовчій стадії формуються еколого-експертні групи (комісії), а також проводиться перевірка наявності та повноти необхідних документів щодо об'єктів екологічної експертизи.

Основна стадія передбачає аналітичне опрацювання наяв­них матеріалів екологічної експертизи, проведення натурних обстежень, якщо це є необхідним, а також порівняльний аналіз і визначення часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи.

Заключна стадія полягає в узагальненні даних окремих екс­пертних досліджень, одержаної інформації та передбачуваних наслідків діяльності об'єктів експертизи і завершується підгото­вкою висновку та поданням його зацікавленим органам і особам.

Висновки екологічної експертизи мають містити оцінку еко­логічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'­єкта та враховувати соціально-економічні наслідки. Висновки експертизи подаються здебільшого в одному з трьох варіантів:

1) представлена на експертизу документація відповідає вимо­гам природоохоронного законодавства (погоджується). Іноді цей варіант позитивного висновку може супроводжуватися додатковими умовами щодо доопрацювання деяких несуттє­вих питань;

2) документація не повною мірою відповідає вимогам приро­доохоронного законодавства і має бути доопрацьована. За такого висновку документи, представлені на експертизу, по­вертаються власнику на доопрацювання із зазначенням по­зицій, стосовно яких необхідна доробка або суттєве коригу­вання. Повернення документів має обґрунтовуватися поси­ланням на відповідні статті законодавчих актів, пункти і положення державних будівельних норм, інших норматив­них та інструктивно-методичних документів;

3) представлена документація щодо об'єкта експертизи всту­пає в суперечність з вимогами природоохоронного законо­давства і є неприйнятною з природоохоронної точки зору (відхиляється від погодження).

Позитивні висновки державної екологічної експертизи є під­ставою для відкриття фінансування проектів (програм, діяль­ності) і зберігають свою чинність протягом трьох років з моме­нту видачі. Якщо ж за цей час з будь-яких причин реалізацію рішення щодо об'єкта експертизи не розпочато, він підлягає новій державній екологічній експертизі.

За відсутності позитивного висновку державної екологічної експертизи реалізація об'єкта експертизи забороняється. У цьо­му разі замовник зобов'язаний забезпечити доопрацювання до­кументів відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на повторну (додаткову) держав­ну екологічну експертизу.

Принципово негативна оцінка екологічної експертизи має бути максимально обґрунтованою (у тому числі положеннями відповідних законодавчих і нормативних документів).

Фінансування різних форм екологічних експертиз має певні особливості, проте загальним принципом є їх проведення за ра­хунок коштів замовника (рис. 7.2)

 

Рис. 7.2. Джерела фінансування різних форм екологічної експертизи

 

Державна екологічна експертиза здійснюється за рахунок замовника в межах лімітів проектно-кошторисної документації. Якщо об'єктом цієї експертизи є проекти або програми, які ре­алізуються за рахунок державних капіталовкладень, то фінан­сування здійснюється з державного бюджету. У разі проведення державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та еко­логічно небезпечних діючих об'єктів і комплексів за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи їх виконавчих комітетів, експертиза фінансу­ється відповідно за рахунок коштів Державного бюджету, бю­джету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а та­кож відповідних позабюджетних фондів охорони навколишньо­го природного середовища.

Джерелами фінансування громадської екологічної експерти­зи є кошти об'єднань громадян, громадських природоохорон­них та інших фондів, а також цільові добровільні грошові вне­ски громадян, підприємств, установ і організацій.

Замовники інших екологічних експертиз, у тому числі і до­даткових, а також підприємства, установи та організації, що експлуатують екологічно небезпечні об'єкти, які негативно впли­вають на стан навколишнього природного середовища і здоро­в'я людей, проводять екологічні експертизи за свій рахунок згі­дно з укладеними договорами.

Здійснення екологічної експертизи на передпроектній та проектній стадіях виробництва дозволяють завчасно оцінити можливі негативні екологічні прояви реалізації об'єкта експер­тизи та запобігти економічним збиткам внаслідок забруднення навколишнього природного середовища. Проте для того щоб виконати ці завдання екологічної експертизи, необхідно забез­печити умови, які б сприяли підготовці об'єктивного, незалеж­ного та науково обґрунтованого висновку експертизи.

На сучасному етапі розвитку економіки України здійснення екологічної експертизи супроводжується деякими труднощами, насамперед організаційно-економічного характеру, що познача­ється на якості відповідних експертних висновків. Серед існую­чих недоліків організації екологічної експертизи в Україні до­цільно виділити такі моменти:

Ø по-перше, здійснювана в Україні екологічна експертиза ста­новить собою відносно вузьке спеціалізоване дослідження з погляду впливу проекту діяльності або певного рішення на компоненти довкілля;

Ø по-друге, висновки екологічної експертизи звичайно є обме­женими з огляду на порядок її виконання, оскільки проце­дура проведення експертизи передбачає просте порівняння впливу певного об'єкта на довкілля з існуючими норматива­ми та вимогами екологічної безпеки;

Ø по-третє, не завжди виконується принцип незалежності еко­логічної експертизи, оскільки переважне значення для ре­алізації проекту мають висновки державної експертизи. Рі­шення громадської екологічної експертизи має лише реко­мендаційний характер і при розбіжності з висновками дер­жавної експертизи може бути проігнороване;

Ø по-четверте, на даний момент екологічна експертиза в Укра­їні є переважно формальною процедурою, тому що чинне законодавство не забезпечує створення необхідних економі­чних стимулів для розвитку та впровадження екологічної експертизи на добровільній основі. Практично всі проекти, які проходять екологічну експертизу в Україні, підлягають обов'язковій експертизі, що свідчить про незацікавленість суб'єктів господарювання у виявленні власної ініціативи в цьому питанні.

Таким чином, існує необхідність заміни формальної екологі­чної експертизи в Україні інтегрованою, багатоаспектною, яка б забезпечила більш ґрунтовний і тематично широкий розгляд еко­логічних результатів і наслідків реалізації об'єктів експертизи. Крім того, на державному рівні необхідно запровадити відповідні механізми економічного стимулювання здійснення екологічної експертизи. До таких заходів можна віднести збільшення розмі­рів штрафів за перевищення нормативів забруднення довкілля, зменшення ставок податків для підприємств, що періодично про­ходять екологічну експертизу, часткове відшкодування замовни­ком вартості робіт з екологічної експертизи за рахунок коштів, що надходитимуть від реалізації об'єкта експертизи, тощо.

Актуальними напрямками підвищення ефективності екс­пертних робіт на сучасному етапі є:

Ø формування складових екологічної експертизи та механіз­мів її реалізації;

Ø визначення критеріїв оцінки еколого-економічної ефектив­ності проектів і бази порівняння;

Ø розробка методик еколого-економічної оцінки проектної до­кументації;

Ø забезпечення експертів повною інформацією про динаміку стану екосистем та можливі зміни під час реалізації об'єкта експертизи;

Ø оцінка можливостей використання результатів експертизи в процесі реалізації екологічного менеджменту(Мишенин, 1988).

Реалізація запропонованих заходів щодо стимулювання здійснення екологічної експертизи та напрямків підвищення ефективності експертних робіт забезпечить поліпшення якості виконання екологічної експертизи та поширення останньої в практиці господарювання українських підприємств і організацій.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 1032; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.