Сутність економічних ризиків і джерела їх утворення

ТА ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

Історичне походження терміну “ризик” (від грецької ridsa – “скеля”) пов’язують із давнім мореплавством, так як за відсутності навігаційних приладів існувала загроза потрапити на підводні скелі і зазнати катастрофи. Французьке risdoe означає “об’їжджати скелю”, а італійське risiko – “небезпека, загроза”. У термінологічних словниках термін “ризик” трактується як “можливість небезпеки”, “дія навмання з розрахунком на щасливий випадок”, “небезпека, можливість збитку чи втрат”. Таке змістовне тлумачення цього терміну відповідає сучасному інтуїтивному розумінню несприятливих наслідків (загроз) результатів діяльності людини у різних сферах.

Виробничо-господарські та економічні процеси реалізуються за попередньо визначеними задумами і цілями. Очевидно, що обмеженість інформаційних ресурсів щодо предмету рішення, дія великої кількості випадкових і неврахованих факторів, невизначеність оточуючого середовища призводять до можливих відхилень фактичних результатів від запланованих. У цьому аспекті ризик – це можливість відхилення від мети, тобто можливість одержати такі наслідки від прийнятих господарських рішень, за яких поставлені цілі повністю або частково не досягаються.

Ризик вважають однією з найскладніших і найдискусійніших економічних категорій, суперечки навколо якої ведуться вже понад сто років. Фундаментальні дослідження в галузі економічного ризику пов’язані з іменами таких вчених, як Дж.Міль, І.Сеньйор, Дж.Кейнс, А.Пігу, А.Маршал, Ф.Найт, Й.Шумпетер, Дж.Нейман, О.Моргенштерн.

Перших двох відносять до авторів класичної теорії ризику, згідно якої ризик є чинником формування лише частини прибутків і розглядається як ймовірність збитків і втрат від прийнятого рішення та стратегії діяльності. Характерною особливістю класичної теорії вважається обмеженість тлумачення сутності ризику та його економічного змісту, неврахування чинника задоволення від ризику.

Дж.Кейнс, А.Пігу та А.Маршал поклали початок розвитку неокласичної теорії ризику, яка розглядає ризик як ймовірність відхилення від поставленої цілі. В рамках неокласичної теорії широке відображення отримали методи кількісного вимірювання ризиків, моделювання ризикових ситуацій.

Ймовірнісно-математичне трактування ризиків знайшло відображення в теорії раціональної поведінки особи, розробленої Дж.Нейманом та О.Моргенштерном.

У сучасних літературних джерелах можна зустріти значну кількість означень поняття ризику, які в тій чи іншій мірі трактують зміст і джерела виникнення ризику. На нашу думку, найбільш вдалим є визначеня, яке наведене В.Вітлінським:

“Ризик – це економічна категорія в діяльності суб’єктів господарювання, пов’язана з подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях оцінювання, управління, неминучого вибору. Він має діалектичну об’єктивно-суб’єктивну структуру. Оцінка ризику є багатовимірною величиною, що характеризує можливі відхилення від цілей, від бажаного (очікуваного) результату, можливу невдачу (збитки) з урахуванням впливу контрольованих (керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотних зв’язків”.¹

Аналізуючи наведене означення, потрібно відзначити, що ризик ототожнюється з певною потенційною небезпекою, обов’язково розглядається з позиції цілі (мети), відображеної в управлінському рішенні, і об’єктивної неможливості здобути достовірну інформацію стосовно умов реалізації рішення.

Виникнення непередбачуваних ситуацій, пов’язаних із відхиленням від поставлених цілей і втратою суб’єктом господарювання частини своїх прибутків (або банкрутством) називають господарським (підприємницьким) ризиком.

Основними елементами ризику є:

1. Вітлінський В.В. та ін.. Економічний ризик: ігрові моделі: Навч.посібник за ред. В.В.Вітлінського. – К.: КНЕУ, 2002. – 446 с.

▪ об’єкт ризику – економічна система або її елемент, умови функціонування яких не вдається точно передбачити та оцінити;

▪ суб’єкт ризику - особа або група осіб, які приймають рішення щодо управління об’єктом ризику;

▪ джерело ризику – чинники, дія яких є причиною того, що поставлені цілі частково або повністю не виконуються, тобто причиною відхилення фактичних результатів функціонування економічної системи від запланованих.

