Список використаної літератури. 1. Планування та здійснення заходів військово-соціальної роботи

Контрольні питання

1. Планування та здійснення заходів військово-соціальної роботи.

2. Військово-соціальна робота під час підготовки та проведення навчань.

3. Правовий і соціальний захист підлеглих як пріоритетний напрямок роботи посадових осіб військового управління.

4. Військово-соціальна робота у ЗС України як складова морально-психологічного забезпечення.

1. Конституція України.

2. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Затверджена Указом Президента України від 4 вересня 1998 року № 981.

3. Наказ Міністра оборони України №142 від 5.05.1999 року «Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України».

4. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Указ Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004.

5. «Положення про органи з гуманітарних питань у Збройних Силах України». Затверджене Наказом Міністра оборони України від 05.07.2005р. № 377.

6. Бородій А. Сучасні погляди на організацію та зміст морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил) //Народна Армія. – 2004. – 12 трав.

7. Процепко О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України: Методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.

8. Стаття 6 Закону України „Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”, від 1 лютого 2000 року № 153/2000.

9. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил): становлення та сутність: Навчально-методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 1999. -32 с.

10. Директива Міністра оборони України № Д-57 від 29.12.2006р. „Про організацію культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України”.

11. Наказ Міністра оборони України №412 від 31.12.1999 року «Про Кодекс честі офіцера».

12. Наказ Міністра оборони України № 117 від 24 лютого 2006 року „Про організацію правової підготовки у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”.

13. Директива Міністра оборони України № Д-22 від 17.04.2006р. «Про вдосконалення системи військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України».

ТЕМА 4. Організація та зміст інформаційно –пропагандистського забезпечення в Збройних Силах України

План

4.1.Зміст,основні напрямки та завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення.

4.2.Організація гуманітарної підготовки у ЗС України.

4.3.Інформування особового складу у ЗС України.

В існуючій системі гуманітарного і соціального забезпечення ЗС України найбільш важливе місце належить інформаційно-пропагандистському забезпеченню (ІПЗ) життєдіяльності військ (сил), роль якого впродовж останніх років значно зростає.

В умовах інформаційного суспільства потрібні системна цілеспрямована робота органів військового управління, командирів, штабів, офіцерів з гуманітарних питань щодо формування адекватної моделі світу у військовослужбовців, необхідних морально-бойових якостей, принципів вірності і відданості своєму народові і Батьківщині.

1. Зміст, основні напрямки та завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення

У Збройних Силах України інформаційно-пропагандистсь- ке забезпечення (ІПЗ) є важливою складовою виховної роботи та морально-психологічного забезпечення (МПЗ) життєдіяльності особового складу, його застосування у бойових діях і миротворчих операціях. ІПЗ організується і здійснюється як у мирний, так і у воєнний час, в єдиній системі виховання особового складу та МПЗ всіма органами військового управління, тому можна вважати, що воно є системним явищем, бо входить до системи МПЗ.

Хоча сьогодні існує більш як 40 визначень поняття “система”, найбільш простим є визначення одного з авторів загальної теорії систем Л.Берталанорі: „Система – це комплекс взаємодіючих елементів”.

Слово “комплекс”, що постійно застосовується організаторами ІПЗ, означає “зв’язок”.

Метою ІПЗ є необхідність формування та розвитку у військовослужбовців ЗСУ професійно важливих психічних якостей та моральної самосвідомості щодо захисту Батьківщини, що мають створити достатню бойову готовність військ, підтримання належного рівня військової дисципліни та правопорядку, згуртування військ, колективів.

Виходячи з вищезазначених факторів, визначимо, що система ІПЗ – це сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій, методик у вигляді комплексу заходів, які забезпечують процес формування у військовослужбовців морально-бойових якостей захисника Батьківщини, постійний вплив на підсвідомість та поведінку особового складу, підтримку у нього високого МПС, реалізацію духовної складової бойового потенціалу ЗС для виконання завдань за призначенням.

До суб'єктів ІПЗ разом із командирами, органами з гуманітарних питань входять також штаби, начальники родів військ та служб, працівники військових ЗМІ, юридичних органів, медичних установ і закладів, офіційні та неофіційні лідери суспільної думки військових колективів.

