Основні терміни та визначення. 2 страница

H про відмову у наданні звільненої у будинку ЖБК квартири членові цього кооперативу, який потребує поліпшення житлових умов і користується переважним правом на її одержання відповідно до ст. 142 ЖК;

H про відмову у переважному праві на надання членові кооперативу кімнати, що звільнилася у квартирі, в якій він проживає (ст. 142 ЖК, пункти 33, 35 Примірного статуту ЖБК);

H про виключення з ЖБК (ст. 147 ЖК, п. 50 Примірного статуту ЖБК);

H про відмову (при неповній сплаті пайового внеску) правління ЖБК у згоді на здачу жилого приміщення в найом; загальних зборів членів ЖБК – у передачі паю членові сім’ї, в обміні жилими приміщеннями між членами того самого ЖБК; виконкому місцевої Ради – у видачі ордерів на обмін жилих приміщень, а також про примусовий обмін жилого приміщення, якщо між членом кооперативу, який не повністю сплатив пайовий внесок, і членами його сім’ї не досягнуто згоди про обмін (статті 143, 144 ЖК, пункти 31, 36, 38, 39, 41 Примірного статуту ЖБК);

H про стягнення з кооперативу вартості проведеного ремонту у випадках, передбачених підпунктом 4 п. 30 Примірного статуту ЖБК; стягнення сум, що виплачені зайво у рахунок паєнагромадження; оспорювання виконавчого напису нотаріального органу за простроченими платежами (ч. 5 ст. 285 ЦПК України;

H про виділ членові кооперативу, який повністю сплатив пайовий внесок (членові його сім’ї, за яким визнано право на частину паєнагромадження), частки із спільної власності у вигляді ізольованих приміщень.

H за позовами до кооперативу про відмову у прийомі до ЖБК особам, які користуються згідно з чинним законодавством переважним правом на вступ до кооперативу (ст. 145 ЖК, пункти 31, 37, 43, 51, 56 Примірного статуту ЖБК), а також особі, якій член кооперативу провів відчуження квартири в ЖБК;

H спори між членами кооперативу і членами їх сімей (в тому числі колишніми) про порядок користування жилими приміщеннями;

H спори між кількома спадкоємцями, що проживають в одній квартирі, з питань про право на членство у кооперативі і право на жиле приміщення, яким користувався померлий.

Основними органами, які здійснюють вирішення житлових спорів, відповідно до статті 191 Житлового кодексу, є:

1) суд;

2) арбітражний суд;

3) третейський суд

4) товариський суд;

5) інші уповноважені органи (наприклад, адміністративні комісії, відповідні посадові особи).

Необхідно зазначити, що більшість житлових спорів мають цивільно-правовий або адміністративно-правовий характер і вирішуються судами загальної юрисдикції та адміністративними комісіями, правоохоронна діяльність яких виступає гарантією реального здійснення конституційного права громадян на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і схоронності.

Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутись до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Оскільки Конституція України, як зазначено у ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке їй не суперечить.

З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі у прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Як вже було зазначено, глава 11 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлює види проступків, за які настає адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

H адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад;

H виконавчими комітетами селищних, сільських рад;

H районними (міськими) судами (суддями);

H органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами).

Аналіз адміністративного та житлового законодавства дозволяє зробити висновок, що справи про адміністративні правопорушення у галузі житлового права, як правило, розглядаються:

H адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад (за правопорушення, передбачені ст. ст. 149-152 КУпАП);

H виконавчими комітетами селищних, сільських рад (за правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП).

Щоб бути підставою адміністративної відповідальності житлове правопорушення повинно бути належним чином виявлено і зафіксовано. Дану функцію здійснюють уповноважені органи та посадові особи. Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації (відповідно до статті 258 КУпАП протокол не складається лише у випадку вчинення правопорушення, передбаченого статтею 153 КУпАП). Так, відповідно до п. 1 ст. 255 протокол про правопорушення, передбачене статтею 154 КУпАП, складається уповноваженими посадовими особами органів внутрішніх справ; за правопорушення, передбачені статтями 149-154 – посадовими особами Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (п. 21 ст. 255 КУпАП).

Адміністративна відповідальність у галузі житлового права – різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні та протиправні діяння, що порушують встановлений порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу житла, утримання та експлуатації житлового фонду.

Бронювання жилого приміщення – особливий порядок збереження займаного жилого приміщення в будинках державного та громадського житлових фондів за тимчасово відсутнім наймачем жилого приміщення та членами його сім’ї шляхом видачі на займане приміщення охоронного свідоцтва (броні) органами місцевого самоврядування.

