Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Етапи формування планетного диска




Виділяють три етапи формування протопланетного диска:

І. Початковий розмір газопилової хмари перевищував сучасний розмір планетної системи, а його хімічний склад відповідав складу міжзоряних туманностей — 99 % газу і 1 % пилових частинок розмірами від 0,1 мкм до 1 мм. При підвищенні температури протозорі нагрівається і диск, частинки пилу випаровуються, молекули газу розпадаються на атоми, атоми іонізуються, а розміри диска за рахунок турбулентності збільшуються до кількох десятків астрономічних одиниць.

Протосонце мало відчутне магнітне поле, яке при взаємодії з іонізованим газом гальмувало його власне обертання і прискорювало обертальний рух протопланетної речовини. Далі диск охолоджується, турбулентність стихає. При цьому відбувається конденсація — знову утворюються тверді пилові частинки. Основні ж космічні елементи — водень і гелій — залишаються у вигляді газу (для їх конденсації потрібні температури, близькі до абсолютного нуля). Цей етап тривав близько 1000 років.

II. Завершилось формування тонкого пилового шару — пилового субдиска. Далі частинки збільшуються у розмірах, зіштовхуються одна з одною, злипаються. І коли густина пилу стає вищою за густину газу в десятки разів, пиловий диск переходить у стан гравітаційної нестійкості, за якої навіть дуже маленькі згустки, що виникли випадково, не розсіюються, а, навпаки, з часом стають ще більшими.

III. Внаслідок обертання утворені згустки не можуть одразу стиснутись до густини твердих тіл. Але, зіштовхуючись один з одним, вони об'єднуються і все більше ущільнюються. В результаті утворюється рій допланетних тіл різного розміру — планетезималі.

8. Акумуляція планет.

Утворення планетезималей тривало десятки тисяч років. Подальше об'єднання їх у планети — набагато довший процес, який тривав сотні мільйони років.

Допланетний рій був складною системою великої кількості планетозималей. Всі вони, окрім однакової швидкості для тіл на однаковій відстані від Сонця, мали ще й власні швидкості з випадковим розподілом напрямків. Планетезималі зіштовхувались, дробились, і тільки найбільші серед них поступово збільшували свої маси за умови, що швидкість зіткнення не перевищувала 1 м/с.

Внутрішню частину Сонячної системи утворили планети земної групи. їхній ріст відбувався за відсутності легких газів за рахунок кам'янистих частинок і тіл, що містили в собі залізо та інші метали. Основна маса газів розсіялась із зони планет земної групи через видування їх сонячним вітром, який очистив від них і віддалені простори Сонячної системи. Планети-гіганти формувалися так: спочатку утворилося масивне ядро з кам'янистих та льодових планетезималей, потім поверх них нарощувались водно–гелієві оболонки шляхом захоплення газової атмосфери. Процес захоплення газу супроводжувався утворенням навколо планет–гігантів газопилових дисків, з яких пізніше утворилися супутники та кільця.



Особливості обертання навколо своїх осей Венери і Урана пояснюється тим, що в період «бурхливої юності» Сонячної системи ці планети пережили зустріч з дуже масивними планетезималями, такими, що енергії зіткнення виявилося достатньо для того, щоб Уран «покласти на бік», а у Венери змінити напрям обертання навколо осі на протилежний.

9. Утворення астероїдів і комет.

Оскільки загальна маса всіх астероїдів на перевищує 1/20 маси Місяця, то пояс астероїдів, подібно до кілець Сатурна, — це речовина, що не спромоглася стати планетою. О. Шмідт припустив, що процесові акумуляції завадило сусідство масивного Юпітера.

Вчені довели, що в межах зони астероїдів легкі речовини присутні в газоподібному стані, тоді як на відстані Юпітера пролягає межа конденсації водяної пари. Це призвело до того, що ріст допланетних тіл в зоні Юпітера прискорився: згущення (переважно льодяні) були більше, ніж в зоні астероїдів, і тверді тіла росли набагато стрімкіше. А далі Протоюпітер, набравши маси, своїм гравітаційним збуренням не дав сформуватися планеті у поясі астероїдів. До того ж, він змінив орбіти деяких
астероїдів так, що вони стали рухатися по витягнутих, а не колових орбітах, перетинаючи орбіти Марса, Землі і навіть Венери та Меркурія.

Періодичні комети за сучасними уявленнями приходять до Сонця із поясу Койпера та хмари Оорта. Всі інші комети — це льодяні планетезималі, закинуті планетами–велетнями в період формування планетної системи на відстань 100– 150тис. а.о, де вони утворюють велетенську і дуже розріджену кометну хмару Оорта. Кометна речовина під час руху комет поблизу Сонця поповнює міжпланетний простір пилом та газом, який вимітається сонячним вітром за її межі.

Запитання для самоконтролю:

1. Поясніть у загальних рисах природу комет?

2. Що ви знаєте про астероїди?

3. Що таке метеори та метеорні потоки?

