Ущільнена олія

Сикативи – це речовини, що сприяють швидкому висиханню фарби. Хорошими сикативами є: кобальтові,свинцеві й марганцеві. Для живопису можна рекомендувати кобальтові сикативи. Цинкові й кальцієві сикативи застосовуються в тому разі, якщо поверхні потрібно надати твердості й блиску.

Лляна олія в живопису використовується як: сполучна речовина фарби, розріджувач під час роботи, верхній покривний шар.

Урешті-решт, висихаючи на полотні, олія ущільнюється. “Зайва” вода (побічний продукт під час видобування олії з насіння) випаровується, а ультрафіолетове проміння (за достатньої кількості сонячного світла) – згущує та досушує її. Проте бажано, щоб олію було згущено й відбілено перш, ніж вона стане частиною живописного шару. Ущільнена олія чистіша й світліша, сохне вона швидше за звичайну, “сиру”.

Ущільнену олію можна приготувати самостійно.

1. Візьміть широку пластмасову ванночку (краще – емальовану металеву). Поряд із верхнім пругом зробіть невеликі отвори, діаметром 3 – 4 мм, для покращення руху кисню всередині ванночки.

2. Потому налийте в цю ванночку “сирої” олії таким чином, аби глибина її шару становила 1,5 – 2 см.

3. Накрийте ванночку марлею (складіть її вдвічі або втричі, щоб не потрапляло сміття) і поставте на сонце.

4. Тримати олію на сонці слід до утворення тонкої плівки (практика показує, що це відбувається протягом кожних 4 – 5 днів). Її потрібно вмішувати (занурювати) тоненькою паличкою у нижні шари олії і повторювати цю процедуру кожні 4-5 днів до остаточного одержання однорідної густої прозорої маси.

Така олія, “варена” на сонці протягом 40 сонячних днів, називається ще олійним лаком або натуральною оліфою. Під час роботи ущільнену олію розводять у пропорції 1:1 уайт-спирітом. Вона ж може слугувати й покривним лаком.

Оксидовану олію одержують продуванням крізь олію гарячого повітря.

Полімеризована олія – олія, зварена без доступу кисню.

Слід мати на увазі, що олія сама по собі жовкне і тьмяніє. Особливо, якщо вона тривалий час перебувала в темряві, в умовах підвищеної вологості або за температури, нижчої від 0º С. Зловживати кількістю олії під час виготовлення і розчинення фарб не слід.

Від сонячного світла олія у фарбах світлішає.

В усіх засобах покращення якості олії для живопису єдина мета – відбілити й згустити її, з тим, аби пришвидшити її висихання. Олії, що використовуються в техніці олійного живопису, можна розподілити на дві групи: ті, які швидко сохнуть, проте утворюють плівку, що швидко жовкне; і ті, що сохнуть повільно, проте утворюють плівку, котра не жовкне з часом.

Олія для живопису повинна відповідати наступним вимогам:

· сохнути не надто довго й утворювати рівномірну плівку. Відомо, що фарба, перш ніж висохне, утворює плівку, через що в художника під час роботи виникає чимало проблем;

· олія не повинна містити решток органічного слизу, наявність якого робить олію каламутною, а на момент висихання – погіршує міцність та однорідність шару фарби;

· видалити слиз із олії можна фільтруванням крізь паперові фільтри. Існують також інші способи фільтрації: хлібні сухарі, вугільні фільтри, збовтування олії зі снігом.

Покривні лаки для картини являють собою розчини твердих чи м’яких природних смол, переважно мастиксу, даммари або ялицевого бальзаму в очищеному живицевому скипидарі, в окремих фракціях нафти та інших органічних розчинниках з додаванням оліі для живопису. Покривні лаки використовуються в якості останнього шару, який запобігає впливу атмосфєрних явищ.

Лаки для живоису використовуються у процесі утворення шару фарби на палітрі.

