Вегетативно-судинна дистонія

Вегетативно-судинна дистонія (ВСД) − це стан, що виникає внаслідок порушення вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, ендокринних залоз, зв’язане з первинними або вторинними відхиленнями в структурі і функції центральної і периферичної нервової системи. ВСД − одна з найбільш поширених патологій у дитячому віці, як синдром виникає при багатьох захворюваннях. У дітей у процес вегетативних порушень одночасно залучаються не тільки серцево-судинна, а й травна, дихальна та інші системи [6, с. 261].

Етіологія і патогенез. Несприятливий перебіг вагітності і пологів − одна з основних причин виникнення ВСД. Внутрішньоутробна або родова гіпоксія безпосередньо впливає на найбільш чутливий до ушкодження відділ мозку − гіпоталамус, який підтримує на оптимальному рівні обмін речовин, енергії, діяльність залоз внутрішньої секреції і внутрішніх органів, забезпечує зміну сну на стан активної діяльності, підтримує і регулює температуру тіла. Недостатність, надмір або неадекватність пристосувальних регуляторних систем призводить до виникнення вегетосудинних дистоній. В основі патогенезу ВСД лежить дисфункція вегетативної нервової системи. Вегетативні дисфункції зумовлюють дискінезії травного каналу, функціональні кардіоміопатії (аритмії, блокади), судинну дистонію за гіпо- і гіпертонічним типом і т. ін. [11, с. 70].

Значну роль у виникненні ВСД відіграють спадково-конституціональні особливості організму, природжені вади розвитку і набуті пошкодження центральної нервової системи (ЦНС): відкриті і закриті травми черепа, інфекції, пухлини, інтоксикації; вади розвитку ендокринних залоз. Психоемоційне напруження у дітей удома (алкоголізм у сім’ї, жорстокість рідних) або в школі (конфлікти з учителями, товаришами), розумова перевтома, хронічні захворювання і вогнища інфекції, гормональна дисфункція в пре-і пубертатний періоди, хронічний емоційний стрес − все це провокує виникнення вегетосудинної дистонії [1, с. 160].

Основні клінічні прояви ВСД різноманітні. При ваготонії діти легко червоніють і бліднуть, кисті рук у них холодні, вологі, ціанотичні, відмічаються мармуровість шкіри, різко виражена пітливість долонь, підошов, пахвових ямок. Шкіра жирна, на ній можуть утворюватися вугри, є алергічні висипи, бувають нейродерміт, набряки. Температура тіла знижена, діти мерзнуть. Характерними є запаморочення, непереносимість транспорту, глибокі вдихи. Відмічаються нудота, метеоризм, пронос або спастичний запор, дискінезія жовчних шляхів, збільшення мигдаликів, лімфатичних вузлів. Фізична активність дітей знижена, діти апатичні, часто скаржаться на мігренеподібний головний біль, біль у ділянці серця, біль у ногах (переважно вночі). Артеріальний тиск (АТ) знижений, брадикардія. Бувають зомління, особливо в пре- і пубертатний періоди. Вегетативні пароксизми у цих дітей проявляються задишкою, підвищеною пітливістю, болем у животі, блюваннями, головним болем, зниженням АТ і температури тіла [6, с. 262-264].

Лікування вегетосудинної дистонії проводять педіатр разом з невропатологом і кардіоревматологом. Враховують етіологію і патогенез ВСД у певної дитини.Усім дітям з ВСД необхідно нормалізувати режим дня, праці і відпочинку, рекомендувати заняття спортом на свіжому повітрі (лижі, ковзани, велосипед, ходьба, плавання), достатній сон, обмежити перегляд телепередач, доцільними є активне санаторно-курортне лікування [11, с. 70].

Профілактику ВСД слід починати до народження дитини (оздоровлення дівчаток до шлюбу, а жінок − до вагітності). Необхідно забезпечити оптимальні умови перебігу вагітності (бережне, з максимальним оберіганням дитини проведення пологів, особливо при швидких, блискавичних, затяжних пологах, при застосуванні різних методів допомоги під час пологів) для профілактики гіпоксичних і травматичних уражень центральної і вегетативної нервової системи дитини. Слід з’ясувати спадково зумовлений тип вегетативної реакції дитини, оскільки вегетативна дисфункція і її спрямованість часто успадковуються. Потрібно виключити або звести до мінімуму впливи, що можуть спровокувати або поглибити вегетативну дисфункцію [6, с. 264].

Вимірювати АТ у дітей і підлітків треба систематично і планомірно не рідше 3 разів на рік. Учнів з первинною артеріальною гіпертензією або стійкою гіпотензією необхідно звільняти від перевідних і випускних екзаменів. На участь у спортивних секціях і в змаганнях з бігу на великі дистанції. У всіх дітей необхідно своєчасно проводити санацію вогнищ хронічної інфекції. Потрібно правильно організувати режим дня дитини, забезпечити максимальне перебування її на повітрі, чергування праці і відпочинку. Під час шкільної перерви діти повинні перебувати на повітрі при оптимальній руховій активності. Час нічного сну має відповідати віковим нормам [19, с. 160].

Дата добавления: 2014-11-29