Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек

І переказу теоретичних питань

Методичні вказівки з самостійного вивчення матеріалу

Вивчати курс дисципліни потрібно по розділам і темам, які передбаченні програмою.

Читання матеріалу не повинно бути швидким. Прочитане необхідно усвідомити, важкі і незрозумілі місця відмітити, прочитати ще раз і вникнути в суть. Щоб краще запам'ятовувати навчальний матеріал, в робочий зошит заносяться всі визначення, важливі поняття, незнайомі терміни, таблиці, графіки, висновки. Обов’язково поділяйте матеріал, це полегшує засвоєння пройденого. Якщо що-небудь із вивченого матеріалу не засвоєно, то не потрібно вивчати нові розділи. Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька разів, щоб зрозуміти їх зміст. Робочий зошит також використовується при повторенні та підготовці по екзамену; після вивчення теоретичного матеріалу з кожної теми обов'язково виконуйте вправи по розв’язуванню задач. Це буде одним із найкращих методів закріплення матеріалу.

Для контролю за якістю і повнотою вивчення матеріалу з кожної теми приведенні питання для самоперевірки. Тему можна вважати засвоєною, якщо слухач відповідає на всі питання самоперевірки.

Після вивчення матеріал програми можна приступити до виконання контрольної роботи.

Відповідь на кожне із поставлених питань потрібно починати з визначення тієї величини, про яку ведеться мова, про вплив її на оцінку пожежної небезпеки речовин і процесів, які пов’язанні з їх використанням або проявленням на практиці.

Слухачі вивчаючи дану тему повинні знати що виходячи з сучасних уявлень, що безпека життєдіяльності є багатогранним об’єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. Науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать: гуманітарні, природничі, інженерні, науки про людину і суспільство. Слухачі повинні знати що ці складові є свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру досліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність.

Питання «модель життєдіяльності людини» необхідно розглядати таким чином що відносини людини з природою, технікою та суспільством є багатогранними й складними і охопити їх в усій повноті та глибині дуже важко. Тому, розглядаючи основні питання безпеки життєдіяльності, доцільно використати модель життєдіяльності людини - спрощену систему. Модель побудована на рівні окремого людського організму. Будь-який обмін передбачає взаємодію живого організму, в тому числі і людини, з усім її оточенням. Отже, головним елементами моделі є людина і все, що її оточує, - довкілля. Довкілля умовно поділяють на природну сферу (все, що створено природою) та техногенну сферу (все, що створено людиною). Взаємодія живих об'єктів неможлива без прояву активності. Активність як і організація живої матерії має також декілька рівнів. Праця, навчання, сон, відпочинок, приймання їжі, заняття спортом, творчість та ін. - це приклади різних видів активності людини на макрорівні. Сукупність різних видів активності і формує поняття життєдіяльності людини.

Необхідно звернути увагу що наслідки будь-якої життєдіяльності людини стосовно довкілля можуть бути корисними і мати позитивний характер або шкідливими і мати негативний характер, проте найчастіше вони поєднують водночас обидва характери.

Очевидно, що життєдіяльність - це категорія непостійна, вона безперервно змінюється, тому в розгляді моделі важливим моментом є історичний аспект. Звичайно, на початку розвитку цивілізації людину оточувала тільки природна сфера, яка поряд з тим, що забезпечувала необхідними умовами для життя, негативно впливала на людину такими чинниками, як холод, спека, дощ, сніг, вітер, нестача харчів, хвороби та ін. Щоб уберегтись від цього шкідливого впливу природної сфери, людина освоїла печери, одягла хутро звірів, почала вирощувати рослини та приручати звірів. Це - перші елементи соціально-економічної системи безпеки, що були спрямовані на захист людини від шкідливого впливу і природної сфери. Сьогодні вони розвинулися до потужного комунально-житлового господарства, сільського господарства, харчової та легкої промисловості, розвинутої системи охорони здоров'я та освіти.

