Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі

Сучасна система заходів, спрямованих на запобігання негативному впливу виробничих факторів на організм людини, передбачає ряд заходів.

Гігієнічне нормування – це розроблення та наукове обґрунтування певних гігієнічних стандартів, регламентів, санітарних норм і правил щодо впливу на організм людини різних факторів виробничого середовища, які забезпечують здійснення продуктивної та безпечної трудової діяльності у нешкідливих умовах.

Технологічні заходи спрямовані на зменшення ступеня впливу і навіть повне виключення з трудового процесу того чи іншого шкідливого фактора за рахунок докорінної зміни технології виробництва (безвідхідних технологій і технології замкнутого циклу, автоматизація і механізація виробничих процесів, дистанційне управління тощо).

Санітарно-технічні заходи забезпечують зниження рівня впливу шкідливого фактора за рахунок використання спеціальних технічних пристроїв (герметизація робочих зон, застосування потужної загальної припливно-витяжної або місцевої вентиляції – витяжні шафи, зонти тощо, а також використання спеціальних (наприклад, акустичних, екранів.

Архітектурно-планувальні заходи створюють умови для зниження ступеня впливу шкідливого фактора завдяки застосуванню раціональних планувальних рішень під час будівництва та в ході експлуатації підприємств: дотримання принципу функціонального зонування, локалізації об’єктів, використання матеріалів з підвищеною віброізоляцією, озеленення території підприємства тощо.

Організаційні заходи передбачають організацію раціонального режиму праці та відпочинку, який повною мірою відповідає фізіолого-гігієнічним нормативам, обмеження часу контакту працівника зі шкідливими речовинами, повсюдне проведення професійної консультації та професіонального відбору, а також недопущення на шкідливі підприємства підліток і жінок.

Засоби індивідуального захисту, що дають можливість суттєво зменшити рівень впливу шкідливих речовин на окремі органи та системи, прийнято поділяти на такі групи:

- спецодяг і взуття;

- засоби захисту рук – засоби механічного захисту (рукавиці);

- захисно-профілактичні засоби (пасти, мазі) та очисники шкіри (мило, синтетичні мийні засоби);

- засоби індивідуального захисту органів дихання – фільтрувальні та ізольовані респіратори і протигази, ізольовані шлангові та автономні дихальні апарати, дитячі і промислові протигази;

- засоби захисту голови – каски загального призначення, каски для роботи під землею, каски спеціального призначення, шоломи, косинки;

- засоби захисту очей та обличчя – захисні окуляри відкритого і закритого типу, герметичні та металізовані окуляри, захисні маски.

До лікувально-профілактичних заходів відносять:

- проведення профілактичних медичних оглядів;

- організацію лікувально-профілактичного харчування (запобігання надходженню шкідливих речовин із травного каналу в організм або, навпаки, прискорення виведення шкідливих речовин з організму, підвищення загальної резистентності організму, захист окремих органів та систем від шкідливого впливу токсичних речовин, прискорення або сповільнення метаболізму токсичних речовин тощо;

- організацію санаторно-курортного лікування (санаторії, профілакторії, пансіонати, бази відпочинку);

- запровадження профілактичних заходів оздоровчого спрямування (виробнича гімнастика, тренажерні пристосування, ультрафіолетове опромінення, вітамінотерапія, психологічне розвантаження).

Визначальне місце в системі заходів, спрямованих на запобігання виникненню профзахворювань належить проведенню медичних оглядів працівників.

Запобіжні (попередні) медогляди проводять під час приймання на роботу для встановлення фізичної, психофізіологічної та психологічної придатності осіб до роботи за конкретно обраними професією, спеціальністю або посадою.

Періодичні медичні огляди проводять протягом часу виконання працівником трудових обов’язків; вони забезпечують динамічне спостерігання за станом здоров'я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливих факторів на організм, а також захворювань, які унеможливлюють продовження роботи за певним фахом, запобігають виникненню нещасних випадків, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань тощо.