Об’єкти ІПЗ можна умовно поділити на декілька таких груп:

– особи призовного віку та допризовна молодь;

– особовий склад військових формувань, працівники ЗС, сім'ї військовослужбовців;

– конкретні види повсякденної службової та бойової діяльності військ;

– різноманітні завдання, які виконують війська;

– військові колективи та морально-психологічна обстановка у них;

– населення у районах дислокації військ;

– соціально-політична обстановка навколо військ.

Структуру ІПЗ включає такі складові:

1. Гуманітарна підготовка.

2. Інформаційне забезпечення.

3. Військово-патріотичне виховання.

4. Використання потенціалу ЗМІ в інтересах ІПЗ.

5. Підтримання зв’язків із громадськістю.

Кожна із складових має свій зміст.

Гуманітарна підготовка (ГП) - невід’ємна складова інформаційно–пропагандистського забезпечення особового складу ЗС України, визначається основною формою роз’яснення гуманітарної політики держави особовому складу ЗС України, важливим засобом формування у військовослужбовців патріотизму, громадянської свідомості, морально-психологічних якостей, необхідних для виконання конституційного обов’язку захисника Вітчизни. В керівних документах МОУ визначено, що гуманітарна підготовка входить до системи бойової підготовки як невід’ємна її частина і є одним із основним її предметів.

Вона організується відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 13.02.2006 року № Д-3, типових тематичних планів та їх доповнень.

Результатом гуманітарної підготовки повинен стати військовослужбовець не тільки як носій військово-технічних знань, навичок, умінь, а, передовсім, високоосвічена, інтелігентна, високостатусна у суспільстві людина, яку поважають за чесність, вихованість, свідоме виконання громадянських і службових обов’язків, патріотизм, високу відповідальність за втілення у життя вимог Конституції України, законів України, наказів командирів (начальників), за підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної підготовки, зміцнення військової дисципліни та правопорядку.

Інформаційне забезпечення особового складу - це діяльність командирів, органів із гуманітарних питань щодо надання особовому складу частин та з’єднань необхідної для життєдіяльності і застосування військ суспільно-політичної, оперативно-тактичної, правової, соціально-побутової та іншої інформації (за даними соціологічних опитувань, військовослужбовці у повсякденних умовах із усних виступів посадових осіб отримують понад 20% всієї інформації, а в бойових умовах цей показник зростає до 40-70%).

Основними цілями інформування є:

v інформування військовослужбовців про внутрішнє і зовнішньополітичне становище держави, життя і завдання військових частин (підрозділів), роз'яснення їх суті;

v переконання особового складу в тому, що виконання завдань, що стоять перед частиною (підрозділом), залежить від сумлінного ставлення кожного до виконання своїх обов'язків, вимог Військової присяги та статутів;

v заохочення особового складу до активних дій, спрямованих на виконання поставлених завдань;

v надання своєчасної інформації про зміни в законодавстві, у військовій техніці та озброєнні, які є в підрозділі, в органах військового управління та державної влади.

Основними видами інформування є: суспільно-політичне, правове, військово-технічне.

Військово-патріотичне виховання особового складу передбачає підготовку та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах виступити на захист України, її територіальної цілісності та суверенітету, інтересів українського народу.

Багатовікова історія нашого народу, його славні бойові традиції, народжені в жорстоких боях із численними іноземними загарбниками, є невичерпним джерелом формування патріотичних почуттів, патріотичних ідей і патріотичних дій для військовослужбовців.

Використання потенціалу ЗМІ в інтересах інформаційно-пропагандистського забезпечення – це важлива складова пропагандистського та ідеологічного впливу на особовий склад. Засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема військові, – це соціальний інститут суспільства, який виконує низку функцій, спрямованих на формування суспільної свідомості громадян країни. Важливу роль відіграють мас-медіа й у висвітленні життєдіяльності Збройних Сил України.

Інформаційне забезпечення та зв’язки командування військової частини, з’єднання із громадськістю є важливою складовою ІПЗ і являють собою процес взаємодії командування військової частини, з’єднання з громадськістю та ЗМІ в районах дислокації військ із метою досягнення взаєморозуміння та підтримки, а також формування необхідної воєнно-політичної обстановки у місці дислокації військової частини.