Для вдосконалення соціально-економічної системи безпеки були необхідні нові матеріали, знаряддя праці, механізми, машини, тому людина починає будувати шахти, заводи, фабрики, дороги, тобто на противагу природній сфері створює техногенну сферу. Сьогодні ця сфера охоплює енергетику, промисловість, транспорт, армію, науку. Вона, на жаль, також характеризується небезпечними та шкідливими чинниками для життя людини. Тому для захисту від них створюється технічна система безпеки, яка складається із охорони праці, радіаційної та пожежної безпеки, безпеки руху, цивільного захисту.

Наведена модель подає поняття життєдіяльності у вузькому «умінні слова - на рівні окремої людини. У широкому розумінні тобто - на рівні всього суспільства її можна подати, замінивши на схемі тріаду "людина - діяльність - результат" на еквівалент "суспільство - економіка - внутрішній валовий продукт(ВВП)".

Необхідно звернути увагу, що не можна гарантувати безпеку окремій особі, не забезпечивши безпеки для всього суспільства, і навпаки, - не можна гарантувати –безпеку людству, не забезпечивши безпеки для окремої особи.

Слухачи повинні розібратися з визначенням терміну «безпека».

Ø Безпеку краще визначати як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек, або ж відсутня надзвичайна небезпека. Вищевикладене поняття містить термін «небезпека», який потрібно розглянути.

ДСТУ 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

У цьому визначенні поняття «безпека» присутній термін «ризик».

Ризик це:

- 1) частота проявлення небезпеки, ймовірність небезпеки;

- 2) усвідомлена можливість небезпеки.

Для складних технічних систем, ризик – це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак чи характеристик, і математично його визначити, потрібно зазначити дуже важко. В таких випадках може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке найбільш підходить в нашому випадку.

Безпека - це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека людини – це поняття, що відображає суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання.

Безпека людини – невід’ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» - такий розвиток, що веде не тільки до економічного, культурного, соціального зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Слухач при вивченні даної теми має мати поняття про індикатори сталого розвитку. Індекс людського розвитку. Дати відповідь на питання чому безпека - базовий чинник сталого людського розвитку?

Погіршення стану навколишнього середовища може призвести до зникнення людства як біологічного виду. Природно виникає запитання, яким чином вийти з такого становища?

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена концепції сталого розвитку світового співтовариства. Конференція прийняла документ «Порядок денний XXI сторіччя» і зробила висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного й екологічного розвитку суспільства.

Зміст цієї концепції складається із заклику до переходу суспільства на шлях сталого розвитку, що забезпечує коеволюцію, тобто спільну еволюцію природи і людини. Суспільство може жити і розвиватися тільки в біосфері і за рахунок її ресурсів, тому воно зацікавлене в її збереженні. Проте треба враховувати, що еволюція природи йде дуже повільно, а соціальна еволюція людини — надто швидко. Більшість процесів біосфери деформуються, внаслідок чого на Землі вимирає багато видів тварин і рослин, які не встигають адаптуватися, порушуючи при цьому стійкість екосистеми. Людство має свідомо обмежити свій вплив на природу, щоб зберегти можливість подальшого свого розвитку.

Сталий розвиток не лише сприяє економічному зростанню, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює навколишнє середовище більшою мірою, ніж знищує його, сприяє зростанню можливостей людей, а не зменшує їх. Це розвиток, у центрі якого — людина, що зорієнтована на збереження природи.

Формування системи сталого розвитку випливає з необхідності забезпечення пріоритетного розвитку людини в своїх інтересах і власних сил людини в гармонізації з навколишнім середовищем. Досягнення цієї мети передбачає створення сприятливого, з позиції сталого розвитку економічного, соціально-політичного, екологічного і духовного клімату при забезпеченні стабільних соціально-політичних і соціально-економічних перетворень.

