Поняття та ознаки правотворчості

Правотворча діяльність держави

План

Правотворчість

«Есть правила для выбора решения,

но нет правил для выбора этих правил»

Закон Энона

1. Правотворча діяльність держави

1.1. Поняття та ознаки правотворчості

1.2. Функції правотворчості як основні напрями впливу правотворчості на формування та розвиток системи права

1.3. Принципи правотворчості

2. Класифікація правотворчості

2.1. Правотворчість державних органів

2.2. Санкціонована правотворчість

2.3. Первинна, поточна та кодифікаційна правотворчість

3. Стадії правотворчості. Основні та допоміжні стадії

4. Правотворча (законодавча, юридична) техніка, ї поняття та ознаки

4.1. Правове прогнозування і планування законодавчої діяльності

4.2. Нормативні приписи, нормативна побудова, юридичні конструкції, галузева типізація як основні засоби законодавчої техніки

4.3. Юридична термінологія та принципи її використання

Правотворчістю – процес прийняття правових актів або створенням права у цілому.

Іншими слова­ми зміст поняття правоутворення відображає процес появи права як результат соціального розвитку суспільства, що бере початок із з'ясування потреби у нормативному регулю­ванні суспільних відносин, створення концепції (ідеї, фор­ми) такого регулювання, розроблення і прийняття правово­го акта та введення його в дію.

Відповідно правотворчість є одним із етапів право творення, правова форма діяльності держави та уповноважених організацій з прийняття, зміни, призупинення дії і скасу­вання юридичних норм.

Правоутворення як процес утворення права складається з трьох етапів:

ü гносеологічного, який відображає процес виникнення і становлення права у формі правосвідомості;

ü матеріального — де право формується у результаті реалізації суб'єктивних прав і юридичних обо­в'язків, що трансформуються у конкретні правовідносини;

ü інституціонального — коли право виступає у вигляді норм права, які у сукупності утворюють систему.

Різновидами правотворчості є:

ü за­конотворчість;

ü правотворчість суду;

ü договірна;

ü санкціоно­вана правотворчість.

Законотворчість – один із різновидів правотворчої діяль­ності, розглядається як діяльність уповноважених органів з прийняття, зміни, призупинення дії і скасування законів та підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, за­конотворчість є складовим елементом (різновидом) право­творчості, а правотворчість — правотворення.

Ознаки правотворчості:

1. Це активна, творча, по стадійна діяльність уповнова­жених державою суб'єктів.

2. Суб'єктами правотворчості виступають державні орга­ни, уповноважені недержавні структури (органи місцевого самоврядування, профспілки і т.п.), а також народ — при винесенні нормативно-правових актів на референдуми.

3. Правотворча діяльність здійснюється у межах встанов­лених процесуальних норм (процедур), що містяться в Кон­ституції, регламентах, статутах і т.п.

4. Змістом правотворчості є прийняття нових норм пра­ва, скасування або удосконалення старих.

5. Правотворчість виступає у певних видах.

Дата добавления: 2014-11-29