Техногенні небезпеки та їхні наслідки

При вивченні теми необхідно вивчити техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Вивчаючи техногенні небезпеки, слід, передусім, звернути увагу на загальні закономірності їх виникнення. Необхідно виділити:

а) небезпеки, що породжують фізичні небезпечні і шкідливі чинники, до яких відносяться,:

- небезпеки електричних мереж, приділивши особливу увагу умовам ураження людини електричним струмом;

- небезпеки, пов'язані з аномальним штучним освітленням;

- небезпеки, пов'язані з техногенними джерелами ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювань;

- небезпеки, пов'язані з техногенними джерелами вібрації та акустичного випромінювання;

- небезпеки, пов'язані з техногенними джерелами, ультразвука та інфразвука;

- небезпеки, пов'язані з техногенними джерелами електромагнітних, електричних і магнітних полів;

- небезпеки, пов'язані з лазерним випромінюванням;

- небезпеки, пов'язані з техногенними джерелами іонізуючого випромінювання;

- небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів і експлуатацією підйомно-транспортного устаткування;

- небезпеки, пов'язані з використанням, зберіганням і транспортуванням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин і матеріалів;

- небезпеки, пов'язані з використанням процесів, які відбуваються при підвищених температурах і/або тиску.

б) небезпеки, що породжують хімічні небезпечні і шкідливі чинники,

при цьому слід вивчити класифікацію хімічних небезпечних і шкідливих чинників, розглянути основи токсикології, питання одночасної дії на організм людини декількох хімічних речовин, зрозуміти поняття "Гранично-допустимої концентрації" шкідливих речовин в повітрі, воді і продуктах харчування.

Слід вивчити вплив техногенних небезпек і породжуваних ними небезпечних і шкідливих чинників на людину, системи забезпечення його життєдіяльності і довкілля.

Необхідно вивчити:

В даній темі слухачі повинні ознайомитися іззагальними відомостями, щодо контролю радіаційного стану на території при аваріях на атомних станціях, організацією позначення зон зараження відповідно до їх типів і рівня, методологією визначення заходів щодо захисту населення при аваріях на атомних станціях. приладами, системами та засобами радіаційного контролю.

Заходи щодо захисту населення в умовах аварії, що виникла на АС, проводяться на підставі "Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня", "Планів ліквідації аварій" та "Планів захисту персоналу і населення", які завчасно розробляються територіальними та відомчими органами управління Системи в районах можливого радіоактивного забруднення.

Спостереження та оцінка фактичного радіаційного стану здійснюєтьсяза допомогою приладів і систем радіаційного контролю, його прогнозування для віддалених районів за даними аварії та стану метеоумов на момент викиду РР.

Прогнозування відбувається з урахуванням можливих фаз розвитку аварії.

Розглянемо фази аварій:

Фаза аварії рання (гостра) - фаза комунальної аварії тривалістю від кількох годин до одного-двох місяців після початку аварії, яка включає наступні події:

а) газо-аерозольні викиди і рідинні скиди радіоактивного матеріалу з аварійного джерела;

б) процеси повітряного переносу та інтенсивної наземної міграції радіонуклідів;

в) радіоактивні опади і формування радіоактивного сліду.

На ранній стадії критичними шляхами радіаційного впливу продуктів аварійного викиду на населення будуть зовнішнє опромінення від газо-аерозольної хмари і радіоактивних випадінь, а також інгаляційне надходження радіонуклідів до організму людини.

Фаза аварії середня (фаза стабілізації)- фаза комунальної аварії, яка починається через один-два місяці та завершується через 1-2 роки після початку радіаційної аварії, на якій відсутні (внаслідок радіоактивного розпаду) коротко-живучі осколочні радіоізотопи телуру і йоду, ^І40Ва + ^,40Ва, але у формуваннігамма-поля зростає роль ізотопів рутенію і церію, ¹³⁴Сз, ^і36Сзі ^І37Сз. Основними критичними шляхами радіаційного впливу на цій стадії будуть зовнішнє опромінення від радіоактивних речовин, що випали на місцевості, та внутрішнє опромінення радіоізотопами цезію (^і34Сз, ¹³⁶Сз, ^І37Сз) і стронцію (⁸⁹8г, ⁹⁰8г), які надходять до організму з продуктами харчування, виробленими на радіоактивно забруднених територіях (м'ясо, молоко, овочі, фрукти).

Фаза аварії пізня (фаза відновлення)- фаза комунальної аварії, що починається через 1-2 роки після початку аварії і продовжується до припинення необхідності виконання захисних заходів. Основним джерелом зовнішнього опромінення є ^І37Сз у випаданні на ґрунт, а внутрішнього - ¹³⁷Сз і ⁹⁰5г у продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях. Фаза завершується одночасно з відміною всіх обмежень на життєдіяльність населення на забрудненій території і переходом до звичайного санітарно-дозиметричного контролю радіаційної обстановки.

