Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу

Аграрна сфера має ряд особливостей для підприємницької діяльності, трудового процесу, місця землі та інших ресурсів природи у виробництві продукції. Особливості сільськогосподарського виробництва зумовлені тим, що:

1) процес виробництва в цій галузі залежить не лише від працівника (його кваліфікації, технічної озброєності), але й від природних умов.

2) до особливостей сільського господарства відноситься надзвичайна роль землі як чинника виробництва. В інших галузях виробництва земля не бере безпосередньої участі у створенні продукту. У сільському ж господарстві земля безпосередньо виступає як засіб виробництва. При цьому, якщо інші фактори виробництва можна виробляти, нагромаджувати та відтворювати, то земля, природні ресурси – невідтворювані в силу їх природного походження.

3) в сільському господарстві економічні відносини виникають між власниками землі (землевласниками), підприємцями (землекористувачами) та найманими працівниками. Землевласник здає свою землю в оренду підприємцю (фермеру), який організує на цій землі виробництво. При цьому між ними виникають відносини з приводу розподілу прибутку, тобто рентні відносини. Одна його частина – у вигляді нормального прибутку – дістається підприємцю, а іншу частину – у формі ренти – отримує землевласник. Рента як дохід на землю є частиною орендної плати, яка сплачується підприємцем власнику землі. Якщо землевласник здійснив попередні інвестиції в землю (наприклад, побудуав зрошувальну систему), крім ренти орендна плата міститиме також відсоток на цей вкладений капітал.

Звичайно сільськогосподарським виробництвом може займатись і сам землевласник. В цьому випадку економічні відносини спрощуються.

Земельна рента – це ціна, що сплачується за використання землі, кількість якої суворо обмежена. Саме унікальні умови пропозиції землі – її фіксована кількість – відрізняють рентні платежі від заробітної плати, відсотка та прибутку.

4) сільськогосподарське виробництва полягає у формуванні цін на продукцію аграрного сектору. Земля відрізняється за якістю (плодючістю та місцерозташуванням – віддаленістю від ринків збуту сільськогосподарської продукції). За цими ознаками вирізняють кращі, середні та гірші ділянки землі.

В силу сприятливіших умов на кращих і середніх за якістю ділянках собівартість одиниці продукції – нижча, ніж на гірших ділянках. Відповідно, індивідуальна ціна виробництва на них буде нижчою за ринкову (суспільну) ціну. Тому фермери, які господарюють на кращих і середніх ділянках, при продажу продукції за ринковою ціною отримують диференційований додатковий дохід – це різниця між суспільною ціною, яка відображає підвищені виробничі витрати на гірших ділянках, та індивідуальної ціною одиниці продукції, яка виробляється на кращих за якістю землях. Він буде тим більшим, чим кращою за родючістю чи місцем розташуванням є ділянка.

Земельний власник добре знає про якість землі, що йому належить. Тому диференційований додатковий дохід надходить йому від підприємця у вигляді диференціальної ренти І (першого виду). Іншими словами, чим краща земля, тим вищу орендну плату він встановлює.

У підприємця також є можливість отримувати ренту (принаймні до закінчення терміну орендної угоди). Це відбувається тоді, коли здійснивши певні агротехнічні заходи, він підвищив родючість орендованої ним землі, перевівши її наприклад з розряду середніх до розряду кращих ділянок. Диференційований додатковий доход, зумовлений підвищенням економічної родючості землі набуває форми диференціальної ренти ІІ (другого виду) і привласнюється самим підприємцем. Але коли закінчиться термін оренди, землевласник, піднявши орендну плату, присвоїть її собі. Тому орендарі завжди зацікавлені у орендних угодах на тривалий термін, а землевласники – навпаки. Відмінності між диференційованою рентою першого та другого виду представлені в таблиці 11.1.

Таблиця 11.1

Дата добавления: 2014-12-07