Turbo Pascal та Borland Pascal

Turbo, а пізніше Borland Pascal— це одна з найвдаліших та найпоширеніших реалізацій мови Pascal, створена компанією Borland. Turbo Pascal — розширення американського стандарту (ANSI Pascal), яке враховує архітектурні особливості MS-DOS та MS Windows і постачається зі значними за обсягом і різноманітності пакетами стандартних процедур. Такі принципові нововведення, як апарат модулів і об’єктно-орієнтовані засоби полегшують конструювання великих програмних систем на основі технології модульного програмування.

Компілятор Turbo Pascal працює за однопрохідною схемою, реалізує функції редагування зв'язків, формуючи на виході готовий до виконання об'єктний код. Компілятор може здійснювати широкий набір локальних оптимізацій (згортання констант, виключення невикористовуваного коду і зайвих даних, оптимізація операцій і т.д.), що сприяє високій ефективності кінцевих програм.

Система Turbo Pascal є інтегрованим середовищем (IDE), яке налічує ряд компонентів, що в сукупності підтримують усі види робіт зі створення програм. Система містить універсальний текстовий редактор, компілятор вхідної мови, редактор зв'язків і вбудований символьний зневаджувач. Багатовіконний інтерфейс із розвинутою системою меню і досконалою довідковою системою забезпечує високу продуктивність праці програміста.

Borland Pascal 7.0, 7.01 компілює програми для DOS та ОС Windows 1.0, Windows 2.0, Windows 3.x, а також містить ряд додаткових утиліт та компіляторів на кшталт: Turbo Pascal for Windows (TPW),Borland Pascal for Windows (BPW), редактор ресурсів (іконок, графічних файлів, курсорів тощо) та інші.

§ 2 Етапи розв'язування задач за допомогою комп'ютера

В сучасному світі важко собі уявити життя людини без допомоги комп’ютера. Ми використовуємо його для розв’язання найрізноманітніших задач: від виконання складних обчислень у наукових дослідженнях та економіці для виконання кропіткої домашньої роботи. Комп’ютер – це помічник людини, без нього неможлива обробка величезного потоку інформації, який кожного дня зростає: будь то оформлення складної документації, створення та обробка графічних зображень, розв’язування математичних задач, отримання даних з будь-якої теми, тощо. Для розв’язання цих задач комп’ютер озброєний найрізноманітнішим програмним забезпеченням, яке поділяється на 4 категорії: операційні системи, системні утиліти, системи програмування, прикладне програмне забезпечення.

Отже, користувач аналізує завдання, яке необхідно розв’язати, та обирає оптимально придатний програмний засіб, який є в арсеналі засобів його комп’ютера. Однак є велика кількість задач, для розв’язання яких не існує відповідного програмного забезпечення або існуюче програмне забезпечення з певних причин нас не влаштовує. У цьому випадку ми можемо самостійно написати програму для виконання поставленої задачі.

Розв’язання прикладної задачі з використанням комп’ютера визначається декількома етапами, частина яких виконується людиною, а частина – людиною і машиною або машиною самостійно.

Етапи розв’язання прикладної задачі з використанням комп’ютера

Постановка задачі
(опис вхідних даних та умов, формулювання мети завдання, опис очікуваних результатів)

Побудова інформаційної моделі
(опис реального об’єкта дослідження в припустимих для реалізації задачі термінах для зведення дослідження до розв’язання на моделі)

Розробка алгоритму
(визначення послідовності дій, які необхідно виконати для досягнення цілі)

Комп’ютерна реалізація алгоритму

Вибір готового програмного забезпечення	Розробка нового програмного забезпечення
використання програмного забезпечення із заданими вхідними даними	вибір мови, написання, налаштування та тестування програми, виконання програми із заданими вхідними даними

Аналіз результатів

На першому етапі необхідно визначити, що задано умовами задачі та визначитися з очікуваними результатами. Скласти короткий запис задачі.

Другим етапом розв’язування задачі за допомогою комп’ютера є побудова інформаційної моделі.

Модель – спрощене подання реального об’єкта, що відбиває лише найголовніші його риси. Отже це штучно створений людиною абстрактний або матеріальний образ реального об’єкта, що зберігає типові (суттєві) властивості оригіналу, важливі для розв’язання певної задачі.

За допомогою моделі можна краще зрозуміти структуру, основні властивості, закони взаємодії складових об’єкта дослідження, навчитися керувати цим об’єктом та прогнозувати наслідки керування.