Центральне місце в БЖД займають поняття "небезпека", "чинник небезпеки", "джерело небезпеки", "безпека" і аксіома потенційної небезпеки, яка свідчить, що, - будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Необхідно чітко засвоїти ці поняття і аксіоми БЖД.

Вивчаючи чинники небезпеки, передусім, слід мати на увазі, що:

1) чинники небезпеки класифікуються за небезпеками, часом прояву негативних наслідків, характеру дії, збитку, що завдається, сфері прояву;

2) чинники небезпеки є причиною виникнення нещасного випадку, захворювання, катастрофи;

3) дія чинників небезпеки на людину і довкілля може носити ймовірносний і детермінований характер;

4) чинники небезпеки умовно діляться на небезпечні, шкідливі, вражаючі і, залежно від дії на людину, можуть бути фізичними, хімічними, біологічними і психофізіологічними;

5) дія декількох чинників небезпеки може мати синергетичний і антагоністичний характер.

Слід розглянути таксономію і номенклатуру небезпек, зважаючи на зміни в системі "Л-М-С" як відхилення від умов, що склалися в ході тривалої еволюції, розташування джерела небезпеки, час існування реальної небезпеки, можливість дії на певну кількість людей і масштабність небезпек.

При вивченні небезпек необхідно навчитися проводити їх якісний і кількісний аналізи.

А також слухачі повинні ознайомитись з класифікацією надзвичайних ситуацій, причинами їх виникнення. Вивчити ознаки та рівні надзвичайних ситуацій та поглибити існуючі знання з даного питання. Навчитись запобігати та попереджувати надзвичайні ситуації.

Перш ніж приступити до визначення основних ознак надзвичайних ситуацій, слухачі повинні запам’ятати визначення поняття

Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:

- значна шкода;

- заподіяння економічних збитків;

- істотне погіршення стану довкілля;

- наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їхньої життєдіяльності.

До надзвичайних ситуацій призводять зазвичай аварії, катастрофи, стихійні лиха чи інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.

Надзвичайні ситуації за масштабом можна класифікувати на:

- місцеві;

- локальні;

- об’єктові;

- регіональні;

- республіканські;

- континентальні;

- глобальні.

Вагомість надзвичайної ситуації визначається рівнем системи «людина – життєве середовище». Виходячи із ієрархії систем «Л - ЖС», можна говорити про:

ü індивідуальні надзвичайні ситуації;

ü надзвичайні ситуації рівня мікроколективу;

ü надзвичайні ситуації рівня колективу;

ü надзвичайні ситуації рівня мікроколективу;

ü надзвичайні ситуації для жителів міста, району;

ü надзвичайні ситуації для населення області;

ü надзвичайні ситуації для населення країни;

ü надзвичайні ситуації для жителів континенту;

ü надзвичайні ситуації для всього людства.

Слухачи повинні акцентувати свою увагу на те, що відповідно до Постанови КМУ № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій», затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій», згідно з цим положенням залежно від територіального поширення розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій:

- загальнодержавний;

- регіональний;

- місцевий;

- об’єктовий.

Кількісну характеристику всіх надзвичайних ситуацій можна отримати завдяки використанню класифікаційних карток надзвичайних ситуацій, які зібрані в Класифікаторі надзвичайних ситуацій України.

Для спрощення машинної обробки інформації класифікатор визначає оригінальний код кожної надзвичайної ситуації, що складається з п’яти цифр, які вказують клас, групу і вид надзвичайної ситуації, та однієї літери, що зазначає рівень надзвичайної ситуації (О – об’єктів, М – місцевий, Р - регіональний, Д - державний).

У процесі визначення рівня надзвичайної ситуації послідовно розглядаються три групи чинників:

- територіальне поширення;

- розмір заподіяних економічних збитків та людських втрат;

Одним із перспективних підходів до відвернення небезпек та зменшення їхніх негативних наслідків є моделювання та прогнозування небезпечних подій.