Фактично ризик властивий будь-якій економічній системі і виступає в якості об’єктивної і суб’єктивної складових процесу обґрунтування і прийняття управлінських рішень. Як об’єктивна складова він існує незалежно від усвідомлення його суб’єктом управління, від того, враховують його, чи ні. Як суб’єктивна складова ризик розглядається з точки зору готовності до дій з урахуванням чинників, які спричинюють неоднозначність результатів.

Передумовами виникнення економічних ризиків є невизначеність, конфліктність і альтернативність економічних ситуацій.

З погляду економічної науки невизначеність є достатньо широким поняттям, сутність якого полягає у недостатній забезпеченості процесу прийняття рішень інформацією про параметри та умови функціонування економічної системи.

У системі понять, які стосуються ризику, співвідношення “невизначеність-ризик” вважається визначальним. Так як ступінь невизначеності збільшується з часом (горизонтом обґрунтування рішень), то ризик вважається зростаючою функцією від часу.

Основними причинами невизначеності у функціонуванні економічної системи вважають:

▪ стохастичний (недетермінований) характер процесів, які мають місце в господарській діяльності і суспільстві;

▪ відсутність, неповнота, неточність і недостовірність інформації, необхідної для обґрунтування і прийняття рішень;

▪ вплив суб’єктивних чинників на вироблення рішень (рівень кваліфікації виконавців, їх психологічний стан, свідоме приховання інформації тощо).

За ступенем ймовірності настання події розрізняють повну невизначеність, часткову невизначеність і повну визначеність.

Під повною невизначеністю розуміють такий її вид, для якого ймовірність настання прогнозованого значення події є близькою до нуля:

,

де - прогнозованість настання і-ої події; - час; - горизонт прогнозування.

Якщо можна прогнозувати настання події в певних межах, то існує часткова невизначеність:

.

У випадку, коли прогнозованість настання події є близькою до одиниці, то існує повна визначеність:

.

З позицій об’єктивного і суб’єктивного підходів до визначення ймовірності розглядають статистичну і нестатистичну (апріорну, суб’єктивну) невизначеності. Статистична невизначеність ґрунтується на об’єктивній ймовірності і оцінюється на основі частоти появи події у масових явищах. У випадку принципової неможливості отримання необхідних статистичних даних або відсутності репрезентативних даних застосовують суб’єктивні ймовірності. За суб’єктивним підходом вважається, що ОПР здатна оцінювати ймовірності подій на підставі формальної і неформальної інформації.

Враховуючи характер об’єкта невизначеності, виділяють технічну і соціальну невизначеність. Першу пов’язують із непередбачуваністю виробничих процесів, а другу – з неможливістю формалізованого представлення поведінки людей і соціальних колективів.

Можливі види невизначеностей можуть пов’язуватися з коливаннями цін, із соціальними та адміністративними чинниками на ринках збуту продукції, з нестабільністю законодавства та економічної політики, з проявами стихійного лиха тощо. Практично все, що пов’язане з економічною діяльністю, є джерелом невизначеності, у зв’язку з чим розроблення повної системи класифікації видів невизначеності є трудомісткою справою.

Невизначеність – невід’ємний атрибут обґрунтування рішення, причому зниження рівня невизначеності, як правило, призводить до зниження рівня ризику.

На перший погляд, невизначеність можна сприймати тільки як негативний фактор. Проте вона відіграє і позитивну роль, так як усвідомлення невизначеності ініціює творчий пошук ефективних шляхів досягнення поставлених цілей.

Економічні відносини часто реалізуються через взаємодію різноманітних систем, цілі яких не співпадають або є частково чи повністю протилежними: обмінні і торговельні операції; взаємовідносини між банком і клієнтом; взаємовідносини між виробником і споживачем продукції; конкурентна боротьба підприємств на ринках збуту продукції тощо. У таких випадках говорять про наявність конфлікту як передумови виникнення ризику. Причина виникнення конфліктних ситуацій (у деяких випадках навіть антагоністичних) закладена в розбіжності інтересів суб’єктів взаємовідносин і усвідомленні ними наявності суперечностей. Особливим видом конфлікту, який властивий лише соціальним системам, є трудовий конфлікт (наприклад, конфлікт між підприємством і зовнішнім середовищем, конфлікт між персоналом та адміністрацією підприємства тощо).

