Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Повноваження оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України у сфері кримінального судочинства




Повноваження органів охорони державного кордону у кримінальних провадженнях про порушення державного кордону

Всі особи, які вступають між собою в кримінально-процесуальні правовідносини, незалежно від обсягу їх прав та обов'язків, підстав до участі у кримінальному процесі, є суб’єктами кримінального процесу.

Суб’єкти кримінального процесу розрізняються між собою за своїм процесуальним статусом, кримінально-процесуальними функціями і завданнями, вступають між собою у неоднакові кримінально-процесуальні правовідносини. На підставі цих критеріїв, класифікуючи суб’єктів кримінального процесу, процесуалісти виділяють групу суб’єктів: державні органи та посадові особи, які ведуть кримінальний процес і залучають до його сфери всіх інших суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, або "державні органи, що розпочинають, розслідують та вирішують провадження про кримінальні правопорушення". Закон серед таких державних органів та посадових осіб називає суд, суддю, слідчого суддю, прокурора, слідчого органу розслідування та керівника органу розслідування, а також оперативні підрозділи.

У ст. 38 КПК України зазначається, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:

а) органів внутрішніх справ;

б) органів безпеки;

в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

г) органів державного бюро розслідувань.

Разом із тим, стаття 41 КПК України визначає систему оперативних підрозділів, які за письмовим дорученням слідчого, прокурора можуть здійснювати слідчі (розшукові) і негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні, до яких відносяться оперативні підрозділи:

а) органів внутрішніх справ;

б) органів безпеки;

в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

г) органів Державної пенітенціарної служби України;

д) органів Державної прикордонної служби України;

е) органів Державної митної служби України.

На даний час питання правового (кримінально-процесуального) статусу оперативних підрозділів у правовій науці не вирішено остаточно, так як і не вирішено питання про поняття, структуру та елементи правового статусу взагалі.

Чинним кримінально-процесуальним законодавством України це питання, також, не вирішено, так як ст.41 Кримінального процесуального кодексу України - "Оперативні підрозділи" не відображає по суті усіх кримінально-процесуальних повноважень цих підрозділів, а лише із проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, що в свою чергу породжує його різне розуміння та тлумачення.

Для органів охорони державного кордону, як спеціалізованого органу, ці завдання обумовлені завданням по охороні державного кордону, по попередженню порушення ДКУ, їх присікання та забезпечення досудового розслідування у справах про порушення державного кордону.

Діючий КПК України визначає, що не всі державні органи та посадові особи визначені у ньому уповноважені на повне розслідування кримінальних правопорушень. Тому, говорити, що оперативні підрозділи є органами досудового розслідування неправильно. У Кримінальному процесуальному кодексі України ст. 38 називається «Орган досудового розслідування», в якій не йдеться про органи охорони державного кордону, натомість, ст. 41 визначає, що у сферу розслідування кримінальних правопорушень можуть залучаться оперативні підрозділи органів Держприкордонслужби України, а отже оперативні підрозділи не можуть самостійно здійснювати кримінальне провадження, а лише уповноважені на проведення окремих дій і виключно за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Аналізуючи ст. 41 КПК України можна дійти висновку, що оперативні підрозділи органів охорони державного кордону та їх окремі кримінально-процесуальні повноваження є забезпечувальними по відношенню до розслідування і діяльності органів досудового розслідування. Основною ж функцією оперативних підрозділів є здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до Закону України «Про ОРД». У зв’язку із чим здійснення кримінально-процесуальних повноважень є специфічним обов’язком цих підрозділів.

В органах охорони державного кордону основна діяльність направлена на охорону державної безпеки та непорушності державного кордону України, що тісно пов’язана з адміністративною діяльністю по підтриманню режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску. У міліції - це здійснення заходів і пов’язаної з охороною громадського порядку адміністративної діяльності; в інших органів - це застосування спеціальних повноважень, знань, вмінь, що пов’язані з особливостями реалізації ними своїх основних адміністративних функцій (податкова міліція, митні органи).

Виходячи із правоохоронних функцій зазначених у Законі України «Про ДПС України» та аналізу іншої нормативної та наукової літератури до повноваження органів охорони державного кордону можна віднести «участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України» (п.5 ст. 2 вказаного Закону).