Вивчення небезпек, як і будь-якої сукупності явищ, об'єктів та процесів, починається з їх класифікації. Класифікують небезпеки за багатьма критеріями, проте важливими є тільки ті, які дають можливість виявити головні ознаки небезпек і сприяти пошуку шляхів їх відвернення або захисту від них. Небезпеки класифікуються за такими критеріями: сфера походження, час прояву, природа матеріального носія, наслідки від реалізації небезпек.

За сферою походження небезпеки мають природний, техногенний та соціальний характери. Такі небезпеки, як аномальні атмосферні (потужні вітри, зливи, град, грози, снігопад), аномальні гідрогеологічні та гідрометеорологічні (повені, селеві потоки, лавини, зсуви), сейсмічні явища, мають природний характер.

Кожна потенційна небезпека має свого матеріального носія, і при їх вивченні важливо встановити природу цього носія. Якщо не встановлено природи матеріального носія небезпеки, то неможливо виявити шляхи її відвернення чи зменшення шкоди від неї. Матеріальний носій потенційної небезпеки прийнято називати небезпечними або шкідливими чинниками. Небезпечні чинники за певних умов призводять до травм (порушення цілісності тканин організму), а в окремих випадках - до летальних наслідків. Шкідливі чинники за певних умов спричинюють перевтому або хворобу.

Небезпечні та, шкідливі чинники за видом енергії, якою вони володіють і яку передають організму людини, поділяють на такі групи:

механічні - характеризуються запасом кінетичної чи потенціальної енергії (усі рухомі об'єкти чи рухомі елементи машин; об'єкти та їхні елементи, які знаходяться над поверхнею землі, та ін.);

• термічні - мають певний запас теплової енергії та аномальну температуру (нагріті та охолоджені об'єкти, вогонь, параметри клімату й мікроклімату та ін.);

• електричні - характеризуються запасом електричної енергії (електричний струм, електростатичне поле, електричний заряд та ін.);

• електромагнітні - характеризуються запасом енергії електромагнітних хвиль (радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетове, інфрачервоне, лазерне, іонізуюче та інші випромінювання);

• ядерні - мають запас ядерної енергії (природні та штучні радіонукліди);

• хімічні - володіють високою хімічною спорідненістю із тканинами організму людини та речовинами довкілля (їдкі, отруйні, пожежо- і вибухонебезпечні та інші речовини);

• біологічні - становлять сукупність макро- та мікроорганізмів і продуктів їхньої життєдіяльності (хвороботворні мікроби, паразити, гризуни та ін.);

• психофізіологічні - їхню дію пов'язують із наявністю біоенергетичних полів, психофізіологічними особливостями людини (біоритми, енергетичний вампіризм тощо);

• пасивно-активні - їхня дія проявляється за рахунок енергії людини (гострі нерухомі предмети; нерівні або дуже гладкі поверхні тощо);

• пасивні - впливають на людину опосередковано через деградацію властивостей матеріалів (виявляються у руйнуваннях, вибухах тощо).