4. Які типи метеоритів ви знаєте?

5. Назвіть закономірності будови нашої планетної системи.

6. У чому полягають основні етапи формування протопланетного диска?

7.Що вам відомо про планету Фаетон?

8.Який вік нашої планетної системи?

 

ЛЕКЦІЯ №9

Тема. Основні відомості про Сонце, його будова. Джерела сонячної енергії. Сонячна активність та її вплив на Землю.

План лекції.

1.Основні відомості про Сонце.

2.Будова Сонця.

3.Атмосфера Сонця.

4.Джерела енергії Сонця

5.Сонячна активність та її вплив на Землю.

Література. Л4 (ст. 85–89); Л5 (ст.112–122)

1. Основні відомості про Сонце.

Зоря Сонце центральне тіло Сонячної системи. Знаючи відстань Земля–Сонце (1а.о. = 150млн км) і кутовий радіус Сонця г = 16', можна знайти його лінійний радіус Rc = 700 000 км. Радіус Сонця в 109 разів перевищує радіус Землі.

Маса СонцяМ = 1,989 • 1030 кг, що у 333 тис. разів більша за масу Землі. Середня густина сонячної речовини р = 1,4 г/см3, що в 4 рази менша від середньої густини Землі, проте у зовнішніх шарах зорі густина в мільйони разів менша, а в центрі – у сотні разів більша (152 т/м3).

Сонце випромінює енергію в усьому діапазоні довжин електромагнітних хвиль: від γ-випромінювання до радіохвиль. Світність Сонця (тобто потужність випромінювання) L = 3,85 • 1026 Вт. Щоб краще уявити цю величину, зауважимо, що при сучасному розвитку електроенергетики людство лише за 10млн років змогло б виробити таку кількість електроенергії, яку випромінює Сонце за 1с.

Температура Сонцявизначається за характеристиками випромінювання на поверхні Сонця. Вона має нерівномірний розподіл по поверхні та різні значення для різних ділянок спектра, але в середньому вона дорівнює 6 000К.

Хімічний склад Сонцявстановили, досліджуючи його спектри поглинання та випромінювання. Неперервний спектр Сонця містить понад 10 000 ліній поглинання, які називаються фраунгоферовими. Під час повного сонячного затемнення, коли зникає створений поверхнею Сонця неперервний спектр, темні фраунгоферові лінії поглинання змінюються яскравими лініями випромінювання гарячого газу хромосфери. 1814 р. німецький фізик Й. Фраунгофер описав 570 ліній поглинання хімічних елементів. 1857 р. німецькі фізики Г.Кірхгоф і Р.Бунзен порівняли довжини хвиль фраунгоферових ліній з досліджуваними в земних лабораторіях довжинами хвиль і ототожнили близько десяти хімічних елементів. Але справжнім тріумфом астрофізики стало відкриття нового хімічного елементу — гелію. Спостерігаючи спектр Сонця, англійський астроном Джозеф Лок'єр 1868 р. виявив у ньому яскраву жовту лінію поблизу лінії натрію .Невідомий елемент, якому належала ця лінія, отримав назву гелій, тобто «сонячний». І лише 1895 р. гелій було знайдено на Землі при дослідженні спектрів окремих мінералів.

Загалом у спектрі Сонця виявлено лінії 72 хімічних елементів, визначено їхню відносну кількість.. Встановлено, що нині 70 % маси Сонця становить водень, 28 % — гелій, кількість інших важких елементів не перевищує 2 %.

Обертання Сонця. Регулярні спостереження поверхні Сонця, зокрема, за положенням на ній окремих деталей, привели до висновку, що Сонце обертається навколо своєї осі в тому ж напрямку, що і планети навколо нього, тобто проти годинникової стрілки, якщо розглядати цей рух з боку Північного полюса світу. Кутова швидкість його обертання зменшується з віддаленням від екватора. Так, сидеричний період обертання Сонця на екваторі становить 25 діб, а біля полюсів — 30 діб.

 





Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 977; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:

  1. Адитивність цільової функції і етапи задачі
  2. Алгоритм розподільчого методу формування составів багатогрупних поїздів
  3. Аналіз альтернативних варіантів проекту та формування плану маркетингу
  4. Аналіз виконання плану формування поїздів
  5. Аналіз можливості формування портфеля замовлень, попиту на продукцію, конкурентоспроможності продукції, критичної маси продажу.
  6. Аналіз процесів формування небезпечних ситуацій
  7. Аналіз формування і використання фінансових результатів 1 страница
  8. Аналіз формування і використання фінансових результатів 2 страница
  9. Весілля як драма. Його основні етапи та народнопісенний супровід
  10. Визволення України від фашистських загарбників. Формування кордонів УРСР під час та по закінченні Другої світової війни.
  11. Виникнення й основні етапи розвитку економічної теорії
  12. Виникнення та основні етапи розвитку економічної теорії.




studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.196.89.247
Генерация страницы за: 0.09 сек.