В юридичній літературі відмічено, що "... для володіння кримінально-процесуальним статусом необхідна наявність наступних юридичних передумов:

- створення державного органу управління в установленому законом порядку;

- призначення особи на посаду (також і на посаду керівника цього органу (підрозділу));

- наділення кримінальним процесуальним законодавством даного виду органів управління кримінально-процесуальними повноваженнями ".

Практика деяких із названих установ свідчить, що для того, щоб установа стала носієм кримінально-процесуальних повноважень необхідно ще декілька обставин.

Так, по-перше - необхідно включення законодавцем даного конкретного державного органу (установи) в перелік розглядуваних органів, тобто процесуально-нормативне закріплення відповідного поняття органу, щоб воно відповідало всім комплексом необхідних ознак поняття.

По-друге, необхідна наявність юридичного факту, у відповідності з яким закон пов’язує початок кримінального провадження та кримінально-процесуальних правовідносин, без яких кримінально-процесуальний статус існувати не може.

Юридичним фактом для початку здійснення кримінальних процесуальних повноважень (кримінально-процесуальних правовідносин, у які вступає оперативний підрозділ) у даному випадку є надходження письмового доручення від слідчого, прокурора про необхідність проведення силами цього підрозділу окремих слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, яке у встановлений законом строк необхідно виконати. При відсутності доручення, вказані підрозділи не реалізують свої кримінально-процесуальні повноваження, котрі передбачені як не основний, не постійний обов’язок.

По-третє, необхідна наявність спеціальних завдань у цих органів по попередженню, присіканню злочинів та забезпеченню досудового розслідування, що обумовлені основним призначенням (функціями) цих органів.

Серед ознак, що утворюють (характеризують) поняття оперативного підрозділу, який реалізує кримінально-процесуальні повноваження необхідно виділити:

- державний орган (його підрозділ) або посадова особа державного органу (його підрозділу);

- наділення кримінально-процесуальним законодавством даного органу (його підрозділу) або посадової особи кримінально-процесуальними повноваженнями (не відносяться наприклад детективні та охоронні агентства, МНС тощо);

- включення законодавцем державного органу (його підрозділу) в перелік органів (підрозділів) на які покладені кримінально-процесуальні повноваження (ст. 38, 41 КПК України);

- наявність повноважень державного органу або посадової особи на здійснення непроцесуальних видів діяльності, що пов'язані із здійсненням основних галузевих чи спеціальних функцій конкретного державного органу, що направлені на забезпечення завдань попередження, присікання злочинів, які є основними по відношенню до здійснюваної кримінально-процесуальної діяльності;

- наявність юридичного факту до здійснення кримінально-процесуальних функцій - наявність у конкретного державного органу (підрозділу) або посадової особи письмового доручення чи вказівки слідчого або прокурора, що продиктовано необхідністю участі в кримінальному процесі оперативного підрозділу.

Виходячи з вищенаведеного ми пропонуємо наступне визначення оперативного підрозділу з урахуванням його кримінально-процесуальних повноважень.

Оперативний підрозділ (у контексті реалізації кримінально-процесуальних повноважень) – це структурний підрозділ державного органу та посадова особа цього підрозділу, на яких законом покладено обов’язок здійснювати кримінально-процесуальну на виконання письмового доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій або іншу (оперативно-розшукову) діяльність, спрямовану на виконання завдань кримінального судочинства та боротьби зі злочинністю.

На практиці визнано, що оперативний підрозділ являє собою лише його керівник, який його і очолює.

При аналізі кримінально-процесуального статусу оперативних підрозділів ДПСУ в системі оперативних підрозділів України, необхідно враховувати особливості адміністративно-військової структури Держприкордонслужби України, місце та ієрархію адміністративних і правових зв’язків між різними підрозділами Держприкордонслужби України, їх завдання, функції та практику реалізації процесуальних повноважень.

Ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлює, що Держприкордонслужба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

територіальні органи спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

морська охорона, яка складається із загонів морської охорони;

органи охорони державного кордону – прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини;

розвідувальний орган спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Для забезпечення виконання доручень слідчого, прокурора про проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій у справах про порушення державного кордону в системі оперативно-розшукових відділів органів охорони державного кордону створені відділення по проведенню слідчих (розшукових) дій. На відділах прикордонної служби уведено посади офіцерів по проведенню слідчих (розшукових) дій, на яких окрім кримінально-процесуальних покладені повноваження зі здійснення оперативно-розшукової діяльності.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 2520; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.