Посібник з Охорони праці 8 страница

Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження зазвичай зазнають відкриті частини тіла – руки та лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою і шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.

Механічні ушкодження – це ушкодження, які виникають у результаті судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження проявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток.

Електроофтальмія – це ураження очей унаслідок дії ультрафіолетового випромінювання електричної дуги.

Найнебезпечнішим видом електротравм є електричний удар, який здебільшого (близько 80% випадків, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження дію електричного струму можна умовно поділити на 4 ступені:

І – судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

ІІ – судомні скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;

ІІІ – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або обох систем одночасно)

ІV - клінічна смерть.

Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та дихання і триває 6-8 хв, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, унаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпад білкових структур.

Якщо при клінічній смерті негайно усунути дію електричного струму і терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність збереження життя потерпілого.

Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути: зупинка серця чи його фібриляція, припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що беруть участь у процесі дихання, електричний шок. Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищезгаданих причин. Слід зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому стані зазвичай настає смерть.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

Перша допомога складається з двох етапів:

- припинення дії електричного струму на потерпілого;

- надання йому медичної допомоги.

Припинення дії електричного струму на потерпілого.

Діяти треба швидко, але обережно, щоб самому не попасти під напругу. Найнебезпечнійший спосіб припинення дії електричного струму – це вимкнення електроустановки за допомогою найближчого вимикача, рубильника чи ін. апарата для знеструмлення. Якщо вимкнути установку не вдається, то необхідно звільнити потерпілого від струмопровідних частин або проводу напругою до 1 000 В палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм. При цьому бажано ізолювати себе від землі (стати на суху дошку, не струмопровідну підстилку). Можна також перерубати проводи сокирою із сухим дерев'яним топорищем або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками (кусачками тощо). Перерубувати чи перекушувати проводити необхідно пофазно, тобто кожний провід окремо.

Також можна відтягнути потерпілого від струмопровідних частин за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла), наприклад за поли халата. При цьому необхідно уникати доторкання до навколишніх металевих предметів та відкритих частин тіла. Для ізоляції рук, особливо коли потрібно доторкнутися до тіла потерпілого, рятівник повинен надіти діелектричні рукавички або обмотати руку сухим одягом. При відтягуванні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується робити це однією рукою.

Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і він судомно стискає у руці один струмопровідний елемент (наприклад, провід), то простіше припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою чи за сухі штани). При цьому необхідно пам'ятати про особисту безпеку.

Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин і проводів, що знаходяться під напругою вище

1 000 В, необхідно надіти діелектричні рукавички та боти і діяти ізолювальною штангою або кліщами. При цьому необхідно пам'ятати про небезпеку крокової напруги, якщо провід лежить на землі.

Надання медичної допомоги. Після припинення дії електричного струму потрібно викликати лікаря. Заходи долікарської допомоги залежать від стану потерпілого. Для оцінювання стану потерпілого перевіряють наявність у нього свідомості, дихання, пульсу. Потерпілий може перебувати в одному з трьох станів:

- при свідомості;

- непритомний, однак у нього є дихання і пульс;

- у стані клінічної смерті (дихання, пульс відсутні).

Якщо потерпілий при свідомості, то його слід покласти на підстилку із тканини чи одягу, для кращого доступу свіжого повітря розстібнути одяг, щоб не стискав потерпілого, утруднюючи дихання, розтерти та зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, який перебуває в непритомному стані, слід дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом, або обприскати лице холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15-20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю.

За відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (штучне дихання і непрямий масаж серця), адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу пройшло від початку клінічної смерті.

Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроприладів забезпечується:

- конструкцією електроустановок;

- технічними способами та засобами захисту (захисне заземлення, захисне занулення, захисне вимикання тощо); електрозахисті засоби – захисні окуляри, діелектричні рукавички, килимки, ізолювальні підставки тощо.

- організаційними та технічними заходами, які полягають у тому, що до роботи з медичною електроапаратурою допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів роботи, перевірку знань правил безпеки та інструкцій відповідно до посади.

З метою профілактики професійних захворювань, нещасних випадків працівники проходять попередній і періодичний медогляд.

Для забезпечення безпеки робіт необхідно призначити осіб, які відповідають за організацію і проведення робіт, організувати заходи, що унеможливлюють випадкову подачу напруги до місця проведення робіт, встановити заземлення тощо.

