Види внутрішніх функцій держави

Внутрішні функції - це такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства. До внутрішніх функцій відносять функції: політичну,економічну, соціальну, екологічну, функцію оподаткування правоохоронну.

Політична функція - це напрямок діяльності держави (органів держави) зі створення умов для формування й функціонування державної влади на засадах демократії.

Безумовно, усі функції держави носять політичний характер, однак у політичній області діє ціла система політичних інститутів, установ державних органів, через які здійснюється функції народовладдя. Це насамперед представницькі органи, обирані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу в країні, органи місцевого самоврядування, а також здійснення народом своєї влади безпосередньо, через референдум.

Володіючи верховенством у системі державної організації, представницькі органи зосереджують у своїх руках державне керівництво суспільством, виконують функцію публічної влади, захисту конституційного ладу.

Зміст даної функції складають:

1) реалізація волевиявлення народу у формі законодавства (правотворчості).

2). забезпечення державного суверенітету, визначення правового положення конкретних територій і керування ними.

3). офіційне представництво суспільства, тобто будучи носієм політичної влади, держава являє собою юридичну особу, суб'єкт права. Разом з тим здійснення функції забезпечення народовладдя припускає наявність правових відносин між державою і суспільством, залежність держави від суспільства, відповідальність перед ним.

4). захист конституційного ладу, що реалізується як спеціальними органами (Конституційним судом), так і безпосередньо народом, шляхом здійснення права на опір, будь-якій спробі насильницької зміни або усунення існуючого конституційного ладу.

Економічна функція - напрямок діяльності держави на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і конкуренції.

Ця функція держави сильно змінилася в ході історичного існування держави від повного невтручання в економіку (концепція «держави - нічного сторожа») до повного контролю всієї господарської діяльності і регулювання всіх питань економічного життя (тоталітарні держави соціалістичного типу).

У сучасних умовах, коли збільшилися й ускладнилися господарські зв'язки, демократична держава не залишається стороннім спостерігачем. Вона активно розробляє і проводить економічну політику, що будується на принципах вільного ринку і вільного підприємництва.

Держава впливає на економіку через податкову політику, кредитно-фінансову і валютно-грошову системи.

В умовах розвинутих ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманіття і рівності усіх форм власності, вільної конкуренції економіка розвивається на основі саморегулювання. Втручання держави має визначені межі:

а). вироблення економічної політики;

б). керування підприємствами й організаціями, що складають державну власність. Їх коло повинне бути обмежене найважливішими галузями, що мають загальнодержавне значення, наприклад ядерною енергетикою, діяльністю в космосі, транспортом, зв'язком і т.д.

в). установлення правових основ ринку і цінової політики, зокрема, стимулювання державними коштами підприємництва і вільного труда, забезпечення рівноправності усіх форм власності, правовий захист власника, вживання заходів для припинення монополізму і недобросовісної конкуренції, охорона прав споживачів та ін.

г). регулювання зовнішньоекономічних відносин держави

У періоди економічних криз, стану депресії, на перехідних етапах втручання держави в економіку збільшується. Це характерно, наприклад для сучасного етапу розвитку України. Як показує досвід, економічні реформи, що у даний момент реалізуються в нашій країні, не можуть бути результативними без адекватного впливу держави на розвиток економічних процесів. Звідси - великий масив законодавчих актів у цій області та економічні заходи, які проводяться державою, наприклад, приватизація житлового фонду, державної і муніципальної власності, земельна реформа і т.д.

Соціальна функція. Соціальна функція різноманітна по змісту і масштабна по обсягу діяльності. Головне її призначення - забезпечити суспільний добробут, створити рівні можливості для всіх громадян у його досягненні.

Багато держав характеризують себе соціальними. Це означає, що вони вважають своєю важливою задачею турботу про всіх тих громадян, хто в силу яких-небудь причин не в змозі забезпечити для себе нормальне існування, гідне людини. Держава проводить заходи спрямовані на захист від безробіття, піклується про дітей і непрацездатних людей.

Так у Конституції України зокрема сказано: «Громадяни мають право на соціальний захист,що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій,а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В Україні фінансуються державні програми охорони і зміцнення здоров'я населення, приймаються заходи для розвитку державної, муніципальної, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, розвиткові фізичної культури і спорту, екологічному і санітарно-епідеміологічному добробуту.

Заохочуються добровільне соціальне страхування, створення додаткових форм соціального забезпечення і добродійність.

Соціальне страхування - це встановлена державою система матеріального забезпечення громадян у старості,в разі тимчасової непрацездатності, інвалідності, втрати годувальника та в інших випадках.

Основні види соціального страхування:

Ø Страхування на випадок безробіття

Ø Медичне страхування

Ø Страхування від нещасних випадків на виробництві

Ø Пенсійне страхування

Державним центром з питань управління державним страхуванням є Фонд соціального страхування України.

