Новгород-Сіверський… Місто на північному сході України, розкинулося на мальовничих берегах Десни. Перша згадка про Новгород Сіверський відноситься до 1078р, тоді воно згадується у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» як Новий Город. Але це не значить, що до цього тут нічого не було. Неподалік від Н-С розташоване село Юхновка, де було знайдено в другій половині ХІХ ст. археологом Д.Самоквасовим залишки земляних та дерев’яних укріплень, житлових та господарських будівель, численні побутові речі. У 1097р Новгород стає столицею Сіверського князівства, згідно рішенням з’їзду руських князів у Любечі. Місто стало другим після Чернігова, до території входили землі Путивля, Курська, Трубчевська, Брянська, Рильська.  Новгород-Сіверський складався з дитинця, окільного міста і неукріплених посадів. Дитинець називали замком. Він містився на обривистій терасі неправильної форми площею близько 2 га. Розташування було більше чим вдале: тераса мала чудові природні укріплення з трьох боків – деснянську кручу та глибокі й широкі яри. Лише з півдня тераса з’єднувалась з плато. В’їзд до замку був саме звідтам. Окільне місто площею в 30 га мало свою систему укріплень з кількома брамами.  На початку ХІІІ ст. Новгород-Сіверське князівство розпалося на декілька удільних князівств. А у 1239р місто як і інші міста Київської Русі впало під ордами монголо-татар. З середини ХІІІ ст. ці землі входили до Литовського князівства, а з 1503р - входило до складу Російської імперії.  У 1602р в новгородському монастирі, тікаючи з Москви до Польщі, зупинявся Лжедмитро І. Він лишив записку, в якій повідомляв, що він врятований син Івана Грозного. А через два роки Дмитро повернувся, але з Чернігова, який його зустрів його хлібом сіллю Чернігова. Звідти він разом зі 300-ма стрільцями пішов на Новгород-Сіверський. За Деулінським перемир'ям у 1618р Новгород-Сіверський входить до Польщі. Місто стало першим на Чернігівщині, яке отримало від польського короля
Сигізмунда ІІІ Магдебурзьке право та герб. Тоді ж було засновано два католицьких монастиря. Але вже скоро місто опинилося у вирії визвольної війни під керівництвом Хмельницького. У1649 році Новгород-Сіверський стає сотенним містом Ніжинського, а з 1663 року – Стародубського полків. Тоді ж в монастирі було засновано слов’яно - латинську школу. Настоятель Лазар Баранович пішов ще далі – він заснував першу на Лівобережній Україні друкарню, яка видавала книги церковного і світського змісту.  1667 року за умовами Андрусівського перемир'я місто увійшло до складу Росії. У 1782 році місто стає центром намісництва, яке включало 11 повітів і дві колишні сто  лиці Гетьманської України – Батурин і Глухів. У 1796 році Новгород-Сіверський набуває статусу повітового центру Малоросійської, а з 1802 року – Чернігівської губернії. ХVІІ-ХVІІІ століття виявилися сприятливими для розвитку Новгород-Сіверського. Він розширюється, розбудовується: зводяться Успенський собор, Спасо-Преображенський собор, витвір українського дерев’яного зодчества – церква святого Миколи-Чудотворця, Тріумфальна арка, яка була споруджена перед приїздом імператриці Катерини ІІ до Новгорода–Сіверського. А от з ХІХ ст. місто стало занепадати. Зараз це райцентр з 15 тис. мешканців. Новгород-Сіверський під час другої світової війни зазнав великих руйнацій, він був під обстрілами та бомбардуванням. За роки радянської влади було висаджено сім храмів. Лише на початку ХХІ ст.. місто прокинулось. Бо саме тут мали зустрітися три президента. Було швидкими темпами зведено готель високого класу, відновлено монастир, та наведено косметичний порядок у місті. Правда від косметичного порядку вже мало чого залишилося.
|