Склад	Технічні умови
Мастиковий лак
Склад: мастиксу – 30 час-тин; скипидару – 70 час-тин. Смола мастикс розчиняється в ректифікованому скипидарі за звичайної температури.	Кольоровість за йодною шкалою – не більш як 3 млг. Питома вага за t° 20°С – 0,912 – 0,917. Висихання плівки на склі – 15 – 30 хвилин. Прозорість цілковита.
Даммарний лак
Склад: даммари – 30 частин, скипидару – 70 частин. Лак злегка каламутнішає, а з часом іноді випадає значний білий осад. Каламутність лаку можна прибрати введенням 3 – 5% абсолютного спирту.	Питома вага за t° 20°С – 0,912 – 0,917. Висихання плівки на склі – 25 – 30 хвилин. Прозорість плівки цілковита. Прозорість лаку – незначна каламутність.
Лакування картин даммарним або мастиковим лаком рекомендується проводити в сухому й теплому приміщенні. Всі оздоблювальні лаки захищають поверхню роботи від атмосферної дії, пилу, жиру, пари й диму, що являють загрозу для картини. Шари оздоблювальних лаків мають бути легкозамінними, із можливістю видалити зношену частину з накладанням нового шару. Абсолютно всі лаки наносяться пензлем, а за належної розчинності – аерозольним розпилюванням. Надзвичайно важливо впевнитися в тому, що робота повністю висохла, щоб оздоблювальний лак не розчинив шар фарби під ним. Перед обробкою написаної олійними фарбами картини необхідно зачекати близько 6 місяців. Краще, якщо картина сохнутиме на відкритому повітрі, захищена, звичайно, від атмосферних опадів. Необхідно обережно очистити картину від пилу, потому нанести лак м’яким широким пласким пензлем або ж пензлем у формі віяла. Мазки мають бути легкими й перехрещуватися один з одним, щоб не видно було смуг. Лак слід розтирати доти, поки не почне висихати, створюючи тертя між пензлем і поверхнею картини. Після фарбування робота має перебувати на віддалі від прямих джерел тепла і в захищеному від пилу місці.
Лак із сибірського ялицевого бальзаму(ялицевий)
Склад: смоли – 30 частин, скипидару – 70 частин, причому для живиці, що містить до 25% ефірної олії додається 45% ски-пидару; 1 – 2% пластифікатору (рицинової олії).	Лак виготовляється з необробленої ялицевої живиці і твердого баль-заму; не поступається лакам з даммари й мастиксу.
Бурштиновий лак
Використовуються найкращі сорти смоли (вели-кі прозорі шматки світло-жовтого кольору). Бурштиновий лак вважається високоякісним лаком для живопису – він надає шару фарб міцності.	Перед виготовленням бурштинового лаку смолу очищують від сторонніх домішок, потім піддають сухій перегонці за t° 300 – 380°С, після чого смола набуває здатності з’єднуватися з рослинними олі-ями.
Копайський бальзам
Копайський бальзам надає фарбам блиску і прозорості. До позитивних властивостей копайського бальзаму належить його висока склеювальна сила з утворенням еластичної та міцної плівки, що добре захищає картину від зовнішніх впливів.	Копайський бальзам по-чали використовувати з XVIII століття. У присутності бальзаму олійні фарби рівномірно висихають по всій товщі шару; слід, однак, зауважити, що без пом’якшувача бальзам утворює крихку плівку, схильну до розтріскування.
Страсбурзький терпентин
Видобувається з ялиць, що ростуть у Західній Європі (Abies Pictinata), за своїми основними властивостями близький до канадського й сибірського бальзамів, прискорює висихання фарб і надає їм прозорості.	Страсбурзький терпентин має слабке зеленкувато-жовте забарвлення.
Венеційський терпентин
Терпентини видобуваються з модрин. Прозорий, безколірний, сприяє нормальному просиханню фарб і може використовуватись як сполучне малярських фарб і як лак для рету-шування, а також як по-кривний для картин.	З терпентинів євроазійської частини колишнього Союзу звертають на себе увагу ойротський, далекосхідний і в’яземський. Основні константи терпентинів: кислотне число, число омилення, вміст ефірних олій.
Ферула
Смола ферула видобувається підсочуванням стебел і кореневих потов-щень багаторічних трав’-янистих рослин. Ідентичного замінника їй поки що не віднайдено.	Низьке кислотне число і дуже незначне забарвлення є позитивними властивостями цих смол.
Лаки зі штучних смол
Зі штучних смол найціннішими для живопису є акрилові смоли (співполімери).	Лаки, виготовлені на основі цих смол, мають цілий комплекс необхідних властивостей: прозо-рість, безколірність і еластичність.
Гліфталеві лаки
	Введені у фарби, прискорюють їхнє висихання, підвищують твердість шару фарб і покращують адґезію. За кольором гліфталеві лаки дещо темніші від даммарного і мастикового.