Ще одна група передумов виникнення ризику пов’язана з альтернативністю і багатокритеріальністю рішень.

Альтернативність полягає у виборі із множини допустимих рішень оптимального (найбільш вигідного) варіанта, з урахуванням поставлених цілей. Якщо не існує альтернативності, тобто нема з чого вибирати, то відсутній і ризик. Доволі часто ОПР, розробляючи стратегію розвитку економічної системи, ставить не одну, а декілька цілей (максимізація прибутку, мінімізація витрат на рекламу, максимізація частки ринку збуту продукції тощо), які нерідко суперечать одна одній. Ця обставина обумовлює появу ризику, що пов’язана із багатокритеріальністю.

Ризик як об’єктивна реальність, яку необхідно враховувати при обґрунтуванні господарських рішень, незважаючи на значний негативний потенціал, закладений в ньому, є джерелом прибутку. Сьогодні є очевидним, що ризик – це одна із складових успішного бізнесу, невід’ємна умова ринкової економіки. Сутність ризику виявляється у функціях, які він виконує у підприємницькій діяльності – аналітичній, захисній, регулятивній, інноваційній та оздоровчій (сануючій).

Аналітична функція ризику зумовлює проведення аналізу альтернативних варіантів рішення і вибору прийнятного (можливо і оптимального) варіанта з точки зору критерія ефективності функціонування системи, який забезпечує мінімальний ризик. У простих ситуаціях ОПР при аналізі керується, як правило, минулим досвідом та інтуїцією, у більш складних – виникає необхідність у застосуванні спеціальних методів аналізу.

Розглядаючи ризик як об’єктивну реальність, необхідно терпимо ставитися до можливих невдач. Ймовірність отримання помилкових результатів не потрібно розцінювати лише як наслідок некомпетентності ОПР, а сприймати як невід’ємний елемент прийняття складних рішень. Тому ОПР потрібний соціальний захист, економічні і правові гарантії, які дозволяють виправданий ризик. Законодавче закріплення правомірності ризику – це соціально-правовий аспект захисної функції ризику. Захисна функція ризику полягає також у пошуку засобів і форм захисту від наслідків ризику (історико-генетичний аспект).

Регулятивна функція ризику проявляється у таких двох формах:

▪ конструктивній – ризик зумовлює творчий підхід до обґрунтування рішень, є каталізатором подолання психологічних бар’єрів і консерватизму, які перешкоджають новаторському пошуку, перспективним нововведенням;

▪ деструктивній – неврахування ризику і, як наслідок, прийняття необґрунтованих, неефективних рішень породжують авантюризм і суб’єктивізм.

Інноваційна функція ризику полягає у пошуку шляхів нетрадиційного вирішення проблем. Очевидно, що інноваційна діяльність пов’язана з ризиком, але завдяки інноваційній діяльності досягається економічний успіх.

Оздоровча функція ризику тісно пов’язана з механізмом ринкової конкуренції і полягає в усуненні з ринку економічно слабких, неефективних суб’єктів господарювання, а отже відкриває перспективні можливості для ефективних.

Причини, які зумовлюють підприємницький ризик прийнято називати факторами або джерелами ризику. З точки зору виникнення і впливу на ризик вони поділяються на дві групи (рис.3.1):

▪ зовнішні – загальні умови діяльності, які підприємство самостійно змінювати не може, але повинно враховувати;

▪ внутрішні – параметри діяльності, які знаходяться під контролем підприємства.

Організація процесу управління ризиком, застосування певних методів оцінювання ризиків потребує визначення конкретного виду ризику у загальній схемі, тобто науково–обґрунтованої класифікації. На сьогоднішній день не існує загально визначеної класифікації економічних ризиків, а складність класифікації полягає у їх різноманітності і широті прояву.

Ознаками класифікації економічних ризиків можуть слугувати усі елементи економічної системи, прямі та зворотні зв’язки між ними, параметри навколишнього середовища. Одну із можливих класифікаційних схем підприємницьких ризиків наведено у табл.3.1. Різноманітні види ризику взаємозв’язані між собою, а їх сумарна дія спричинює відсутність впевненості у результатах господарської діяльності, можливість відхилення від запланованої мети і бажаних результатів, фінансові, матеріальні та інші втрати від господарської діяльності.

Дата добавления: 2014-11-29