Для практичної реалізації заходів із інформування громадськості і представників ЗМІ фахівці з гуманітарних питань використовують певні форми. Вони обов`язково погоджуються за місцем і часом з командуванням частини. Зокрема, до таких форм масово-інформаційної роботи належать: прес-конференції, брифінги, конференції, презентації, прес-тури тощо.

Вимоги до організації та проведення інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу ЗС України визначаються у законодавчих актах про ЗС України, в керівних документах МО України, начальника ГШ ЗС України та інших.

Зміст ІПЗ передбачає:

- здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість особового складу;

- досягнення керованості духовними процесами у військовому середовищі;

- формування необхідних переконань;

- спонукання військовослужбовців до активних відповідальних дій щодо виконання вимог Конституції, законів України, указів і розпоряджень Президента України, статутів ЗС України, наказів командирів (начальників) у військовій сфері.

Головними завданнями ІПЗ є:

- формування в особового складу морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України й законів України, Військової присяги, вимог військових статутів ЗС України, інших нормативно-правових актів та наказів командирів, загальновизнаних принципів МГП;

- організація гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу;

- системне суспільно-політичне, правове та військово-технічне інформування особового складу;

- підвищення ролі військових ЗМІ у вихованні військовослужбовців, формуванні позитивного іміджу ЗС України у суспільстві, поширенні інформації про життєдіяльність ЗС України;

- організація та здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу (ІПВ) негативної інформації на особовий склад;

- вивчення, аналіз та прогнозування морально-психологічного стану (МПС) у військах, суспільно-політичної обстановки (СПО) в районах їх дислокації та місцях виконання завдань за призначенням;

- доведення та роз’яснення особовому складу вимог Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів і директив МО України, начальника ГШ ЗС України, мобілізація на цій основі військовослужбовців на якісне виконання покладених завдань;

- проведення інформаційно-пропагандистських заходів на підтримку державної воєнної політики, сприяння формуванню громадської думки в інтересах оборони держави, підняття престижу військової служби;

- налагодження та підтримання зв’язків із цих питань з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, творчими спілками, центральними та місцевими ЗМІ;

- ІПЗ заходів міжнародного військового співробітництва;

- здійснення координаційно-методичних функцій щодо управління військовими ЗМІ.

У процесі вирішення завдань підготовки військ (сил) ІПЗ зосереджується на підготовці особового складу до стійкого і адекватного функціонування в умовах складної навчально-бойової та бойової обстановки з урахуванням можливого цілеспрямованого інформаційно-психологічного та іншого впливу на особовий склад та населення країни.

Отже, виходячи із зазначеного, сьогодні можна впевнено стверджувати, що ІПЗ на даний час є одним із найвагоміших засобів формування в особового складу високих моральних якостей, почуття любові до України, її народу, культури, традицій, розвитку у військовослужбовців гуманістичного світогляду, формування правової свідомості, вивчення історії Української держави, впровадження гуманітарної політики держави у ЗС України тощо.

2. Організація гуманітарної підготовки у ЗС України

Особливе місце в системі ІПЗ займає гуманітарна підготовка (ГП) військовослужбовців. Це одночасно і форма ІПЗ, і основна форма роз’яснення політики держави, виключно важливий засіб формування у військовослужбовців патріотизму, громадянської свідомості, морально-бойових якостей, необхідних для виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни.

Головним документом щодо організації і проведення ГП у ЗС України є Директива МО України від 13.02.2006 року № Д-3 “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки”. В ній визначені головна мета і засади гуманітарної підготовки; більш конкретизована відповідальність командирів, штабів, органів з гуманітарних питань; вказані порядок організації та проведення занять з ГП, методика проведення занять, порядок підведення підсумків ГП, напрямки її забезпечення.

Система гуманітарної підготовки (ГП) – це сукупність її основних складових, що створює певну організаційно-методичну модель навчання. Вона складається з великої кількості взаємопов’язаних елементів: принципів організації і проведення, мети, завдань, суб’єкта і об’єкта, навчальної інформації, засобів організації управління системою та педагогічної взаємодії, форм і методів взаємодії тощо.

Функції ГП

Освітня функція. Освітня функція передбачає озброєння слухачів певною системою знань, навичок і вмінь у гуманітарній сфері пізнання.

