Основні види цінних паперів та їх показники

Методологія та методика аналізу фондового ринку

Основна макроекономічна функція фондового ринку полягає в тому, щоб трансформувати тимчасово вільні грошові засоби у виробничі капіталовкладення, тобто передати грошові ресурси від позикодавців до позичальників.

Фондовий ринок – система економічних відносин, пов'язаних із випуском, розміщенням, продажем цінних паперів. Він є складовою фінансового ринку (рис. 5.2)

Рис. 5.2. Місце ринку цінних паперів в фінансовому ринку.

Найпоширеніша класифікація учасників фондового ринку поділяє їх на чотири групи: 1) емітенти; 2) інвестори; 3) посередники; 4) держава.

Забезпечення зберігання цінних паперів та оформлення передачі прав власності на фондовій біржі здійснюють депозитарій, розрахунково-клірингові установи та реєстратори.

Страховий ринок охоплює відносини стосовно фінансового переведення індивідуальних ризиків у колективні.

Фондовий ринок є головною сферою акумуляції і розподілу фінансових ресурсів (рис. 5.3):

Рис. 5.3 Структура світового інвестиційного багатства

Цінні папери поділяються на три групи:

– пайові, що засвідчують участь в акціонерному капіталі, дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства. Емітент таких ЦП зобов’язань щодо повернення грошей, інвестованих в його діяльності, не несе (акції);

– боргові, за якими емітент несе зобов’язання щодо повернення залучених коштів і виплати грошей за користування ними. Інвестор, що володіє такими ЦП, не має прав на участь у діяльності емітента (облігації, ощадні та депозитні сертифікати, векселі);

– похідні, що пов’язані з обігом пайових і боргових ЦП та прав щодо них (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.).

„Золоте” правило інвестування в ЦП полягає в тому, що дохід завжди пропорційний ризику, що на нього готовий наразитися інвестор заради отримання цього доходу.

Основні види ЦП на фондовому ринку – це акції та облігації. Їх визначення та властивості розглянуто в дисциплінах „Політекономія” та „Мікроекономіка”. Похідними цінними паперами є:

Варант — цінний папір, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну.

Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій (за зростання вартості простих акцій).

Опціон — цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.

Розрізняють американський опціон, коли право держателя може бути реалізовано будь-коли протягом опціонного строку, і європейський опціон, котрий реалізується лише після настання терміну виконання зобов'язань.

Ф'ючерс — цінний папір у вигляді стандартного контракту, що засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну. Ф'ючерсна угода, на відміну від опціону, є обов'язковою для виконання.

При аналізу ринку облігації і визначення їхньої ринкової вартості методами капіталізації та дисконтування враховується фактор часу.

Капіталізація – майбутня вартість (К_Т) теперішніх облігацій (К) через (Т) років за відомої процентної ставки (І_r)

(5.16)

Дисконтування (знижка) – теперішня вартість майбутнього доходу від облігації:

(5.17)

де – дисконтний коефіцієнт;

Т – кількість років, які віддаляють нас від майбутнього доходу.

Майбутні доходи від володіння облігацій складаються з двох частин:

– купонного доходу (щорічний дохід на облігацію);

– виплат під час погашення облігації.

Отже, розрахункова ринкова ціна облігації визначається як сума цих складових у поточній (теперішній) вартості:

(5.18)

(5.19)

де - ринкова ціна облігації;

Т – строк, на який випускається облігація;

– купонний дохід у році t;

– купонний процент;

– номінальна ціна облігації;

І_r – дисконтна (процентна) ставка.

Основними показниками характеристики облігацій є:

- прямий дохід на облігацію – визначає залежність доходу на облігацію від норми відсотка та її ринкової вартості:

(5.20)

де Д_о – прямий дохід на облігацію;

Н_пр – норма відсотка;

О_н – номінальна вартість облігації;

О_р – ринкова вартість облігації;

- ціна конверсії — ціна, за якою облігація може бути конвертована в акцію;

- конверсійна премія — характеризує вигоди (збитки) інвестора за конвертації облігацій в акції:

(5.21)

де П.к. – конверсійна премія;

А_р.к. – ринкова вартість акції на момент випуску конвертованої облігації;

О_к – ціна конверсії;

- коефіцієнт конверсії – показує кількість акцій, що їх отримано в обмін на конвертовану облігацію:

, (5.22)

де – коефіцієнт конверсії;

– номінальна вартість конвертованої облігації;

– ціна конверсії.

Основними показниками характеристики акції є (рис. 5.4.):

Рис. 5.4. Основні показники акцій

Капіталізована вартість акцій – визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства:

, (5.23)

де К_В.А. – капіталізована вартість акцій;

Q– кількість емітованих акцій;

А_р – ринкова вартість акцій.