До загальної номенклатури відносять усі види небезпек: алкоголь, аномальна температура повітря, аномальна вологість повітря, аномальна рухомість повітря, аномальний барометричний тиск, арборициди, аномальне освітлення, аномальна іонізація повітря, вакуум, вибух, вибухові речовини, вібрація, вода, частини машини, що обертаються, висота, гази, гербіциди, глибина, гіподинамія, гіпокінезія, ожеледь, гарячі поверхні, динамічні перевантаження, дощ, дим, предмети, що рухаються, їдкі речовини, захворювання, замкнутий об’єм, надлишковий тиск у резервуарах, інфразвук, інфрачервоне випромінювання, іскри, хитавиця, кінетична енергія, корозія, лазерне випромінювання, листопад, магнітні поля, мікроорганізми, медикаменти, метеорити, блискавки (грози), монотонність, порушення газового складу повітря, повінь, накип, недостатня міцність, нерівні поверхні, неправильні дії персоналу, вогненебезпечні речовини, вогонь, зброя (вогнепальна, холодна та ін.), гострі предмети (колючі, ріжучі), отруєння, помилкові дії людей, охолоджені поверхні, падіння (без встановленої причини), пара, перевантаження машин та механізмів, перенапруга аналізаторів, пестициди, підвищена яскравість світла пожежа, психологічна несумісність, пульсація світлового потоку, пил, робоча поза, радіація, резонанс, сенсорна деривація, швидкість руху та обертання, слизька поверхня, снігопад, сонячна активність, сонце (сонячний удар), сонливість, статичні перевантаження, статична електрика, тайфуни, струм високої частоти, туман, ударна хвиля, ультразвук, ультрафіолетове випромінювання, розумове перевантаження, ураган, прискорення, втома, шум, електромагнітне поле, емоційний стрес, емоційне перевантаження, отруйні речовини тощо.

Номенклатура, тобто перелік можливих небезпек, налічує понад 150 найменувань.

Під час виконання конкретних досліджень складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів (виробництв, цехів, робочих місць, процесів, професій тощо)

Корисність номенклатур полягає в тому, що вони містять повний перелік потенційних небезпек та полегшують процес ідентифікації. Процедура складання номенклатури має профілактичне спрямування.

Таксономія ¾ наука про класифікацію та систематизацію складних явищ, понять, об’єктів. Оскільки небезпека є поняттям складним, ієрархічним, таким, що має багато ознак, то класифікація та систематизація їх виконує важливу роль в організації наукового знання в галузі безпеки діяльності, дає змогу глибше пізнати природу небезпеки.

Досконала, достатньо повна таксономія небезпек поки що не розроблена.

Аксіома про потенційну небезпеку діяльності. Людська практика дає основу для твердження про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Ні в одному виді діяльності неможливо досягти абсолютної безпеки. Отже, можна сформулювати такий висновок: будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Це твердження має аксіоматичний характер. Дана аксіома має виняткове методологічне та евристичне значення.

Квантифікація ¾ це введення кількісних характеристик для оцінки складних понять, що визначаються якісно. Застосовуються чисельні, бальні та інші прийоми квантифікації.

Найрозповсюдженішою оцінкою небезпеки є ризик ¾кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. Звичайно це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Може визначатися й іншими зручними способами. В Україні у сучасній технічній літературі з безпеки це поняття поки що не дістало відповідного визнання. В. Маршалл дає таке визначення: ризик ¾ частота реалізації небезпек.

Якісна оцінка ¾ це відношення кількості тих або інших несприятливих наслідків до їх можливої кількості за певний період. Визначаючи ризик, необхідно указати клас наслідків, тобто відповісти на запитання: ризик чого?

Формально ризик ¾ це частота. Але по суті між цими поняттями існує суттєва різниця, тому, що стосовно до проблем безпеки про можливу кількість несприятливих наслідків доводиться говорити з певною часткою умовності.

Розрізняють індивідуальний та соціальний ризик.

Індивідуальний ризик характеризує небезпеку певного виду для окремого індивіда.

Соціальний (точніше ¾ груповий) ризик ¾ це ризик для групи людей. Соціальний ризик ¾ це залежність між частотою подій та кількістю уражених при цьому людей.

Для порівняння ризику та вигод багато із спеціалістів пропонують запровадити економічний еквівалент людського життя. Такий підхід викликає заперечення серед певного кола осіб, які стверджують, що людське життя є святим і фінансові операції з ним недопустимі. Однак на практиці з неминучістю виникає необхідність у такій оцінці саме з метою безпеки людей, якщо питання ставиться так: «Скільки треба витратити коштів, щоб урятувати людське життя?» За закордонними дослідженнями людське життя оцінюється від 650 до 7 млн доларів США. Слід зазначити, що процедура визначення ризику дуже приблизна. Можна виділити 4 методичних підходи до визначення ризику.