Соціальне забезпечення - це державна система матеріального забезпечення і соціального обслуговування сімей,в яких є діти, громадян у старості, в разі хвороби, часткової або тимчасової втрати працездатності чи роботи, у разі втрати годувальника.

Таким чином, держава вживає різних заходів для підвищення життєвого рівня громадян.

У реалізації соціальної функції важливе місце належить проведенню державної політики в області освіти, науки, культури, здоров'я громадян. У зазначених сферах соціальна функція здійснюється у формі державної підтримки (фінансової, матеріальної, програмної та ін.) освітніх, виховних та наукових установ, а також установ культури. Що стосується керування й організації їхньої роботи, то вони автономні, вільні у своїй діяльності, і втручання держави тут неприпустимо.

Суспільство в цілому і держава зацікавлені в тому, щоб кожен громадянин мав освіту, що відповідає прийнятому стандарту. Без освіти в даний час немислима активна участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності, у зв'язку з чим у багатьох державах освіта є обов'язковою.

Держава заохочує і розвиває мистецтво, забезпечує для громадян волю творчої діяльності. Не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги і збереження історичних традицій і культурної спадщини. Виховання громадян у дусі патріотизму, поваги до історичного минулого - невід ємна складова частина виховного процесу.

Велике значення має правове виховання. Кожен громадянин України зобов'язаний знати закони своєї держави і строго дотримуватися них.

Екологічна функція. Безпосередньо примикає до соціальної екологічна функція, що обумовлена соціальним обов'язком держави забезпечувати екологічне благополуччя громадян, їхню екологічну безпеку.

Охорона природи, навколишнього середовища є конституційним обов’язком держави й усіх громадян України. У ст. 16. Конституції України зазначено, що «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу,збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави». А ст. 66 зобов'язує не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині,відшкодовувати завдані ним збитки.

Людина в результаті своєї господарської діяльності порушує природні зв'язки, руйнує навколишнє середовище, чим мимоволі створює для себе несприятливі (навіть згубні) умови існування.Охорона природи - справа всього суспільства, але тільки держава, що володіє необхідними коштами і можливостями мобілізації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього середовища.

Чим раціональніше використовуватимуться багатства, тим більших успіхів досягнуть промисловість і сільське господарство. Охорона природи ставиться в число найбільш гострих соціальних проблем і являє собою одну з найважливіших загальнодержавних задач.

Оподатковування. Дана функція обумовлена тим, що бюджет держави, як і бюджет його структурних і регіональних одиниць складається цілком з різного роду податків, зборів, мита і інших обов'язкових платежів. Стаття 2 Закону України «Про систему оподаткування» трактує податок і збір до бюджетів та до державних цільових фондів як обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду.

Принципи побудови системи оподаткування:

1. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

2. Обов 'язковість;

3. Рівнозначність і пропорційність;

4. Рівність недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

5. Стабільність;

6. Економічна обґрунтованість;

7. Забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення;

8. Рівномірність сплати;

9. Компетенція;

10. Єдиний підхід.

В Україні існують два види податків і зборів:

· Загальнодержавні;

· Місцеві;

Загальнодержавні податки і збори: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємства, державне мито, плата за землю, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, рентні платежі та інші.

Місцеві податки і збори: податки - податок з реклами, комунальний податок; збори - готельний збір, збір з припаркування автотранспорту, ринковий збір, курортний збір, збір за видачу ордера на квартиру та інші.

Захист прав і свобод громадян (правоохоронна). Перехід України від тоталітаризму до демократичної правової держави звів у ряд пріоритетних функцію захисту прав і свобод громадян, забезпечення законності і правопорядку.

Ця функція державної діяльності проявляється в забезпеченні державою суспільного і правового порядку, захисті та охороні прав і інтересів громадян і організацій, захисті конституційного ладу і держави від протиправних зазіхань. Забезпечення внутрішнього миру та згоди в суспільстві, врегулювання суспільних відносин, зняття соціальних протиріч, неминучих у суспільстві, що складається з різних класів, груп, шарів, - це нагальна потреба, одна з тих причин, що викликали виникнення держави.

Ця функція також спрямована на охорону життя, здоров'я, честі і гідності громадян, а також на охорону державного і суспільного майна, на охорону приватної власності.

Під суспільним порядком розуміється система суспільних відносин, регульованих нормами правового і не правового характеру (нормами моралі, моральності, звичаями, традиціями і т.п.)

Суспільний порядок у більш вузькому, спеціальному розумінні являє собою систему суспільних відносин, що складаються головним чином у громадських місцях і по своєму забезпечують свободу і недоторканість особи, суспільний спокій, нормальні умови для праці і відпочинку громадян, функціонування і діяльності органів, підприємств, установ, організацій.

Суспільний порядок охороняється державними органами, громадськими організаціями і громадянами. Особлива роль у забезпеченні суспільного порядку належить органам внутрішніх справ, міліції, СБУ.

Дата добавления: 2014-11-29