Оптимум виробництва 4 страница

а) коефіцієнт цінової еластичності попиту є від’ємним;

б) коефіцієнт цінової еластичності попиту перевищує 1;

в) коефіцієнт перехідної еластичності попиту перевищує 1;

г) коефіцієнт перехідної еластичності попиту не перевищує 1;

2) Припустимо, що пропозиція товару А абсолютно нееластична. Якщо попит на цей товар зросте, то рівноважна ціна:

а) зменшиться, а рівноважна кількість товару зросте;

б) зменшиться, зменшиться й рівноважна кількість товару;

в) збільшиться, а рівноважна кількість зменшиться;

г) збільшиться, а рівноважна кількість товару залишиться незмінною.

3) Якщо ціна товару зрослі від 2 до 3 грош. од., а попит на цього зменшився з 1500 шт. до 1000 шт., то коефіцієнт цінової еластичності попиту дорівнює:

а) 1,0;

б) 0,002;

в) 5,0;

г) 0,04;

4) Яке з наведених нижче тверджень не належить до характеристики еластичного попиту на товар:

а) покупці відносно чутливо реагують на зміну ціни;

б) коефіцієнт цінової еластичності менше 1;

в) сукупний виторг продавця зменшується, якщо ціна підвищується;

г) сукупний виторг продавця збільшується, якщо ціна зменшується

Задачі

Завдання 1. Еластичність попиту за ціною дорівнює 2. Що відбудеться з обсягом попиту на телевізори, якщо ціна на них збільшується на 10% і більше нічого не зміниться?

Завдання 2. Попит та пропозиція на деякий товар описується рівняннями: Q_d=2500 – 200p; Q₅=1000 + 100p; де Q - кількість товару, P – його ціна.

a) Розрахуйте параметри рівноваги на ринку даного товару;

б) Держава встановила на даний товар фіксовану ціну в 3 гр. од. за одиницю товару.

Дайте характеристику наслідків такого рішення.

Завдання 3. Попит та пропозиція даного товару описується рівняннями: Q_d=600 – 25p; Q₅=100 + 1000p.

а) Найдіть параметри рівноваги на ринку даного товару;

б) Держава встановила податок з продажу на одиницю даного товару в розмірі 2,5 гр. од. за одиницю. Найдіть скільки загублюють при цьому покупці, а скільки – продавці даного товару.

Завдання 4. Попит та пропозиція на обід в студентській їдальні описується рівняннями: Q_d=2400 – 100Р; Q₅=1000 + 250Р, де Q – кількість обідів в день, P – ціна обідів.

a) Розрахуйте рівноважні ціну та кількість проданих обідів;

б) проявляючи піклування про студентів, адміністрація встановила ціну за обід у розмірі 1 грн. за обід.

Дайте характеристику наслідків такого рішення.

Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства

1. Підприємство як суб’єкт ринку

2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

1. Підприємство як суб’єкт ринку

Теорія виробництва є однією з провідних тем в економічній теорії. Процес виробництва на мікрорівні розглядається як перетворення ресурсів у кінцеві продукти.

Підприємство являє собою господарську ланку, яка реалізує власні інтереси за допомогою виготовлення та реалізації товарів і послуг шляхом планомірної комбінації факторів виробництва.

Фірми відрізняються між собою асортиментом продукції, яку випускають, і сферами застосування капіталу.

Всі фірми можна класифікувати за двома основними критеріями: форми власності капіталу та ступені концентрації капіталу.

За цими двома критеріями виділяються різні організаційно-економічні форми підприємницької діяльності.

За формами власності на капітал підприємства класифікуються на державні та приватні.

На державних підприємствах у якості організатора виробництва і засновника виступає галузь або муніципалітет. Як правило, державна підприємницька діяльність охоплює ті сфери економіки, які не привертають увагу бізнесу.

Причини того можуть бути різні: надмірно великі первісні капіталовкладення або інвестиції з дуже великим строком окупності, суспільне значення продукції, що виробляється.

Держпідприємства знаходяться в нерівних умовах порівняно з приватними господарствами: вони не вільні у своїй господарській діяльності, ціноутворенні, часто змушені продавати продукцію по собівартості. Тому ефективність діяльності держпідприємств значно менша, якщо порівнювати її з величиною одержуваних прибутків, віднесених до авансового капіталу.