На реакторах першого покоління (ЧАЄС), можлива так звана початкова подія аварії, яка характеризується наявністю аварійної ситуації з високою ймовірністю викиду РР. Фаза продовжується від моменту початку аварійного процесу до викиду РР в атмосферу.

Визначення (уточнення) рішення щодо заходів захисту населення. У першу чергу визначають необхідні заходи захисту населення на ранній стадії аварії, а потім - на середній та пізній.
№№ з/п	Назва заходу		Фази аварі
		рання	середня	пізня
	Укриття людей в захисних спорудах чи пристосова­них для цього приміщеннях	XX	X	—
	Йодна профілактика населення	XX	X	-
	Застосування індивідуальних засобів захисту	XX	X	-
	Евакуація населення	XX	X	-
	Блокування забрудненої/території, обмежувальні за­ходи щодо в'їзду та виїзду з неї	XX	X	X
	Застосування медичних засобів захисту	X	-	-
	Спецобробка техніки, людей, майна	X	X	X
	Переведення худоби на незабруднені пасовища і корми	-	XX	XX
	Тимчасове вилучення із вживання харчових продуктів місцевого виробництва		XX	XX
	Дезактивація забрудненої місцевості та споруд	-	X	-
	Доставка чистих продуктів і питної води у райони, забруднені радіонуклідами	XX	X	X

Примітка: хх - заходи, що проводяться постійно;

х - заходи, що проводяться відповідно до конкретної обстановки; — заходи не проводяться.

Заходи щодо захисту населення № 1,2,4 повинні бути проведені до підходу активної хмари до конкретного району (об'єкта).

Зони, що прогнозуються як зони радіоактивного забруднення, в межах яких повинні проводитися належні заходи захисту населення, визначаються на підставі "Методології визначення заходів щодо захисту населення при аваріях на АС (глава 2, п. 2.8.8.2).

Після того, як почалося випадіння радіоактивних опадів, проводиться постійне уточнення оцінки фактичного (такого, що реально формується) радіаційного стану, який може змінюватися зі зміною напрямку вітру, і відповідно уточнюються зони проведення тих чи інших заходів захисту.

Такі заходи захисту населення, як евакуація, що є основним засобом захисту при даній НС, особливо на початковій та ранній фазах аварії, і укриття у захисних спорудах, мають певну специфіку.

Евакуація населення проводиться з тих районів, де його перебування може призвести до опромінення, вищого за допустимі межі.

Населення оповіщають про час та порядок евакуації. В умовах радіоактивного забруднення місцевості евакуаційні пункти не призначаються, транспорт подається безпосередньо до входів у захисні споруди і будинки, де переховуються люди, а посадка людей відбувається у найкоротший термін. Під час руху проводиться дозиметричний контроль.

Евакуація із забрудненої зони відбувається у два етапи:

На першому етапі населення транспортом зони доставляється до межі зони забруднення.

На другому (після спецобробки) - пересідає на незабруднений радіоактивними речовинами транспорт і доставляється до місця розміщення.

Транспорт зони продовжує перевезення в межах зони до того часу, поки щільність його радіоактивного забруднення не перевищить допустимих рівнів, після чого автомашини відправляють на майданчик збору забрудненої техніки ("могильник").

На кордоні зони радіоактивного забруднення організується проміжний пункт евакуації, на якому провадиться реєстрація, дозиметричний контроль та санітарна обробка людей, яких евакуюють. Одяг та взуття дезактивуються. Після санітарної обробки і дезактивації речей проводиться повторний дозиметричний контроль і евакуйовані відправляються до районів призначення на "чистому" транспорті. За наявності початкової події аварії може проводитися загальна випереджаюча евакуація.

При укритті населення в захисних спорудах враховується велика проникаюча здатність радіоактивних газів і аерозолів радіоактивної хмари, що зменшує ефективність роботи фільтрів споруд. Тому на момент наближення радіоактивної хмари сховища переводяться на режим повної ізоляції, а протирадіаційні укриття (ПРУ) герметизуються, для чого закриваються заслінки приточних і витяжних коробів. Крім того, у ПРУ та герметизованих жилих і виробничих приміщеннях люди, що в них укриваються, одягають засоби захисту органів дихання. Такий режим продовжується до завершення осідання радіоактивного пилу та аерозолів (при одиночному викиді - 2-3 години). У разі продовження викидів, режим зберігається до зміни метеорологічного стану. Вентиляція захисних споруд може проводитися шляхом короткочасного відкриття заслінок вентиляційних коробів в ПРУ. На час вентиляції всі, хто знаходиться в захисних спорудах, одягають засоби захисту органів дихання, а в ПРУ ще й засоби захисту від радіоактивного пилу.