Види житлових правопорушень – визначені чинним житловим законодавством категорії незаконних дій (бездіяльності), за які, в залежності від характеру і ступеню суспільної небезпеки, об’єкта й предмета посягання та інших ознак, можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.

Громадський житловий фонд – сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що належать громадським кооперативним організаціям, їх об’єднанням, а також профспілковим та іншим громадським організаціям.

Гуртожиток – спеціалізоване жиле приміщення, призначене для тимчасового проживання, як правило, одиноких громадян, які вселились до нього у зв’язку з роботою на підприємстві (установі, організації) або навчанням в учбовому закладі, у віданні яких перебуває даний гуртожиток.

Державний житловий фонд – сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, які знаходяться у державній власності.

Джерела житлового права – нормативні акти, що містять правові норми, які регулюють житлові правовідносини.

Дисциплінарна відповідальність у галузі житлового права – різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують житлові правова та законні інтереси інших фізичних та юридичних осіб внаслідок невиконання функціональних обов’язків та інших вимог дисципліни праці.

Договір найму жилого приміщення – угода цивільно-правового характеру, яка оформляє право наймача жилого приміщення на користування жилим приміщенням (жилим будинком) а також визначає права та обов’язки сторін.

Жилий будинок – розташовані на відповідній земельній ділянці самостійний об’єкт (будівля), призначений для проживання людей, підсобні господарські споруди, призначені для його обслуговування, та багаторічні зелені насадження.

Житло – особлива споруда або приміщення, спеціально призначені для постійного або тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо) і які відповідають встановленим санітарним, протипожежним, містобудівним та технічним вимогам.

Житлова політика держави – сукупність правових норм та інших юридично значимих засобів, які забезпечують реалізацію конституційних положень щодо забезпечення громадян України житлом та здійснення внутрішньої соціально спрямованої діяльності держави.

Житлове право – комплексна галузь права, яка об’єднує сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в результаті реалізації громадянами України права на житло та складаються в процесі користування жилими приміщеннями, придбання житла у власність, управління та експлуатації житлових фондів.

Житлове правопорушення – це винне протиправне діяння, яке порушує встановлений державою порядок надання жилих приміщень у користування, придбання їх у власність, управління та експлуатації житлових фондів, а також житлові та пов’язані з ними права фізичних і юридичних осіб.

Житловий фонд – сукупність всіх жилих приміщень незалежно від форм власності, включаючи жилі будинки, спеціалізовані будинки (гуртожитки, будинки-інтернати для ветеранів, інвалідів тощо), квартири, службові жилі приміщення, інші жилі приміщення в будівлях, які є придатними для проживання.

Житловий фонд житлово-будівельних кооперативів – сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що перебувають у власності житлово-будівельних кооперативів до моменту повної виплати його членами пайових внесків.

Житловий спір – конфліктна ситуація, за якої має місце непорозуміння між суб’єктами житлових правовідносин щодо реалізації суб’єктивних житлових і пов’язаних з ними прав та законних інтересів стосовно володіння, користування та розпорядження жилими приміщеннями.

Житлово-будівельний кооператив – статутна організація, яка створюється з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва жилих будинків з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Житлово-експлуатаційна організація – орган управління житловим фондом, який створюється та діє з метою забезпечення схоронності житлового фонду і належного його використання; високого рівня житлово-комунального обслуговування громадян; контролю за додержанням громадянами правил користування жилими приміщеннями; належного утримання жилого будинку і прибудинкової території.

Житлово-комунальне господарство – комплексна галузь народного господарства, яка включає в себе житловий фонд, санітарно-технічне, енергетичне, газове, водопостачальне, теплофікаційне та інші види господарства.

Квартира – частина жилого будинку, яка складається з однієї або декількох кімнат, призначених для проживання, має окремий вихід на вулицю, на сходи або в загальний коридор, окрему кухню та інші підсобні приміщення (підвал, сарай тощо).

Квартирний облік - це постійна діяльність уповноважених органів по установленню черговості на одержання жилої площі, а також її розподілу між громадянами, які потребують покращення житлових умов.

Кімната – відокремлена постійними стінами частина квартири.

Комунальні послуги – сфера діяльності житлово-комунальних та інших установ і організацій, пов’язана із забезпеченням наймачів і власників жилих та інших приміщень водою, природним газом, електричною та тепловою енергією, відведення стоків, утриманням та експлуатацією будинків і прибудинкової території, вивезенням та знешкодженням побутових відходів і сміття, утриманням у належному стані ліфтового господарства тощо.

