Методологія та методика аналізу національної економіки

Методологія (від грец. “метод” – шлях дослідження або пізнання, “логос” — слово, поняття, вчення) — система принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Накопичення досвіду господарювання викликало необхідність застосування апробіруваних правил і нормативів пізнання та дій, які відповідають реальним економічним законам. Саме методологія забезпечує практику необхідними принципами, засобами та операціями для пізнання економічних явищ та їхнього дослідження. Вона акцентує увагу на методах та шляхах досягнення істинного та практично ефективного знання.

Зазвичай методологію підрозділяють на змістовну та формальну. До проблем змістовної методології відносяться: структура наукового знання взагалі і наукова теорія вчасності; закони виникнення, функціонування і зміни наукових теорій; понятійний апарат науки; характеристика схем пояснення, що прийняті в науці; структура та операційний склад методів науки; умови та критерії науковості. Формальна методологія включає у себе такі проблеми: аналіз мови науки, формальні структура наукового пояснення, опис та аналіз методів дослідження, вчасності методів побудови наукових теорій і умов їхньої логічної істинності, типології системи знання.

Таким чином, методологія обіймає все різноманіття методологічних та методичних принципів і засобів, операцій та форм побудови наукового знання /58, с.367/.

Макроекономічний аналіз повинен відповідати таким методологічним вимогам: систематичність, системність, комплексність.

Методологічною особливістю макроаналізу є використання агрегованих економічних показників, що спрощує виявлення суті складних економічних явищ, притаманних національній економіці.

Аналіз національної економіки передбачає дослідження економічних процесів на таких макроринках: товарному; ресурсному; фінансовому. Звичайно, що кожен з них включає менш агреговані ринки. Так, ресурсний ринок складається з ринків природних ресурсів, засобів виробництва та ринку праці; фінансовий ринок містить грошово-кредитний, валютний та фондовий ринки; товарний ринок може бути представлений ринком засобів виробництва та ринком предметів споживання. Існує також інші критерії класифікації ринків. Ступінь деталізації аналізу функціонування певного ринку здійснюється в залежності від мети аналізу.

Кожний з макроринківв національній економіці виконує властиві йому функції. На товарному ринку формуються сукупний попит і сукупна пропозиція товарів і послуг, встановлюється економічна рівновага або спостерігається дисбаланс, формується оптимальна структура виробництва та відбуваються її зрушення, визначається рівень ефективності роботи усіх суб’єктів господарювання та інше.

Ресурсний ринок обіймаєфактори виробництва: працю, землю, капітал та підприємництво. В макроекономічному аналізі, як правило, розглядається тільки праця. На ринку праці формуються попит та пропозиція робочої сили, визначаються рівні безробіття та зайнятості, встановлюється структура зайнятого населення за професіями, кваліфікацією, віком, відображається зовнішня та внутрішня міграція, встановлюється рівень та якість життя населення країни та інше.

На фінансовому ринку, що містить грошово-кредитний, фондовий та валютний ринки, відповідно до кожної складової формуються попит і пропозиція грошей, цінних паперів, валют, визначається процентна ставка, біржові індекси, валютні курси а також обсяг продажу цінних паперів і валюти.

Суб'єктами господарської діяльності на усіх макроринках виступають домашні господарства, підприємства, держава, зарубіжжя.

Основні макроекономічні зв'язки між суб'єктами та ринками представлено в моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу.

Домашні господарства, з одного боку,виступаютьпостачальниками ресурсів для фірм та і держави, а з іншого боку представляють собою споживачів товарів і послуг.

Домогосподарства на ресурсному ринку створюють пропозицію робочої сили; на товарному ринку — формують споживчий попит на товари і послуги; на фінансовому ринку — сплачують особисті податки, купують та продають цінні папери і валюту, заощаджують частину отриманого доходу, створюючи умови для кредитування та інвестицій

Підприємства представлені усіма формами організаціїї бізнесу (фірми в сфері виробництва, торгівлі, транспорту, сільського господарства, тощо), які виробляють товари й послуги. На ринку ресурсів вони формують попит на фактори виробництва (засоби виробництва і робочу силу), на товарному ринку — забезпечують сукупну пропозицію товарів і послуг і формують попит на інвестиційні товари; на фінансовому ринку —сплачують податки, формують попит на кредити та валюту, висувають на продаж цінні папери.