Приватні фірми поділяються на:

q одноосібні фірми, де власником є одна людина;

q товариства на паях, де поєднується капітал кількох осіб;

q акціонерні товариства, де пай кожного акціонера підтверджується цінним папером - акцією.

Особливою організаційно-правовою формою є кооперативи.

Класифікація підприємств за ступенем концентрації виробництва залежить від кількості зайнятих працівників.

В цілому можна визначити, що виробництво виступає як процес використання робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей для виготовлення продукції.

Виробництво – це процес використання праці, капіталу, природних ресурсів для виготовлення матеріальних благ.

Однак всі фактори, які використаються в виробництві матеріальних благ кількісно обмежені. Тому, при цих умовах головною проблемою підприємства є для виробництва матеріальних благ ефективне використання обмеженнях ресурсів.

Схема виробничої системи

Основною метою підприємницької діяльності є максимізація прибутку. У процесі своєї діяльності фірма повинна виконати декілька задач і у цьому плані зробити свій вибір:

q Що виробляти?

q Як виробляти?

q Для кого виробляти?

Теорія фірми передбачає ряд припущень:

q раціональність поведінки, метою якою є максимізація прибутку;

q акцент на систему цін як ключовий механізм передачі інформації для прийняття рішень;

q акцент на формальні моделі економічної поведінки в основному на основі графічного аналізу і на умовах рівноваги.

Фактор часу і періоди функціонування підприємства

Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни. Тут спостерігається зовсім нееластична крива пропозиції. Крива пропозиції займає в цьому випадку вертикальне положення, всі фактори виробництва постійні.

При короткостроковому періоді підприємство з незмінними виробничими потужностями має достатньо часу, щоб використати їх більш чи менш інтенсивно. Підприємство має можливість пристосуватись до попиту за рахунок більшої завантаженості обладнання, інтенсифікації праці і продажу існуючих запасів. Крива пропозиції при цьому відхиляється від суворо вертикального положення в напрямку, визначеному законом пропозиції. Еластичність пропозиції стає позитивною (більшою від нуля). Це буде означати більш високу еластичність пропозиції.

В умовах довготривалого періоду підприємствам достатньо часу, щоб відреагувати на ринкову ситуацію. У цьому випадку ми маємо криву більш еластичної пропозиції.

Виробники можуть перебудувати виробництво за рахунок заміни старого обладнання новим, більш продуктивним, розширити виробничі потужності. У випадку підвищення цін на продукцію відбувається входження нових фірм до галузі, яка виробляє цей товар.

2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

Процес виробництва – це процес перетворення ресурсів у товари. Технологічна залежність між структурою витрат ресурсів (факторів виробництва – працею (L), матеріалом (М), капіталом (К) і максимально можливим випуском продукції (Q) визначається за допомогою виробничої функції.

Q = f (L, K, M)

Виробнича функція показує, який максимальний обсяг випуску може бути отриманий при кожній даній комбінації використаних факторів виробництва.

При незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів:

q для збільшення обсягів випуску продукції існує межа, яка може забезпечитися зростанням затрат одного ресурсу за інших незмінних умов. Не можна безкінечно розширювати обсяг випуску продукції, збільшуючи число робітників, бо для них не вистачить обладнання, так само не можна безкінечно збільшувати кількість матеріалу та обладнання, бо для їх використання не залишиться робітників.

q існує певна взаємна компліментарність факторів виробництва, тобто ефективне функціонування кожного з них вимагає наявності певної кількості іншого. Чинники виробництва так взаємопов’язані між собою, що без скорочення обсягу виробництва можлива певна взаємозамінність одних чинників іншими.

Саме функція виробництва визначає технологічну взаємодію між витратами виробництва та обсягом продукції, яку можна одержати з їх допомогою. Такий технологічний зв’язок існує для певного рівня розвитку техніки.

Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні в довгостроковому періоді, ніж в короткостроковому.

Фірма орієнтується на вибір такого обсягу виробництва, який дозволяє її максимізувати економічний прибуток.

Максимізація прибутку досягається шляхом вибору такого обсягу виробництва, який максимізує різницю між сукупними доходами та сукупними витратами.