Кримінальна відповідальність – сукупність суспільних відносин, в яких реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні житлових правопорушень з високим рівнем суспільної небезпеки.

Методи житлового права – передбачені правовими нормами способи і прийоми, що спрямовані на ефективне регулювання житлових правовідносин.

Методи управління житловою сферою – способи, прийоми та засоби цілеспрямованого впливу органів управління на свідомість, волю та поведінку керованих суб’єктів житлових правовідносин і які використовуються для досягнення мети управління у цій сфері.

Молодіжний житловий комплекс – підприємство чи організація незалежно від форм власності, що виконує функції замовника і забудовника житлових будинків, об’єктів соціально-культурного, побутового, спортивно-оздоровчого призначення для задоволення житлових, соціально-економічних потреб молодих сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлово-комунальних та інших послуг.

Об’єкт житлового права – сукупність суспільних відносин, які виникають в процесі отримання, користування та управління житлом.

Об’єкт житлового правопорушення – сукупність суспільних відносин, які регулюються нормами житлового права і пов’язані з реалізацією права громадян на житло, а також виникають з приводу надання, використання, одержання у власність та забезпечення схоронності житла.

Органи управління житловою сферою – юридично відособлені державні, самоврядні та громадські інституції, які уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, контрольні та інші функції в галузі житлових правовідносин.

Плата за комунальні послуги – це складова частина житлових правовідносин, яка полягає у здійсненні споживачами грошових платежів водо-, тепло-, електро-, газопостачальним та іншим житлово-комунальним підприємствам за надання комунальних послуг.

Право громадян на житло – гарантована Конституцією України можливість громадянина задовольнити потребу на житло одним із шляхів, що визначає закон.

Предмет житлового права – коло суспільних відносин, які виникають з приводу забезпечення конституційного права громадян України на житло і ґрунтуються на множинності шляхів його реалізації та багатоманітності форм власності на житло

Приватизація державного житлового фонду – відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Приватний житловий фонд – сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що перебувають у власності громадян, а також у власності юридичних осіб.

Принципи житлового права – сукупність вихідних засад, які становлять основу виникнення та розвитку житлового права, та загальнообов’язкових вимог, які пред’являються до учасників житлових правовідносин.

Сім’я наймача – група осіб, яких об’єднує шлюб, спорідненість, або проживання в одному жилому приміщенні і ведення з власником (наймачем) цього приміщення спільного господарства (спільний бюджет, спільні витрати по оплаті житла тощо).

Суб’єкти житлового права – колективні або індивідуальні особи, які у відповідності до вимог житлового законодавства використовують свою правосуб’єктність в конкретних житлових правовідносинах, виступаючи реалізаторами житлових прав та носіями обов’язків в галузі житлового права

Субсидія – щомісячна адресна безготівкова допомога для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг.

Службове жиле приміщення – вид житла, призначений для тимчасового проживання відповідних категорій громадян, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Тариф на житлово-комунальні послуги – це розмір плати надання комунальної послуги, що забезпечує мінімально необхідний рівень відшкодування витрат та програму розвитку об’єктів житлово-комунального господарства, прийнятої місцевим органом державної виконавчої влади та органом місцевого самоврядування.

Управління в галузі житлових правовідносин – урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується постійна та цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських об’єднань, яка спрямована на забезпечення правильної експлуатації та схоронності жилих будинків; додержання підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, громадянами та посадовими особами житлового законодавства; реалізацію державної житлової політики України.

Утримання житлового фонду – комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов проживання людей і забезпечення збереження жилих будівель.

Функції житлового права – основні напрямки правового впливу на житлові правовідносини з метою їх впорядкування.

Функції управління житловою сферою – основні напрями здійснення відокремленої частини управлінської діяльності у сфері житлових правовідносин, яким властива повна єдність змісту, і які реалізуються на основі закону спеціально створюваними органами специфічними методами з метою реалізації житлової політики держави.

Цивільно-правова (майнова) відповідальність – різновид юридичної відповідальності, який передбачає виконання фізичними та юридичними особами обов’язку щодо компенсації шкоди, заподіяної суб’єктам житлових правовідносин порушенням житлового законодавства або порушенням житлових та інших прав громадян.

Юридична відповідальність у житловому праві – передбачений законом особливий стан суспільних правовідносин, які складаються у процесі будівництва, розподілу, користування та експлуатації жилих приміщень, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідними суб’єктами вимог житлового законодавства шляхом застосування до винних осіб заходів державно-правового примусу, внаслідок якого винна у вчиненні правопорушення особа зазнає позбавлення благ особистого, організаційного та майнового характеру.

Дата добавления: 2014-12-07