Результати медичних оглядів та висновки про стан здоров'я заносять у спеціальну " Карту особи, котра підлягає медичному огляду", що повинна зберігатися в ЛПЗ, який організовує проведення медичних оглядів.

Адміністрація (роботодавець) разом з СЕС та профспілковим комітетом, складає поіменний список у двох примірниках, узгоджуючи його в СЕС (один примірник списку направляється в ЛПЗ, другий залишається на підприємстві), видає наказ про проведення медичних оглядів у терміни, погоджені з ЛПЗ, визначає відповідальних за організацію медичних оглядів, виділяє приміщення для його проведення.

ЛПЗ щорічно видає наказ про створення комісії для проведення медичних оглядів з визначенням терміну та місця проведення, переліку спеціалістів-лікарів, клінічних та ін досліджень, розробляє та погоджує з роботодавцем і СЕС план-графік проведення медичних оглядів.

Комісія за встановленою формою складає висновок про стан здоров'я кожного працівника та приймає рішення щодо медичних протипоказань, визначає можливість продовження праці за певним фахом для осіб, у яких виявлено загальносоматичні або професійні захворювання, інформує працівника про стан його здоров'я і можливість продовжувати роботу за конкретною професією відповідно до результатів медичного огляду або дає висновки щодо переведення на іншу роботу, направляє працівника, якщо є медичні показання, на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).

СЕС здійснює нагляд за достовірністю подання власником даних про наявність шкідливих і небезпечних факторів та речовин, робота з якими потребує проведення медичних оглядів, погоджує поіменні списки осіб, які підлягають медичним оглядам, та план-графік їх проведення, складає санітарно-гігієнічні характеристики умов праці працівників, подає на розгляд територіальних держадміністрацій пропозиції з питань профілактики профзахворювань.

Обов'язковому медичному обстеженню підлягають: працівники віком до 21 року; працівники, робота яких пов’язана із впливом шкідливих речовин, наведених у спеціальному переліку; працівники, робота яких пов’язана з рухом транспорту тощо.

Слід зазначити, що крім специфічних, властивих кожній професії, протипоказань існують і загальні медичні протипоказання до праці, пов’язаної із впливом шкідливих та несприятливих професійних факторів (природжені аномалії органів з вираженою недостатністю їх функцій, органічні захворювання ЦНС зі стійкими порушеннями функцій, хронічні психічні захворювання, які підлягають обов’язковому диспансерному спостеріганню, хвороби ендокринної системи з вираженими порушеннями функцій, злоякісні новоутворення та ін.

Особи, які бажають вступити в навчальний заклад для здобуття професій, пов’язаних із працею в несприятливих умовах, також обов’язково проходять медичний огляд на відсутність протипоказань до ефективного здійснення наступної трудової діяльності. До керування транспортними засобами допускаються особи не молодші 16 років, до керування громадським транспортом – не молодші 21 року.

Згідно з "Положенням про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій", необхідно оформлювати: карту особи, яка підлягає медичному огляду з висновком попереднього медичного огляду; заключний акт за результатами медичного огляду працівників; акт визначення контингенту осіб, які підлягають періодичним оглядам: пропозиції головного державного санітарного лікаря; список осіб, які підлягають періодичному медичному огляду; направлення на запобіжний (попередній) медичний огляд працівника; контрольну карту диспансерного спостерігання групи ризику з розвитку профпатології, а також план диспансерного спостерігання та його виконання.

Тема№6: "Тривалість робочого часу, час відпочинку"

Робочий час – це встановлений законом або на його основі час, коли працівник повинен бути на робочому місці й виконувати обумовлену трудову функцію.

