Екологічної безпеки

ПРАВОВІ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Екологічна безпека на території України забезпечується здійс­ненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, еко­номічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. За своїм змістом державно-правові заходи не однорідні. їх можна розподілити на кілька видів залежно від спрямованості дій:

- організаційно-превентивні;

- регулятивно-стимулюючі;

- розпорядчо-ви­конавчі;

- охоронно-відновлювальні;

- забезпечувальні.

Вони утворю­ють своєрідний правовий механізм, який слід розуміти як систему державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяль­ності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попе­редження погіршення екологічної обстановки та виникнення не­безпеки для населення і природних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки.

Організаційно-превентивні заходи спрямовані на виявлен­ня екологічно небезпечних для навколишнього природного середо­вища та здоров’я людини територій, зон, об’єктів і видів діяльності, а також здійснення певних заходів для попередження виникнення екологічної небезпеки. До них належать:

1) обліково-установчі;

2) реєстраційні;

3) експертно-оцінювальні;

4) інформаційно-прогностичні.

Крім цього, в Україні розвиваються екологічний ау­дит, екологічне страхування.

Обліково-установчі заходи передбачають виявлення, інвентари­зацію, класифікацію небезпечних зон, об’єктів, територій і джерел.

Реєстраційні заходи включають паспортизацію екологічно не­безпечних об’єктів, сертифікацію, підтвердження відповідності, лі­цензування, реєстрацію екологічно небезпечних джерел. Обов'язковість сертифікації продукції передбачена безпосередньо Законом України від 15 грудня 1993 року «Про захист прав спожи­вачів». Закон України від 17 травня 2001 року «Про підтвердження відповідності» визначає правові та організаційні засади підтвер­дження відповідності продукції, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямованого на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження від­повідності.

Об’єкти, які підлягають приватизації, повинні відповідати ви­могам екологічної безпеки згідно з наказом Фонду державного май­на та Мінекобезпеки від 19 серпня 1999 року «Про порядок визна­чення відповідності діяльності об’єктів, які підлягають привати­зації, вимогам екологічної безпеки».

Послідовна реєстрація екологічно небезпечних джерел здійс­нюється відповідно до чинного законодавства. Екологічно небез­печні види діяльності підлягають ліцензуванню. Екологічне ліцензування регламентується Законом України від 1 червня 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459 «Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використан­ня природних ресурсів» та іншими нормативно-правовими актами.

Експертно-оцінювальні становлять третю групу організаційно-превентивних заходів забезпечення екологічної безпеки. До них належать: проведення екологічної експертизи об’єктів і комплексів, у тому числі військових та оборонних, що являють екологічну небез­пеку для навколишнього природного середовища, життя та здоров’я населення, запровадження попередньої оцінки екологічного впливу цих об’єктів, проведення відкритих громадських слухань, обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяль­ності, що їх передбачають реалізувати. Проведення екологічної ек­спертизи таких об’єктів регламентується законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 27), «Про екологічну експертизу» (ст. 7) тощо.

Порядок проведення громадських (публічних) слухань із питань використання ядерної енергії встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року № 1122 «Про затверджен­ня Порядку проведення громадських слухань з питань використан­ня ядерної енергії та радіаційної безпеки».

Найбільш детально проведення громадських слухань регламен­тується ратифікованою Україною в 1999 році Орхуською кон­венцією. Висновки й пропозиції, висловлені в процесі цих слухань, мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані під час прийняття уповноваженими центральними органами виконавчої влади рішень із предмета громадських слухань, підготовки аналітич­них матеріалів, доповідей тощо.

Інформаційно-прогностичні заходи становлять останню групу. До них нале­жать прогнозування, планування, моніторинг, інформування та інші заходи, що розглядаються як функції управління в галузі екології.

Слід звернути увагу на екологічне страхування. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного се­редовища» здійснюється добровільне і обов'язкове державне та інші види страхування громадян та їх майна, майна і доходів підпри­ємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної вна­слідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. При застосуванні страхових заходів забез­печення екологічної безпеки слід керуватися загальними положен­нями Закону України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 року.

Регулятивно-стимулюючі заходи. Вони являють собою систему юридичних норм і правил, спрямованих на регулювання відносин, забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі екологічної безпеки. Згідно з при­писами чинного законодавства розробляються:

¾ екологічні стандар­ти (ст. 32 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»);

¾ екологічні нормативи (ст. 33);

¾ екологічні ліміти;

¾ пра­вила проектування й експлуатації небезпечних об’єктів, поводжен­ня з екологічно небезпечними речовинами та джерелами тощо.

Забезпечення виконання вимог у галузі екологічної безпеки га­рантується певними стимулюючими заходами, які є складовою ча­стиною економічного механізму в галузі охорони навколишнього природного середовища, Так, підприємства, установи, організації й громадяни мають право на отримання податкових, кредитних та інших пільг при здійсненні ефективних заходів та виконанні вимог екологічної безпеки.

Розпорядчо-виконавчі заходи полягають у реалізації пев­них функцій у сфері забезпечення екологічної безпеки з боку спеціально уповноважених органів. Найбільш важливі положення в цій сфері закріплені в Конституції України, згідно з якою на ви­конавчі органи, включаючи Президента України, покладений обов'язок у здійсненні політики в галузі екологічної безпеки. Пре­зидент України зобов'язаний вживати заходів щодо забезпечення національної безпеки, в тому числі й екологічної, оскільки вона є її складовою частиною. Однією з основних у цій галузі є контроль­но-наглядова функція державних органів, спрямована на до­гляд і перевірку дотримування підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами вимог екологічного законодавства і за­стосування заходів щодо попередження екологічних правопорушень.

Охоронно-відновлювальні заходи спрямовані на ло­калізацію проявів екологічної небезпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику, встановлення статусу осіб, які потерпіли від наслідків екологічної небезпеки. Ліквідація надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру передбачає проведення комплексу заходів, які містять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються в разі виникнення надзвичайної ситуації і спрямовані на припинен­ня дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, локалізацію зон надзвичайної ситуації.

Забезпечувальні заходи. Вони спрямовані на попередження еко­логічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпе­ки, захист права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля та пов'язані з ним інші екологічні права, а також застосування до винних осіб засобів державно-правового примусу в разі порушення вимог і норм екологічної безпеки.

Екологічне законодавство закріплює можливість судового захис­ту порушених прав громадян унаслідок недотримання вимог еко­логічної безпеки. Не виключається і самозахист, при якому дії по­винні бути правомірними, відповідати змісту та характеру правопо­рушення, не суперечити вимогам закону.

Дата добавления: 2014-11-29