Основні форми регіональної економічної інтеграції та особливості їх функціонування

Цілі міжнародної економічної інтеграції.

1. Використання переваг економіки масштабу, а саме, забезпечення розширення розмірів ринку збуту і скорочення трансакційних витрат. Що в свою чергу дозволить залучити значні обсяги прямих іноземних інвестицій.

2. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Добрі відносини із сусідніми країнами, що підсилені взаємними економічними зобов’язаннями, є важливим політичним пріоритетом. (приклад інтеграції країн Південно-Східної Азії та Близького Сходу)

3. Вирішення завдань торгівельної політики. За рахунок регіональної інтеграції укріпити переговорні позиції в рамках СОТ, створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі ніж на багатосторонньому рівні.

4. Сприяння структурній перебудові національної економіки. Приєднання країн з перехідною економікою до РТУ між ринково розвинутими країнами вважається важливим каналом передачі ринкового досвіду і розглядається як гарантія незмінності обраного курсу. Прискорення ринкових реформ в сусідніх країнах і створення там повноцінних містких ринків, також цікавить і розвинуті країни.

5. Підтримка молодих галузей національної промисловості і сільського господарства, які в рамках інтеграційного об’єднання отримують більш широкий регіональний ринок збуту.

На сьогодні теоретично обґрунтованими та апробованими на практиці існують такі основні форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона (асоціація) вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний і валютний союз, політичний союз.

Найпростішою формою економічної інтеграції є преференційна торговельна угода. Вона передбачає встановлення нижчих торговельних бар'єрів у відносинах з членами об'єднання, ніж у співробітництві з третіми країнами. Так, наприклад, члени преференційної торговельної угоди можуть обкладати митом товари, що імпортуються в межах об'єднання, за ставкою, яка складає 50% звичайного митного тарифу. - Найпоказовішим історичним прикладом такої форми інтеграції є Преференційна система Британського Співтовариства (1932 p.), що об'єднувала 48 держав.

Наступною формою інтеграційного об'єднання є - зона вільної торгівлі, де діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ, 1960p.), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА, 1994 р.), Центрально європейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА, 1994 р.)

Важливим завданням при формуванні зони вільної торгівлі є встановлення правил визначення країни походження товарів – щоб запобігти імпорту на територію всієї зони з третіх країн через країни, які мають найнижчі серед партнерських країн захисні тарифи (на певні товари). Однак, це не легке завдання, особливо у випадках, коли у виробництві використовуються як місцеві, так і імпортовані компоненти, що може вимагати встановлення частки місцевих компонентів для визначення “країни походження товарів. Слід зазначити, що правила походження можуть бути інструментами протекціонізму.

- митний союз, є угодою двох або кількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 p.), в Європейському союзі (з 1968 p.). У відповідності зі ст. XIV ГАТТ митна спілка припускає заміну декількох митних територій однією при повному скасуванні мит на території Митного Союзу й створення єдиного зовнішнього митного тарифу. Прикладами є: Південно-американський спільний ринок з 1991 р. (МЕРКОСУР), Андське співтовариство (Андський пакт, 1969 р.).

До сфери інтеграції на цьому етапі поступово залучаються різноманітні галузі й сектори економіки, але поза сферою митного союзу залишаються такі стратегічні напрямки, як оборонна промисловість, окремі галузі енергетики тощо. У цілому, члени митного союзу фактично втрачають самостійність у проведенні національної державної митної політики.

- спільний ринок забезпечує вільний рух товарів, послуг, капіталів та робочої сили. Такі умови економічних взаємовідносин характерні з 2001 р. для Cпівтовариства Карибського басейну (кариком).

Найвищим ступенем економічної інтеграції є економічний і валютний союз, у якому вільний рух товарів, послуг, капіталів, робочої сили підтримується гармонізацією галузевих політик та зовнішньої політики безпеки держав - членів союзу. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом такого економічного об’єднання держав є Європейський Союз.

На основі економічних можуть створюватися політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція.

Дата добавления: 2014-12-07