Характеристика ризиків і можливих збитків у виробничій діяльності

ПЕРЕДМОВА

Київ-2013

Укладач: Зачеславська Т.Є., доцент.

Розглянуто на засіданні кафедри економіки “5” вересня 2013 року (протокол № 1) та рекомендовано до використання у навчальному процесі.

При вивченні дисципліни “Економічний ризик” згідно навчальної програми студенти денної форми навчання виконують комплексне семестрове завдання, а студенти заочної форми навчання – контрольну роботу.

Комплексне семестрове завдання (контрольна робота) виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного завдання.

Загальні вимоги до виконання та оформлення завдання (роботи) полягають перш за все у самостійному її виконанні. Перед виконанням завдання студенти повинні опрацювати поданий методичний посібник та відповідні літературні джерела, що стосуються теми завдання. Текст завдання (роботи) не повинен дублювати текст підручника або іншого літературного джерела. При необхідності цитування треба робити відповідні посилання.

Робота повинна виконуватися акуратно з дотриманням вимог, що визначаються діючими стандартами та практикою науково-технічної діяльності. Робота виконується на державній мові. Робота може виконуватися друкарським способом, шляхом комп’ютерного набору або у рукописному вигляді. У останньому випадку робота має бути написана розбірливим почерком, чорнилом (пастою) одного кольору — чорного, синього, фіолетового.

Завдання має бути виконана з одного боку білого паперу формату А4. Робота повинна містити особистий підпис студента та номер його залікової книжки.

Комплексне семестрове завдання (контрольна робота) подається для перевірки викладачу завчасно, у встановлені навчальним планом строки. Студенти, що не подали роботу, до заліку не допускаються.

В стратегічному менеджменті найчастіше розглядаються такі види ризиків:

1. Економічний ризик стратегічної програми, який інтерпретується, як ризик втрат конкурентної позиції підприємства в наслідок непередбачених змін в економічному середовищі підприємства: при зростанні цін на енергоносії, підвищенні митних тарифів, зростанні процентних ставок за кредити, а також наявності інфляційних процесів в країні.

2. Політичний ризик – ризик появи збитків або ризик банкрутства підприємства внаслідок змін у державній політиці країни, на території якої знаходиться підприємство.

3. Виробничий ризик – ризик невиконання обсягів запланованих робіт, підвищення грошових і матеріальних витрат, оплата підвищених відрахувань і податків, витрати через стихійні лиха, тощо.

4. Фінансовий ризик – ризик, пов’язаний з виконанням фінансових операцій або із складанням фінансових угод. Цей ризик диференціюється на валютний, кредитний, інвестиційний ризик.

Інвестиційна політика підприємства будується у відповідності з цілями підприємства, які можуть бути направленими на різні сфери прикладання капіталу і повинні забезпечити:

- досягнення швидких позитивних результатів у виробничій діяльності;

- стійке зростання економічних показників, що свідчить про ефективність використання всіх видів ресурсів на підприємстві;

- закріплення позицій підприємства на ринку товарів чи послуг;

- впровадження системи заходів, що дозволяють підприємству знизити ступінь ризику і запобігти банкрутству.

В умовах ринкових відносин економічний ризик необхідно оцінювати на всіх стадіях виробничого процесу і у різних сферах підприємницької діяльності, таких як:

- виробнича сфера;

- інвестування;

- комерційна (оптово-роздрібна торгівля);

- кредитно-банківська діяльність.

Виробничі ризики виникають в процесі науково-дослідних і конструкторських розробок, у виробничій сфері, при транспортуванні та реалізації продукції, при продажу нерухомості, а також консультаційному і інформаційному обслуговуванні.

Виробничі ризики поділяються на такі основні категорії:

1) технічні ризики, які виникають при проведенні науково-дослідницьких робіт і пов’язані з ймовірністю недосягнення запланованих кінцевих результатів. До появи цього виду ризику приводять такі фактори:

- недостатнє фінансування науково-дослідних робіт;

- застаріле лабораторно-дослідницьке обладнання;

- одержані результати досліджень випереджають технічні і технологічні можливості виробництва, а також випереджають матеріальні можливості споживачів нової продукції (чи послуг).