На середній фазі розвитку аварії проводиться детальне обстеження забруднених об'єктів навколишнього середовища, контроль радіоактивного забруднення сільськогосподарських продуктів, уточнення прийнятих на ранній фазі рішень,

також приймаються необхідні заходи захисту населення від усіх видів радіаційної небезпеки, в тому числі виключення з раціону забруднених продуктів.

На пізній фазі розвитку аварії на підставі контролю радіоактивного забруднення навколишнього середовища уточнюються намічені раніше заходи захисту, які забезпечують виключення переопромінення населення, що знаходилось у місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами внаслідок їх міграції, а також населення, що повертається з евакуації.

Усі заходи щодо радіаційного захисту населення виконуються відповідно де нормативних документів МАГАТЕ і Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-9-

Розглянемо ці заходи:

По - перше це оповіщення персоналу АС та населення про аварію.

Оповіщення персоналу АС на промисловому майданчику, у СЗЗ, в містечку енергетиків, органів управління МНС України в зоні випереджаючої евакуації проводиться диспетчерською службою АС.

Оповіщення населення в інших районах можливого радіоактивного забруднення проводиться органами управління ДСНС України різних рівнів після інформації, отриманої з АС.

По - друге це ліквідація аварії.

Ліквідація аварії включає організацію виконання заходів щодо захисту населення і локалізації аварії.

При локалізації аварії вирішуються задачі припинення викиду радіоактивних речовин (РР) до навколишнього середовища, гасіння пожеж, що виникли, дезактивація у районі аварійного енергоблоку з найвищими рівнями радіації, ліквідація аварій на комунальних мережах.

Слухачі повинні знати як здійснюється контроль радіаційного стану, визначення заходів щодо захисту населення при аваріях на АС

Під радіаційним станом розуміють масштаби і ступінь іонізації навколишнього середовища природними та штучними джерелами випромінювання. Залежно від ступеня іонізації середовища радіаційний стан може бути нормальним -потужність дози до 0,6 мкЗв/год (60 мкр/год), аномальним - потужність дози від 0,6 до 1,2 мкЗв/год (60-120 мкр/год) і радіоактивним забрудненням - потужність дози понад 1,2мкЗв/год(120 мкр/год).

Контроль радіаційного стану, який є складовою частиною загального контролю за станом навколишнього середовища, полягає у проведенні радіоекологічного моніторингу - спостереження, оцінки та прогнозування радіаційного стану, і на підставі його результатів визначення необхідності нормалізації стану та прийняття заходів щодо захисту населення і територій. Контроль радіаційного стану проводиться постійно на всій території країни, особлива увага при цьому приділяється районам розміщення ядерно небезпечних об'єктів, і в першу чергу - атомних станцій.

Моніторинг довкілля здійснюється ДСНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінприроди, Держводгоспом, Держкомземом, Держжитлокомунгоспом, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів. Координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля, здійснює міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямами, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За результатами контролю радіаційного стану при аваріях на АС розробляються заходи щодо захисту населення на підставі НРБУ-97/Д-2000.

Розглянемо методологію визначення заходів щодо захисту населення при аваріях на атомних станціях.

Методологія призначена для розробки заходів щодо захисту населення при аваріях на АС методом прогнозування, методом виявлення та оцінки фактичного радіаційного стану за можливими фазами розвитку аварії шляхом визначення зон планування і проведення заходів щодо захисту населення, а також порядку їх виконання.

Відповідно до НРБУ-97/Д-2000 робота з визначення заходів щодо захисту населення виконується у два етапи:

- І етап - визначення постійних зон планування заходів щодо захисту населення, яке проводиться завчасно;

- II етап - визначення зон проведення заходів щодо захисту населення, що уточнює зони планування, яке здійснюється після виникнення аварії.

Такий метод визначення заходів щодо захисту дозволяє здійснити завчасну підготовку населення, сил, засобів ДСНС України до дій в умовах аварії, а також зекономити час на прийняття рішення щодо захисту населення і організацію його виконання. Метод може бути використаний для визначення заходів щодо захисту населення при аваріях на інших потенційно небезпечних об'єктах з урахуванням їх специфіки.

Розглянемо як визначаються розміри, положення та інші характеристики зон планування і проведення заходів щодо захисту населення.

