Соціології в рамках філософії й інших наук

ЕМПІРИЧНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ. РОЗВИТОК

Лекція 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ СОЦІОЛОГІЇ.

Питання до самоконтролю

1. Який предмет вивчає соціологія?

2. Місце соціології серед інших соціальних наук?

3. Які функції вона виконує у суспільстві?

4. Де використаються соціальні знання?

5. Які школи та течії існують у соціології?

1.Емпіричні і теоретичні передумови. Розвиток соціології в рамках філософії й інших наук.

2. Розвиток соціології в Х1Х сторіччі (1 етап). Засновники соціології: О. Конт, Г. Спенсер, К.Маркс. Основні напрямки розвитку вітчиз­няної думки в ХІХ ст.

3. Розвиток соціології з кінця Х1Х сторіччя до початку 50 р.р. ХХ ст. (2 єтап). Класична доба соціології: М. Вебер, Е. Дюркгейм, Г. Зіммель і інші. Вітчизняна соціологія у ХХ ст.

4. Розвиток соціології в другій половині ХХ століття (3 етап): Т. Парсонс, Дж. Морено, Р. Мертон, Р. Дарендорф.

5. Соціологія сьогодні - пошук синтезу: У.А.Томас, Ю.Хабермас, Е.Гідденс, П.Бурдьє.

Якщо вважати, що соціологія виникла тільки на початку Х1Х століття, а доти її не було, то її теоретичними передумовами будуть усі соціальні і політичні учення, розроблені у філософії, історичних науках, політекономії і біології. Емпіричними передумовами соціології можна вважати дані статистики, демографії, антропології, етнографії. Паралельно з соціологією бурхливо розвивається психологія, а потім і соціальна психологія, вони зробили серйозний вплив на соціологію і вона на них.

Якщо вважати, що соціологія з'явилася ще до нашої ери і була частиною філософії, то всі досягнення і відкриття в галузі соціальних наук стають надбанням соціології, а передумовами будуть чисто світо-глядні принципи і методи пізнання. Однак мені такий погляд здається розширювальним і невиправданим.

Незалежно від того, до якого табору Ви приєднаєтеся, необхідно згадати основні теорії і підходи пояснення соціального життя розроблені до Х1Х століття. Чи будемо ми їх відносити до першого етапу соціології або до її передумов, самі риси від цього не зміняться.

По-перше, розроблялись окремі сторони життя суспільства (знання, політика, мистецтво, мораль), але не було вчення про суспільство як систему. Якщо і були такі спроби, то вони ототожнювали суспільство з державою, або будували ідеальні моделі суспільства, а не вивчали реальні суспільні системи.

Були визначні досягнення в галузі державного устрою і права:

Ø «теорія природного права» і «суспільного договору»,

Ø «теорія завоювань» (походження держави і класів)

Ø структура держави, ідея необхідності обмеження абсолютизму (влади однієї особи) і інші;

Були спроби пояснити соціальну нерівність у суспільстві:

Ø або як несправедливість, - звідси ідеї гуманізму і демократії;

Ø або справедливу і вічну, як дану Богом або природою, що

Ø втілилося в теорії еліт, рас і юрби;

Було розроблене вчення про людину, її роль, необмежені спроможності і суспільну природу:

Ø «людина - суспільна тварина...» (Аристотель);

Ø названи механізми включення людини в суспільство: виховання і просвітництво, творчість;

Ø Вчення про всебічний і гармонічний розвиток особистості.

По-друге, життя суспільства і його закони трактувалися за аналогією з законами природи (натуралізм), індивідуальними особли­востями психіки (психологізм), а з ХУП сторіччя в дусі економічного індивідуалізма або Робінзонади (економізм).

Більшість мислителів походження і розвиток суспільства пояснювали впливом Космічних (Старожитність), Природних (Новий час), Божественних сил (усі часи). Тонким джерельцем пробивалася думка про специфіку соціального життя і його законів, про не- зведення їх до інших рівнів сущого (природі або людині) - Ф. Бекон, Г.Гегель, И.Гердер і інші, але більшість продовжувала колишній курс довгий час і в самій соціології.

Дата добавления: 2014-12-07