· Інженерний, що спирається на статистику, розрахунок частот, імовірнісний аналіз безпеки, побудова дерев небезпеки.

· Модельний, що грунтується на побудові моделей дії шкідливих факторів на окрему людину, соціальні, професійні групи, тощо. Ці методи основані на розрахунках, для яких не завжди є дані.

· Експертний, коли імовірність подій визначається на основі опитування досвідчених спеціалістів, тобто експертів.

· Соціологічний, що ґрунтується на опитуванні населення.

Названі методи відображають різні аспекти ризику. Тому застосовувати їх необхідно в комплексі.

Мета системного аналізу безпеки полягає в тому, щоб виявити причини, що впливають на появу небажаних подій (аварій, катастроф, пожеж, травм тощо) та розробити попереджувальні заходи, що зменшують імовірність їх появи.

Системи мають якості, яких може не бути у елементів, які їх утворюють. Ця найважливіша властивість систем, що іменується емерджентністю ¨, лежить, по суті, в основі системного аналізу взагалі та проблем безпеки у цілому.

Методологічний курс системного аналізу незвичайний: у ньому переплітаються елементи теорії й практики, суворі формалізовані методи поєднуються з інтуїцією та власним досвідом, із евристикними прийомами.

Під елементами (складовими частинами) розуміють не тільки матеріальні об’єкти, а й відношення та зв’язки. Будь-яка машина є приклад технічної системи. Система, одним із елементів якої є людина, називається ергативною. Приклади ергативної системи: «людина ¾ машина», «людина ¾ машина ¾ навколишнє середовище» тощо. Інакше кажучи, будь-який предмет може бути представлений як системне утворення.

Принцип системності розглядає явища у їх взаємному зв’язку, як цілісний набір або комплекс. Мету або результат, який дає система, називають елементом, що утворює систему. Наприклад, таке системне явище, як горіння (пожежа) можливе за наявності наступних компонентів: горюча речовина, окисник,

Слухачі повинні знати що у природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.

Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз.

Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина — прикладом біологічної системи. Будь-які групи людей чи колективи — спільноти — є соціальними системами. Система, одним з елементів якої є людина, зветься ергатичною. Прикладами ергатичних систем є системи «людина — природне середовище», «людина — машина», «людина - машина — навколишнє середовище» тощо.

Необхідно розуміти що взагалі будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що складають її. Ця найважливіша властивість систем, яка зветься емерджентністю, лежить в основі системного аналізу.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємному зв'язку як цілісний набір чи комплекс. Мета чи результат, якого досягає система, зветься системотворчим елементом.

Будь-яка система є складовою частиною іншої системи або ж входить до іншої системи як її елемент. З іншого боку, окремі елементи будь-якої системи можуть розглядатися як окремі самостійні системи.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою для здоров'я, шкодою природного чи техногенного середовища, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Квантифікація небезпеки, або кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників - від кількості людей, що перебували у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що знаходились там, природних ресурсів, перспективності зони тощо. Будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду.

Поряд із поняттям «небезпека» у дисципліні «Безпека життєдіяльності» використовується ще одне основоположне поняття - ризик, яке містить у собі деяку варіативність - чи відбудеться певна небажана подія, чи виникне сприятливий стан. Слухачі повинні розуміти що фахівцями у галузі безпеки запропоновано найзагальніше визначення: ризик - якісна оцінка небезпеки.

Ризик визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу.

Слухачі в цьому питанні повинні знати що ризик за ступенем припустимости буває знехтувальний, прийнятний, гранічно допустимий, надмірний а також повинні розуміти сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику.

Слухачі повинні знати що задачами системного аналізу безпеки того або іншого об'єкта середовища є:

1. Вивчення й аналіз усіх елементів об'єкта з позицій безпеки.

2. Виявлення й оцінка небезпек, що діють на об'єкт.

