Лекція 8. Вимоги безпеки до технологічного обладнання і процесів. Основи електробезпеки 1 страница

Розділ 3. ВИРОБНИЧА БЕЗПЕКА

8.1. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів

Безпека технологічного обладнання.

У відповідності до ГОСТ 12.2.003-91 (“Оборудование производственное. Общие требования безопасности.”).

Основними вимогами безпеки, що ставляться до конструкції машин та механізмів, є безпека для здоров`я та життя людей, надійність та зручність експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується:

- вибором безпечних принципів дії, конструктивних схем, елементів конструкції;

- використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування;

- застосуванням в конструкції засобів захисту;

- дотриманням ергономічних вимог;

- включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування і зберігання обладнання;

- застосуванням в конструкції відповідних матеріалів.

Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вони містяться в спеціальному розділі технічного завдання, технічних умов та стандартів на обладнання, що випускається.

При виборі принципу дії машини необхідно враховувати всі потенційно можливі небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Вибираючи конструктивну схему обладнання, необхідно всі рухомі частини обладнання розташувати в корпусах, станинах. Необхідно досягати того, щоб захисні пристрої конструктивно суміщались з машиною і були її складовою частиною.

Конкретні вимоги безпеки до електрозварювальних і для плазмової обробки викладені в ГОСТ 12.2.007.8-75, а до обладнання для газополуменевої обробки і термічного напилення в ГОСТ 12.2.008-75 тощо.

Безпека технологічного процесу

Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються ГОСТ 12.3.002-75. Вони передбачають:

- усунення безпосереднього контакту з небезпечними речовинами;

- заміну технологічних процесів та операцій на більш безпечні;

- комплексну механізацію та автоматизацію виробництва;

- герметизацію обладнання;

- застосування засобів колективного захисту працівників;

- раціональну організацію праці та відпочинку;

- своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів, захист працівників та аварійне вимкнення виробничого обладнання.

Значною мірою безпека виробничих процесів залежить від організації та раціональності планування цехів, дільниць, від рівня облаштованості робочих місць, виконання вимог безпеки до виробничих приміщень, зберігання, транспортування, складання вихідних матеріалів, заготовок та готової продукції, а також від видалення відходів, їхньої утилізації, від дотримання вимог безпеки, що ставляться до виробничого персоналу.

Конкретні вимоги безпеки при дуговому і електрошлаковому зварюванні наведені в ДСТУ 2456-94, контактному зварюванні, в ГОСТ 12.3.047-94 тощо.

Безпека при експлуатації балонів

Балони мають розраховуватися і виготовлятися за нормативною документацією, узгодженою з Держнаглядохоронпраці України.

Балони для розчиненого ацетилену повинні бути заповнені відповідною кількістю пористої маси і розчинника.

Написи на балоні наносять по обводу. Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована відповідно до таблиці. Фарбування наново виготовлених балонів і нанесення надписів здійснюється підприємствами-виготовлювачами, а під час експлуатації – наповнювальними станціями або випробувальними пунктами.

Експлуатація, зберігання і транспортування балонів на підприємстві повинні здійснюватись відповідно до вимог інструкції, затвердженої в установленому порядку. При експлуатації балонів забороняється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 Мпа (0,5 кгс/см²).

Балони з газами можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, в останьому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів. Складське зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і горючими газами забороняється.

Балони з газом, які встановлюються в приміщеннях, повинні знаходитись на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів і печей не менше на 5 м від джерела тепла з відкритим вогнем.

Наповнені балони з насадженими на них башмаками мають зберігатися у вертикальному положенні. Для запобігання падіння балони треба встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар`єром.

Склади для зберігання балонів, наповнених газами, повинні бути одноповерховими, з перекриттям легкого типу і не мати горищних приміщень, мати природну або штучну вентиляцію.

Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах (викладена в посібники “Основи охорони праці” В.Ц.Житецького, 2000р видання, стр. 240-252)

8.2. Основи електробезпеки

8.2.1 Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини

Аналіз нещасних випадків в промисловості, свідчить про те, що кількість травм, викликаних дією електрики, порівняно невелика і складає 0,5-1% від загальної кількості нещасних випадків. Проте з загальної кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком на виробництві 20-40% трапляється внаслідок ураженням електрострумом, що більше, ніж в наслідок дії інших причин, причому близько 80% смертельних уражень електричним струмом відбувається в електроустановках напругою до 1000 В.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізично-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія – це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м`язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов`язані з його життєвими функціями.

Види електричних травм

Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:

загальні електротравми;

місцеві електротравми.

Місцева електротравма – яскраво виявлене порушення щільності тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше – це поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри, а інколи й інших м`яких тканин, зв`язок або кісток.

Приблизно 75% випадків ушкодження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм:

- електричні опіки;

- електричні знаки;

- металізація шкіри;

- механічні пошкодження;

- електроофтальмія;

- змішані травми.

Електричний знак – це чітко окреслена пляма діаметром 1 – 5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з`являється на поверхні шкіри людини, що зазнала дії струму.

Електрометалізація – проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму.

Механічні ушкодження є в більшості випадків наслідком різких скорочень м`язів під впливом струму, котрий проходить через тіло людини. Внаслідок цього можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини і навіть переломи кісток.

Електрофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей.

Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м`язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця.

Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

Сила струму. Зі зростанням сили струму небезпека ураження ним тіла людини зростає. Розрізняють порогові значення струму (при частоті 50 Гц):

- пороговий відчутний струм – 0,5 – 1,5 мА;

- пороговий невідпускний струм 10 – 15 мА;

- пороговий фібриляційний струм.

Опір тіла людини проходженню струму. Він складається з опору тонких зовнішніх шарів шкіри, котрі контактують з електродами, і з опору внутрішніх тканин тіла. Найбільший опір струму чинить шкіра. На місці контакту електродів з тілом утворюється своєрідний конденсатор, однією обкладкою котрого є електрод, другою – внутрішні струмопровідні тканини, а діелектриком – зовнішній шар шкіри.

Таким чином, опір тіла людини складається з ємнісного та активного опорів. Величина електричного опору тіла залежить від стану рогового шару шкіри, наявності на її поверхні вологи та забруднень, від місця прикладання електродів, частоти струму, величини напруги, тривалості дії струму. Ушкодження рогового шару (порізи, подряпини, волога, потовиділення) зменшують опір тіла, а відтак – збільшують небезпеку ураження. Опір тіла людини в практичних розрахунках приймається рівним 1000 Ом.

Вид і частота струму. При змінному струмі через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла та зростанням струму, що проходить через тіло людини. Можна було припустити, що зростання частоти призведе до підвищення цієї небезпеки, Однак це припущення справедливе лише в діапазоні частот до 50 Гц. Подальше ж підвищення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, супроводжується зниженням небезпеки ураження, котра повністю зникає при частоті 450 – 500 Гц, тобто струм такої та більшої частоти – не може викликати смертельного ураження внаслідок припинення роботи серця або легенів, а також інших життєво важливих органів. Однак ці струми зберігають небезпеку опіків при виникненні електричної дуги та при проходженні їх безпосередньо через тіло людини. Значення фібриляційного струму при частотах 50 – 100 Гц практично однакові; при частоті 200 Гц фібриляційний струм зростає приблизно в два рази в порівнянні з його значенням при 50 – 100 Гц, а при частоті 400 Гц – більше ніж в 3 рази.

Постійний струм приблизно в 4 – 5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою 50 Гц. Цей висновок впливає з порівнянням значень порогових невідпускаючих струменів (50-80 мА для постійного та 10-15 мА для струму частотою 50 Гц) і гранично витримуваних напруг: людина, тримаючи циліндричні електроди в руках, в змозі витримати (за больовими відчуттями) прикладену до неї напругу не більше 21-22 В при 50 Гц і не більше 100-105 В для постійного струму. Постійний струм, проходячи через тіло людини, викликає слабші скорочення м`язів і менш неприємні відчуття порівняно зі змінним того ж значення. Лише в момент замикання і розмикання ланки струму людина відчуває короткочасні болісні відчуття внаслідок судомного скорочення м`язів. Порівняльна оцінка постійного і змінного струмів справедлива лише для напруг до 500 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим, ніж змінний частотою 50 Гц.

Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок ураження: зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку.

Шлях протікання струму через людину. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження досить велика. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним, а не безпосереднім.

Індивідуальні властивості людини. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.

Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. Проте за умови, коли людина очікує удару, то ступінь ураження значно знижується. Досвід, вміння адекватно оцінити ситуацію щодо небезпеки, що виникла, а також застосувати раціональні засоби звільнення від струму дозволяють уникнути важкого ураження.

Причини електротравм:

- дотик до струмоведучих частин під напругою внаслідок недотримання правил безпеки, дефектів конструкції та монтажу електрообладнання;

- дотик до неструмоведучих частин, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, перехрещування проводів;

- помилкове попадання напруги в установку, де працюють люди;

- відсутність надійних захисних пристроїв.

8.2.2. Захист від ураження електричним струмом

Класифікація методів безпечної ексшіуатащі електроустановок.

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується трьома методами:

1 – Застосуванням захисних мір.

Це схемні або конструктивні рішення які зни­жують небезпеку поразки людини електричним струмом. Умовно поділяються на захисні міри нормального режиму, аварійного режиму (у випадку появи напруги на корпусах електроустановок), комбінованої дії.

2 – Використанням електрозахисних засобів.

Злектрозахисні засоби – це вироби, що переносять або перевозять, яки служать для захисту персоналу від поразки електричним струмом під час виконання робіт. До них відносяться: інструменти, спецодяг і захисні засоби.

3 – Дотримання захисних заходів.

Захисні заходи – це сукупність вимог до працюючих і порядку виконання робіт.

Захисні міри при нормальному режимі роботи електричних установок

До захисних мір при нормальному режимі роботи електричних установок відносяться:

- ізоляція струмопровідних частин

- недоступність струмопровідних частин

- блоківки безпеки

- орієнтування в електроустановках

- ізоляційні площадки

- захисне замикання (шунтування фази)

Ізоляція струмопровідних частин

Ізоляція – шар діелектрика або конструкція, виконана із діелектрика, при до­помозі яких струмопровідні частини відокремлюються одна від одної або від інших конструктивних частин обладнання.Електроустановки в першу чергу мають робочу ізоляцію.

Робоча ізоляція – це така ізоляція, яка забезпечує протікання струму по пот­рібному шляху і безпечну експлуатацію обладнання. Ізоляція забезпечує безпеку дякуючи тому, що діелектрик мас великий опір електричному струму, який обме­жує величину струму, протікаючого через ізоляцію.

На жаль параметри ізоляції нестабільні – з часом погіршуються. Відбува­ється старіння ізоляції, тобто зміна її структури, зволоження та руйнування. Крім того, опір ізоляцій зменшується при збільшенні прикладеної напруги. У зв'язку з такими положеннями необхідно проводити контроль ізоляції з метою встанов­лення придатності обладнання для експлуатації.

Недоступність струмопровідішх частин

Недоступність струмопровідішх частин забезпечується слідуючими методами:

- огорожами (суцільні з напругою до 1кВ, сітчасті - до і вище 1кВ);

- розташуванням струмопровідних частин на недосяжній висоті;

- розташуванням струмопровідних частин в недосяжному місці;

- спеціальними заходами.

Блоківки безпеки

Блоківки безпеки – це пристрої, які запобігають ураженню персоналу елект­ричним струмом при помилкових діях. За принципом дії поділяються на:

механічні (у вигляді заскочок або стопорів, які фіксують поворотну частину механізму у вимкненому стані); електромеханічні (в вигляді електромагнітних замків); електричні блокування дверей.

Електричне блокування, як правило, пов'язане зі схемою магнітного пускача електроустановки.Не рекомендується блокувати з дверима силові контакти.

