Тема 6. Система методів регулювання міжнародної торгівлі товарами відповідно до загальноприйнятих норм та правил

Зовнішня торгівля і економічна безпека держави

Показники безпеки	Порогові значення показників
Валові міжнародні резерви України у тижнях імпорту (або у місяцях)	не менше 12 (3)
Дефіцит торговельного балансудо загального обсягу зовнішньої торгівлі, %	не більше 5%
Валовий державний зовнішній борг до річного експорту товарів і послуг, %	не більше 165%
Загальний обсяг зовнішнього боргу країни до річного експорту	не більше 200-250%
Сукупні платежі з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг	не більше 18%
Відсоткові платежі з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг	не більше 12%
Питома вага в експорті високотехнологічної продукції	не менше 10%
Питома вага в експорті продукції машинобудування	не менше 40%
Частка імпорту в постачанні нафти	не більше 30% від потреби з однієї країни
Частка імпорту в постачанні природного газу	не більше 30% від потреби з однієї країни
Коефіцієнт покриття імпорту експортом	не менше 90% упродовж трьох місяців підряд
Обмеження іноземних інвестицій для надання послуг шляхом комерційної присутності	49% у секторах послуг зв’язку (деякі види), аудіовізуальних послуг – 30%

Рекомендовані літературні джерела: Основні: [ 2, 3, 4, 6, 8]. Додаткові: [10 -13, 16, 21 ].

1. Методи та інструменти регулювання міжнародної торгівлі на корпоративному, національному, міждержавному, наддержавному та глобальному рівнях.

2. Адміністративні і економічні методи державного регулювання.

3. Система тарифного регулювання зовнішньої торгівлі.

4. Нетарифні торговельні бар’єри та принцип прозорості.

1. Методи та інструменти регулювання міжнародної торгівлі на корпоративному,

У сучасній системі регулювання міжнародної торгівлі можна виокремити наступні рівні:

· корпоративний,

· національний,

· міждер­жавний,

· наднаціональний

· глобальний,

Кожному рівню притаманні механізми та інструменти впливу на темпи, пропорції та структу­ру світової торгівлі

На корпоративному рівні (переважно транснаціональних корпорацій) регулювання міжнародної торгівлі дістало назву обме­жувальної ділової практики.

Обмежувальна ділова практика — це сукупність дій, заходів, прийомів, що формують ринкову поведінку підприємств чи їх об'єднань з метою досягнення та утримання провідної позиції на ринку шляхом обмеження або послаблення конкурентної боротьби.

Генеральною Асамблеєю 00Н у 1980 р. були ухвалені пропози­ції під назвою Ком­плекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих прин­ципів і правил для контролю за обмежувальною діловою прак­тикою. Цим документом визначаються обов'язки держав стосов­но розробки законодавства, забезпечення адміністративного і су­дового захисту проти актів обмежувальної практики в інтересах розвитку міжнародної торгівлі.

Національний рівень регулювання міжнародної торгівлі виокремлено внаслідок існування державно-оформлених націо­нальних господарств, країн, уряди яких спрямовують свою діяль­ність на досягнення національних інтересів — політичних, ідео­логічних, економічних, військових, соціальних, релігійних тощо. Система інтересів визначає сутність і конкретний зміст як внут­рішньої, так і зовнішньої політики уряду.

Важливою складовою зовнішньої політики країни є її зовніш­ньоекономічна політика — загальний курс держави щодо міжна­родних економічних відносин, система принципів і методів, що визначають діяльність органів державної влади та державного управління, спрямованих на забезпечення національних економіч­них інтересів у сфері розвитку та взаємодії національних економік у цілому і національних суб'єктів міжнародного бізнесу зокрема.

Елементами, що визначають зміст, структуру і напрями зовнішньоекономічної політики є:

· експорт та імпорт товарів і послуг;

· мито і митні податки;

· кількісні обмеження;

· нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі;

· підтримка національного експорту;

· залучення іноземних інвестицій;

· зарубіжне інвестування;

· зовнішнє запозичення;

· економічна допомога іншим країнам;

· здійснення спільних економічних проектів.

Сучасна система національних форм регулювання зовнішньої торгівлі являє собою доволі складну сукупність контролюючих, регулюючих і стимулюючих заходів, які можна класифікувати за такими критеріями: місце виникнення (застосування) регулюю­чих оптимізаційних заходів; походження інструментів регулю­вання; об'єкт регулювання (експорт або імпорт); характер впливу на об'єкт регулювання.

Третім рівнем у системі регулювання міжнародної торгівлі є міждержавний, або міжнаціональний. Торговельно-економічні відносини між країнами, які не є членами інтеграційного угруповання, можуть будуватися як на засадах лібералізації торгівлі, так, протекціонізму. В разі лібералізації торговельних відносин встановлюється преференційний режим, і країни на двосторонній основі або в односторонньому порядку надають одна одній торговельні преференції. Проявом протекціонізму на міжнародному рівні є дискримінаційні торговельні режими, що реалізуються за допомогою реторсій і репресалій.

На наднаціональному рівні регулювання міжнародної торгівлі здійснюється за допомогою спільних заходів країн — учасниць інтеграційних угод. Спільні заходи інтеграційних об’єднань мають дуалістичний характер: з одного боку, вони сприяють лібералізації торгівлі серед країн-учасниць, а з іншого — створюють протекціоністські бар’єри для доступу товарів і послуг інших країн на ринки країн — учасниць об’єднання. За економічною сутністю інструменти наднаціонального регулювання ідентичні заходам національних зовнішньоторговельних політик, але їх особливістю є колективний, узгоджений характер і спільні дії щодо досягнення економічних, соціальних і політичних інтересів країн-учасниць, що збігаються.

Глобальний рівень регулювання міжнародної торгівлі включає широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, що розробляються міжнародними організаціями, сферою діяльності яких є сприяння розвитку та регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин.

Дата добавления: 2014-12-07