Техніка безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах

У фізіотерапевтичному кабінеті (ФТК) чи відділенні проводять електролікування, світлолікування, теплолікування, водолікування, грязелікування, аерозоль- і електроаерозоль терапію, лікування за допомогою інгаляцій та масажу.

Медичний персонал повинен проходити попередній і періодичні медичні огляди. До роботи на генераторах УВЧ і НВЧ не допускаються особи до 18 років. Перед роботою проводиться інструктаж, перевірка знань; повторний інструктаж робочого персоналу проводиться не рідше одного разу на рік. Зав. кабінетом (відділенням) повинен скласти інструкції, а керівник закладу – затвердити. Затверджені інструкції мають бути вивішені на видному місці.

Для проведення процедур за кожним видом лікування мають бути обладнані окремі приміщення. Допускається проводити в одному приміщенні електро- і світлолікування (за винятком стаціонарних апаратів УВЧ-генераторів та апаратів мікрохвиль). Не допускається розміщувати ФТК у підвальних або напівпідвальних приміщеннях. Підвальні приміщення використовують для зберігання грязі, розміщення котельної, компресорної. Усі кабінети повинні мати припливно-витяжну вентиляцію. Стіни на висоту 2 м мають бути пофарбовані олійною фарбою світлих тонів. Не можна облицьовувати стіни керамічною плиткою. На одну процедуру в кімнаті загальна площа має бути не менше 6 кв. м, а за наявності однієї процедурної кушетки – не менше 12 кв. м.

Для проведення процедур виготовляють спеціальні кабіни з пластмасових або ламінованих дерев'яних плит. Розмір кабіни: висота 2 м; довжина 2,2 м; ширина визначається розмірами апаратури і становить, як правило, 1,8-2 м. У кожній кабіні потрібно розмістити 1 кушетку, 1 стаціонарний аппарат для фізіотерапії, 1 бра для локального освітлення. У кабінеті для електро- і світлолікування виділяється спеціальний ізольований бокс площею 1,8 кв.м для підготовки лікувальних процедур (миття, кип'ятіння, сушіння гідрофільних прокладок, тубусів), приготування розчинів тощо.

Апаратуру у ФТК розставляють за схемою, затвердженою завідувачем відділення, щоб апаратура і пускові щитки були легкодоступні. Усі перестановки можна проводити лише при відповідному дозволі.

До початку роботи медичні сестри повинні перевіряти справність апаратури і заземлення дротів. За наявності несправності – негайно повідомити зав. відділення і одночасно зробити запис у контрольно-технічному журналі. Спеціаліст-електромеханік (фізіотехнік) повинен не рідше одного разу на 2 тижні проводити профілактичний огляд всієї електро- і світлолікувальної апаратури та усувати виявлені дефекти з відміткою про це в журналі. Щорічно має проводитись контрольна перевірка вимірювальних приладів апаратури для забезпечення правильного дозування фізіотерапевтичних процедур. Справність апаратури засвідчується в журналі особистими підписами техніка й зав. відділення, який підтверджує виконану роботу.

Для нормальної і тривалої експлуатації апаратури медична сестра щоденно на початку і наприкінці робочого дня повинна протирати апарати вологою серветкою. Пил із внутрішніх частин апаратів видаляє пилососом технік під час профоглядів. Для зменшення запиленості апарати в неробочому стані накривають простирадлами чи спеціальними чохлами.

Для запобігання дії вогкості кабінети розташовують у сухому світлому приміщенні, що вентилюється, апаратуру доцільно розміщувати подалі від вікон. При внесенні апарата з морозної вулиці його витримують у неробочому стані за температури приміщення протягом 24 год (це вказується у технічній інструкції апарата).

Апарати потрібно оберігати від ударів і струсів, тому переміщати їх краще на колясках з хорошою амортизацією. Щоб уникнути їх перегрівання, необхідно робити перерву між процедурами.

У кожному приміщенні для електро- і світлолікування встановлюють груповий щит із загальним рубильником або пусковим щитком на 60-100А, на якому вмонтовують вольтметр мережі з перемикачем фаз. Груповий щит монтують із запобіжників Е-27 або автоматичних вимикачів максимального струму на 15 А з кількістю груп відповідно до встановлених апаратів. Розподільна напруга для живлення апаратів – 220 В. Рубильник або пусковий щиток можна встановлювати окремо на висоті 1,6 м від рівня підлоги.

