Земельних ресурсів

І.1. Еколого-економічні проблеми використання

Перелік питань

Методичні поради до вивчення теми

Методичні рекомендації

Еколого-економічні проблеми використання і охорони земельних мінеральних та біологічних ресурсів

Тема 10

Інформаційні джерела: 1,4,5,13,15,16,24.

9.5. Термінологічний словник

Атмосфера - повітряна оболонка Землі.

Джерела, що виділяють шкідливі речовини у повітря – це технічний агрегат (обладнання, поточна лінія тощо) чи об’єкт (відвали породи, що горять; терикони шахт), який у процесі експлуатації виділяє шкідливі речовини.

Джерела, що викидають шкідливі речовини у повітря – спеціальне обладнання (труба, вентиляційна шахта та інше), за допомогою якого здійснюється відведення шкідливих речовин в атмосферу).

Забруднені стічні води – води, дуже забруднені різними шкідливими речовинами у процесі використання, а їх скид викликає порушення якості води в природі.

Незабруднені (чисті) стічні води – води, вміст шкідливих речовин в яких не перевищує встановлені нормативи і їх скид не призводить до погіршення якості природного водного середовища.

При вивченні даної теми необхідно уяснити про земельний фонд України та роль гумусу у плодородності сільськогосподарських культур. Важливо усвідомити проблеми сільського господарства та причини і наслідки забруднення грунтів. Перш ніж розібратись з оцінкою земельних ресурсів і платою за землю необхідно знати визначення і сутність земельної ренти.

З біологічниз ресурсів необхідно знати значення лісу, його роль у природі, його економічну сутність, значення у природі рослинного і тваринного світу. Відомо, що без мінеральних ресурсів економіка країни і її валовий внутрішній продукт не можуть мати найкращих результатів без мінеральних ресурсів. Тому при вивченні теми необхідно звернути увагу на проведення геолого-розвідувальних робіт в Україні та на ступінь залучення розвіданих запасів мінерально-сировинної бази з метою оптимального розвитку ринкової економіки в Україні та збереження їх для майбутніх поколінь.

10.1.1.Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів.

10.1.2.Еколого-економічні проблеми використання біологічних ресурсів.

10.1.3.Еколого-економічні проблеми використання мінеральних ресурсів.

Земельні ресурси відіграють особливо важливу роль у житті та ви­робничій діяльності людства. Раціональне використання, збереження, підвищення родючості ґрунтів - неодмінна умова нарощування продо­вольчого потенціалу країни.

Для визначення економічної оцінки землі у сільськогосподарському виробництві часто використовують класичний підхід з визначенням ренти. Рента як економічна категорія характеризує будь-який підхід, що регулярно отримується (з капіталу, землі, майна тощо) і безпосередньо не залежить від підприємницької діяльності. природно-ресурсна рента – це категорія рентного доходу, що виникає в результаті господарської діяльності.

Диферинціальна рента – надлишковий чистий прибуток, який має фіксований характер і одержується при використанні природних ресурсів та умов різної якості.

Розрізняють такі форми ренти.

Диферинціальна рента І – додатковий прибуток, одержавний на крщих за якість та місцезнаходженням ділянок при рівновеликих вкладенях капіталу.

Як правило, цей вид ренти пов'язаний із природною родючістю землі. Належить зазначити суттєвий момент – тільки поєднання властивостей землі з капіталом дає можливість одержати диференціальну ренту.

Диферинціальна рента ІІ – додатковий прибуток, який одержується на однакових за якістю ділянок за рахунок додаткових вкладень капіталу.

Монопольна рента - додатковий прибуток, який одержується при експлуатації ділянок із винятковими (наприклад, унікальні рекреаційні ресурси) та залежить від платоспроможного попиту споживачів.

Зазначимо, в Україні є всі умови для формування усіх видів ренти. Однак особливо слід зазначити, що на практиці жоден із видів ренти у чистому вигляді не існує, і можна говорити про диференціальну ренту в загальному вигляді.