3. Вибір можливих (альтернативних) захисних заходів.

4. Порівняння альтернатив одна з одною і вибір оптимального варіанта захисних заходів.

5. Оцінка реалізації захисного заходу та його наслідків. Основою для вивчення й аналізу елементів об'єкту з позицій безпеки і виявлення небезпек є знання номенклатури небезпек, принципів, методів і засобів забезпечення безпеки, а також загально-інженерні знання.

Для вирішення інших задач системного аналізу безпеки необхідне введення величин, що характеризують небезпеки. При цьому складність полягає в необхідності порівняння різних за природою походження наслідків небезпек.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше, мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = п/N;

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 1998 р. в Україні загинула у побутовій сфері 68 271 людина. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті міг практично кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто

N = 50 100 000 осіб.

Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998 р. становило:

R -68 271 /50 100 000 = 0,001362= 1,362-10"3 = 1362106

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули 1998 р. 1 362 особи. В охороні праці для характеристики рівня травматизму використовується коефіцієнт частоти (Кч), який показує кількість травмованих чи загиблих на 1 000 працюючих. Якщо його використати для наведеного прикладу, то можна сказати, що коефіцієнт частоти смертельного побутового травматизму в Україні у 1998 р. становив 1,362.

Слухачі повинні знати які об’єкти відносяться до об’єктів підвищеної небезпеки. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" всі об'єкти підвищеної небезпеки повинні бути класифіковані, ідентифіковані, обов'язково застраховані та зареєстровані в Державному реєстрі. На кожний об'єкт повинні бути розроблені декларація безпеки та план ліквідації аварійних ситуацій, а суб'єкти господарювання повинні мати дозвіл на право їх експлуатації, виданий місцевими органами виконавчої влади.

Поняття "об'єкт підвищеної небезпеки" установлено Законом України "Про

об'єкти підвищеної небезпеки" і дослівно визначено таким чином: «об'єкт підвищеної небезпеки» - об'єкт, на якому використовуються, виробляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна чи декілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перебільшує нормативно установлені порогові маси, а також інші об'єкти, які відповідно до закону мають передумовою реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру".

За класифікаційними ознаками об'єкти підвищеної небезпеки розподілені на три основні групи:

1. Об'єкти з небезпечними речовинами (відповідно до наведеного вище визначення);

2. Гідротехнічні споруди;

3. Хвостосховища, шламонагромаджувачі, нагромаджувачі токсичних відходів (далі - нагромаджувачі відходів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002р. №1788 затверджений "Перелік груп об'єктів підвищеної небезпеки, в т.ч. пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного характеру, за категоріями небезпеки", в якому наведені групи цих об'єктів, а також введені три категорії небезпеки для об'єктів підвищеної небезпеки з небезпечними речовинами (1-а, 2-а,3-я), дві категорії небезпеки (1-а, 2-а) для гідротехнічних споруд та одна категорія (1-а) - для нагромаджувачів відходів.

Отже, опрацювавши навчальний план слухачи повинні:

Знати:

· основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності;

· класифікацію надзвичайних ситуацій;

Вміти:

· визначати рівень безпеки системи «людина-життєве середовище»;

· описати модель життєдіяльності людини;

· класифікувати надзвичайні ситуації за масштабом.

Поняття:

ризик ¾ кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. Звичайно це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1.;

ідентифікація небезпеки ¾ процес розпізнавання образу небезпеки, встановлення можливих причин, просторових та часових координат, імовірності прояву, величини та наслідків небезпеки;

потенційний ¾ можливий, прихований;

системний аналіз небезпек (САН) ¾ це сукупність методологічних засобів, що використовуються для підготовки та обгрунтування рішень із складних проблем, у даному випадку безпеки;

система ¾ це сукупність взаємопов’язаних елементів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета);

попередній аналіз небезпек (ПАН) — це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек;

системний аналіз - сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань;

системно-структурний підхід - методологічний принцип, який полягає в тому, що вивчення окремих елементів системи здійснюється без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять;

безпека систем - наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості;

система ¾ сукупність елементів, взаємодія між якими адекватна меті.