Щоб з’ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на його результати потрібно розглянути ряд показників:

Сукупний продукт (ТР) – це кількість економічного блага, виробленого з використанням деякої кількості змінних факторів.

Середній продукт (АР) – це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві.

Граничний продукт (МР) – це приріст сукупного продукту, який одержаний за рахунок зміни кількості факторів на одиницю.

Таблиця 6.1.

Сукупний, середній, граничний прибуток

Праця годин	Продукт
сукупний	середній	граничний
		3,5	3,5
		4,5	5,5
		6,0	9,0
		6,8	9,2
		7,1	8,3
		7,0	6,5
		6,5	3,5
		6,0	2,5
		5,5	1,5
		4,8	-1,5

Рис. 6.1. Криві середнього та граничного продуктів

Середній продукт (АР) буде збільшуватися доти, поки граничний продукт буде більший нього.

Свого максимального значення середній продукт змінного фактора досягає в точці перетину кривих середнього та граничного продуктів (АР=МР)

По даним таблиці і графіку ми бачимо, що ця точка лежить в інтервалі затрат праці: від 50 до 60 одиниць.

До основних показників, які визначають мікроекономічні параметри підприємства належать витрати виробництва, виручка, прибуток. Виділяють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати включають лише фактичні витрати у грошовому виразі, тобто вони складаються з явних витрат. Економічні витрати – це витрати, які пов’язані з невикористанням власного ресурсу, тобто це недоотриманий дохід від більш ліпшого можливого використання власного капіталу.

Значна роль у виробничому процесі надається для розрахунку економічної діяльності підприємства таким показникам як:

- Сукупні витрати (ТС) – це загальні витрати, які пов’язані з виробництвом матеріальних благ.

- Середні витрати (АТС = ТС/Q) – це обсяг сукупних витрат, які припадають на одиницю виробленої продукції.

- Граничні витрати (МС = ^ TC/^Q) – це приріст загальних витрат, які викликані для виробництва додаткової одиниці продукції.

- Валова виручка (TR = P x Q) – це грошові надходження від реалізації товарів і послуг.

- Середня виручка (AR = TR/Q) – це загальна виручка із розрахунку на одиницю продукції.

- Гранична виручка (MR = ^TR/^Q) – це приріст сукупної виручки при виробництві додаткової одиниці продукції.

Питання для самоконтролю:

1. Покажіть схему ринково-виробничої системи?

2. Що відносять до основних параметрів підприємства?

3. Як розрахувати прибуток підприємства?

4. У чому полягає суть виробничої функції?

1) Довготерміновий період – це відрізок часу на протязі якого:

а) усі фактори виробництва змінні;

б) усі фактори виробництва постійні;

в) фірма не може змінити розміри виробничих споруд, але може змінити ступень завантаження машин і обкладення;

г) фірма не може змінити ні розміри виробничих споруд, ні кількість машин і обладнання.

2) Якщо при зростанні випуску продукції кут нахилу кривої сукупного продукту зростає, відповідна цьому відрізку крива граничного продукту буде:

а) вертикально;

б) горизонтально;

в) має позитивний нахил;

г) має від’ємний нахил.

3) У теорії виробництва короткотерміновим періодом називають:

Будь-який проміжок часу менший за рік;

а) проміжок часу, на протязі якого усі фактори виробництва змінні;

б) час, необхідний для того, щоб змінити обсяг продукції, що випускається;

в) період, на протязі якого хоча б один фактор залишається незмінним.

4) Підприємницький доход – це:

а) різниця між загальною виручкою і економічними витратами;

б) загальна сума доходу від реалізації продукції;

в) різниця між

Задачі

Завдання 1. Сукупні річні витрати (TC, млн. дол.) виробничої фірми визначається формулою: TC=80 +, де Q – річний обсяг виробництва продукції. Ринкова ціна одиниці продукції дорівнює 110 гр. од. Який обсяг продукції цієї фірми, якщо вони є граничної?

Завдання 2. Ви маєте такі дані про діяльність фірми:

D	Q	TR	TC	FC	VC	AC	AVC	MC
							5,5	5,0

Кількість продукції фірми, яка випускається така, що при її збільшенні граничні витрати виростуть.

Заповнить таблицю повністю та визначте чи повинна фірма:

а) збільшити випуск продукції;

б) зменшити випуск продукції;

в) закритися;

г) нічого не міняти.