Для визначення можливої вражаючої дії радіаційної аварії на персонал і населення на етапі прогнозування заздалегідь провадиться зонування території навколо РНО. При цьому встановлюються такі зони (у документах цивільного захисту):

зона нагальних заходів захисту - територія, на якій доза зовнішнього опромінення усього тіла за час формування радіоактивного сліду може перевищити 75 рад або доза внутрішнього опромінення щитоподібної залози за рахунок інгаляційного надходження радіоактивного йоду до організму перевищить 250 рад;

зона профілактичних заходів - територія, на якій доза зовнішнього опромінення може перевищити 25 рад, а внутрішнього - 30 рад;

зона обмежень - територія, на якій доза зовнішнього опромінення може перевищити 10 рад, а внутрішнього - до 30 рад;

зона можливого небезпечного радіоактивного забруднення - це територія, на якій прогнозується перевищення дозових навантажень понад 10 бер/рік, плануються і заздалегідь виконуються заходи щодо забезпечення захисту населення у разі радіаційної аварії на РНО.

При проведенні оперативних заходів щодо захисту персоналу та населення після виникнення радіаційної аварії на РНО, в зоні радіоактивного забруднення (з досвіду ліквідації аварії на ЧАЄС і в законах Російської Федерації та України) виділяють:

зону відчуження, в межах якої потужність дози радіоактивного випромінювання на момент остаточного формування радіоактивного сліду на місцевості може становити 20 мр/год і більше;

зону тимчасового відселення, в межах якої потужність дози радіоактивного випромінювання на момент остаточного формування радіоактивного сліду на місцевості може становити 5-20 мр/год. В окремих випадках зона тимчасового відселення може бути поділена на зони обов'язкового і гарантованого добровільного відселення;

зону жорсткого радіаційного контролю, в межах якої потужності дози радіоактивного випромінювання на момент остаточного формування радіоактивного сліду на місцевості можуть становити 3-5 мр/год.

В якості критерію для прийняття рішень може також бути прийнята щільність забруднення ґрунту радіонуклідами. За цим критерієм виділяють:

зону відчуження - територія, на якій щільності забруднення ґрунту, будівель та споруд радіоізотопами не допускають тривалого перебування людей без застосування відповідних засобів захисту;

зону обов'язкового (безумовного) відселення - територія, на якій щільність забруднення ґрунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно, 15; 3; 0,1 Кі/км²;

зону гарантованого добровільного відселення - територія зі щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно 5-15; 0,15-3; 0,01-0,1 Кі/км²;

зону жорсткого радіаційного (або посиленого радіоекологічного) контролю - територія зі щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно 1-5; 0,02-0,15; 0,005-0,01 Кі/км².

У межах зон відчуження і обов'язкового відселення, так званих радіаційно-небезпечних земель, неможливе подальше проживання населення і отримання сільськогосподарської продукції.

У межах зон гарантованого добровільного відселення і жорсткого радіаційного контролю, так званих радіаційно-забруднених земель, необхідне проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних заходів, які спрямовані на обмеження додаткового опромінення і забезпечення нормальної господарської діяльності.

Визначення розмірів і положення зон планування, заходів щодо захисту населення відбувається методом прогнозування за даними моделювання можливих аварій. Унаслідок можливої зміни напрямку вітру на початковій таранній фазах розвитку аварії від його напрямку на момент викиду РР планування проводиться по кругових зонах.

Зона №1 - зона загальної випереджаючої евакуації населення за умови вимкнення початкової фази аварії (ПФА). Зона являє собою круг з радіусом, який залежить від типу та потужності реактора.

Зона №2 - зона загальної негайної евакуації населення. В умовах відсутності початкової фази аварії вона включає зону №1 і становить коло радіусом 30 км для усіх типів реакторів, за наявності ПФА зона являє собою кільце з мінімаль­ним радіусом, який дорівнює радіусу зони №1 (К.), і максимальним радіусом, який дорівнює ЗО км (К₂). Критерій - не перевищен ня дози на все тіло і щитовидну залозу для критичної групи населення –- вагітних жінок та дітей за час евакуації.

Зона №3 - зона планування різних заходів захисту населення за даними прогнозу і оперативної розвідки являє собою коло радіусом більше 30 км.

Площі зони №1 і зони №2 в умовах відсутності початкової фази аварії визначаються за формулою площі круга:

Основою визначення розмірів та положення зон проведення заходів щодо захисту населення методом прогнозування є визначення розмірів та розміщення зони розповсюдження забрудненого повітря під час аварії, що прогнозується. Вона має форму правильного еліпса. Може проводитися уточнення зон проведення заходів щодо захисту населення методом виявлення та оцінки фактичного стану.