Орієнтування в електроустановках

Методи орієнтації дозволяють персоналу орієнтуватися при виконанні робіт. застерігають його від неправильних дій. Методами орієнтації служать:

- маркіровка частин електричного обладнання, яка служить для розпізнавання приналежності і призначення обладнання, виконується за допомогою умовних позначок, найчастіше літерно-смислових та цифрових Маркіровка на корпусі електрообладнання повина відповідати маркіровці на електричній схемі;

- знаки безпеки: „обережно електрична напруга” (жовтий фон, сторони трикутника та стріла чор­ного або червоного кольору, зображується на корпусі електроустановок, на две­рях електричних приміщень, на опорах повітряних ліній);

- відповідне розташування і забарвлення струмопровідних частин, при змінному струмі:

фаза А – верхня, ліва, найбільше віддалена, забарвлення – жовте;

фаза В – середня – зелене;

фаза С – нижня, ближча, права – червоне;

- нейтраль – ізольована блакитна, заземлена – в жовто-зелені подовжні смуги, при постійному струмі:

- світлова сигналізація вказує на ввімкнений або вимкнений стан електроустанов­ки (при допомозі сигнальних ламп).Лампи можуть підключатися за двома схемами:

1) "на погашення" (в електроустановках до 1кВ, лампи живляться від мережі, до якої підключена установка; можливі помилки при несправності лампи або жи­вильної мережі);

2) "на світло" (сигнальні лампи живляться від стороннього джерела оперативного струму, підключаються до мережі оперативного струму, якщо основна установка відключена).

Ізоляційні площадки

Ізоляційна площадка – це майданчик, підлога і огорожа якого ізольовані від землі; застосовується рідко, коли людині щось необхідно виконувати під напру­гою.

Захисне замикання

Захисне замикання - це штучне замикання на землю фази мережі з ізольованою нейтраллю, в якій виник додатковий виток струму замикання на землю.

Рис. 8.1. Захисне замикання

Захисні заходи комбінованої дії

До захисних заходів комбінованої дії відносяться:

- виконання електричних мереж ізольованими від землі;

- електричне розділення мереж;

- вирівнювання потенціалів;

- застосування малої напруги.

Виконання електричних мереж ізольованих від землі

Безпечне експлуатація цих мереж забезпечується великими опорами витоку. Небезпечним у таких мережах є режим, коли одна з фаз замкнута на землю.

Даний метод майже не використовується в зварювальному виробництві.

Електророздїлення мереж

Електророзділення мереж – це розподіл протяжної або розгалуженої електро­мережі на окремі ділянки, електричне не зв'язані одна з одною, тобто через розді­лові трансформатори. Причому ці розділові трансформатори не змінюють вели­чину напруги (Кт = 1).

Вирівнювання потенціалів

Вирівнювання потенціалів – це підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмопровідних частин під напругою або потенціалу на корпусах пошкоджених електроустановок, до яких може доторкнутися людина. Цей засіб застосовується при пофазних ремонтах.

Рис. 8.2. Вирівнювання потенціалів

В мить накладання перемички ємності перезаряджаються, і через людину може протікати струм. Такі роботи можна виконувати до 110 кВ.

Застосування малих напруг

Мала напруга – це напруга не більше 42 В змінного струму і 110 В постійного струму, що застосовується з метою безпеки.

1)Ічм = Uчм /Rч.

2) Rч=f(Uч).

ДГСТ забороняє термін "безпечна напруга". У нас застосовуються дві стан­дартні малі напруги: 12 і 36 (42) В.

ПУЕ вимагає застосування напруги не вище 42 В в приміщеннях підвищеної небезпеки і в зовнішніх установках для живлення ламп розжарювання місцевого освітлення, а також ламп розжарювання загального освітлення, розташованих над підлогою на висоті менш 2,5 м; в ручних переносних світильниках і електри­фікованих ручних інструментах в металевих корпусах.

