Суїцидальна поведінка

Список використаної літератури

Контрольні питання

1. Розуміння сутності відхильної поведінки.

2. Диференційований підхід до вивчення причин відхильної поведінки.

3. Типи поведінки.

4. Клінічні форми девіантної поведінки.

5. Сутність деліквентної поведінки у неповнолітніх.

1. Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 року „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях”.

2. Копаниця А.В. Рекомендації щодо системи заходів та контролю органами військового управління, командирами об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.

1. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил): становлення та сутність: Навчально-методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 1999. - 32 с.
2. Алещенко В.І. „Методичні рекомендації командирам військових частин (підрозділів) щодо організації профілактики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями” – Київ, 2003р.
3. Процепка О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних сил України: Методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.
4. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. –К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 250 с.
5. Ягупов В.В. Військова психологія: Підручник.– Київ: Тандем, 2004. – 656с. – Бібліогр.С. 623-627.
6. Змановская Е.В. Девіантологія (Психологія відхильної поведінки).– М.:2004.

9. Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – СПб.: Питер, 2004. – 464с.: ил – (Серия «Учебник для вузов»).

10. Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка: Посібник / За заг.ред. М.Й.Варія. – Львів: Вид-во «Сполом», 2003. – 624с.

11. „Военная психология и педагогіка”. Под редакцией А.В. Барабанщикова, 1986 р.

12. „Основы военной психологи и педагогіки”. Под редакцией А.В. Барабанщикова, 1981 р..

13. „Военная психология и педагогіка”. Под редакцией П.А. Корчемного, 1998 р;

ТЕМА 18 Суїцидальна поведінка військовослужбовців

План

1. Суїцидальна поведінка.

2. Фактори, що впливають на самогубства серед солдатів (курсантів).

За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, зміни, що відбуваються в останні роки у країнах Східної Європи, зненацька привели до важких наслідків у психічному стані населення.

Зростання кількості самогубств в усьому світі привертає увагу соціологів, психіатрів та юристів багатьох країн.

СУЇЦИД – у перекладі з англійської — самогубство. (С) — акт самогубства, скоєний у стані сильного душевного розладу, або під впливом психічного захворювання; усвідомлюваний акт самоусунення від життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, при яких особисте життя як вища цінність втрачає сенс. Причини суїциду різноманітні, кориняться не тільки в особистісних деформаціях людини, психотравмуючій обстановці, яка її оточує, але і в соціально-економічній і моральній організації суспільства.Психологія. Словник— 1998.

Дослідження, проведені в нашій країні, свідчать, що найбільша кількість самогубств припадає на вік від 16 до 29 років і від 45 до 60 років.

Середньорічний рівень самогубств у Збройних Силах України останні 2 роки складає від 11 до 14 випадків на 100 тисяч військовослужбовців. Серед населення понад 29 випадків на 100 тисяч.

Значною мірою сформована у країні ситуація обумовлена збільшенням числа осіб, що страждають алкоголізмом, наркоманією, реактивними станами, неврозами, психічними розладами дитячого і підліткового віку тощо, у виникненні і розвитку яких важливу роль відіграють соціально-економічні фактори. Вони сприяють поширенню розчарування, нігілізму, невір'я у майбутнє, духовного нездоров'я суспільства, різних форм соціальних відхилень.

Таким чином, суїцидальний феномен являє собою стійке соціальне явище, що підкоряється визначеним закономірностям, пов'язаним із соціально-економічним, культурно-історичним і етнічним рівнями розвитку країни чи регіону. Стає зрозумілим, чому командування конкретної військової частини не завжди у стані вплинути на споконвічні причини самогубства. Але звести до мінімуму суїцидальні події, як свідчить військова практика, офіцерському складу цілком під силу.

Не дивлячись на те, що кількість самогубств у Збройних Силах України в цілому зменшується, гострота проблеми настійливо потребує розробки рекомендацій щодо попередження випадків самогубств серед військовослужбовців. Практика роботи в військах свідчить про те, що проблема самогубств (суїцидів) залишається однією з найбільш гострих у роботі щодо збереження життя і здоров'я людей.

Наприклад, за 8 місяців 2005 року у ЗС України скоєно 14 випадків самогубства. Тільки в період з 28.07 по 4.08.05 з військовослужбовця вчинили самогубство. За 9 місяців поточного року тільки в СВ ЗС України через самогубство загинуло 9 військовослужбовців.

Актуальність цієї проблеми для Збройних Сил України зумовлена тим, що самогубство в умовах цілодобового спільного проживання воїнів деморалізує особовий склад, вкрай негативно впливає на морально-психологічний клімат у військових колективах і бойову готовність, викликає різко негативне ставлення до армії з боку батьків і громадськості.

Характерною рисою сьогоднішнього дня е те, що останнім часом збільшується кількість молодих людей (в тому числі і тих, хто вступає до ВНЗ), які не готові до служби ні морально, ні фізично. Зіткнувшись з труднощами військової служби, вони переживають свої невдачі, хворобливо реагують на грубість і безтактність командирів і співслужбовців, у тяжких конфліктних ситуаціях з незначного приводу деякі з них схильні до самогубств.

Необхідність збереження життя військовослужбовців, а також підтримання на належному рівні їх фізичного та морального здоров'я, важливість попередження деморалізації особового складу, викликаного фактами самогубств, викликає нагальну необхідність виховного впливу з попередження суїцидальних проявів серед військовослужбовців.

Діагностика намірів самогубств – надскладне завдання. Тільки 10% самогубств здійснюють психічно хворі людини, решта самогубств – реакція на складну життєву ситуацію, яка проявляється перед самогубством. Нерідко життя покінчують самогубством люди з високим ступенем людської гідності (дуелянти).

Приведемо деякі з міфів про самогубства.

МІФ: "Ті, хто говорять про самогубство, рідко починають таку спробу чи здійснюють".

Дата добавления: 2014-12-07