Необхідно звернути увагу, що зони проведення заходів захисту (№1 -загальної випереджуючої евакуації, №2 -загальної негайної евакуації, №3 -різних заходів захисту населення) являють собою сектори №1 і №2 кругових зон планування залежно від азимуту.

Необхідно звернути увагу слухачів на необхідність розгляду характеристики надзвичайних ситуацій техногенного характеру таких як: транспортні аварії (катастрофи), раптове руйнування споруд та будинків, аварії на електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, на очисних спорудах, пожежі та вибухи, аварії з викидом небезпечних хімічних речовин.

В цьому питанні необхідно розглянути заходи які виконуються при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на комунально-енергетичних і технологічних мережах.

Ушкодження на зруйнованих комунально-енергетичних і технологічних мережах необхідно локалізувати терміново. Руйнування, які виникають внаслідок затримки проведення локалізації осередків ураження, можуть значно перевищувати першочергові руйнування. Необхідно звернути увагу слухачам що невідкладні роботи з локалізації наслідків руйнувань виконуються одночасно з рятувальними роботами.

З метою успішного здійснення розвідки аварійно-відновлювальних робіт на комунально-енергетичних мережах на підприємствах заздалегідь складають плани об'єктів, на яких мають вказуватися місця прокладки мережі, напрямки руху від насосних станцій води, газу, пару і технологічних продуктів, позначено координати прив'язування до оглядових колодязів, камер насосних станцій, свердловин, запасних і водонапірних резервуарів води і ємностей з вибухо і пожежо-небезпечними речовинами, а також місця впливу води, яку відкачують із підвалів або яка витікає із колодязів каналізаційних мереж.

Аварійні роботи на водопровідних мережах розпочинаються із відшукування колодязів і камер, відкопування завалів над ними і відключення вводів до будинків і споруд або пошкоджених дільниць мереж. Місця пошкодження водопровідних мереж визначають по виливу води через колодязі або огороджуючи конструкції. Якщо неможливо визначити напрямок руху води, відшукують оглядові колодязі, між якими розташовано пошкоджені ділянки або ввід в будинок.

При аваріях на трубопроводах водозабезпечення, які проходять безпосередньо біля будинку або споруди, для попередження загрози затоплення підвальних приміщень, які використовуються для розміщення енергетичного і технологічного обладнання, відключають пошкоджені ділянки мереж водопроводу, перекривають засувкою. При виливі води на поверхню землі споруджують земляні вали або стіну на шляху руху води до підвальних приміщень або роблять водовідвідні лотки, канави. Воду із підвальних приміщень відкачують після відключення пошкоджених ділянок за допомогою пересувних насосів, мотопомп або пожежних і поливо підлого миючих машин.

Якщо відновлення пошкоджених джерел водозабезпечення неможливо, гирла свердловин, аби уникнути забруднення, закривають дерев'яним корком або металевою кришкою.

В обхід пошкоджених ділянок мережі об'єкта вода подається тимчасовими трубопроводами, які укладають на поверхні землі, а у зимовий час в утеплені короба, які засипають шлаком або піском.

Аварійні роботи на пошкоджених мережах полягають у забиванні місць витоку води, ремонті стиків труб, заміні пошкоджених ділянок труб та арматурі, місця витоку води забивають металевими накладками з гумовими прокладками які закріплюють на трубі за допомогою хомутів або скрутками із дроту.

Аварійні роботи на мережах каналізації мають забезпечити, головним чином, наведення до спеціальних місць стічних вод, які витікають на поверхню землі, будівництво їх відводу в обхід зруйнованих ділянок. Таким чином можна запобігти и загрозі затоплення споруд, які розташовано нижче пошкодженої ділянки каналізаційної мережі.

Відведення стічних вод в обхід пошкоджених ділянок каналізаційної мережі об'єкту здійснюють, перекачуючи їх лотками і трубами або самопливом тимчасовими лотками, каналами і траншеями. Якщо неможливо самопливом відвести воду, то її перекачують насосами трубопроводами, рукавами у місця, які передбачено для аварійних випусків.

Пошкоджену ділянку відключають, закривають трубу в оглядовому колодязі, яка виходить у бік цієї ділянки, корками, заглушками із мішків тощо.

Аварійні роботи на мережах теплозабезпечення проводяться таким чином. Аби уникнути ураження особового складу рятувальників паром і гарячою водою, відкривають оглядові колодязі і камери, які розташовано поблизу від теплостанцій і котельних, а також відключають теплотраси, закриваючи засувки. Частково пошкоджені системи теплозабезпечення, розташовані всередині будинків, відключають від зовнішніх мереж за допомогою засувок на вході до будинку. Потім гарячу воду, або конденсат і пар, відводять у безпечні місця, щоб вони не потрапили до підвальних приміщень. Місця пошкоджених паропроводів огороджують попереджувальними знаками.

