Колірна модель Йоганна Вольфганга Гете

Колірна модель Йогана Гайнриха Ламберта

Біля 1760 Ламберт створив закон, що й досі носить його ім’я – закон керування освітленням поверхні джерелом світла. Усвідомивши трикутник кольорів Мейєра, що датується 1758, Ламберт визнав, що Мейєр відкрив засіб утворення багатьох можливих кольорів і засіб надання їм назв і зрозумів - щоб охопити і включити всю безліч кольорів трикутнику Мейєра не вистачає єдиного параметру – глибини. Після проведення власних експериментів Ламберт запропонував піраміду, що складалася з серії трикутників, щоб вмістити повне багатство природних кольорів в одній геометричній формі. Ці трикутники відрізняються від трикутників Мейєра не тільки за розміром, а й за розміщенням чорного кольору.

Через сто років після Ньютона проблеми кольору досліджував Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832), і, хоча метою його теорії кольорів була спроба досягти більш завершеної єдності фізичних знань, включаючи всі галузі природничих наук, перш за все Гете підходив до вивчення цієї проблеми з точки зору мистецтва. Коли, в 1793, Гете зробив нарис свого кола кольорів, він не розмістив основну пару жовтого (giallo) та блакитного (blu) навпроти одне одного, але подовжив їх в трикутнику разом з червоним, який спочатку був описаний як пурпурний (rosso). Він описав цей «червоний ефект» як «найвище збільшення» в рядку кольорів, що веде від жовтого до блакитного, а зелений (verde), що з’являється при змішуванні жовтого і блакитного, помістив навпроти. Коло завершується помаранчевим (arancio) на тій стороні, що збільшується і блакитно-червоним (пурпурним (porpora)(часто описаний як фіолетовий)) на тій стороні, що зменшується.

Кольори для нього - чуттєві якості в межах об’єму свідомості. Таким чином його аналіз переходить в галузь психології. Гете наближається до своєї первинної мети, а саме: упорядкувати хаотичні, естетичні аспекти кольору. Забарвлення він розміщує в межах окремої категорії «могутньої», «лагідної» і «сяючої» та пропонує наступні ідеї: ефект могутності підсилюється, якщо домінує жовтий, жовто-червоний і пурпурний; лагідний ефект головним чином визначається блакитним і сусідніми кольорами, а якщо всі кольори в рівновазі, гармонійне забарвлення підсилиться, що матиме приємний і сяючий ефект. (Філософ Людвіг Вітгенштайн з цього приводу писав, що сумнівається що ці примітки Гете про характер кольорів можуть стати в пригоді маляру не кажучи вже про художника).

Підхід до кольору Гете в «Теорії кольорів»та підхід, якому віддавав перевагу Ньютон є два абсолютно різних погляди на один і той самий предмет. Ці погляди не перечать один одному, а доповнюють, тому що самостійно жодна із систем не може повністю охопити всі аспекти кольору. Аналіз кольорів Ньютона слід розглядати як додатковий до аналізу Гете.

Дата добавления: 2014-11-29