Проводи, якими підключають апарати до мережі, мають бути виготовлені з гнучкого кабелю, а за його відсутності – із гнучких проводів, які введені в гумову трубку. Проводи, які йдуть від апаратів до хворого, повинні мати якісну ізоляцію. Якщо вони мають висохлу й тріснуту ізоляцію, експлуатація їх заборонена. Під час проведення процедур не можна залишати проводи на тілі хворого. Для зберігання проводів обладнують спеціальну вішалку, де вони висять по всій довжині. Скручування і згинання їх при зберіганні призводить до швидкого пошкодження не тільки ізоляції, а й самого проводу. Металеві пластини електродів складають купкою і періодично з їх поверхні наждачним папером видаляють оксиди свинцю.

Металеві корпуси і штативи електро- і світлолікувальної апаратури підлягають захисному заземленню з використанням природних заземлювачів. Використовувати для заземлення труби водопроводу, опалення, каналізації, газопроводу, паропроводу і блискавковідводу забороняється.

Потрібно використовувати апаратуру, що дозволена МОЗ України, яка відповідає медико-технічним вимогам.

Забороняється:

- використовувати світлолікувальні апарати для підігріву повітря у приміщенні;

- споживати їжу у виробничих приміщеннях;

- одночасне проведення процедур однією медичною сестрою в різних (несуміжних) приміщеннях, а в суміжних приміщеннях двері між ними повинні бути зняті і проріз дверей має бути вільним;

- залишати кабінет медичною сестрою під час процедури.

Перед початком роботи кабінет готують до прийому хворих: провітрюють приміщення, розігрівають парафін, перевіряють справність апаратури і додаткових пристосувань, витирають пил, поповнюють запаси лікарських препаратів.

Процедури у ФТК проводить медичн сестра тільки за нявності процедурної картки з призначеннями лікаря. Первинних хворих знайомлять з правилами прийому фізіотерапевтичних процедур (процедури недоцільно проводити після споживання їжі і натще. Оптимальним вважається час через 40-60 хв після легкого сніданку і 1-2 год після обіду). Не можна дозволяти хворим під час процедури спати чи читати, доторкатись до апаратів, регулювати дозу дії. Після процедури рекомендується відпочинок протягом 30-40 хв у холі відділення. Хворого знайомлять з характером відчуттів під час процедури.

Перед накладанням електродів перевіряють цілість шкіри. Щоб видалити рештки злущеного епітелію, жиру чи поту, шкіру протирають тампоном, змоченим теплою водою. Таке оброблення покращує електропровідність шкіри і створює умови для рівномірного розподілу силових ліній струму. Під час проведення процедури електроди фіксують на тілі хворого так, щоб вони не зміщувались (прибинтовують гумовим чи еластичним бинтом). Накладати, міняти або поправляти електроди на хворому можна лише при вимкненій мережі. Проводи від електродів мають щільно заходити в гнізда кріплення, щоб запобігти довільному розриву електричного ланцюга. Проводи не повинні торкатися тіла хворого.

Перед увімкненням апарата перевіряють нульове положення всіх перемикачів. Перемикати форму і режим роботи, початкову напругу і розривати ланцюг можна тільки при нульовому положенні ручок напруги, потужності чи інтенсивності.

Після ввімкнення апарата поступово збільшують інтенсивність дії до суб'єктивного відчуття або величини, вказаної у процедурній картці. Значні больові відчуття під час процедури не повинні виникати – їх поява свідчить про неблагополуччя. Медична сестра повинна вимкнути аппарат і перевірити його роботу та розташування електродів. Хворих, у яких з'явилось погіршання самопочуття, повинен оглянути лікар. Після закінчення процедури поступово зменшують інтенсивність дії до нуля, вимикають апарат і знімають електроди з хворого.

Під час процедури медична сестра повинна знаходитись у кабінеті і контролювати самопочуття хворого, показники індикаторів апарата, а за необхідності вносити відповідні корективи.

Кабінети, в яких відсутні хворі і медперсонал, слід закривати на ключ.

При роботі з високочастотною апаратурою крім зазначених вище вимог, необхідно із зони дії електромагнітного поля забрати всі металеві предмети – як з хворого, так і з кушетки. Медичний персонал, якщо немає потреби, не повинен знаходитись у зоні дії електромагнітного поля. Категорично забороняється усувати неполадки, замінювати запобіжники, перемикати напругу, протирати панелі на апараті, що ввімкнений у мережу. Щоб уникнути швидкого псування апарата, не можна залишати його під високою напругою в неробочому стані.