Аварійні роботи на мережах газозабезпечення проводять, або запобігти загазованості будинків, споруд і підвалів. Район пошкоджених газових мереж огороджують, нагляд за ним забезпечують призначені спеціальні пости. При ліквідації аварій на газових мережах, перш за все, перекривають подачу газу до мережі. Для цього відключають пошкоджені ділянки газових мереж за допомогою запірних улаштувань, які розташовано на газопроводі та у газгольдерних станціях.

При зрізі або розриві труб газопроводу низького тиску, кінці їх забивають дерев'яними корками і змащують глиною; тріщини на трубах заварюють, встановлюють муфти.

При займанні газу його тиск у мережі знижують, після чого полум'я гасять піском, землею, глиною або накидають на нього мокре покривало, а потім засипають зверху землею і поливають водою.

Роботи у задимлених і загазованих приміщеннях, у колодязях і колекторах підземних магістралей виконують групи у складі двох-трьох чоловік, один із яких призначається старшим. Особовий склад, який працює у цих умовах або в інших небезпечних місцях, повинен бути забезпечений рятувальними поясами і мотузком для страхування, засобами відповідно індивідуального захисту виду робіт, інструментами і різними пристосуваннями. Поблизу загазованих будинків або ділянок місцевості, що не провітрюються, аби уникнути вибуху, забороняється користуватися відкритим вогнем, використовувати інструмент, який викликає іскроутворення.

Роботи на газопроводах, які знаходяться під тиском, а також, розташовані у приміщеннях будинків, виконуються інструментом із кольорових металів. Металевий інструмент повинен бути змащений мінералізованим мастилом для попередження іскроутворення.

Звернути увагу, що для освітлення робочих місць на загазованих ділянках дозволяється використовувати тільки акумуляторні ліхтарі у вибухонебезпечному варіанті.

Люди, які спускаються в колодязі, колектори і підвали пошкоджених будинків, у яких не проведено перевірку на загазованість, повинні бути у протигазах. Особовий склад рятувальників, які виконують роботи на системах газозабезпечення, крім знань щодо заходів безпеки, повинен уміти надавати першу медичну допомогу постраждалим від отруєння газом.

Аварійно-відновлювальні роботи на технологічних трубопроводах, які проводяться з метою попередження вибухів, пожеж і витоку небезпечних речовин на промислових і спеціальних об'єктах, виконуються за участю особового складу газорятувальних служб об'єкту. Роботи ведуться під керівництвом спеціалістів і працівників, які обслуговують ці технологічні мережі наданому об'єкті.

При ліквідації аварій на комунікаціях із небезпечними хімічними речовинами, у першу чергу, відключають усі працюючі насоси, які підтримують тиск у трубопроводах, і йдуть до резервуарів і технічних агрегатів, перекривають крани або інші запірні улаштування для припинення надходження небезпечних речовин до пошкодженої ділянки трубопроводу або закривають його кінці дерев'яними корками, а на тріщини накладаються муфти.

Потім відповідними дегазуючими речовинами знезаражується небезпечна хімічна речовина, яка розлилася на місцевості.

За наявності на об'єктах обваловки, яка перешкоджає розтіканню небезпечної хімічної речовини із пошкодженої ємності або трубопроводів, вилита речовина перекачується в закриті ємності, а її залишки дегазуються. Щоб зменшити глибину поширення зараженого повітря, встановлюють водяну завісу в напрямку його руху. Наприклад, при аварії з викидом аміаку відключають пошкоджену ділянку комунікації. Аміак, який вилився, поливають великою кількістю води (10 частин від маси води на одну частину аміаку).

При пошкодженні ємності аміак перекачують із пошкодженої ємності до справної, місце розливу аміаку поливають водою.

У виробничих приміщеннях, приточні камери які можуть опинитися у загазованій зоні, виключають систему вентиляції. Для захисту органів дихання при роботі в приміщеннях, де розлився аміак, використовують шлангові або само засмоктуючі протигази.

При аварії з викидом рідкого хлору відключають пошкоджену ділянку, знижують навантаження в цеху електролізу. Після припинення або зменшення швидкості витікання хлору, пошкоджена ділянка поливається водою, на ушкоджене місце трубопроводу надівають хомут на випадок пошкодження ємності з хлором, включають аварійну вентиляцію, відключають аварійну ємність від комунікації і перекачують хлор до запасної ємності. Місце пошкодження поливають водою. Роботи при аварії виконують у протигазах.

Якщо аварія виникла на резервуарах, у яких зберігаються небезпечні хімічні речовини, необхідно зупинити розлив речовин на великій площі. Для цього будують земляні вали, які перешкоджають розтіканню небезпечної хімічної речовини, або місця для їх аварійного збору.