Виховна функція невіддільна від освітньої і сприяє формуванню основних властивостей громадянина Української держави, особистості слухача. “Людина без виховання, як тіло без душі” – підкреслює народна мудрість.

Розвиваюча функція. Сутність і мета ГП полягає у забезпеченні слухачеві постійного розвитку, його духовного становлення, гармонізації відносин із собою та іншими, із соціальним оточенням.

Функція самовдосконалення має забезпечити слухачам навички та вміння постійної самоосвіти, самовиховання, систематичної праці над формуванням навичок і вмінь не тільки навчання, а й військово-професійної діяльності, а також сприяє мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

Головною метою гуманітарної підготовки є:

v роз’яснення державної політики у галузі оборони, пропаганда національних, військових і культурних традицій українського народу;

v виховання в особового складу почуття патріотизму, готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, інтереси українського народу, поваги до Конституції та законів України, вірності Військовій присязі, гордості за службу у ЗС України, належність до виду ЗС, роду військ, об’єднання, з’єднання, військової частини;

v створення сприятливої морально-психологічної обстановки у військових частинах, підрозділах, установах і ВНЗ МО України;

v виховання у військовослужбовців свідомого та відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності;

v формування і розвиток у військовослужбовців високої культури й особистих якостей, необхідних для військової служби;

v удосконалення психолого-педагогічних знань офіцерського складу, прапорщиків, сержантів і правових знань усіх категорій особового складу.

Головні завдання гуманітарної підготовки:

- формування у кожного військовослужбовця почуття любові до України та її народу, культури, традицій і духовних цінностей, гідності, честі й національної свідомості, вірності Військовій присязі та Бойовому Прапору, особистої відповідальності за безпеку Української держави;

- вивчення історії України та її ЗС, актуальних проблем військового будівництва, основ народознавства та культурної спадщини українського народу;

- вивчення положень Конституції України, законів України, статутів ЗС України;

- виховання поваги до армійських традицій, ритуалів, правил поведінки, форми одягу;

- підвищення рівня інформованості особового складу про суспільно-політичний, соціально-економічний стан та духовний розвиток суспільства, міжнародне становище та воєнну політику держави, життєдіяльність ЗС України.

До суб’єктів ГП разом із командирами, органами з гуманітарних питань входять також штаби, начальники родів військ і служб, працівники військових ЗМІ, юридичних органів, медичних установ і закладів.

Об’єктами ГП є: особи призовного віку та допризовна молодь, особовий склад, працівники ЗС України та сім’ї військово-службовців; конкретні види повсякденної службової, навчальної та бойової діяльності військ (сил), а також різноманітні завдання, які виконують військові колективи, тощо.

Під організацією гуманітарної підготовки розуміють систему узгоджених управлінських та організаційних дій, які поєднані єдиним задумом, здійснюються органами військового управління всіх рівнів та націлені на оптимізацію структури, змісту і технологій інформаційно-психологічного впливу на військово-службовців.

Основними джерелами змісту ГП є типові тематичні плани, програми підготовки відповідних спеціалістів, календарні плани (в яких згідно з особливостями тієї чи іншої частини дозволяється зміна до 30% тематики занять).

Зміст гуманітарної підготовки має відповідати таким вимогам:

- забезпечення особистісного розвитку слухачів у навчально-пізнавальній діяльності;

- забезпечення підготовки слухачів із питань наукових знань гуманітарної сфери;

- урахування реальних можливостей організації ГП;

- забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення слухачів;

- урахування специфіки професійної діяльності тієї чи іншої категорії особового складу та формування їх активної життєвої позиції.

Ефективність опанування слухачами змістом ГП також залежить від продуманості керівником заняття змісту кожного заняття та відповідним його методичним забезпеченням.

Керівниками груп ГП призначаються генерали та офіцери, здатні творчо проводити заняття, забезпечувати якісне засвоєння слухачами навчальних планів.

Дозволяється призначати найбільш підготовлених прапорщиків, які мають вищу освіту, керівниками груп ГП військово-службовців строкової служби.

Кожний офіцер структур з гуманітарних питань до рівня з'єднання повинен проводити заняття з гуманітарної підготовки в одній із груп.

