Зелинский А.Ф. Детерминация преступного поведения. - Х., 1994

План

План

План

План

Вступ.

1. Соціальна природа злочину.

2. Формальне, матеріальне та формально-матеріальне визначення поняття злочину. Визначення поняття злочину, закріплене у чинному КК України.

3. Суспільна небезпечність, кримінальна протиправність, винність і караність як ознаки злочину.

4. Малозначна дія (бездіяльність), що формально містить ознаки злочину.

5. Співвідношення злочину з іншими правопорушеннями.

Висновки

Література

1. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях. – М., 1995.

2. Ковалев М.И. Понятие и признаки преступления и их значение для квалификации. – Свердловськ, 1977.

3. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М., 1975.

4. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. - М., 1948.

5. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - Москва., 1969.

6. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

7. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. - Ленинград., 1984.

8. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. - Киев., 1992.

9. Кривошеин П.К. Преступление: Историческое исследование. – Киев, 1993.

10. Пинаев А.А. Курс лекций по общей части уголовного права. - Книга 1. - О преступлении. - Харьков, 2001.

Розгляд питань зазначеної теми слід розпочати із розкриття соціальної природи злочину. Автор повинен розібратися в тому, які діяння відносяться до числа злочинів, що є підставою для цього. При цьому необхідно звернути увагу на те, що поняття про злочинне відображає в першу чергу уявлення про необхідність кримінально-правового захисту невід’ємних загальнолюдських цінностей від злочинних посягань. Доцільно, також, визначити фактори, що впливають на криміналізацію та декриміналізацію діянь. В роботі необхідно показати, що поняття злочину тісно пов’язане із соціально-економічними відносинами, які існують в державі, та здатне змінюватись протягом історичного розвитку суспільства.

Розкриваючи зміст формального, матеріального та формально-матеріального визначень поняття злочину необхідно звернутися до історії розвитку поняття злочину, до теорій, що панували раніше. Розкрити закріплене у чинному КК України визначення поняття злочину.

Особливу увагу слід приділити з’ясуванню ознак злочину та їх закріпленню у кримінальному законі. Рекомендується дати детальне висвітлення кожної ознаки злочину. Суспільну небезпечність слід розглядати як матеріальну ознаку злочину, кримінальну протиправність як його формальну ознаку. Слід звернути увагу на неможливість застосування аналогії у кримінальному праві України, розкрити зміст та значення винності як ознаки злочину. Розкрити співвідношення понять винність та вина. Приділити увагу кримінально-правовій караності як ознаці злочину та її співвідношенню з фактичним призначенням покарання. Доцільним буде обгрунтування висновку про органічну єдності розглянутих ознак злочину. Не зайвим тут буде навести інші позиції науковців щодо кількості та змісту ознак злочину. Висловити своє ставлення до цих позицій.

Розглядаючи малозначну дію (бездіяльність), що формально містить ознаки злочину, слід звернути увагу на об’єктивні та суб’єктивні ознаки такої дії (бездіяльності), її відмінність від злочину невеликої тяжкості.

Під час розгляду останнього пункту плану звернути увагу на відмежування злочину від інших правопорушень. В юридичній літературі немає єдиної позиції з даного питання. Більшість авторів вважає, що злочин відрізняється від інших правопорушень більш високим ступенем суспільної небезпечності вчиненого. Деякі вчені вважають, що ознака суспільної небезпечності властива лише злочину. Пропонується критично проаналізувати висловлені точки зору та висловити своє ставлення до них, після чого зробити висновки.

Тема 5. Суспільна небезпечність злочину

Вступ.

1. Поняття суспільної небезпечності як внутрішньої об’єктивної характеристики злочину.

2. Суспільна небезпечність як одна з важливіших підстав криміналізації діянь.

3. Поняття суспільної небезпечності як ознаки злочину. Характер та ступінь суспільної небезпечності.

4. Ч.2 ст.11 КК України, її значення та умови застосування.

Висновки.

Література

1. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. - Москва., 1975.

2. Якименко Н.М. Малозначительность деяния в истории советского уголовного права // Правоведение. - 1983. - № 1.

3. Ковалев М.И. Понятие и признаки преступелния и их значение для квалификации. - Свердловск.., 1977.

4. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

5. Ляпунов Ю.И. Общественная опасность как универсальная категория советского уголовного права. - Москва., 1989.

6. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация. - М.,1982.

7. Фефелов Л.А. Общественная опасность преступного деяния и основания уголовной ответственности. Основные методологические проблемы. - М. - 1972.

8. Шуберт Л. Об общественной опасности преступного деяния. - М., 1960.

