Монархія: ознаки та різновиди

Форми правління

Фактори, що зумовлюють багатоманітність форм держави

Багатоманітність пов’язана перш за все з специфікою людини, оскільки наявність сформованих і несформованих ідеологій впливає на різноманітність способів та методів організації та здійснення державної влади.

Щодо правління варто зазначити, що причинами різноманітності перш за все є процес історичного розвитку, що вплинув на вдосконалення процесу управління державою та вдосконалення державного апарату. Проблемне питання в цьому ракурсі одне – чи ефективна демократична система управління?

Щодо устрою варто зазначити, що різноманітність форм частково пов’язана з процесом історичного розвитку держави, оскільки процес формування територій держав здійснювався і тривав до середини ХХ сторіччя, а в деяких країнах і до сьогоднішнього дня проблема кордону й території є актуальним. Але з іншої сторони процес адміністративного управління і підапорядкуванння залижить на пряму від форми правління, конкретно від функціонування державного апарату з однієї сторони, а також від способу здійсненя влади – з іншої.

Останній же елемент – політичний режим, своєю багатоманітністю зобов’язаний перш за все правовій та політичній ідеології. Найбільш складний елемент для дослідження є найбільш різностороннім та багатоманітним і тому розв’язання цього питання потребує окремої уваги.

Форма державного правління — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.

В сучасному правознавстві виділяють такі форми правління — монархія (влада одного), олігархія (влада меншості), демократія (влада більшості), республіка (влада закону), анархія (відсутність влади).

Монархія – форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково в руках однієї особи -- монарха, передається в спадщину, не залежить від населення (як правило, не затверджується ним).

Види монархії:

Абсолютна (необмежена) та конституційна (обмежена)

Абсолютна - Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність;

керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств).

Збереглася в первозданному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман).

Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція встановлює, що влада виходить від монарха, тобто затверджує його абсолютну владу Парламенту приділяється роль консультативної ради при монарху (Кувейт, Саудівська Аравія), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейні розпущена через півтора роки після створення).

Конституційна – влада монарха обмежена конституцією, він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.).

Конституційна монархія може бути парламентською та дуалістичною.

У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності символічна. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави – виключно з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-міністром) стає лідер партії, яка володіє найбільшим числом депутатських місць у парламенті. Уряд формується парламентом і лише йому підзвітний.

Сучасні монархії здебільшого є парламентськими (Японія, Іспанія, Швеція, Данія та ін.).

У дуалістичній монархії юридичне і фактично влада поділена між урядом, що формується монархом (або призначеним їм прем'єр-міністром), і парламентом. Монарх вже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкладального вето щодо законів, які видаються парламентом, і право розпуску парламенту.

Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Вона є своєрідною спробою примирити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і інтереси буржуазії (їх представляє парламент). Наприклад, дуалістична монархія була в кайзерівської Німеччині в 1871--1918 pp. Вона існувала також у Тунісі, Таїланді, Лівії, Ефіопії та інших країнах. У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.

Дата добавления: 2014-11-29