При організації робіт в осередку зараження небезпечними хімічними речовинами для вирішення питань щодо його ліквідації повинен підтримуватися постійний зв'язок із технічним персоналом об'єкта. Самостійне перекриття і відкриття кранів та вентилів на технологічних комунікаціях, не узгоджене з адміністрацією об'єкта, може негативно вплинути на хід аварійно-відновлювальних робіт.

При ліквідації аварій на технологічних мережах із небезпечними хімічними речовинами, а також при знезараженні отруйних і агресивних речовин, на випадок їх розливу із пошкоджених ємностей і сховищ, до місця аварії необхідно підходити тільки з навітряної сторони в засобах індивідуального захисту.

Аварійно-відновлювальні роботи на електричних мережах виконують тільки після їх знеструмлення і заземлення. Заземляють їх з обох сторін від місця роботи на найближчих опорах; у підземних кабелях - на обох сторонах від місць пошкоджень кабелю: на трансформаторних пунктах-за допомогою переносного заземлення. Усі роботи з електричними дротами і з'єднаними з ними металевими предметами необхідно проводити з використанням захисних засобів (рукавиць, калош, гумових килимів, ізолюючих підставок тощо).

Аварійно-відновлювальні роботи на мережах високої напруги і підстанціях виконують під керівництвом кваліфікованого технічного персоналу відповідно до правил техніки безпеки. Особовий склад, який проводить роботу щодо відновлення електропостачання, повинен уміти надавати першу медичну допомогу постраждалим від електричного струму.

Для відновлення пошкоджених ділянок провідних мереж зв'язку прокладають тимчасові мережі або заміняють їх радіозасобами.

Для забезпечення рятувальних робіт водою відновлюються мережі водопроводів і робляться тимчасові насосні станції. Пункти водозабезпечення населення і рятувальників, які ведуть роботи, обладнують на базі наявних джерел водопостачання (свердловин, шахтних колодязів, резервуарів з чистою водою, відкритих водойм). У першу чергу їх облаштовують на ділянках, де ведуться аварійно-рятувальні роботи, а також у місцях розташування пунктів збору постраждалих і медичних пунктів.

Слід вивчити причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій). Ознайомитися із гідродинамічними об’єктами і їх призначенням.

Слухачі повинні знати класифікацію, номенклатуру і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.

Слухачі повинні знати класифікацію небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини. Характеристику класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин. Класифікацію суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою. Типологію аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організацію дозиметричного й хімічного контролю.

Слухачі повинні вивчити: джерела радіації та одиниці її вимірювання класифікацію радіаційних аварій за характером дії і масштабами; фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину; механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму; ознаки радіаційного ураження; нормування радіаційної безпеки. Режими захисту населення. Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.

Слухачі повинні мати уяву:

про промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки; рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу;

втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд; пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж;

небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях;

вимоги до транспортування небезпечних речовин;

маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.

Отже, опрацювавши навчальний матеріал слухачи повинні:

Знати:

· характеристику надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

· джерела радіації та одиниці її вимірювання характер радіаційного забруднення територій та дії в цій ситуації;

· характеристику забруднення територій небезпечними хімічними речовинами та дії в цій ситуації;

· небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях

· вражаючи фактори техногенної небезпеки.

Вміти:

· визначати техногенні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин;

· орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки, обґрунтовано вибирати відомі пристрої, системи та методи захисту людини і природного середовища від небезпек;

· оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, проводити моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувавати головні підходи та засоби збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій.

Поняття:

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров 'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Радіаційна безпека -дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, які встановлено нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Радіаційний захист - сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на радіаційне убезпечення населення, об'єктів господарювання та навколишнього природного середовища.

Радіаційна аварія -подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінення, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами безпеки.

Аварія з [викидом] [проливанням] радіоактивних речовин - аварія на радіаційно небезпечному об'єкті, яка спричинила (викид) (проливання) радіоактивних речовин і (або) виникнення іонізуючого випромінювання за межі території, передбаченої проектом для нормальної експлуатації даного об'єкту, у кількості, що перевищує встановлені норми його безпечної експлуатації.

Радіоактивне забруднення - забруднення земної поверхні, атмосферного повітря, води, продуктів харчування, харчової сировини, кормів та різних предметів радіоактивними речовинами у кількості, що перевищує рівень, встановлений стандартами, нормами і правилами радіаційної безпеки.

