Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних умовах

Зростання обсягів світового експорту та виробництва, 2000-2007

	2000-07
Світовий експорт товарів	5,5	6,5	8,5	6,0
Сільськогосподарська сировина	4,0	6,0	6,0	4,5
Паливо та промислова сировина	3,5	3,5	3,5	3,0
Обробна промисловість	6,5	7,5	10,0	7,5
Світове товарне виробництво	3,0	3,0	3,0	4,0
АПК	2,5	2,0	1,5	2,5
Добувна промисловість	1,5	1,5	1,0	0,0
Обробна промисловість	3,0	4,0	4,0	5,0
Світовий ВВП	3,0	3,0	3,5	3,5

У більшості випадків спад у світовій економіці відбивається на стані міжнародної торгівлі товарами і послугами дуже сильно.

На сучасному етапі, зростання ролі зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн знаходить своє відображення в збільшенні їх експортних квот (табл.2)[3].

Зростання експортної квоти пояснюється не тільки поглибленою участю країн у міжнародному поділі праці, але й необхідністю використання зовнішньоекономічних зв’язків для розв’язання внутрішніх економічних проблем.

Характеризуючи основні тенденції в регіональному аспекті, слід зазначити, що стабільно високі темпи міжнародної торгівлі підтримуються за рахунок розширення торгівлі усередині країн ОЕСР (Організації економічного співробітництва і розвитку) С середини 90-х років частка країн організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) у світовій торгівлі тримається на рівні 72-73%. Три чверті експорту промислово розвинутих країн спрямовано в інші розвинуті країни. При цьому 4/5 експорту - непродовольчі товари.

У цьому зв'язку дуже помітною тенденцією стало збільшення обсягів внутрішньогалузевої торгівлі між розвинутими країнами (між автомобільними, авіаційними, електронними, сталеливарними й іншими компаніями).

До важливих тенденцій розвитку світової торгівлі останнього часу варто віднести швидке зростання торгівлі між країнами, що розвиваються. Так, частка Азії (без Японії) у світовій торгівлі перевищила частку Північної Америки і продовжує збільшуватися. Зростає експортна експансія "нових індустріальних країн" (НІК) на ринки НІК "другої" і "третьої" хвилі, а також країн периферії.

До інших суттєвих особливостей розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі слід віднести:

^- поширення усталених і довгострокових відносин між постачальниками та покупцями і збільшення питомої ваги внутрішніх фірмових поставок всередині транснаціональних корпорацій;

30% взаємної торгівлі промислово розвинутих країн приходиться на внутрішньофірмові поставки міжнаціональних корпорацій. Транснаціональні компанії розвивають монополію окремих країн на володіння порівняльними перевагами. Вони організують виробництво там, де витрати виробництва найменші, і користуються цими перевагами у своїх інтересах.

- активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі, що зумовлено як незбалансованістю зовнішньоторговельних розрахунків, так і тенденцією до збільшення в світовому товарообміні частки комплексних і довгострокових зв'язків які виходять за межі разових комерційних угод;

- посилення конкуренції між країнами Тріади;

Після розпаду соціалістичного блоку в Східній Європі різко зросла торгівля між ЄС і країнами колишнього соцтабору (включаючи країни Балтії).

- поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів, розподіл глобальної системи торгівлі на кілька великих блоків;

Істотні зрушення у розвитку світової торгівлі в другій половині XX століття сприяли виникненню такого явища у її міжнародній організації, як регіоналізм. Тобто укладання угоди про особливо тісне співробітництво окремих країн за типом зон вільної торгівлі та митних союзів. Кількість таких угруповань до кінця 90-х років по різних оцінках становила від 80 до 100. За оцінкою Світового банку в рамках таких зон здійснюється біля половини світової торгівлі.

Серед найбільш відомих замкнутих економічних просторів: Європейська асоціація вільної торгівлі, Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі, Європейський союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі, Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, МЕРКОСУР та ін.

Порівняно з міжрегіональною торгівлею подібна торгівля становить переважну частину експорту даного регіону. Найяскравішим прикладом цієї тенденції є регіональна структура торгівлі ЄС: до 70 % торгівлі припадає на взаємні поставки, причому в усіх країн ЄС цей показник перевищує 50 %[4].

До формування подібних блоків призводять об'єктивні процеси політичного, економічного та історичного характеру. Утворення зон вільної торгівлі не вносить принципових змін у світове господарство. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвитку міжнародної торгівлі (у рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого боку - створює ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню того чи іншого ступеню. На думку експертів ООН, проблема полягає не в тому, що такі блоки утворюються, а в тому, наскільки всеосяжним буде їх характер і як запобігти їх негативному впливу на систему світової торгівлі.

Особливе місце в системі міжнародної торгівлі із середини 90-х рр. займаєелектронна торгівля - торгівля у всесвітній мережі Інтернет. Інтернет-комерція, названа "новою економікою", розвивається набагато динамічніше більшості секторів світового господарства. У багатьох країнах світу відбувається процес адаптації до "нової економіки", усвідомлення її ролі в системі міжнародних економічних зв'язків.

Таким чином, «нова економіка» і глобалізація світового господарства, що вже стали реальністю прискорили зростання продуктивності праці, але одночасно, вочевидь, підсилили нестабільність на ринках і в національних економіках. Навіть у випадку синхронного підйому підприємницької активності у світі для глобальної торгівлі в майбутньому буде характерним підвищена нестійкість[5].

1. Світові товарні ринки, їх структура, динаміка та особливості розвитку.

Зміни у товарній структурі світової торгівлі на сучасному етапі, зумовлені науково-технічним прогресом і структурними перетвореннями у виробництві сприяли тому, що:

- збільшилась питома вага готових виробів і напівфабрикатів і відповідно знизилась частка сировинних і продовольчих товарів;

- зросла частка машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообігу; значно збільшились обсяги експорту автоматичних пристроїв для обробки даних, електронних товарів, телекомунікаційного та офісного обладнання;

- інтенсифікувався обмін продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги);

- експорт/імпорт послуг (особливо нових видів консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо) виокремився у динамічно зростаючий сектор світової торгівлі.

Характеризуючи галузеву структуру світової торгівлі в першій половині XX століття (до другої світової війни) і в наступні десятиліття, необхідно відмітити істотні зміни. Якщо в першій половині століття 2/3 світового товарообігу доводилося на продовольство, сировину і паливо, то до кінця століття на них доводиться тільки 1/4.

Частка торгівлі продукцією обробної промисловості виросла з 1/3 до 3/4. І, нарешті, більш 1/3 усієї світової торгівлі до кінця 90-х років - це торгівля машинами й устаткуванням[6].

Дата добавления: 2014-12-07