Тривалість робочого часу поділяється на:

а) нормальну тривалість робочого часу, що не може перевищувати 40 год на тиждень;

б) скорочений робочий час, який за тривалістю менше нормального, але з оплатою праці як за нормальну тривалість. Вона встановлюється лише законом; поширюється на окремі категорії працівників (з урахуванням їх віку, умов та інтенсивності праці тощо). Зокрема, для неповнолітніх тривалість робочого часу – 36 год на тиждень; для осіб до 16 років – 24 год; для працівників, які працюють у несприятливих умовах (шкідливих – інфекційні лікарні, протитуберкульозні, психіатричні заклади; шахтарі) – 24 год на тиждень.

в)неповний робочий час – менший за нормальний нормований та скорочений (для вагітних, жінок, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда).

Ненормований робочий день – це особливий режим праці. Він встановлюється для окремих категорій працівників (керівників підприємства, структурних підрозділів), коли тривалість їх праці не піддається точному обліку, а робота виконується понад нормальну тривалість робочого дня без додаткової оплати й без компенсації відгулом, а лише додатковою відпусткою до 7 календарних днів.

Нічний робочий час визначається з 22-ї години до 6-ї години і має таку особливість, як заборона залучати до роботи в нічний час вагітних і жінок, які мають дітей до 3 років, осіб, молодших 18 років та ін.. передбачених законом працівників.

Види обліку робочого часу:

- щоденний, коли працівник має однакову тривалість щоденної роботи;

- щотижневий, коли кожного тижня однаково реалізується тижнева норма робочих годин (наприклад, 40, 24, 6 чи менше);

- підсумковий, коли неможливе додержання щоденної чи щотижневої норми тривалості робочого часу.

Він може бути місячним, квартальним, річним, але з таком розрахунком, щоб тривалість робочого часу на тиждень не перевищувала 40 годин на кожного працівника.

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується різними засобами:

а) надання днів щотижневого відпочинку; б) щорічна оплачувана відпустка; в) встановлення скороченого робочого дня.

Час відпочинку – частина календарного часу, коли працівник вільний від виконання трудової функції й має право використовувати його за власним розсудом.

Види часу відпочинку:

- перерви протягом робочого дня чи зміни;

- щоденний відпочинок між робочими днями (змінами);

- щотижневі вихідні дні;

- щорічні святкові та неробочі дні;

- щорічні відпустки.

У випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки. За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена на грошову компенсацію. Для осіб віком до 18 років заміна всіх видів відпусток на грошову компенсацію не допускається.

У випадку смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Види відпусток:

1. Щорічна не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Педагогам – 56; особам до 18 років – 31, інвалідам І і ІІ груп – 30, інвалідам ІІІ гр. – 26 календарних днів.

Щорічна додаткова відпустка за роботу у шкідливих і важких умовах праці – до 35 календарних днів.

2. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням працівників (оплачувану):

а) у середніх навчальних закладах (при загальноосвітніх школах) на період складання:

- випускних іспитів в основній школі – 10 календарних днів;

- перевідних іспитів у старшій школі – 23 календарні дні;

- перевідних іспитів в основній і старшій школах – від 4 до 6 календ. днів без урахування вихідних;

б) працівникам, які навчаються у професійно-технічних закладах освіти; вони мають право на додаткову оплачувану відпустку – 35 кал. днів упродовж року;

в) працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах, навчальних закладах після дипломної освіти та аспірантурі.

3. Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників тощо. Тривалість, порядок, умови і оплату встановлює Кабінет Міністрів України.

4. Соціальні відпустки:

а) у зв’язку з вагітністю та пологами. До пологів -70 кал. днів, після пологів – 56 кал. днів (70 днів при народженні двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 кал. днів (70 днів – при усиновленні двох і більше дітей).

б) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

в)працівникам, які мають дітей. Жінкам, які працюють і мають двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда, або які усиновили дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 кал. днів без урахування святкових і неробочих днів.

5. Відпустка без збереження заробітної плати надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку:

- матері або батьку, який виховує без матері (у т.ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 кал. днів щорічно;

- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - до 14 кал. днів;

- матері або ін. особам, які доглядають за дитиною, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку; якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу – не більше як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

- працівникам для догляду за хворим, рідним по крові або шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - не більше 30 кал. днів;

- працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади – до 15 кал. днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад;

- працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в ін. місцевості – до 12 кал. днів без урахування часу, необхідного для проїзду і повернення.