Держава — всі організації та установи, що функціонують за рахунок бюджету. Основними завданнями держави є: мінімізація негативних наслідків ринкових процесів, створення правових, фінансових і соціальних умов для ефективного функціонування ринкової економіки, забезпечення соціального захисту тієї частини населення, стан якої в ринковій економіці найбільш уражений.

На ринку ресурсів держава формує попит на фактори виробництва. На товарному ринку — забезпечує населення країни громадськими благами, які надаються безкоштовно або на пільгових умовах і здійснює державне замовлення (закупає товари і послуги). На фінансовому ринку — здійснює емісію грошей, стягує податки, надає трансфери, дотації, субсидії, субвенції, розміщує державні цінні папери.

Зарубіжжя — представляють економічні суб'єкти, які перебувають за межами даної країни та мають із нею господарські зв'язки. На усіх макроринках зарубіжжя формує відповідний експорт та імпорт: на ресурсному — сировини та робочої сили (трудова міграція), на товарному ринку — товарів і послуг, на фінансовому ринку— капіталу, валюти, цінних паперів.

В кругообігу ресурсів, товарів і доходу, який охоплює усі макроринки, грошові доходи повинні бути рівними сукупним витратам усіх суб’єктів економіки.

Стан національної економіки можна оцінити, використовуючи такі види аналізу: статичний, порівняльної статики та динамічний, в яких по-різному враховується фактор часу в економічних розрахунках.

Статичний аналіз передбачає визначення фіксованих на певний час макроекономічних параметрів. Порівняльна статика передбачає визначення показників розвитку економіки в різні моменти часу, але її перехід від одного стану рівноваги до іншого не розглядається. Більш точну інформацію про стан економіки дає динамічний аналіз, в ході якого усі параметри національної економіки розглядаються як функції часу, виявляються причини можливої нерівноваги економіки і особливості переходу економіки від одного стану рівноваги до іншого.

Методи наукового дослідження об’єднуються в три групи:

1. Методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, аналогія, вимірювання, експеримент).

2. Методи емпірико - теоретичного дослідження (абстракція, ототожнення, ізолювання, моделювання, аналіз, синтез, індукція, дедукція).

3. Методи теоретичного дослідження (формалізація, узагальнення та конкретизація, аксіоматичний метод, декомпозиція, гіпотеза та систематизація).

Конкретним їхнім виявом є методи економічного аналізу, основні з них — методи екстраполяції, кореляції, факторний, балансовий, експертних оцінок, комп'ютерного оброблення статистичних даних. Крім того, в макроаналізі широко використовується макроекономічне моделювання. Макромоделі найчастіше мають вигляд математичних рівнянь, в яких виражені економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. В макромоделях використовують ендогенні (внутрішні) та екзогенні (зовнішні) соціально-економічні показники, які можуть бути представлені в кількісному та якісному, натуральному та вартісному, абсолютному та відносному виразі.

Екзогенні величини — це величини, що знаходяться поза макромоделлю

(наприклад, до них відносяться технологія виробництва, характер поведінки економічних суб’єктів на кожному з ринків).

Ендогенні величини — це величини, що визначаються в результаті розв’язання моделі (наприклад, величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реального заробітної плати, реальна ставка процента, рівень цін, тощо).

Великого значення для об’єктивного аналізу національної економіки набуває інформаційне забезпечення. Характеристику макроринків та суб’єктів національної економіки дають офіційні статистичні дані, бухгалтерська звітність підприємств, результати опитувань та обстежень, які проводяться соціологічними та іншими організаціями.

Першоджерелом усіх показників, що аналізуються, є звітність підприємств. Якщо аналіз проводиться в межах області, то безпосереднім джерелом інформації є дані облстатуправління. Якщо аналіз здійснюється в масштабі всієї країни, то використовуються дані Державного комітету статистики України про стан соціально-економічного розвитку.

Аналіз національної економіки дозволяє комплексно і всебічно оцінити стан основних параметрів економіки країни, виявити вплив багатьох чинників на їх розвиток і на цій основі передбачати найімовірніші наслідки економічних процесів. Такий підхід забезпечить обґрунтоване прийняття рішення щодо усунення економічних диспропорцій та реалізації найкращих варіантів розвитку країни.

Дата добавления: 2014-12-07