Тоталітаризм як соціально-історичний феномен

· Політичний режим, що характеризується відсутністю демократичних свобод, диктатурою і повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства.

Тоталітаризм як історична форма суспільного існування зявляється в епоху Нового часу і особливо характерний для диктаторських режимів XX століття. Система управління, яка прагнула до цілковитого підпорядкування суспільства державі за допомогою монополії на інформацію, пропаганди, офіційної державної ідеології, обов'язкової для громадян, терору таємних служб, монопартійної системи, обовязковому членстві у підконтрольних правлячій партії масових організаціях.

Вперше в цілях пропаганди цей термін в 1925 році застосував Беніто Муссоліні, в час, коли в Італії почала формуватись однопартійна фашистська система. Слід зазначити, що в Італії, як і в Німеччині тих часів вислів "тоталітарна держава" застосовувався у позитивному значенні. За межами цих режимів термін мав в основному негативний зміст.

Хýнта (ісп. Junta) — назва об'єднань, союзів, державних органів, військових урядів в іспаномовних країнах

Нині хунта здебільшого використовується для позначення військової диктатури, що приходила до влади внаслідок військового державного перевороту.

Деспотизм, Деспотія — необмежена монархія, відзначається повним свавіллям влади, безправ’ям підданих.

«

Деспотія східна (азіатька) (від грец. despoteia — необмежена влада) — особлива форма монархії, що склалася на Стародавньому Сході. Д. с. притаманні необмежена влада монарха, освячення її релігією, централізована система управління економікою. «Класичним» виявом Д. с. був політичний устрій Стародавнього Єгипту, особливо у III тисячолітті до н. е.

Диктату́ра — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що в протилежність до демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор.

Клептокра́тія (з грец. κλέπτειν — красти, грец. κράτος — влада) — публіцистичний термін, яким позначають владу крадіїв, ситему влади в умовах якої корупція та фінансові зловживання державних чиновників та політиків стає одним з основних стрижнів життя суспільства. Є результатом специфічного поєднання у політичному житті цілої низки країн, зокрема, у пострадянських державах, елементів анархічного та охлократичного, а нерідко й автократичного режимів.

Термін є публіцистичним, а не науковим, але завдяки гостроті отримав деяке поширення.

Націократія — альтернативна суспільно-політична доктрина і концепція державного режиму, за якого управління здійснюється через представницькі органи державної влади, організовані на основі солідарної праці всіх соціально-корисних веств нації як найбільш оптимальної форми людського соціуму.

Охлокра́тія — грец. οχλοκρατία, лат. Ochlocratia; від грец. όχλος (лат. Ochlos) — натовп, маса і грец. κρατία (лат. Cratia) — влада. Одна з крайніх форм демократії, влада нижчих, декласованих верств та прошарків населення.

Дата добавления: 2014-11-29