2) транспортні ризики, які існують на всіх етапах підприємницької діяльності і виникають при таких ситуаціях:

- фірма-постачальник зберігає товар для продажу на своїх складах і несе за нього відповідальність після того, як гроші за товар фірмою одержані, а при транспортуванні товару до покупця ризик на себе приймає покупець;

- ризик перекладається на покупця товару при його передачі в обумовленому місті, порту, кораблі;

- всі види ризику транспортування покладаються на продавця товару;

- за домовленістю фірма-продавець і фірма-покупець не приймають на себе ризик і за таких обставин транспортування товару страхується компаніями за спеціальними угодами.

Ступінь транспортних ризиків може бути зниженим при вірному виборі транспортних засобів, визначенні можливих форс мажорних обставин в тих регіонах, через які здійснюється транспортування товару.

3) ризики, що виникають у виробничій діяльності, які пов’язані з такими умовами господарювання підприємства:

- зниження обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, простоїв устаткування і недовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості сировини, підвищення відсотку браку;

- зниження цін за якими намічалася реалізація продукції в зв’язку з погіршенням якості продукції, падінням попиту на продукцію або в зв’язку з ціновими реформами;

- підвищення матеріальних витрат в зв’язку з перевитратою матеріалів, сировини, енергії і палива;

- підвищення транспортних, торгівельних, накладних і побічних витрат;

- перевитрати запланованого фонду оплати праці за рахунок перевищення запланованої чисельності працівників або внаслідок більш високої ніж намічено в планах заробітної плати;

- сплата підвищених розмірів податків, штрафів і відрахувань;

- втрати матеріальних цінностей і грошових засобів внаслідок форс мажорних обставин, шахрайства, рекету.

Аналіз можливих збитків у виробничій діяльності

Втрати (збитки) в підприємницькій діяльності оцінюються: розміром та ймовірністю їх появи. Збитки стосуються матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, втрат часу та спеціальних видів витрат.

Матеріальні збитки мають місце у випадках не передбачених підприємницьким проектом. Маючи оцінку ймовірних витрат по кожному із окремих видів матеріальних ресурсів у вартісному виразі, можна звести його до одного показника.

Трудові збитки являють собою втрати робочого часу, що зумовлені випадковими, непередбачуваними обставинами.

Фінансові втрати мають місце при прямих грошових збитках, які пов’язані з перевитратою грошей, непередбачуваними витратами (штрафами), сплатою додаткових податків, втратою цінних паперів. Фінансові збитки з’являються під час неодержання грошей з тих джерел, звідки вони повинні були надійти. Існують збитки, пов’язані з інфляцією, зміною валютних курсів.

Поряд з безповоротними можуть мати місце тимчасові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.

Втрати часу мають місце, коли процес економічної діяльності йде з запізненням. Пряма оцінка цих витрат вимірюється: годинами, днями, тижнями, місяцями затримки в одержанні запланованого результату.

Спеціальні види збитків проявляються під час нанесення збитків здоров’ю та життю людей, оточуючому середовищу.

Виходячи із загальної оцінки розмірів ймовірних збитків, їх необхідно розподілити на визначальні та другорядні. Якщо має місце один вид, домінуючий за абсолютною величиною чи ймовірністю виникнення при оцінюванні рівня ризику до уваги можна приймати лише цей вид збитків.

2. СПОСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ РИЗИКУ У ВИРОБНИЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Більшість теоретичних і практичних підходів щодо кількісного аналізу ризику грунтується на його визначенні в термінах теорії ймовірностей і математичної статистики, теорії корисності. У разі відсутності репрезентативної статистичної інформації використовується суб’єктивна ймовірність, яка визначається за допомогою спеціально-організованих експертних процедур, а також неформалізованої інформації.

Для кількісного аналізу ризику найчастіше використовують такі методи:

1) метод аналогій;

2) метдо аналізу чутливості (вразливості);

3) методи імітаційного моделювання;

4) метод математичної статистики;

5) аналіз збитків і витрат.

Розглянемо застосування методу математичної статистики і методики аналізу ризику збитків і витрат.

Дата добавления: 2014-12-07