Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Соціально-економічні індикатори. Рівень життя та його основні




Рівень життя та його основні

Основні індикатори бідності населення.

Якість життя та його основні соціально-економічні індикатори

Рівень життя та його основні соціально-економічні індикатори

Рівень життя та соціальний захист населення: індикатори стану і методологія визначення

 

 

Мета теми: визначення економічної сутності та системи основних соціально-економічних індикаторів бідності, рівня та якості життя.

 

 

В словнику з економіки Колінза дається визначення рівня життя населення як сукупності грошових та негрошових показників, які визначають добробут життя людини. В інших економічних джерелах рівень життя населення визначається як сукупність умов життя відповідно до досягнутого рівня економічного розвитку країни.

Аналіз рівня життя населення охоплює три аспекти:

- зіставлення соціально-економічних індикаторів у динаміці з попередніми роками;

- зіставлення соціально-економічних індикаторів із науковими нормами;

- порівняння з іншими країнами.

Соціально-економічні індикатори рівня життя населення можна розглядати як узагальнювальні, які відображають сумарне споживання (і можливості такого споживання) населенням матеріальних благ і послуг, та як відносні, які характеризують окремі сторони добробуту населення.

До основних соціально-економічних індикаторів рівня життя населення належать:

1. Обсяг реального ВВП на душу населення.

2. Грошові доходи та витрати населення.

3. Реальна заробітна плата.

4. Споживання основних продуктів харчування на душу населення.

5. Природний приріст населення та середня тривалість життя.

6. Частка витрат у бюджет на розвиток соціальної сфери.

7. Використання вільного часу.

Рівень реального ВВП на душу населення в країні дає змогу порівнювати її з іншими країнами та визначати рівень розвитку цієї країни.

Грошові доходи й витрати населення відображаються у відносному балансі та за своєю структурою й динамікою за роками.

Розрізняють номінальні та реальні доходи населення. Номінальні доходи характеризують обсяг грошових доходів незалежно від темпів інфляції та оподаткування. Реальні доходи враховують зміну споживчих цін і тарифів, а також витрати на податки, інші обов’язкові платежі та спрямовуються на особисте споживання й заощадження.

Заробітну плату розрізняють номінальну та реальну. Купівельна заробітна плата визначається співвідношенням номінальної заробітної плати (без урахуванням особистих податків і обов’язкових платежів) та індексу споживчих цін:

 

(7.1)

 

де Wр, Wн – реальна та номінальна зарплати;

РТ – особисті податки;

Поб. – платежі обов’язкові;

СРІ – індекс споживчих цін або індекс Ласпейреса.

 

Витрати населення визначаються як його кінцеве споживання й аналізуються за такими складовими:

- обсяг та структура витрат на купівлю продуктів харчування і споживчих промислових товарів;

- витрати на оплату послуг;

- податки, обов’язкові платежі та добровільні внески.

Витрати на оплату послуг (охорони здоров’я, освіти, транспортних, житлово-комунальних) значною мірою залежать від платності, пільговості або безоплатності цих послуг. Отже, розвиток самої соціальної сфери впливає на рівень життя населення.

Споживання основних продуктів харчування визначається в кг на душу населення за такими видами: м’ясо та м’ясопродукти, молоко та молочні продукти, яйця (шт.), риба та рибопродукти, цукор, олія, картопля, овочі та фрукти, хлібні продукти. Ці показники розраховуються в абсолютному, процентному співвідношеннях та в динаміці.

Розрахунки природного приросту населення дають змогу виявити його позитивну або від’ємну динаміку.

Важливим показником рівня життя населення є частка витрат на соціальну сферу в Державному бюджеті та стан соціальної інфраструктури. Зменшення частки витрат, особливо на охорону здоров’я та освіту, відкидає країну за рівнем інтелектуального потенціалу далеко назад.

Використання вільного часу характеризується показниками: кількість закладів відпочинку, туризму, спорту; вартість путівок до туристичних, санаторно-курортних закладів; витрати на екскурсійне, культурно-масове обслуговування.

Крім оcновних розрізняють також часткові індикатори рівня життя населення. До них відносять:

- показники споживання окремих товарів та послуг (на душу населення, на сім’ю, по регіонам та соціальним групам);

- показники забезпеченості товарами довгострокового споживання, житлом, комунально-побутовими зручностями.

Серед часткових індикаторів рівня життя відокремлюють:

- натуральні індикатори, які безпосередньо характеризують рівень споживання, забезпеченості тими чи іншими благами;

- вартісні індикатори, які відображають витрати на задоволення конкретних потреб та їх динаміку. Вони групуються по виду потреб. Наприклад, витрати на їжу, оплату житла, комунальних послуг, одяг, і т. інше.

Розглядаючи проблематику рівня життя населення, слід мати на увазі, що в країнах, що розвиваються, а також в країнах з транзитивною економікою, поширення бартеру, натурального господарства та тіньової (незареєстрованої) зайнятості істотно обмежує можливості використання показників доходів (як грошових, так і сукупних).

Так, в Україні, наприклад, аналіз даних про розшарування населення за рівнем доходів, витрат та реального споживання свідчить про те, що переважна частина населення споживає набагато більше ніж дозволяють доходи. В цілому по країні витрати населення перевищують доходи на 42,3%, а сума тіньових доходів на душу населення становила приблизно 45 грн. на місяць. Крім того, в Україні сформувалися також помітні регіональні розбіжності у розмірах тіньових доходів. Так, більш як на 60 грн. у розрахунку на одну особу щомісячні грошові витрати перевищують доходи населення на Буковині, в Києві та на Одещині; більш як на 50 – у Криму та Харківській області. Найменшою є різниця на Волині (19 грн.), на Рівненщині та Полтавщині (25 – 27 грн.). Таким чином, судячи з цих даних, найбільші масштаби незареєстрованих грошових доходів характерні для населення прикордонних регіонів країни та великих міст, а найменші – для жителів тих областей, які взагалі потерпають від нестачі так званих „живих” грошей.

Диференціацію доходів населення можна провадити за допомогою двох основних показників:

- диференціація дохода за абсолютним розміром;

- диференціація дохода за функціональним розподілом по факторам виробництва.

Диференціація доходів за абсолютним розміром здійснюється шляхом співставлення доходів окремих осіб (або домашніх господарств) та визначенню частки окремих груп в спільних доходах населення. При цьому джерела отримання доходів не розглядаються. Не розглядаються також територіальне розміщення (село або місто) та професіональні різниці (наприклад, сільське господарство, промисловість та ін.).

Для розподілу доходів треба розподілити спочатку отримувачів доходу в групи по критерію його величини. Для цього все населення розподіляють на квантилі та децилі (п’яті та десяті частки від чисельності населення) по мірі зростання розмірів доходу. Після цього визначаються частки ВВП або національного доходу, які отримує кожна з груп.

Розподіл доходів можна охарактеризувати за допомогою таблиці (див. табл. 7.1) чи графічним методом (рис. 7.1).

 

Таблиця 7.1

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 537; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.