небезпека – негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;

сталий розвиток — це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь;

«надзвичайна ситуація» - подія, при якій відбувається нормальних умов життя і діяльності людей і яка може призвести або призводить до загибелі людей і в деяких випадках до значних матеріальних втрат;

надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, що розвивається на території двох і більше областей;

надзвичайна ситуація регіонального рівня – це надзвичайна ситуація, що розвивається на території двох і більше адміністративних районів;

надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, що виходить за межі потенційного об’єкта;

надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це надзвичайна ситуація, що розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони;

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення поняттю «Безпека життєдіяльності»?

2. Охарактеризуйте терміни «безпека», «небезпека»?

3. У чому полягає сутність безпеки життєдіяльності?

4. Охарактеризуйте терміни «надзвичайна ситуація», «ризик»?

5. Опишіть модель життєдіяльності людини.

6. Розкрити сутність поняття «індикатор сталого розвитку».

7. Розкрити сутність поняття «індекс людського розвитку».

8. Безпека - базовий чинник сталого людського розвитку.

9. Розкрити сутність концепції «сталого розвитку людства» та проблеми її реалізації в Україні.

10. Розкрити сутність «Декларації про безпеку».

11. Поясніть класифікацію надзвичайних ситуацій.

12. Поясніть тезу: ризик як оцінка небезпек.

13. Розкрити зміст системи «людина - життєве середовище» та її компоненти.

14. Системно структурний підхід та системний аналіз – методологічна основа безпеки життєдіяльності.

15. Розкрити класифікацію об’єктів підвищеної небезпеки та класи їхньої небезпечності.

16. Розкрити сутність поняття «таксономія», «ідентифікація», «квантифікація» небезпек.

17. Розкрити сутність класифікації та дати характеристику типових видів небезпечних ситуацій.

18. Дати характеристику шкідливих і небезпечних чинників життєвого середовища: природні, техногенні, соціальні, політичні.

19. Охарактеризувати основні групи небезпечних і шкідливих чинників: фізичні, хімічні, біологічні, психологічні, та їх основна характеристика.

Література:

1. Закон України від 18.01.2001 № 2245-III «Про об'єкти підвищеної небезпеки».

2. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - Київ: „Каравела”, 2006. – С. 31 – 50.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України – Київ: “Каравела” 2008. –С. 16-19, 26-30, 37-50.

4. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІI-IV рівнів акредитації. – Київ: Кондор, 2006. – С 63-89.

5. Євдін О.М., Могильниченко В.В. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Том 5. Небезпечні хімічні речовини та заходи захисту від них.- К.: “КІМ, 2007. – С.278 – 283.

Висновок до теми 1.

Знання, які надаються в процесі вивчення даної теми, носять загальний характер і розкривають правові основи безпеки життєдіяльності, загальні уявлення про безпеку, індикатори сталого людського розвитку, класифікацію надзвичайних ситуацій дає основні поняття і визначення у безпеці життєдіяльності та фізичну суть видів небезпек, які формуються в процесі будь-якої діяльності та в умовах надзвичайних ситуацій. Сама сутність дисципліни «Безпека життєдіяльності» вимагає використання системно-структурного підходу. Це означає, що при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. Вони впливають на рівень життя, здоров'я, добробуту людей, соціальні взаємовідносини. Своєю чергою, від рівня життя, здоров'я, добробуту людей, соціальних взаємовідносин тощо залежать стан духовної і матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої.

Системно-структурний підхід необхідний не лише для дослідження рівня безпеки тієї чи іншої системи (виробничої, побутової, транспортної, соціальної, військової тощо), але і для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.

Дата добавления: 2014-11-29