СПЕЦІАЛЬНІ РОЗДІЛИ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Тема№7: "Правила забудови, техніка безпеки в операційному блоці"

Операційний блок (ОБ) – це комплекс спеціально обладнаних приміщень, призначених для проведення хірургічних операцій.

До складу ОБ входять операційні для асептичних операцій. Для гнійних операцій виділяють приміщення у гнійному відділенні. Для виконання екстрених операцій виділяють приміщення поруч з приймальним відділенням. Інколи ОБ виділяють в окреме самостійне відділення.

ОБ мають відповідати таким вимога: достатність кубатури, освітлення, зручність для прибирання та миття. Покривні матеріали приміщень – бути стійкими до багаторазової дезінфекції хімічними антисептиками та ультрафіолетовими променями. Опалення і вентиляція мають забезпечувати оптимальні умови для роботи персоналу та здоров'я хворих,обладнання – відповідати сучасним вимогам хірургії та анестезіології і за можливості знаходитись за межами операційної зали.

Розташування і взаємозв’язок приміщень ОБ, особливості роботи персоналу визначаються насамперед вимогам асептики. Цим зумовлений розподіл ОБ на зони з різними режимами роботи.

Перша зона – стерильна – операційна, стерилізаційна (за відсутності ЦСВ). Асептичні умови тут підтримуються шляхом штучної вентиляції і закритих дверей. У цій зоні дозволяється знаходитись лише співробітникам для проведення операції, що переодягнулись у стерильний одяг. Персонал операційної бригади може потрапити в цю зону через санпропускник і передопераційну, а хворий – із наркозної.

Друга зона – суворого режиму- включає санітарний пропускник для персоналу з шафами для операційного (стерильного) та робочого (лікарняного) одягу, з душовими кабінами, вбиральню для персоналу, кімнату особистої гігієни, приміщення, де здійснюється підготовка хворого до операції (наркозна та ін.), приміщення для апаратури та устаткування, що призначені для забезпечення життєдіяльності хворих (приміщення для апаратів штучного кровообігу і штучного дихання, післяопераційні палати з постом медсестри), а також допоміжні приміщення. Зона відділяється від третьої коридором. Межу між зонами визначають червоною лінією на підлозі.

Третя зона – обмеженого режиму - містить приміщення для проведення діагностичних досліджень (лабораторія для термінових аналізів для септичного й асептичного відділень), приміщення для персоналу (кабінет хірургів, кабінет лікаря-анестезіолога, кімната для медсестер-анестезисток, кімната для молодшого персоналу), допоміжні приміщення (шлюзи при вході у септичне та асептичне відділення, кімната центрального пульту моніторної системи спостерігання за станом хворого, приміщення для обслуговування післяопераційних палат), а також складські приміщення (приміщення для зберігання препаратів крові, для зберігання пересувного рентгенівського апарата, фотолабораторія, комора для пересувної апаратури, приміщення для приготування дезінфекційних розчинів та зберігання дезінфекційних засобів, приміщення для тимчасового зберігання каталок).

Четверта зона – загального лікарняного режиму – включає приміщення для персоналу (кабінет завідувача відділення, кімната старшої медичної сестри, кімната особистої гігієни), складські приміщення (комора для предметів прибирання, приміщення для тимчасового зберігання брудної білизни та операційних відходів, комора для чистої білизни, комора для зберігання гіпсових бинтів) тощо.

Для сприятливого результату хірургічних втручань має адекватне застосування санітарно-протиепідемічних заходів.

