Спеціально-юридичні функції права: регулятивна, охоронна

При екологічній функції

У наш час не виникає сумніву в необхідності серйозного правового впливу на екологічне середовище.

Основними об'єктами екологічної функції права є земля, її надра, ґрунти, атмосферне повітря, ліси, рослинний і тва­ринний світ, навколоземний космічний простір тощо.

З метою реалізації цієї функції приймаються закони, нор­мативні акти уряду, міністерств та відомств, органів виконав­чої влади і місцевого самоврядування, спрямовані на захист довкілля, забезпечення прав громадян на здорову екологію, встановлення відповідальності за порушення екологічного за­конодавства. Важлива роль у цьому належить правоохорон­ним органам: прокуратурі, суду, міліції, що застосовують за­соби впливу до правопорушників у сфері екології (штрафи, відшкодування збитків, позбавлення волі тощо).

Деякі вчені пов'язують появу екологічної функції права з тим, що економічна функція права, зорієнтована виключно на регулювання порядку користування природними багатства­ми, не виконала завдання екологічного захисту суспільства. На наш погляд, поява екологічної функції пов'язана з тим, що екологічна сфера з її бурхливим розвитком в умовах нау­ково-технічного прогресу перетворюється для людства в одну з основних проблем його вживання та існування. Слід врахо­вувати ту обставину, що великий комплекс правових засобів, форм і методів охорони довкілля реалізується державою, яка є найважливішим інститутом, який підтримує, організовує і стримує всі напрями впливу на екологічну сферу.

Держава покликана всебічно проводити діяльність, спря­мовану на забезпечення екологічної безпеки окремих гро­мадян і суспільства у цілому. Як вважають вчені, з часом — в умовах зростання небезпеки екологічної катастрофи — значення правового захисту населення зростатиме ще більше.

У наш час серед природних прав людини називають і право на здорове екологічне середовище. Конституція України (ст. 50) назвала як основне конституційне право громадян України — їх право на безпечне для життя і здоров'я довкіл­ля, на інформацію про його стан, на відшкодування шкоди внаслідок порушення цього права.

Чи знаходить свій вираз право у формі нормативних або правозастосовчих актів, чи здійснюється у загальних або конкретних правовідносинах, встановлює пра­вовий статус, правосуб'єктність громадян, чи визначає ком­петенцію державних органів і юридичних осіб — в усіх на­званих формах знаходить прояв його основне соціальне при­значення — регулювання суспільних відносин.

Особливості цієї функції полягають перш за все в установленні позитив­них правил поведінки, в організації суспільних відносин, координації соціальних взаємозв'язків.

В рамках регулятивної функції виділяють дві підфункції:

· регулятивну статичну;

· і регулятивну динамічну.

Регулятивна статична функція виражається у впливі пра­ва на суспільні відносини шляхом їх закріплення у тих чи інших правових інститутах, у чому і полягає одне із зав­дань (призначень) правового регулювання. Право, перш за все, юридично закріплює, чітко урегульовує суспільні відно­сини, що є основою нормального і стабільного існування суспільства, відповідну інтересам його більшості чи силам, які стоять при владі.

Вирішальне значення у виконанні статичної функції на­лежить інститутам права власності, юридична суть яких у тому і полягає, щоб закріпити економічні основи суспільного устрою. Статична функція чітко виражена також у інших інститутах (у тому числі у виборчому, авторському праві тощо).

Регулятивна динамічна функція знаходить вираз у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки) і втілена, наприклад, в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, що опосередковують процеси в економіці й інших сферах суспільного життя.

Характеристика регулятивної функції права передбачає виявлення найважливіших шляхів її здійснення.

Найбільш характерними шляхами (елементами) здійснен­ня регулятивної функції права є:

Ö Визначення засобами норм права праводієздатності (правосуб'єктності) громадян.

Ö Закріплення і зміна правового статусу громадян.

Ö Визначення компетенції державних органів, у тому числі й компетенції (повноважень) посадових осіб.

Ö Встановлення правового статусу юридичних осіб.

Ö Визначення юридичних факторів, спрямованих на ви­никнення, зміну і припинення правовідносин.

Ö Встановлення конкретного правового зв'язку між суб'єктами права (регулятивні правовідносини).

Ö Визначення оптимального типу правового регулюван­ня стосовно до конкретних суспільних відносин.

Отже, регулятивну функцію можна визнати як обумов­лений її соціальним призначенням напрям правового впли­ву, що виражається у встановленні позитивних правил по­ведінки, наданні прав і покладенні юридичних обов'язків на суб'єктів права[56].

Необхідність у охороні суспільних відносин була завжди й існуватиме доти, поки буде існувати суспільство. Право, як відомо, існувало не завжди, але з моменту появи воно стає одним з найважливіших засобів охорони суспільних відносин. Даний прояв правового впливу і становить охо­ронну функцію.

Охоронна функція права — це обумовлений соціальним призначенням напрям правового впливу, спрямований на охорону загальнозначущих, найбільш важливих економіч­них, політичних відносин, подолання явищ, сторонніх да­ному суспільству.

З визначення випливає, що право не тільки охороняє за­гально-позитивні, фундаментальні суспільні відносини, воно також спрямоване на подолання сторонніх конкретному су­спільству відносин. Домінантним спрямуванням охоронної функції слід вважати не стільки викорінення небажаних явищ, скільки саме охорону тих відносин, які такої охоро­ни потребують. Саме охороняючи ці відносини, право при­родно запобігає, карає дії, що порушують умови нормально­го розвитку і протирічать інтересам суспільства, держави та громадян.

Специфіка охоронної функції права полягає у наступному:

Ø По-перше, вона характеризує право як особливий спосіб впливу на поведінку людей, що виражається у впливі на їх свідомість погрозою санкцій, встановленням заборон і реа­лізацією юридичної відповідальності.

Ø По-друге, вона інформує суб'єктів суспільних відно­син про те, які соціальні цінності знаходяться під охороною засобами правових приписів.

Ø По-третє, вона є показником політичного і культурно­го рівня суспільства, гуманних засад, що містяться у праві. Спосіб охорони дуже часто залежить від розвитку суспіль­ства, його політичної сутності.

Дата добавления: 2014-11-29