При висвітленні питань даної теми необхідно розкрити зміст поняття суспільної небезпечності. Слід з’ясувати, що суспільна небезпечність - це об’єктивна властивість діяння, яка полягає у здатності спричиняти шкоду благам та інтересам (суспільним відносинам) незалежно від усвідомлення та волі законодавця. Але незважаючи на свою об’єктивність, ця ознака злочину не є статичною і підлягає зміні та розвитку відповідно до соціально-економічних умов життя. Завдання законодавця полягає в тому, щоб вірно оцінити умови життя суспільства на даному етапі та прийняти рішення про віднесення діяння до числа злочинів або, навпаки – про виключення діяння з числа злочинів. Мова йде про криміналізацію та декриміналізацію діянь. Розкриваючи зміст криміналізації та декриміналізації необхідно показати відмінність одного поняття від іншого та підкреслити, що важливішою підставою криміналізації або декриміналізації відповідних діянь є переоцінка ступеня їх суспільної небезпеки.

В кримінально-правовій літературі останнім часом з’явилась думка, що в правовій державі визначальною ознакою злочину є формальна забороненість діяння кримінальним законом - кримінальна протиправність. Суспільна небезпечність повинна бути залежною від формальної ознаки злочину та існувати в її рамках. Пропонується проаналізувати це положення та визначити свою теоретичну позицію з даного питання. Наука кримінального права виділяє в суспільній небезпечності якісні та кількісні сторони. При цьому характер суспільної небезпечності прийнято називати якісною, а ступінь - кількісною характеристикою. Необхідно розкрити зміст цих понять. Необхідно розглянути наукову позицію, відповідно до якої злочин відрізняється від інших правопорушень більш високим ступенем суспільної небезпечності вчиненого. Деякі вчені вважають, що ознака суспільної небезпечності властива лише злочину. Пропонується критично проаналізувати наведені точки зору та висловити своє ставлення до них

Розглядаючи останній пункт плану слід звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 11 КК України усуває можливий розрив між протиправністю та суспільною небезпечністю діяння. Слід звернути увагу на об’єктивні та суб’єктивні ознаки малозначної дії (бездіяльності), її відмінність від злочину невеликої тяжкості.

Тема 6. Класифікація злочинів

Вступ.

1. Поняття класифікації злочинів. Критерії класифікації злочинів.

2. Класифікація злочинів залежно від форми вини та класифікація злочинів залежно від ступеня завершеності злочинної діяльності.

3. Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості: поняття злочину невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину.

4. Значення передбаченої у ст. 12 КК України класифікації злочинів.

Висновки.

Література

1. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

2. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. - Л., 1984.

3. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. - Х., 1979.

4. Загородников Н.И. Классификация преступлений и ее значение для деятельности органов внутренних дел. - М., 1983.

Приступаючи до написання роботи за даною темою слід звернути увагу на те, що відповідно до КК України 2001 року класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості зазнала суттєвих змін у порівнянні із КК України 1960 р. На момент розробки методичних рекомендацій нова монографічна література за цією темою була відсутня, тому корисно буде звернутись до періодичної наукової літератури та пошукати нову монографічну літературу.

Розгляд питань зазначеної теми слід почати зі з’ясування самого поняття класифікації злочинів як поділу їх на групи залежно від певного критерію. Так в залежності від ступеня завершеності злочинної діяльності злочини можна поділити на закінчені та незакінчені; від форми вини – на умисні і необережні. Необхідність індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання зумовлює, також, поділ всіх злочинів на різні категорії в залежності від матеріального критерію. Йдеться про закріплену у ст. 12 КК України класифікацію злочинів в залежності від ступеня тяжкості. Для розкриття змісту цієї класифікації необхідно з’ясувати, що хоча всі злочини є суспільно-небезпечними, але характер та ступінь суспільної небезпечності одних злочинів може істотно відрізнятись від інших. У зв’язку з цим розрізняються кримінально-правові наслідки вчинення певного злочину, в першу чергу - розміри покарання. Отже матеріальному критерію класифікації відповідає її формальний критерій. При висвітленні цього питання корисно звернутись до законодавчого досвіду зарубіжних країн. Як приклад рекомендується навести трьохчленний поділ правопорушень, що міститься в Кримінальному кодексі Франції, та двочленний поділ правопорушень, що міститься у Кримінальному кодексі Німеччини, або досвід інших країн.

Крім того корисно врахувати той факт, що класифікація злочинів проводиться і в інших юридичних науках - кримінології, кримінальному процесі, криміналістиці, але за іншими ознаками, які мають значення саме для цих наук.

Розглядаючи останнє питання теми, слід на підставі аналізу норм Загальної та Особливої частини КК України зробити висновки про кримінально-правове значення ст. 12 КК України.

Тема 7. Кримінальна відповідальність

Вступ.

1. Поняття кримінально-правових відносин, їх юридичний зміст, суб’єкти та об’єкт.

2. Поняття кримінальної відповідальності. Форми її реалізації.

3. Підстави кримінальної відповідальності.

4. Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, що вчинила злочин.

Висновки.

Література

1. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации: Ч.2. – Одесса: Юрид. Літ., 2000.

2. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и её основания в советском уголовном праве. - М., 1969.

3. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань, 1979.

Дата добавления: 2014-12-07