Операційна. Площа має бути 36-48 кв. м, висота – не меншою 3,5 м при ширині 5 м. Стіни, підлога, стеля мають бути гладенькими, стики між ними – закругленими, підлогу вистеляють кахельною плиткою світлих тонів. Доцільно покривати електропровідним технічним пластиком або лінолеумом (для попередження утворенню іскор від удару металевих предметів. Це може призвести до нещасного випадку). У центрі операційної або в одному з кутів у підлозі є отвір із сіткою для стікання брудної води під час прибирання.

Стіни і стелю фарбують олійною фарбою або викладають кахлем світлих тонів (світло-зеленим, світло-жовтим, світло-оранжевим). Ці кольори добре відбивають світло та полегшують контроль за якістю прибирання приміщення.

Комунікації. Водопровідні та каналізаційні труби прокладають у стінах, усі інженерні комунікації (елктро-, газопостачання, опалення, вакуум) мають бути закритими. Електричні проводи повинні проходити в запобіжних бергманівських трубках Розподільний щит розташовують не нижче 1,6 м від підлоги: це необхідно для запобігання вибуху наркотичних газопарових сумішей від можливої випадкової іскри. Під час прибирання розетки і вимикачі закривають засувками. Щит повинен мати три пари маркованих розеток для підведення електричної напруги 36, 127 і 220 В, а також одну силову розетку 380 В та клеми заземлення. Кисень, газоподібні засоби для наркозу подаються до наркозних апаратів з колекторів, розташованих іззовні приміщення, або з балонів.

Освітлення. Велике значення має освітлення операційного поля. До нього ставляться такі вимоги: достатня освітленість, мінімальний засліплю вальний вплив джерел світла і блискучість, рівномірність освітлення, відсутність різних і глибоких тіней, а також перепадів освітлення під час операції; наближення спектра випромінювання штучного джерела до спектра природного освітлення; відсутність нагрівання лампи.

Використовують природне й штучне освітлення. Вікна операційної повинні виходити на північ, північний схід і захід. Операційний стіл встановлюють перпендикулярно до вікна. Нормами природного освітлення визначають із співвідношення площі вікон і площі підлоги, яке має бути меншим 1:3. Глибина приміщення не повинна перевищувати висоту віконних рам більше ніж у 2,5 разу. Освітленість на поверхні операційного поля має бути в межах 3 000- 4 000лк. Таке освітлення забезпечують безтіньові лампи, які підвішуються над операційним столом. У разі додаткового освітлення бічних поверхонь операційного поля використовують пересувні та переносні лампи.

Освітлення дублюється також аварійною мережею з живленням від акумуляторів з автоматичним вмиканням.

Мікроклімат. Особливості мікроклімату операційної полягають у тому, що під час операції підвищується температура та вологість повітря, відбувається забруднення його наркотичними газами та бактеріальною флорою, накопичується статична електрика. Усе це несприятливо впливає на здоров'я хворих і персоналу, особливо за наявності повітряно-крапельної інфекції, яка може спричинити гнійно-запальні ускладнення. Температура в операційній має бути 22-23*С (при деяких операціях - при тривалому оперуванні на відкритій черевній порожнині, треба дотримуватись Т 25-30*С). Опалення здійснюється електроплитами, вмонтованими в нижню частину стіни, з автоматичним регулюванням постійної температури. Вологість повітря 60 +- 5%.

Вентиляція має бути примусовою припливно-витяжною з переважанням припливу очищеного повітря над відсмоктаним з приміщення при 10-20-кратному повітрообміні за 1 год. Систему кондиціонування чи припливно-витяжної вентиляції необхідно включати до подавання спалахуючи наркотичних речовин. Пари цих речовин тяжчі за повітря, тому вентиляційні отвори розташовують не вище 40 см від підлоги. Свіже повітря має надходити зверху, а забруднене – виходити по вентиляційних отворах, розташованих поблизу підлоги.