Напруга не більш 12 В застосовується в особливо небезпечних приміщеннях для живлення ручних переносних приладів, коли робота пов'язана з незручністю пози або контактами з великими металевими або іншими провідниковими по­верхнями. Це роботи в оглядових ямах, кабельних колодязях та т. і.

Для застосування малих напруг можуть застосовуватися різні джерела: батареї, акумулятори, перетворювачі, але найбільш розповсюджені понижуючі трансфор­матори.

Вимоги до трансформатора:

- Корпус трансформатора (магнітопровід) і один з відводів, якщо трансфор­матор однофазний, або середня точка, якщо трифазний, обмотки малої напруги-повинні заземлятися або занулятися;

- Між обмотками ВН і НН повинен розташовуватися статичний екран (одно­шарова обмотка з одним вводом або лист фольги) для того, щоб уникнути пере­ходу ВН на НН.

- Для отримання малих напруг забороняється застосовувати АТ і реостати, бо вони мають контакт з обмотками ВН.

Захисні міри аварійного режиму (технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при переході напруги на нормальнонеструмоведучі чинники).

Захисне заземлення

Захисне заземлення – це навмисне електричне з`єднання з землею або з її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою.

Заземлення – умисне сполучення з землею або її еквівалентом металевих частин ЕУ. Якщо з землею з’єднані струмопровідні частини – це робоче заземлення.

Заземлення бувають:

- робочими – якщо з землею сполучені струмопровідні частини;

- захисними – неструмопровідні частини (корпуси), які можуть опинитись під напругою при пошкоджені робочої ізоляції;

- технологічні;

- для блискавкозахисту;

- суміщені.

У відповідності з ПУЭ захисне заземлення виконується у таких випадках:

- для всіх ЕУ – при і вище ~ струму та 440 В і вище = струму;

- для ЕУ, розміщених у приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою та поза приміщеннями – при вище 42 В ~ струму і вище 110 В = струму;

- для вибухонебезпечних ЕУ – при будь-якій напрузі ~ чи = струмів.

Призначення захисного заземлення: захист від напруги дотику, тобто від напруги на корпусі електроустановки (при пошкодженні робочої ізоляції і переході напруги металевому корпусі) відносно землі.

Розглянемо принципи захисту захисного заземлення.

1-й випадок – у мережах з ізольованою нейтраллю:

Рис. 8.3. Принципи захисту захисного заземлення у мережах з ізольованою нейтраллю

Uк= IззRз; Iзз залежить тільки від r і не залежить від Rз

- залежить від R_З

тобто можна вибрати таку величину R_З (достатньо малу), що при існуючому Iзз Uк і Iлд будуть безпечними.

Умова безпеки:

Uк= IззRз≤ Uдот.доп.

Iлд без заземлення корпуса - Iлд =Uф/(Rлд+r/3)

Iлд з заземленняv корпуса - Iлд =Uф/(Rлд+r/3+(rRлд /3Rз))

Rлд→103Ом; r/3→105Ом; rRлд /3Rз →107Ом.

Таким чином:

захисне заземлення є ефективною мірою захисту у мережах з ізольованою нетраллю при напрузі і до і вищій 1кВ;

захисна дія заземлення у мережах з ізольованою нетраллю полягає у зменшенні напруги захисту за рахунок малої величини Rз в ЕУ з малими Iзз.

2-й випадок – ЗЗ у мережах із заземленою нейтраллю:

Рис. 8.4. Принципи захисту захисного заземлення у мережах із заземленою нейтраллю

Uк= IззRз; Iзз = Uф/(Rр+Rз) – суттєво залежить від Rз

якщо Rр=Rз, Uк= 0.5Uф; якщо Rр>Rз,Uк> 0.5Uф;

тобто зменшенням Rз не можна суттєво зменшити Uк.

Таким чином:

- ЗЗ є ефективною мірою захисту у мережах з заземленою нейтраллю тільки при напрузі більшій 1кВ;

- захисна дія заземлення у мережах з заземленою нейтралью полягає у перетворенні замикання фази на корпус ЕУ у однофазне КЗ, від струму якого спрацьовує МСЗ і вимикає пошкоджену ЕУ;

- умова безпеки ЗЗ у мережах з заземленою нейтралью напругою вище 1кВ

- Uк= IззRз≤ Uдот.доп.(tс)

Конструктивно заземлюючі пристрої являють сукупність заземлювача і заземлюючих провідників.