Завдання 3. В галузі діє 3 фірми однакового розміру, граничні витрати кожної фірми однакові постійні і рівняють 298 гр. од.

Попит на продукцію галузі показань такими даними:

Ціна	Гр. од. За од.
Обсяг попиту	Тис. шт.

Якщо фірми поєднуються у картель та поділять ринок порівну, яка буде рівноважна ціна та яка кількість продукції вироблятиме кожна фірма?

Завдання 4. Фірма виробляє 2000 дитячих автомобілів у тиждень по ціні 50 грн. за штуку. Виробничі потужності дозволяють збільшити їх випуск до 3000 одиниць. Загальні витрати на одиницю продукції рівня 40 за одиницю у тому числі постійні витрати рівні 15 одиниць. Чи повинна компанія приймати рішення про розміщення виробництва, якщо їй пропонують вироблять іграшки на експорт у кількості 400 одиниць у тиждень, якщо контрактна ціна складає 35 грн. од.

Визначте розмір прибутку або збитків, що передбачаються.

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

1. Частинна варіація факторів виробництва

2. Ізоквантна варіація факторів виробництва. Віддача від масштабу

1. Частинна варіація факторів виробництва

Економічна діяльність фірми може бути описана виробничою функцією

Q =f (F₁,F₂… Fn)

де, Q максимальный обсяг виробництва при даних витратах;

F₁ - кількість використаного фактора f₁

F₂ – кількість використаного фактора f₂

Fn – кількість використаного фактора f_n

Припустимо, що F₁ є змінний фактор, тоді як останні фактори (F₂… Fn) постійні.

Q =f (F₁, F₂… Fn)

const

Виробнича функція – це залежність максимального обсягу виробництва від кількості факторів виробництва. Припустимо, що всі фактори виробництва, крім одного, є незмінними. Така ситуація можлива в короткостроковому періоді, а ми маємо справу з однофакторною виробничою функцією, або частинною варіацією факторів виробництва.

Для виявлення впливу змінного фактору на виробництво розглядаємо поняття сукупного середнього та граничного продукту.

Сукупний продукт (ТР) – це кількість економічного блага, яка вироблена з використанням деякої кількості змінного фактора.

Середній продукт (АР) можна отримати при поділенні сукупного продукту на використану кількість змінного фактору (AP = TP/L).

Граничний продукт (МР = ^TP/^L) –визначається як приріст, який отриманий в результаті нескінченно малого прирощення кількості використовуваного змінного фактора

Сукупний продукт (Q) з ростом використання в виробництві змінного фактора (F₁) буде збільшуватися.

І стадія виробництва (ОА) Збільшення витрат праці сприяє більш повному використанню капіталу: гранична та сукупна продуктивність праці росте. Це виявляється у рості МР і АР, при цьому МР > АР (рис. 7.1.) В точці А¹ МР досягає свого максимуму.

ІІ стадія виробництва (АС) Величина МР зменшується, в точці С¹ дорівнює

АР (МР = АР)

Якщо на І стадії (ОА) сукупний продукт зростає повільно, то на ІІ стадії (АС) сукупний продукт зростає швидко, чим використана кількість, змінного фактора (рис.7.1.)

ІІІ стадія виробництва (СВ) МР<АР. Сукупний продукт росте повільніше витрат змінного фактора

ІV стадія виробництва (після точки В) МР<0

Зростання змінного фактора приводе до зменшення випуску сукупної продукції.(Рис.7.1.)У цьому і полягає закон спадної граничної продуктивності.

Закон спадної граничної продуктивності змінного фактора виробництва свідчить про те, що починаючи з певного моменту залучення додаткової одиниці змінного фактора до незмінних ресурсів дає граничний продукт, який зменшується на кожну наступну одиницю змінного фактора.

Він стверджує, що з ростом використання будь-якого виробничого фактора досягається така точка при якої додаткове застосування змінного фактора веде до зменшення відносного і далі абсолютного обсягів випуску продукції.

  A)     B)

  Рис. 7.1. Ріст змінного фактора.

Закон спадної граничної продуктивності:

q несе не абсолютний, а відносний характер;

q він використовується у короткостроковому періоді;

q технічний прогрес постійно розсуває його межі.