Після закінчення робочого дня медична сестра вимикає пускові щитки, розподільний щит, водопровідну і електричну мережі кабінету.

Описи, заводські інструкції, схеми, паспорти на апаратуру та контрольно-технічний журнал мають знаходитись у завідувача кабінету.

У ФТК систематично має здійснюватись контроль за зовнішнім середовищем на наявність шкідливого забруднення повітря озоном, антибіотиками, сірководнем, парафіном та хімічними речовинами, радіоактивного випромінювання тощо.

Кожний із видів фізіотерапевтичного лікування має свої технологічні особливості, відповідно до яких розроблені правила безпечної роботи та вимоги з техніки безпеки.

Електро- і світлолікування. Приміщення має бути сухим, світлим, чистим. Забороняється для покриття підлоги і штор використовувати синтетичні матеріали, які створюють статичні електричні заряди (підлога має бути дерев'яна або покрита лінолеумом).

Металеві заземлені корпуси апаратів при контактному накладанні електродів потрібно встановлювати за межею досяжності хворими. У разі неможливості дотримання цієї умови доступні для хворого заземлені корпуси апаратів мають бути захищені екраном.

Металеві столи чи ліжка накривають шерстяною ковдрою, 3-4 шарами прогумованої тканини, а також простирадлом таких розмірів, щоб краї його звисали з усіх кінців стола.

Для кип'ятіння інструментів, прокладок застосовують ємності, стерилізатори або електроплитки із закритим нагрівачем.

Перебування медперсоналу в зоні прямого випромінювання апаратів сантиметрових і дециметрових хвиль забороняється. З метою зниження напруження поля до граничнодопустимих величин застосовують такі засоби захисту:

- екранування джерел випромінювання за допомогою металевих камер або щитів, покритих поглинальними речовинами;

- виготовлення кабін або щитів із бавовняної тканини з мікропроводом В-1, артикул 4381.

Під час проведення ультразвукових процедур під водою (у спеціальних фаянсових ванночках) медсестра повинна працювати в тканинних рукавичках з поверх надітими гумовими.

Очі хворих і персоналу при використанні ультрафіолетових випромінювачів необхідно захищати окулярами-консервами – з темними скельцями і шкіряною або гумовою оправою. У проміжках між процедурами рефлектори з лампами потрібно закривати заслінками або щільними чорними з білою підкладкою з тканини "спідницями" завдовжки 40 см. Увімкнена лампа, що не експлуатується, має бути опущеною до рівня кушетки.

При опроміненні обличчя інфрачервоними променями на очі хворого надівають "окуляри" з товстої шкіри або картону. Персонал не повинен тривалий час дивитись на ввімкнену лампу; це небезпечно для очей, оскільки може призвести до ураження їх тепловими променями. Щоб уникнути небезпеки падіння уламків скла або металевих частин раптово розбитої лампи розжарювання, лампи – "солюкс", їх не можна розміщувати поблизу пацієнта, а тільки під кутом щодо тіла хворого і на безпечній відстані.

Для організації групового профілактичного ультрафіолетового опромінювання мають бути передбачені такі приміщення: власне фотарій, кімната для роздягання, робоче місце медичної сестри.

Робоче місце медсестри організовують поза фотарієм і забезпечують звуковою сигналізацією. Спостерігання за пацієнтами у фотарії здійснюється через засклене оглядове вікно площею не менше 0,5 кв. м. Фотарій має бути забезпечений припливно-витяжною вентиляцією з підігрівом повітря до 20-22*С. Вмикають і вимикають лампи у фотарії через пусковий щит з кімнати медсестри.

Теплолікування – парафіно- й озокеритолікування. Необхідне окреме приміщення з розрахунку 6 кв.м на одне робоче місце (кушетку). Слід враховувати, що парафін і озокерит легко загоряються, тому підігрівати їх потрібно у витяжній шафі у спеціально призначених підігрівачах або на водяній бані.

Оскільки в кабінеті існує підвищена пожежна небезпека, використовувати відкритий вогонь, зокрема відкриті електроплити та кип'ятильники, забороняється. Приміщення має бути забезпечене вогнегасниками.

Водо- і грязелікування. Приміщення мають задовольняти технічні норми гідроізоляції та санітарно-гігієнічні норми для приміщень із підвищеною вологістю повітря (не більше 75%), температурою повітря 25*С, висотою не менше 3 м. Електрична проводка і пускові пристрої мають бути герметичні.