Заземлювач – це металоконструкція, яка розміщена в грунті і має з ним хороший електроконтакт.

Заземлюючий провідник – це провідниик, що з’єднує корпус електро-приймача з заземлювачем. Заземлюючий провідник, що має 2 або більше відгалужень, називається магістраллю заземлення.

Заземлювачі поділяються на натуральні та штучні.

Натуральні заземлювачі – це металоконстукції в грунті, які мають з ним гарний контакт, виконують будівельні або технологічні функції і паралельно зазтосовуються для заземлення.

ПУЭ передбачає в першу чергу використовувати натуральні заземлювачі, а саме:

- прокладені в землі металеві трубопроводи, за винятком трубопроводів горючих речовин;

- обсадні труби свердловин;

- підземні металеві чи залізобетонні конструкції будинків і споруд, у тому числі і опор ПЛ;

- свинцеві оболонки кабелів при їх кількості не менше двох, алюмінієві оболонки кабелів використовувати як природні заземлювачі заборонено;

- грозозахисний трос ПЛ, якщо він ізольований від опір, та ін.

Штучні заземлювачі – це спеціально виконані і призначені виключно для заземлення металеві конструкції в грунті.

Найменші розміри сталевих штучних заземлювачів такі:

- діаметр круглих стрижневих заземлювачів: неоценкованих – 10 мм, оценкованих – 6 мм;

- товщина полички кутника – 4 мм;

- площа перерізу прямокутних заземлювачів – 48 мм², товщина – 4 мм.

Найчастіше штучні заземлювачі використовуються з вертикальних електродів, розміщених по периметру або уподовж сторони об’єкта і сполучених горизонтальними електродом. Для вертикальних електродів використовують сталеві прутки діаметром 12…16 мм або кутники з розмірами 32х32х4 мм чи 40х40х5 мм довжиною 3…5 м чи більше. Для горизонтальних електродів застосовуються ті ж прутки або сталева стрічка 4х40 мм².

Як заземлюючі провідники можуть бути використовані спеціально передбачені провідники, металеві конструкції будинків, арматура залізобетонних констукцій, металоконструкції виробничого призначення, сталеві труби, алюмінієві оболонки кабелів та ін.

Рис. 8.5. Виносне заземлення

За взаємним розташуванням заземлювачів і заземлюваного обладнення заземлення поділяється на виносні і контурні.

Заземлювачі виносних заземлень розташовується на деякій відстані від заземлюваного обладнення, часто за межами зони розтікання струму замикання на землю, а заземлювачі контурних заземлень - безпосередньо біля обаднення або під територією майданчика, на якому розміщене це обладнання.

Умова безпеки:

Таким чином, виносні заземлення можуть застосовуватись тільки у мережах з ізольованою нейтраллю при невеликих IЗЗ, а при великих(у мережах з ефежктивно заземленою нейтраллю напругою вище 1 кВ) – контурні заземлення.

Рис. 8.5. Контурне заземлення

Таким чином, контурне заземлення “дозволяє підвищити” потенціал поверхні майданчика по відношенню до території, що примикає. На території майданчика та будуть набагато меншими, ніж при виносному заземленні або при поодинокому заземлювачі, а в деяких точках, навіть, дорівнюватимуть нулю.

Однак за межами майданчика, що охоплюється заземлювачем, крива розподілу потенціалів “йде круто” і виявляється достатньо великою. Для зменшення за межами майданчика, у поперек подовжньої осі проходу і проїзду на деякій глибині вкладаються металеві смуги, не з’єднані з основним заземлювачем і між собою. Це дозволяє “замінити” ктруту криву розподілу потенціалу більш похилою ламаною кривою, в результаті чого зменшується.

Дата добавления: 2014-12-07