Правило максимізації прибутку:

Фірма буде нарощувати випуск продукції до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це правило визначається - МR =MC

2. Ізоквантна варіація факторів виробництва. Віддача від масштабу.

Зробимо аналіз технології виробництва, при якій можуть змінюватися обидва виробничих фактори: капітал (К) і праця (L). Аналізуючи залежність обсягів виробництва від двох факторів можна скласти таблицю, яка буде визначати виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути вироблений при кожній комбінації факторів виробництва (таблиця 7.1.)

Таблиця 7.1.

Випуск продукції при різних комбінаціях факторів

Капітал (К) машино-години	Витрати праці (L)

Ця таблиця свідчить про те, що деякі обсяги продукції можна отримати при різних альтернативних наборів факторів виробництва. Наприклад, 75 одиниць продукції при K = 600, L = 100; K = 400, L = 200; K = 300, L = 300; K = 500, L = 500.

Якщо графічно сполучити точки, що характеризують альтернативні комбінації факторів при певному обсязі виробництва продукції, то отримаємо криву, що називається ізоквантною.

Ізокванта – це крива, на якій показано багато комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий випуск продукції.

600 •

500 •

400 •

300 •

200 •

100 200 300 400 500 600

Рис. 7.2. Випуск продукції при зміні двох виробничих факторів   Точки А, В, С показують такі комбінації факторів виробництва, які дають змогу виробити 75 одиниць продукції. А точка К – визначає комбінацію, що також дозволяє виробити значно більше продукції. Через цю точку можна провести іншу ізокванту, яка відповідає більшому обсягу виробленої продукції при наявності комбінацій факторів виробництва розташованих на неї.

Карта ізоквант – це ряд ізоквант які показують максимальний випуск продукції, що досягаються при використанні визначених сполучень ресурсів.

Властивості ізоквант:

q ізокванти на одній карті ніколи не перетинаються;

q ізокванта яка розташована на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції;

q ізокванти мають вигляд вигнутих кривих;

q ізокванта має від’ємний нахил.

Аналізуючи властивості ізоквант, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим, що є граничною нормою технологічного заміщення.

Гранична норма технологічного зміщення (MRTS_LК) – визначається величиною капіталу, яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.

Це означає, кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці.

Гранична норма технологічного зміщення (MRTS_LК) показує кількість зменшення одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що загальний обсяг виробництва не зміниться:

- ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю факторів виробництва;

- ізокванта для виробничої функції з фіксованою структурою факторів виробництва.

	АВ – зона технічного заміщення   З збільшенням витрат праці зменшуються витрати капіталу, це зазначає, що зменшується гранична продуктивність праці та збільшується гранична продуктивність капіталу.
Рис. 7.3. Гранична норма технологічного зміщення

В процесі виробничої діяльності підприємство намагається збільшити обсяги виробництва продукції залучає все більше ресурсів, що приводе до збільшення масштабу виробництва. При цьому спостерігається різна віддача від зміни масштабу виробництва, тобто виникає різний ефект.

Шляхи розвитку та економія від масштабу

Це лише показує темпи зростання співвідношення проміж факторами в процесі розширення виробництва. Якщо, відстань проміж ізоквантами зменшується, це буде свідчить про те, що існує зростаюча економія від масштабу, тобто збільшення випуску досягається при відносній економії ресурсів.

Рис. 7.4. Зростаюча економія від масштабу.

Це характерно для тих виробництв, де можлива широка автоматизація виробничих процесів, застосування поточних і конвеєрних ліній.

У цьому випадку фірмі необхідно нарощувати обсяг виробництва. Все це приводить до відносної економії ресурсів.

Якщо відстань проміж ізоквантами збільшується, то це свідчить про спадаючу економію від масштабу. Спадаюча економія від масштабу свідчить про те, що мінімальний ефективний розмір вже досягнутий і подальше нарощування виробництва не доцільно.

Рис. 7.5. Спадаюча економія від масштабу.

При від’ємному ефекті масштабу виробництва невигідно створювати крупне виробництво. Причиною низької ефективності у цьому разі, як правило, є додаткові витрати, що пов’язані з керівництвом подібним виробництвом, труднощами координації крупного виробництва.

Дата добавления: 2014-12-07