Балони з вуглекислотою, киснем та азотом, які використовують для ванн, краще зберігати в підсобних приміщеннях. Установлювати їх потрібно на відстані не ближче 0,5 м від труб центрального опалення і гарячого водопостачання, щоб на них не падали прямі сонячні промені. Балони обов'язково кріплять до стіни металевою скобою. При роботі з кисневими балонами необхідно дотримуватись таких правил:

- для запобігання вибуху перевірити наявність у балонах промаслених (просалених) частин або прокладок, не торкатися до них предметами, просякненими жиром;

- перевірити наявність спеціального редукційного вентиля;

- оберігати від падінь чи ударів;

- не підмотувати нарізні з'єднання льоном, паклею, не змащувати суриком та ін. жировмісними матеріалами.

Концентрований розчин радону готують у спеціальних лабораторіях, що мають відповідне обладнання. Медперсонал забезпечується спецодягом. Вентиляція в кабінеті має працювати впродовж усього дня.

Тема№11: "Мікробіологічні шкідливі чинники. Охорона праці персоналу інфекційної лікарні"

Актуальність теми. Робота медичних працівників при наданні медичної допомоги, під час лікування та догляду за інфекційними хворими пов’язана з небезпекою інфікування. Однією з найважливіших державних задач є охорона життя та здоров'я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Відповідно приказа № 916 от 04.09.1983 г. "Инструкция по санитарно-противоэпидемическому режиму и охране труда персонала инфекционных больниц (отделений)": персонал инфекционных больниц (отделений) имеет постоянный и непосредственный контакт с инфекционными больными, их выделениями, объектами окружающей больного среды и подвергается опасности заражения через пищу, воду, воздух, руки, наружные покровы тела и т.д. При этом опасность передачи инфекции распространяется не только на обслуживающий персонал, членов их семей, но и на других больных, находящихся в стационаре.

Согласно приказа пункт 15 "Правила выполнения медицинским и обслуживающим персоналом санитарно-противоэпидемического режима и требований безопасности труда":

15.1. Персонал, обслуживающий инфекционных больных, обязан:

- приходя на работу, снимать личную одежду и обувь и надевать спецодежду и санодежду, спецобувь и предохранительные приспособления, предусмотренные нормами;

- по окончании работы пройти обработку в санитарном пропускнике (принять душ);

- вешать домашнюю одежду и спецодежду обязательно в разных шкафах;

- периодически обеззараживать свои индивидуальные шкафы в гардеробной;

- во время ухода за больными следить за чистотой рук (ногти рук должны быть коротко подстрижены) и спецодежды, после каждой манипуляции с больными, соприкосновения с их выделениями или загрязненым бельем и посудой, проведения дезинфекции, а также перед приемом пищи и по окончании работы обязательно мыть и дезинфицировать руки;

- при наличии на руках порезов, ссадин и др. кожных повреждений, а также при работе, связанной с возможностью загрязнения рук выделениями больных (переноска горшков, приготовление смывов и мазков, разборка инфекционного белья и др.), обязательно надевать резиновые перчатки; после работы перчатки подлежат обеззараживанию;

- при входе в палаты для больных капельными инфекциями, в период неблагополучия по заболеваемости гриппом, а также при уборке постелей и разборке инфицированного белья обязательно надевать марлевые респираторы;

- волосы полностью закрывать колпаком или косынкой;

- о каждом подозрительном на инфекцию случае заболевания в семье медицинского персонала, работающего в инфекционной больнице, немедленно сообщать главному врачу, зав. отделением, старшей сестре;

- подвергаться всем установленным для медицинского и обслуживающего персонала прививкам и исследованиям.

15.2. При сопровождении больного, переводимого из одного отделения в другое, работник (санитарка, медсестра) должен поверх своего халата надеть второй, который после перевода больного нужно сдать для дезинфекции.

15.3. Дезинфекторы во время нахождения в загрузочной половине помещения дезинфекционной камеры или помещения, где они производят обеззараживание выделений и др. предметов, должны надевать халат, косынку, прорезиненный фартук, перчатки, респираторы, резиновые сапоги, очки. По окончании работы дезинфекторы должны оставлять на грязной половине дезинфекционной камеры или помещения, где производилось обеззараживание, указанную спецодежду, тщательно вымыть и продезинфицировать руки, после чего переходить в чистое отделение, где надевать другой халат.

15.4. Смена халатов, колпаков должна производиться не реже 2 раз в неделю, костюмов (платьев) – 2 раза в месяц. При загрязнении выделениями больных спецодежда меняется немедленно.