Віддача акціонерного капіталу – показує темп зростання вкладеного акціонерами капіталу:

(5.24)

де В_А.К. – віддача акціонерного капіталу;

П – сума чистого прибутку;

П_р – відсотки за користування позиковими коштами;

К_А – балансова вартість акціонерного капіталу;

К_В.А. – капіталізована вартість акцій.

Балансова вартість однієї акції – є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства:

(5.25)

де А_б – балансова вартість однієї акції;

К_А – балансова вартість акціонерного капіталу;

Р – розмір страхового (резервного) фонду;

Q – кількість емітованих акцій.

Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій – це узагальнюючий показник, що свідчить про успіх (невдачу) корпорації:

С_а = А_Р / А_б, (5.26)

де С_а – співвідношення ринкової і балансової вартості акцій;

А_Р – ринкова вартість акції;

А_б – балансова вартість акції.

Прибуток на акцію – уможливлює оцінку розміру доходів, що спрямовуються на споживання і нагромадження і припадають на одну акцію:

(5.27)

де П_А – прибуток на акцію;

П – сума чистого прибутку;

П_р – відсотки за користування позиковими коштами;

Q – кількість емітованих акцій.

Дивідендна віддача акції – показує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, у відношенні до ринкової вартості акції:

(5.28)

де Д_А – дивідендна віддача акції;

Д – розмір нарахованого дивіденду;

А_р – ринкова вартість акції.

Коефіцієнт «ціна-дохід» – характеризує зв'язок між ринковою вартістю акції і доходом, що вона приносить. Якщо порівнювати цей показник стосовно акцій кількох підприємств, найбільш інвестиційно привабливими будуть акції з найменшим коефіцієнтом:

(5.29)

де – коефіцієнт «ціна-дохід»;

А_р – ринкова вартість акції;

П_А – прибуток на акцію.

Коефіцієнт платіжності – свідчить, яка частка прибутку спрямовується на виплату дивідендів:

(5.30)

де – коефіцієнт платіжності;

Д – розмір нарахованого дивіденду;

П_А – прибуток на акцію.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій – дає змогу оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а отже, визначити ступінь захищеності капіталу інвестора:

(5.31)

де – коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій;

– чисті активи акціонерного товариства;

– кількість емітованих привілейованих акцій.

Коефіцієнт ліквідності акцій – характеризує можливість продажу акцій конкретного емітента:

(5.32)

де – коефіцієнт ліквідності акцій;

–загальний обсяг пропозиції акцій;

– реальний обсяг продажу акцій.

Коефіцієнт «пропозиції-попиту» – свідчить про співвідношення цін пропозиції та попиту:

(5.33)

де – коефіцієнт «пропозиції-попиту»;

– ціна пропозиції акцій;

– ціна попиту на акції.

Коефіцієнт обігу акцій дає змогу визначити обсяг обміну акцій конкретного емітента і є різновидом показників ліквідності:

(5.34)

де – коефіцієнт обігу акцій;

– реальний обсяг продажу акцій;

– капіталізована вартість акцій.

Розрахункова вартість похідних ЦП розраховується за допомогою формул:

Вартість інвестиційного сертифіката визначається, виходячи з доходів від фондових цінностей, в які вкладає кошти інвестиційний фонд, виручки і витрат від операцій інвестиційного фонду на ринку цінних паперів:

(5.35)

де B_і.c. – розрахункова вартість інвестиційного сертифіката;

– функціональна залежність;

Д – дивіденди та проценти, що припадають на один інвестиційний сертифікат;

V– виручка інвестиційного фонду від операцій з цінними паперами у розрахунку на один інвестиційний сертифікат;

З – витрати інвестиційного фонду на управління портфелем цінних паперів у розрахунку на один інвестиційний сертифікат.

Вартість варанта залежить від кількості акцій, на яку обмінюється варант, а також від поточної ринкової вартості акції та визначеної для варанта ціни акції:

(5.36)

де В_вар – розрахункова вартість варанта;

А_р – поточна ринкова вартість акції;

А_вар – ціна акції, що визначив емітент для варанта;

Q_вap– кількість акцій, які обмінюються на варант.

Вартість опціона визначається, виходячи з оцінки дії таких чинників: дивіденди на акцію; співвідношення поточної ринкової вартості акції з ціною акції, визначеної в опціоні; термін дії опціону; безпечна відсоткова ставка; ступінь ризику:

(5.37)

де В_опц. – розрахункова вартість опціона;

Д – дивіденди на акцію;

С_опц. – співвідношення поточної ринкової вартості акції з ціною акції, визначеної у опціоні;

n_опц. – термін дії опціона;

r– безпечна відсоткова ставка;

R– ступінь ризику як стандартне відхилення.

Дата добавления: 2014-12-07