Сучасні ОБ обладнані різною електромедичною апаратурою, ємностями під тиском, при експлуатації яких використовують кисень, наркотичні речовини, які в суміші з повітрям утворюють середовище, що легко спалахує. Використання вибуховонебезпечних наркозних сумішей, робота з газами під високим тиском, застосування під час анестезії великої кількості електроприладів роблять реальну небезпеку вибухів і пожеж в операційній. Тому всі приміщення операційних є вибухо- та пожежонебезпечними. Відповідно до діючих правил на робочому місці дозволяється мати стільки вогненебезпечних речовин, скільки потрібно для виконання певної операції. Вогненебезпечні та вибухонебезпечні рідини необхідно зберігати у товстостінних ємностях, що знаходяться у викладених азбестом металевих шафах чи ящиках, які обов’язково замикають на замок.

До складу оснащення операційної крім операційних столів, алюмінієвих підставок, штативів для ампул з інфузійними розчинами входять металеві стільці з сидіннями, що обертаються. Ніжки меблів покриті гумою (для запобігання шуму та іскор при пересуванні).

Для боротьби з бактеріальним забрудненням використовують бактерицидні опромінювані з потужними джерелами ультрафіолетового випромінювання. Як правило, в операційній площею 40 кв.м на висоті не менше 2 м від підлоги встановлюють дві лампи на протилежних стінах.

При експлуатації операційної вхід в неї суворо обмежений. В операційну заборонено входити хворим з ГРВІ і гнійно-запальними процесами; не можна перебувати в шерстяному та синтетичному одязі. Використовується операційний одяг, який відрізняється від одягу інших підрозділів, у тому числі і гнійної операційної. Перспективним є використання замість традиційної маски прозорого герметичного шолому, до якого постійно подається стерильне повітря, а повітря, що видихається, видаляється вакуумною системою. В операційній для планових втручань виконують спочатку чисті операції (на судинах, щитоподібній залозі, суглобах тощо) і лише потім операції з можливим мікробним забрудненням (холецистектомія, резекція шлунка тощо).

Для роботи у гнійних операційних існують додаткові вимоги: інструментарій, білизна, перев'язувальний матеріал зберігають окремо і ніколи не застосовують при виконанні чистих операцій. використаний перев’язувальний матеріал спалюють у печах з газовими пальниками у підвальному приміщенні (матеріали подаються через спеціальний сміттєпровід і знезаражуються). Забороняється робота персоналу (медичних сестер, молодших сестер) за сумісництвом у чистій та гнійній операційних.

Прибирання операційного блока здійснюється вологим способом. Щодня зранку перед операцією з горизонтальних поверхонь (столи, підлога) вологою ганчіркою прибирають пил. Поточне прибирання проводять під час операції (збирають серветки, що впали на підлогу, тампони, протирають забруднену підлогу). Після операції прибирають весь невикористаний матеріал та інструменти, обробляють антисептиком клейонки операційних столів. Заключне прибирання проводять після усіх операцій (миття підлоги, дезінфекція меблів із вмиканням на годину бактерицидних ламп). Генеральне прибирання проводиться наприкінці робочого тижня: стелю, підлогу, стіни, вікна миють зі шлангів гарячою водою з милом і антисептиком. Після висушування і протирання насухо включають на 12-24 год бактерицидні лампи.

Бактеріологічний контроль – щомісячно здійснюють бактеріологічні посіви повітря, шовного та перев’язувального матеріалів, змивів з інструментів. Не рідше одного разу на тиждень проводять посів з рук учасників операцій. При збільшенні частоти нагноєнь післяопераційних ран здійснюють позачергові посіви, за необхідності – позачергове генеральне прибирання ОБ з тимчасовим призупиненням його функціонування. Персонал періодично проходить поглиблене обстеження і бактеріологічний контроль (на носійство золотистого стафілокока 1 раз в 3 міс).

Для запобігання захворюванням та нещасним випадкам увесь персонал повинен проходити медичні обстеження. Працівники ОБ мають бути забезпечені санітарно-гігієнічним одягом та взуттям, спецодягом, спецвзуттям та ін. засобами особистого захисту відповідно до діючих типових норм, повинні дотримуватись правил внутрішнього розпорядку установи. Їжу слід споживати у спеціально виділених приміщеннях. Під час проведення операцій вхід в операційну персоналу, що не бере участі в операції, забороняється. Забороняється зберігання в операційній предметів, що не використовуються під час операції.