У ЗС склалася певна система ідейно-теоретичної і методичної підготовки керівників груп ГП. Перед початком періоду навчання у частинах, з’єднаннях (гарнізонах) з ними проводяться дводенні збори. Щомісяця у частинах плануються і проводяться інструктивно-методичні заняття з керівниками груп за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири (начальники) інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни, визначають їм завдання.

Удосконалення змісту ГП є пріоритетним завданням командирів, органів з гуманітарних питань. У зв’язку з цим слід, по-перше, вдосконалити тематичні програми та календарні плани; по-друге, забезпечити сучасними методичними розробками та порадниками керівників груп; по-третє, обґрунтувати сучасні критерії оцінки ефективності ГП.

У систему управління ГП входять командири (начальники) всіх ступенів, штаби, органи військового управління, органи з гуманітарних питань, керівники груп гуманітарної підготовки.

При цьому:

- командири (начальники) здійснюють керівництво ГП;

- штаби (органи військового управління) разом із органами з гуманітарних питань забезпечують планування та організацію ГП, як складової навчально-виховного процесу;

- органи з гуманітарних питань безпосередньо організовують ГП та її методичне забезпечення.

Організаційне забезпечення гуманітарної підготовки включає:

- проектування системи ГП;

- якість відпрацювання наказів з організації ГП;

- планування та організацію інструктивно-методичних занять, зборів із керівниками груп ГП;

- ефективність діяльності щодо недопущення випадків зриву або переносу занять, відриву особового складу від них;

- організацію додаткових занять для військовослужбовців, що пропустили їх з поважних причин;

- наявність та зміст підсумкових наказів про стан ГП;

- наявність та дієвість системи контролю, перевірок занять керівним складом з'єднань, військ, частин.

Важливим компонентом проектування системи ГП та інформування є визначення цілі. Загальна мета визначена директивою. Але її потрібно трансформувати, конкретизувати відповідно до змісту військової діяльності, особливостей та умов проходження служби, морально-психологічного стану особового складу. Також потрібно визначати мету кожного блока тем, окремої теми, тематики інформування особового складу, навчити керівників груп технології розробки дидактичного проекту заняття.

У наказі з організації гуманітарної підготовки визначаються:

- групи гуманітарної підготовки за категоріями;

- кількість годин, методи і форми проведення занять з кожною категорією;

- терміни підведення підсумків ГП у частині та підрозділах;

- порядок теоретичної та методичної підготовки керівників груп та їх помічників;

- порядок проведення суспільно-політичного та правового інформування, КВПР за категоріями, їх тривалість.

До наказу треба мати наступні додатки:

- список керівників груп, їх помічників та місце проведення занять;

- календарні плани гуманітарної підготовки за категоріями слухачів;

- порядок підготовки керівників гуманітарної підготовки (тематику та терміни проведення інструктивно-методичних занять і зборів з КГГП);

- систему контролю за якістю проведення занять;

- список осіб, які звільнені від відвідування занять із гуманітарної підготовки.

Для того, щоб підвищити рівень теоретичної і методичної підготовки КГГП та їх помічників, плануються і проводяться:

- 2-денні інструктивно-методичні збори – перед періодом навчання;

- інструктивно-методичні заняття за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири (начальники) інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни та визначаються завдання конкретних занять із ГП.

ІМЗ з керівниками груп гуманітарної підготовки проводяться згідно з планом основних заходів частини на півріччя, місяць.

Періодичність проведення занять із ГП встановлюється за відповідними категоріями військовослужбовців та працівників ЗС України.

ГП організується і проводиться з усіма категоріями військовослужбовців і працівників ЗСУ. Навчання в системі гуманітарної підготовки є обов’язковим. Заняття з ГП проводяться державною мовою. Від відвідування занять дозволяється звільняти осіб, які навчаються стаціонарно або заочно у військових та інших навчальних закладах, ад’юнктурах, докторантурах, а також слухачів університетів українознавства.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення є важливим напрямком виховної роботи у Збройних Силах України і спрямоване на формування у військовослужбовців гуманістичного світогляду, ціннісних орієнтацій, активної життєвої настанови, громадянської та національної свідомості, готовності до сумлінного виконання своїх функціональних обов’язків у мирний та воєнний час.

Дата добавления: 2014-12-07