Можливість застосування законодавства однієї країни на території іншої країни

Територіальний та екстериторіальний принцип дії нормативно-правових актів у просторі

Просторове (територіальне) дія нормативних актів ґрунтується на таких принципах як територіальний принцип і екстериторіальний принцип.

Територіальний принцип припускає дія нормативного акту даного суб'єкта правотворчості в межах державних або адміністративних кордонів даної держави. Іншими словами, нормативний акт діє або на всій території держави, або на певній її частині.

Поняття «територія держави» визначається нормами міжнародного й внутрішньодержавного права. Так, територія українських дипломатичних представництв за рубежем ставиться до території Української держави.

Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» під територією України розуміється не тільки її, у межах державного кордону, сухопутний, водний простір, повітряний простір над ними, надра, але й військові, невоєнні кораблі, що перебувають під прапором України, наприклад, у відкритому морі, а також повітряні суду, що перебувають поза межами держави під його розпізнавальними знаками. Відповідно до територіального принципу дії нормативних актів, в унітарній державі є нормативні акти, дія яких поширюється на всю територію країни, на територію адміністративно-територіальних одиниць або територіальних автономій. У федеративній державі, акти загальфедеральних органів діють у межах територіальних границь федерації в цілому, а акти суб'єктів федерації діють у межах їхніх територіальних границь. В унітарній, федеративній державі акти органів місцевого самоврядування діють у межах відповідних адміністративних границь.

Екстериторіальний принцип припускає дія нормативного акту даного суб'єкта правотворчества за межами території його юрисдикції.

Наприклад, допускається використання іноземного законодавства по деяких спадкоємних справах, при судовому розгляді споровши, що випливають із певних зовнішньоторговельних контрактів (арбітражне застереження яких передбачає саме такий порядок судового розгляду).

Бувають випадки, повязані з міжнародно-правовими відносинами, коли законодавство однієї держави може вплинути (бути використане) субєктами іншої держави. Наприклад ст.5 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Швейцарською Федеральною Радою про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 27 березня 2007 року, містить положення щодо з астосування національного законодавства:

«У всіх випадках, що не урегульовані цією Угодою, перевізники і водії автомобілів однієї Договірної Сторони при перебуванні на території держави іншої Договірної Сторони дотримуються її чинного законодавства, яке застосовуватиметься до них на недискримінаційних умовах».Згідно із ст.2 ЗУ «Правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.Іноземці та особи без громадянства зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України. Тож, законодавство однієї держави може поширюватися на іншу, шляхом визначення цього в нормативно-правових актах за територіальним принципом – місцезнаходженням громадян конкретної держави.

Дата добавления: 2014-11-29