Моделі поділяють на класи:

1. вербальні (отримані в результаті розумової діяльності, подані в словесній формі);

2. знакові (виражені за допомогою спеціальних графічних засобів або умовних малюнків, схем, формул, графіків тощо);

3. за галуззю використання (навчальні, дослідницькі, технічні, ігрові, імітаційні та ін..);

4. за фактором часу (статичні й динамічні);

5. за способом подання (матеріальні та інформаційні).

Для дослідження об’єкта (явища, процесу) не обов’язково створювати матеріальну модель, часто достатньо зібрати необхідну інформацію про об’єкт в потрібній формі, тобто створити інформаційну модель. За інструментами реалізації інформаційні моделі поділяють на комп’ютерні (яка реалізована на комп’ютері за допомогою програмних засобів) і некомп’ютерні.

Наступними дуже важливими етапами розв’язування задачі за допомогою комп’ютера є створення алгоритму дій та реалізація цього алгоритму в програмі.

§ 3 Алгоритм. Властивості та форми алгоритмів.

Алгоритм – це скінчена послідовність вказівок (команд), виконання яких дозволяє за обмежений час отримати розв’язок задачі.

Сам термін “алгоритм” утворився в результаті перекладу на європейські мови імені арабського математика ІХ століття Аль-Хорезмі, який описав правила (алгоритми) виконання основних арифметичних операцій у десятковій системі числення.

У своїй практичній діяльності люди постійно мають справу із алгоритмами (послідовностями вказівок, інструкціями, правилами тощо). Для прикладу можна назвати приготування кулінарної страви згідно з рецептом, користування міжміським телефоном-автоматом, пошук слова у словнику, розв’язування квадратного рівняння.

Кожний алгоритм повинен відповідати наступним властивостям:

Властивості алгоритмів

1. Скінченність. Виконання алгоритму повинно приводити до очікуваного результату за скінченну кількість кроків.

2. Результативність. Виконання алгоритму завжди повинно призводити до певного результату.

3. Формальність. Виконавець відповідно до алгоритму повинен одержати результат, не вникаючи в його суть.

4. Визначеність. Будь-який алгоритм повинен бути описаний так, щоб при його розшифруванні у виконавця не виникло двозначних вказівок. Тобто різні виконавці згідно з алгоритмом повинні діяти однаково та прийти до одного і того ж результату.

5. Масовість. За допомогою складеного алгоритму повинен розв’язуватись цілий клас подібних задач.

6. Зрозумілість. В алгоритмі повинні бути лише операції, які будуть зрозумілі виконавцеві.

Алгоритми можна описувати за допомогою слів, спеціальних мов, використовуючи спеціальні формули, таблиці, графіки, блок-схеми, інші засоби. Алгоритм записується засобами мови, зрозумілої виконавцю. Для людини – це природна мова. Для комп’ютера мова складається з нулів та одиниць. Використання такої мови для складання програм є неефективним. Тому використовуються спеціальні мови – мови програмування. Мова програмування дозволяє записувати команди у такій формі, щоб їх можна було автоматично замінити на машинні коди. Це перетворення здійснюється автоматично за допомогою спеціальних програм-перекладачів, які називаються трансляторами.

Виділяють декілька основних видів представлення алгоритмів:

1. Форма опису. Всі команди описуються за допомогою простих речень.

Форма опису найчастіше призначається виконавцю-людині, власне кожного дня ми в своєму житті використовуємо цей вид представлення алгоритмів. Розглянемо його приклад:

Алгоритм «Ранок»;
1. 6:00 прокинутися;
2. 6:10 вмитися;
3. 6:30 застелити ліжко;
4. 6:35 зробити ранкову зарядку;
5. 6:50 поснідати;
6. 7:10 зібратися до школи;
7. 8:30 вийти з дому до школи.

2. навчальна алгоритмічна мова.

Дана форма представлення алгоритму найбільш наближена до форми представлення мовою програмування Pascal, вона має декілька службових-зарезервованих команд і чітко визначену структуру послідовного виконання.

Розглянемо алгоритм знаходження більшого з двох введених чисел:
Алг «числа»;
Арг х,у:дійсні;
Рез S: текст;
Поч
Вивести(‘введіть значення числа х’);
Ввести(х);
Вивести(‘введіть значення числа у’);
Ввести(у);
Якщо х>у то вивести(‘ число х більше ніж у ’);
Якщо х<у то вивести(‘ число у більше ніж х ’);
Якщо х=у то вивести(‘ числа х та у рівні між собою’);
Кін.

Дата добавления: 2014-11-29