Та методи його аналізу

Основні індикатори розвитку промисловості

Та сільського господарства

Методика аналізу розвитку промисловості

4.1. Основні індикатори розвитку промисловості та методи його аналізу.

4.2. Сільське господарство: галузева структура, основні показники стану. Методи аналізу розвитку сільського господарства.

4.3. Методи розрахунку показників ефективностіпромисловості та сільського господарства.

Мета теми: визначити основні індикатори розвитку промисловості і сільського господарства, проаналізувати їх галузеву структуру і тенденції структурних зрушень, розглянути методи аналізу розвитку цих основних секторів економіки та показники оцінки ефективності їхнього функціонування.

Випереджувальний розвиток промисловості у багатьох країнах є передумовою для прискорення темпів економічного зростання національної економіки. Оптимізація структури промисловості, ефективність функціонування промислових підприємств, виробництво якісної конкурентоспроможної продукції — основні завдання розвитку цього сектору економіки країни.

Структуру промисловості можна аналізувати по таких напрямках:

1. в залежності від форми організації виробництва:

— великі виробництва (“велика промисловість”) – підприємства, обєднання, в тому числі науково-виробничі, комбітати, тощо з чисельністю більше 200 працівників;

— невеликі виробництва (“мала промисловість”), в яких чисельність працюючих менше, ніж 200 осіб.

При аналізі має значення не тільке співвідношення “великої” і “малої” промисловості, яке оцінюється за показником питомої ваги відповідної кількості підприємств, але й обсяг виробленої продукції у кожній з них. В економічно розвинутих країнах мале промислове виробництво зберігає високу питому вагу. Майже половина всієї промислової продукції здебільшого для споживчого ринку виробляється на малих підприємствах промисловості, які часто бувають супутниками потужних фірм.

2. в залежності від призначення продукції, що виробляється:

— виробництво засобів виробництва;

— виробництво предметів споживання.

В Україні тривалий час інтенсивно розвивалися галузі виробництва засобів виробництва, а предметів споживання хронічно не вистачало. При цьому розвиток промисловості здійснювався в основному екстенсивним шляхом.

3.в залежності від форми власності:

— промислові підприємства приватного сектору;

— промислові підприємства державного сектору;

— спільні промислові підприємства з участю іноземного капіталу;

— промислові підприємства з колективної формою власності (арендні, акціонерні, товариста з різними формами відповідальності, тощо).

Приватизація промислового виробництва посилює самостійність підприємств, створює для робітників реальні стимули для підвищення продуктивності праці і підвищення якості продукції, сприяє росту ефективності виробництва. У той же час багато приватних підприємств не витримують конкуренції, банкрутують, закриваються, лишаючи працівників безробітними.

4.в залежності від участі у міжнародній торгівлі:

— промислове виробництво, що зорієнтоване на імпортні закупівлі;

— промислове виробництво, яке зорєінтоване на експорт.

В Україні проводиться політика імпортозаміщення, тобто витіснення з внутрішнього ринку імпортних товарів, насамперед, товарів широкого вжитку. Сприяти впровадженню цієї политики може експортозорієнований розвиток промисловості, який можливий за умови технічного оновлення виробництва і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

5. в залежності від галузі виробництва:

— добувна;

— обробна.

В кожній з них виокремлюють підгалузі відповідно до продукції, яка в них виробляється. Наприклад, в переробній промисловості України виділяються: важка, легка та харчова промисловість. В свою чергу кожна з них також складається з декілька галузей. Так, важка промисловість включає: машинобудування, металургію, хімічно-лісову промисловість, будівництво, паливно-енергетичний комплекс.

6.в залежності від територіального розміщення промисловості:

— по регіонах;

— по областях;

— по містах.

Для України характерно нерівномірне розміщення промисловості по території країни, що зумовлено наявністю природних та виробничих ресурсів, а також нерівномірний її розвиток у різних регіонах. Великі розбіжності у темпах промислового розвитку призводять до значної диференціації у рівнях заробітної плати та добробуту населення.

Аналіз структури за цими напрямками розвитку промисловості здебільшого здійснюється за відповідними показниками їх питомої ваги в обсязі промисловості в цілому або співвідношенням відповідних структурних складових.

Основними індикаторами стану розвитку промисловості є:

1. Питомої вага промислового виробництва у ВВП країни. При цьому об’єктивнішу інформацію дають ці показники, розраховані на основі валової доданої вартості.

2. Індекс реального обсягу промислового виробництва ((k_{р. пр.}):

k_{р. пр.} = , (4.1)

де О_JT, О_{J (T-1)} — обсяг виробництва j-гo виду промислової продукції в натуральному вимірі в роки t і (t - 1);

n — кількість найменувань (видів) промислової продукції;

Р_JT — ціна j-гo виду промислової продукції в рік t.

3. Динаміка випуску продукції промисловості:

k_{m. п.р.} = , (4.2)

де k_{m. п.р.} — темпи зростання випуску продукції промисловості;

О_прt, О _пр(t-1) — обсяги продукції в натуральному вимірі в роки t і (t - 1);

Р_прt — ціна промислової продукції в рік t.

4. Темпи оновлення промислової продукції розраховуються за показником питомої ваги нових видів продукції в загальному обсязі виробництва (в натуральному чи вартісному вимірі).

5. Зміна обсягів продукції промисловості:

— за рахунок зміни продуктивності праці (ΔВП_пр.п) розраховується методом ланцюжкових підстановок:

ΔВП_пр.п =Ч_б·ПрП_t - Ч_б·ПрП_б (4.3)

де ΔВП_пр.п — зміна обсягу валової продукції промисловості за рахунок зміни продуктивності праці;

Ч_б — чисельність працівників в промисловості в базовому році;

ПрП_6, ПрП_t — продуктивність праці у промисловості в базовому та розрахунковому періоді t.

— за рахунок зміни чисельності працівників (ΔВП_пр.ч) обчислюється за формулою:

ΔВП_пр.ч =Ч_t·ПрП_t - Ч_б·ПрП_t, (4.4.)

де Ч_t— чисельність працівників промисловості в період t.

6. Коефіцієнт покриття експортом імпорту (К п):

К п = Qекс х 100% (4.5)

Qімп

де Qекс — обсяги продукції, що експортується,

Qімп — обсяги продукції, що імпортується.

Використання такої комплексної системи показників дозволяє дати всебічний аналіз розвитку промисловості, виявити тенденції структурних зрушень, визначити резерви її розвитку та намітити напрями подальшого розвитку.

Дата добавления: 2014-12-07