При роботі з електроапаратурою виконувати правила експлуатації та техніки безпеки, щоб уникнути ураження електричним струмом. При вході в операційну має бути встановлений попереджувальний знак "Обережно! Використовуються вибухонебезпечні анестетики". У передопераційній та наркозній кімнатах мають бути вогнегасники вуглекислотні типу ОУ.

Про кожний нещасний випадок необхідно інформувати безпосереднього керівника.

Керівник зобовязаний негайно забезпечити першу допомогу потерпілому, повідомити головного лікаря закладу, інженера з охорони праці або особу, що виконує його функції, та профком, зберегти для розслідування робоче місце та стан обладнання в тому стані, що і в момент нещасного випадку, коли це не загрожує здоров'ю працівників і не призведе до аварії.

Особи, що не виконують або порушують інструкції з охорони праці, підлягають дисциплінарному покаранню згідно з правилами внутрішнього розпорядку, за необхідності – позачерговій перевірці знань з питань охорони праці.

Перед операцією медперсонал повинен прийняти гігієнічний душ та надягти стерильний одяг. В операційній категорично забороняється носити одяг з бавовни, а також капронову, нейлонову, шовку та ін. синтетичних матеріалів, які сильно електризуються при рухах, що призводить до швидкого накопичення електричних зарядів на тілі людини. Персоналу в операційній категорично забороняється носити браслети, обручки, ланцюжки та ін. металеві предмети. Руки персоналу, який обслуговує наркозні апарати, не повинні мати слідів олій, мазей, помади. Перед вмиканням обладнання треба перевірити цілість проводів для підключення струму до тих, що йдуть до хворого, перед початком роботи – заземлення обладнання. У випадку "пробивання на корпус" потрібно вимкнути апарат і доповісти завідуючому відділення.

Усі прилади, апарати, що вноситься в ОБ підлягають стерилізації та дезінфекції.

Перед початком наркозу потрібно перевірити персонал на наявність електростатичного заряду. Для його усунення кожен повинен заземлити себе шляхом торкання до металевого предмета. У разі виникнення електростатичного заряду потрібно негайно вийти з операційної для усунення причин його накопичення (замінити взуття чи одяг).

Під час роботи операційна бригада повинна суворо дотримуватись правил асептики та антисептики.

Персоналу ОБ забороняється працювати на несправних приладах, апаратах тощо.

Потрібно виключити доторкання пацієнта до металевих частин операційного столу, для чого стіл покривається бавовняною тканиною, прогумованою тканиною та простирадлом так, щоб краї звішувались з усіх боків операційного столу.

У випадку застосування вибухонебезпечних та легкозаймистих речовин забороняється використовувати електрохірургічні прилади. Під час операції в зоні, де знаходиться операційна бригада, потрібно брати проби повітря на наявність анестетиків.

Перев'язувальний матеріал та інструментарій, що використовується під час операції, потрібно збирати у призначені ємності.

Відправку біопсійного матеріалу та препаратів на дослідження слід проводити в закритих ємностях.

Після закінчення роботи потрібно перерахувати інструментарій, серветки. Персонал ОБ зобов’язаний: привести до ладу робоче місце; провести перед стерилізаційну обробку, стерилізацію чи дезінфекцію інструментів, частин і вузлів приладів та апаратів; апарати згідно з інструкцією з експлуатації привести в початкове положення; провести вологе прибирання ОБ із застосуванням деззасобів з подальшим ультрафіолетовим опроміненням; перевірити вимкнення струму, вентиляції, газу.

Використані матеріали та відходи виносити з операційної в закритих ємностях. Про всі недоліки і несправності, що виникли під час роботи, зробити записи в журналі технічного обслуговування та доповісти керівникові.

Дата добавления: 2014-11-29