15.5. Обслуживающему персоналу запрещается:

- садиться на кровать больных;

- появляться в отделении или на рабочем месте без спецодежды;

- появляться в столовой или буфете в спецодежде;

- выходить в спецодежде за пределы инфекционного отделения или надевать верхнюю одежду на спецодежду, а также выносить спецодежду домой для любых целей;

- появляться в столовой или буфете в спецодежде;

- пользоваться уборной, предназначенной для больных, посудой и другими вещами, находящимися в пользовании больных;

- переходить из одного отделения в другое или входить в боксы и палаты без особой на то надобности.

15.6. Хозяйственный персонал, входя в отделение, должен надевать санитарный халат и, уходя, оставлять его в отделении.

Відповідно даного наказу у кожній лікарні складаються Інструкції з охорони праці з урахуванням особливостей роботи (для палатної медсестри, для медсестри процедурної тощо), з якими повинні бути ознайомлені медпрацівники і які вони повинні виконувати.

Застереження з окремих інструкцій:

- під час приймання та огляду хворих на педикульоз та коросту бути в гумових рукавичках та марлевому респіраторі;

- втирання мазі хворим на коросту проводити у гумових рукавичках;

- під час проведення дезінсекції при педикульозі необхідно користуватися рукавичками, маскою, фартухом для запобігання потрапляння дезінсектанта на слизові оболонки та яєць вошей під нігті. Підстрижене волосся хворого спалювати;

- при вимірюванні температури у хворих необхідно слідкувати за цілістю термометрів;

- при витіканні ртуті з розбитого термометру необхідно негайно її зібрати та помістити в посуд з водою, що закривається притертою пробкою;

- при проведенні штучного дихання "рот у рот" необхідно застосовувати мундштук або інші придатні трубки;

- при попаданні дезінфікуючих розчинів на слизові оболонки необхідно негайно добре промити їх чистою проточною водою.

Дотримання правил під час роботи з інфікованим матеріалом

1. При заборі мазків та змивів з носоглотки надівати маску та захисні окуляри.

2. Марлеві маски треба змінювати кожні 3 години та по мірі їх зволоження.

3. При зборі фекалій, сечі необхідно користуватися гумовими рукавичками.

4.При збиранні біоматеріалу треба уникати забруднення рук та спецодягу, користуючись при цьому фартухами та рукавичками.

5.Забороняється ставити на робочий стіл поста пробірки з біоматеріалом.

6. Доставку біоматеріалу в лабораторію здійснювати в закритому посуді, не дозволяючи його перевертання та проливання.

7. Транспортування матеріалу здійснювати в спеціальних біксах, пеналах, металевих контейнерах, які після доставки матеріалу підвергається дезінфекції.

Профілактика професійного інфікування вірусними гепатитами В,С,Д та ВІЛ-інфекцією.

Враховуючи, що зараження може настати при контакті з біоматеріалом від хворих та інфікованих необхідно при догляді за хворими на ВІЛ-інфекцію додержуватись слідуючих вимог:

1. Шкіра рук під час роботи повинна весь час захищатися рукавичками. Перед їх надяганням необхідно заклеїти лейкопластиром незначні травми, подряпини та ін.. пошкодження шкіри і перевірити рукавички на цілісність шляхом нагнітання повітря.

2.Медичні працівники з травмами рук, ексудативними та ін. ураженнями шкіри, які не можливо закрити пластиром на період захворювання звільняються від надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим.

3.За хворими закріплюються предмети догляду. Постійно здійснюється поточна дезінфекція виділень хворого (інфікованого), предметів догляду, використаного медичного інструментарію.

4. Медичні працівники повинні бути забезпечені:

а) засобами індивідуального захисту (рукавичками, масками, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами, захисними екранами);

б) аптечкою для надання невідкладної допомоги у разі аварії;

в) запасом антивірусних препаратів для проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції (тим азид, ретровір) з розрахунку 30 г на 1 медичного працівника;

г) запасом дезінфікуючих засобів, передбачених нормативами

5. У процесі прибирання пролитої крові (з метою профілактики парентеральних гепатитів та ВІЛ-інфекції) застосовувати рукавички та пластиковий фартух. Місце слід продезінфікувати серветкою, змоченою дезінфекційним розчином з дотриманням відповідної експозиції.

6.Забруднену кров'ю білизну необхідно знезаражувати у дезрозчинах.

Дата добавления: 2014-11-29