Радіаційно небезпечний об'єкт -об'єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують, захоронюють чи транспортують радіоактивні речовини, матеріали або відходи, на якому у разі порушення умов експлуатації може статися опромінення іонізуючим випромінюванням чи радіоактивне забруднення людей, об'єктів господарювання та навколишнього середовища..

Зона радіоактивного забруднення - територія чи акваторія, у межах яке: рівні радіоактивного забруднення перевищують встановлені норми радіаційне безпеки.

Режим протирадіаційного захисту - порядок дій населення та застосування засобів захисту у зоні радіоактивного забруднення з метою зменшення іонізуючого випромінювання на людей.

Хімічне забруднення - поширення небезпечних хімічних речовин у навколишньому середовищі в концентраціях чи кількостях, що протягом певного часу створюють загрозу для життя та здоров'я людей і (або) негативно впливають на навколишнє середовище.

Небезпечна хімічна речовина (НХР) - хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої на людину може спричинити загибель, гостре або хронічне захворювання людей, завдати шкоди середовищу.

Хімічно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують чи транспортують небезпечні хімічні речовини, у разі аварії на якому чи під час руйнування якого можуть люди загинути або отримати ушкодження хімічно небезпечними речовинами; це може спричинити забруднення навколишнього середовища.

Питання для самоперевірки:

1. Дати характеристику надзвичайним ситуаціям техногенного характеру та їх можливих наслідків.

2. Розкрити сутність номенклатури і параметри факторів ураження техногенних небезпечних ситуацій, що використовуються для контролю і прогнозування.

3. Дати характеристику промислових аварій, катастроф та їх наслідки.

4. Дати характеристику надзвичайних ситуацій техногенного характеру: раптове руйнування споруд, будинків.

5. Дати характеристику надзвичайних ситуацій техногенного характеру: аварії на електроенергетичних системах.

6. Дати характеристику надзвичайних ситуацій техногенного характеру: на системах життєзабезпечення.

7. Дати характеристику надзвичайних ситуацій техногенного характеру: на очисних спорудах.

8. Розкрити які є рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу.

9. Пояснити чим характеризуються пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж.

10. Дати характеристику розвитку небезпечних подій на транспорті та під час аварій на транспортних комунікаціях.

11. Розкрити вимоги до транспортування небезпечних речовин.

12. Пояснити вимоги до маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.

13. Охарактеризуватигідродинамічні об’єкти і їхнє призначення та пояснити причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій).

14. Пояснити рекомендації що до дій населення в умовах загрози руйнування греблі водосховищ.

15. Пояснити заходи при ліквідації наслідків аварій та катастроф.

16. Розкрити джерела радіації та одиниці її вимірювання.

17. Розкрити одиниці радіоактивності й дози випромінювання.

18. Дати класифікацію радіаційних аварій за характером дії і масштабами.

19. Дати характеристику радіаційно небезпечних об’єктів.

20. Пояснити фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину.

21. Назвати механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму.

22. Назвати ознаки радіаційного ураження.

23. Пояснити нормування радіаційної безпеки.

24. Назвати режими захисту населення та заходи захисту приміщень від проникнення радіоактивних речовин.

25. Пояснити методи визначення іонізуючих випромінювань.

26. Розкрити порядок організації дозиметричного контролю.

27. Дати класифікацію небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

28. Дати характеристику класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

29.Охарактиризувати особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.

30. Пояснити класифікацію суб’єктів господарювання і адміністративно-тери-торіальних одиниць за хімічною небезпекою.

31. Розкрити типологію аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.

32. Розкрити порядок організації хімічного контролю.

Література:

1. Закон України від 18.01.2001 № 2245-III «Про об'єкти підвищеної небезпеки».

2. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - Київ: „Каравела”, 2006. – С. 192 – 200.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України – Київ: “Каравела” 2008. –С. 16-19, 26-30, 37-50.

4. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – 2-ге вид., переробл. - К.: Знання, 2010. – С. 62-69, 78-86.

5. Кучма М.М. Цивільна оборона (цивільний захист): Навчальний посібник. – 3-тє видання, виправлене і доповнене – Львів: «Магнолія плюс», 2009.- С. 44-82, 99-100.

6. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІI-IV рівнів акредитації. – Київ: Кондор, 2006. – С 184-195.

7. Євдін О.М., Могильниченко В.В. Захист населення і територій від над-звичайних ситуацій. Том 1. Техногенна та природна небезпека. Київ: “КІМ”, 2007. – С. 117 – 123.

Висновок до теми 3.

Таким чином вивчивши цю тему Ви повинні знати характеристику надзвичайних ситуацій техногенного характеру та їх можливих наслідків з метою вжиття заходів захисту від вражаючих факторів.

Дата добавления: 2014-11-29