Під економічною оцінкою землі розуміють оцінку якості землі як основного засобу виробництва. Предметом економічної оцінки землі є економічна родючість як конкретна економічна форма проявлення дійсної (абсолютної та відносної) грунтової родючості. Для цього використовуються рентний підхід. Це не тільки оцінка род.чості землі, але й оцінка ринків збуту продукції, адміністративних центрів, транспорту тощо.

Аналіз літературних джерел дозволяє виділити такі аспекти застосоування матеріалів оцінки земель для удосконалення керування сільськогосподарським виробництвом:

1)облік витрат сільськогосподарського виробництва в зв’язку з відводом земель для несільськогосподарських потреб;

2)аналіз результатів господарської діяльності сільськогосподарської продукції;

3)вирівнювання економічних можливостей сільськогосподарських підприємств, які знаходяться в неоднакових природноекономічних умовах господарювання;

4)організація внутрішньогосподарського розрахунку і нормативне обґрунтування завдань колективам, працюючим на підряд;

5)облік продуктивності здібності земель в складі виробничого потенціалу сільського господарства.

Забезпечуючи аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, дані оцінки земель сприяють розробці планово-економічних завдань на перспективу та вдосконаленню фінансових відносин сільськогосподарських підприємств з державою.

Для оцінки землі щодо ефективності обробки різноманітних сільськогосподарських культур дозволяють найбільш обґрунтовано розташовувати сільськогосподарське виробництво і визначати його спеціалізацію з урахуванням природноекономічних умов.

Показники оцінки землі дають можливість складати поточний і перспективний план, госпрозрахункові завдання з урахуванням продуктивної спроможності землі.

Головне завдання застосування показників економічної оцінки земель полягає у визначенні реального рівня підйому виробництва сільськогосподарської продукції з повним використанням економічної родючості.

Особливостями розрахунку економічних збитків від антропогенного порушення довкілля в агропромисловому секторі є такі:

1)земля –малорухоме середовище, і міграція в ній забруднених речовин відбувається повільніше, еіж в атмосфері і воді, а їх концентрації постійно зростають;

2)забруднення грунту на людину впливає не прямо, а опосередковано – через кількість і якість врожаю та вироблених з нього продуктів харчування;

3)використання землі супроводжується перетворенням і зміною її природних первісних властивостей, виникненням нових. Перетворення сільськогосподарських угідь у ріллю, зрошення в засушливих та осушення у зволожених регіонах нерідко мають небажані наслідки;

4)відсутність водоочисних споруд на тваринницьких комплексах та невисока ефективність їх роботи на підприємствах переробної промисловості;

5)безгосподарне використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, які завдають значної шкоди земельним ресурсам та впливають на якість продукції АПК;

6)найбільшої шкоди завдає використання потужної техніки, що призводить до ущільнення грунтів, збитки від якого практично неможливо обрахувати;

7)диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

Відмінністю розрахунку збитків у сільськогосподарському господарстві є те, що можна оцінити за натуральними показниками (скільки втрачено продукції рослинництва і тваринництва).

Підвищення ефективності сільського господарства досягається переважно шляхом застосування добрив, нербіцитів і пестицидів, розвитку механізації, виведення нових сортів рослин і порід тварин, впровадження прогресивних технологій вирощування культур, раціональної спеціалізації господарств і структури посівних площ, раціонального використання земельних і водних ресурсів тощо. З погляду екології не всі ці засоби однаково безпечні.

Екологізація в АПК у цілому повинна перешкоджати негативному впливу технологічних процесів на стан навколишнього середовища. Екологізація сільськогосподарського виробництва – об’єктивно зумовлена, планомірно здійснювана система загальнодержавних, галузевих і регіональних заходів, спрямованих на впровадження в практику якісно нових, екологічно безпечних видів техніки, технологій та організації матеріального виробництва, способів і методів функціонування промислових, аграрних та аграрно-промислових комплексів з метою найефективнішого використання природних ресурсів, їх збереження, відтворення і примноження, підтримання динамічної екологічної рівноваги у навколишньому середовищі. Кінцевим підсумком екологізації розвитку продуктивних сил може бути досягнення (забезпечення) повної гармонізації відносин між суспільством і природою.

Дата добавления: 2014-11-29