Загальний огляд навчального елемента 1.1

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗ ПЕДАГОГІЧНОГО ЗНАННЯ

В першому пункті 1.1.1.навчального елементу 1.1 ми розглянули

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

ТЕРМІНИ ІЗ ГЛОСАРІЮ

ПЕРЕВІРТЕ САМІ

ЛІТЕРАТУРА

ДИВІТЬСЯ В ІНТЕРНЕТІ

Резюме та висновки навчального елемента 1.1 першого навчального модуля

_______________________________________________________________________

Передісторія педагогіки вищої школи пов’язана з розвитком навчальних закладів та різних соціальних інститутів

Перший етап пов’язаний з ввиникненням братств, їх участі і значення в розвитку української вищої школи XVI-XVII століття.

Зародки вищої школи України пов’язані із зародженням братств (XI ст.) коли члени ремісничих гільдій та цехів почали об’єднуватися з метою взаєдопомоги та згуртування парафіян/

Першим «всестановим навчальним закладом в якому початкове навчання поєднувалося з школою вищого типу» було створено в 1586 роц львівським ставронігінським братством при церкві Успенія Пречистої Діви. Це була школа для дітей різних станів, яка утримувалася на громадські кошти.

Другий етап напряму пов’язаний з виникненням острозької академії (1576-1636).

Одна з перших шкіл підвищеного типу в Україні. Відкриттю її сприяло те, що ініціативи князя Острозького м. Острог у середені XVI ст. став значним центром науки, освіти, культури.

До програми навчання острозької академії входили слов’янська, грецька, польська, латинська мови, граматики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, математика, філософія, богослов’я.

За час існування відіграла значну роль у розвитку науки, освіти й культури України.

Третій етап –братства і їх провідне значення в розвитку української вищої школи XVI-XVII ст.

Першим «всестановим навчальним закладом» в якому початкове навчання поєднувалося з школою вищого типу була створена в 1586 р. львівським ставронігінським братством при церкві Успенія Пречистої Діви школи для дітей різних станів, яка утворилася на громадські кошти.

Невдовзі, за зразком львівського братства, а при них школи і друкарні створювалися в інших містах України. Особливо активно цим опікувалися віленське (1588), берестейське (1591), мінське (1592), більське (1594), могилівське (1597), луцьке (1600), київське (1603) братства

Четвертий етап – виникнення та діяльність Острозької академії (1576-1636 рр.).

Острозька слов’яно-греко-латинська академія – одна з перших шкіл підвищеного типу в Україні. Відкрив Академію у 1569 р. український магнат князь Костянтин Острозький у своїй резиденції. Відкриттю її сприяло те, що з ініціативи князя Острозького м. Острог у середині XVI ст. стало значним центром науки, освіти, культури.

До програми навчання Академії входили слов’янська, грецька, польська, латинська мови, граматики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, математика, філософія, богослов’я.

За короткий час свого існування відіграла значну роль у розвитку науки, освіти й культури України.

П’ятий етап – Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія - один з перших за характером ВНЗ України, освітній та науковий центр східнослов’янських народів XVII-XVIII ст. Створений у Києві у 1632 р. шляхом об’єднання школи богоявленського братства (заснованого 1615 р.) та школи при Києво-Печерській лаврі (заснованій 1631 р.). До 1701 р. частіше називалась Києво-братською чи Києво-Могилянською (за іменем одного із засновників та покровителів – Петра Могили) колегією.

Виховала низку наукових, громадських та політичних діячів. Серед них М.Бантиш-Каменський, Симеон Полоцький, Я.Козельський, Г.Сковорода, Є.Славинецький, гетьман України І.Самойлович.

Шостий етап –

Сьомий етап – виникнення класичних університетів періоду нової та новітньої історії.

Розвиток освіти й зокрема вищої в тій частині України, що входила до складу Росії, відбувалася в жорстких умовах абсолютної русифікації. В регіонах, що входили до складу Польщі, Австро-Угорщини та Румунії здійснювалася, відповідно, полонізація, мадяризація, онімечення та румунізація українського населення. Здійснювався суворий нагляд колоніальними властями за діяльністю новостворених вищих шкіл. Це яскраво спостерігається на прикладі Львівського і Чернівецького університетів. За 263 роки перебування України в складі царської Росії (з 1654 по 1917 рр.) український народ втратив колишні високі освітні традиції. В зазначений історичний період спостерігається загальна тенденція: рівень освіченості українського народу систематично падає, а українська школа неухильно переслідується. Через цілеспрямовану політику русифікації сфера її дії постійно звужується аж до повного знищення державних українських навчальних закладів. Це виразно позначилися на історичній долі Києво-Могилянської академії, ліквідованої як світський навчальний заклад у 1817 році.

Українізація періоду 20-х початку зо-х років як реальне історичне явище в житті нашого народу, становлення і розвиток його освіти, зокрема вищої школи як важливого складового елементу національної української ідеї, за всіх численних суперечностей того часу все ж об’єктивно відіграє важливу роль. Українізація сприяла всебічній активізації духовного життя українців, насамперед засобами освіти. Вона викликала ентузіастів українського відродження педагогів і організаторів народної освіти.

Водночас утвердження командно-адміністративної системи в СРСР, а з нею і початок всеохоплюючої русифікації, зокрема і вузів. Згортається підготовка педагогічних кадрів для навчальних закладів національних меншин.

Виходить низка постанов ЦК ВКП(б) які згортають розвиток демократизації середньої і вищої школи України ().

Дата добавления: 2014-11-29