Основні препарати, що використовуються при проведенні СЛР

Медикаментозна підтримка.

Внутрішньовенний шлях введення. Хоча пікова концентрація вище, а час розповсюдження менший при введенні ліків в центральні вени порівняно з периферичними, постановка центрального венозного катетера спричиняє затримку СЛР і пов'язана з певними ускладненнями. Периферичний катетер ставити простіше, швидше і безпечніше (якщо це можливо в даній ситуації). Препарати, введені в периферичну вену, повинні бути розчинені, щонайменше, в 20 мл рідині, а кінцівку після введення необхідно підняти на 10 – 20 с, щоб забезпечити швидке попадання препарату в центральний кровотік.

Внутрішньокістковий шлях введення. Якщо внутрішньовенний шлях введення є неможливим, слід взяти до уваги внутрішньокістковий шлях. Він дозволяє досягти адекватного рівня концентрації препарату в плазмі за час, порівнянний з таким при ін'єкції через центральний венозний катетер. Для внутрішньокісткового введення існують спеціальні пристосування – BIG, що пройшли реєстрацію і в Україні.

Ендотрахеальний шлях введення. Згідно останніх рекомендацій цей шлях введення препаратів не рекомендується через неможливість створити адекватну концентрацію препаратів в крові та розвиток побічних ефектів.

Адреналін. β-адренергическое дія адреналіну викликає вазоконстрикцію, тим самим збільшуючи перфузійний тиск в міокарді і головному мозку. Підвищена коронарна перфузія збільшує шанси на відновлення кровообігу при спробі дефібриляції. Адреналін слід вводити після трьох невдалих спроб дефібріляції по 1мг з повторним введенням кожні 3-5 хвилин до відновлення кровообігу, не перериваючи СЛР. При асистолії/ЕАБП слід вводити адреналін без попереднього проведення дефібриляції.

Антиаритмічні препарати. Доведено, що призначення аміодарону (кордарону) покращує виживання при шлуночковій фібриляції, рефрактерної до електрошоку. Рекомендоване болюсне введення 300 мг аміодарону після 3 невдалих спроб дефібриляції при шлуночковій фібриляції/тахікардії. Наступна доза 150 мг може бути введена при рефрактерній ШТ/ФШ або тій, що знову виникла. Після відновлення кровообігу впродовж наступних 24 години інфузія аміодарону повинна складати 900 мг для попередження рефібриляції. Лідокаїн в розрахунку 1мг/кг може бути призначений як альтернатива кордарону за відсутності останнього, проте вводити лідокаїн після кордарону не можна.

Магнію сульфат слідує призначати в дозі 2 г (4 мл 50% розчину), якщо є підозра на гіпомагніємію (тобто у пацієнтів, що приймають калійнезберігаючі діуретики).

Натрію гідрокарбонат (сода). Рутинне призначення натрію бікарбонату при зупинці кровообігу, СЛР або після спонтанного відновлення серцевої діяльності не рекомендується. Слід призначати інфузію розчину соди (50 ммоль), якщо зупинка серця обумовлена гіперкаліємією або передозуванням трициклічними антидепресантами. Повторювати введення дози потрібно відповідно до клінічного стану і результатів аналізу кислотно-основного стану крові. Показанням до інфузії розчину натрію гідрокарбонату є рН менше 7,1.

Атропіну сульфат. Згідно останніх рекомендацій (2010 р.) введення атропіну не рекомендується при зупинці серцевої діяльності, спричиненої асистолією чи електромеханічною дисоціацією, через його неефективність.

Припинення реанімаційних заходів

СЛР проводять до тих пір, поки на ЕКГ зберігається ФШ. Якщо зупинка кровообігу зумовлена ЕАБП/асистолією, при відсутності потенційного зворотної причини (згідно алгоритму «4Г» та «Т») СЛР здійснюють протягом 30 хвилин, а при її неефективності припиняють. СЛР продовжують понад 30 хвилин у випадку гіпотермії, утопленні в льодяній воді та передозуванні лікарських засобів.

Профілактика раптової коронарної стмерті.

- при ІХС: реваскуляризація міокарду після попереднього проведення коронарографії; застосування β-блокаторів, антиагрегантів, статинів;

- при серцевій недостатності: інгібітори АПФ, малі дози спіронолактона;

- при шлуночкових аритміях: аміодарон;

- при дилятаційній кардіоміопатії: інгібітори АПФ, β-блокатори і спіронолактон;

- при аортальному стенозі: хірургічне лікування.

- пацієнтам з високим ризиком раптової коронарної смерті показана імплантація кардіовертера-дефібрилятора.

III. Підтримка життєдіяльності після відновлення спонтанної серцевої діяльності та дихання включає діагностику, профілактику та лікування порушення функції життєво важливих органів та постреанімаційної хвороби.

Постгіпоксична енцефалопатія є найбільш поширеним варіантом перебігу постреанімаційного синдрому, що виявляється в тій чи іншій мірі у всіх пацієнтів після зупинки кровообігу.

Екстрацеребральний гомеостаз

Після відновлення спонтанного кровообігу терапія постреанімаційного періоду має будуватися на таких принципах:

1. Підтримання нормотензії. Виражена гіпотензія, як і гіпертензія, повинна бути відкорегована. Безпосередньо після відновлення самостійного кровообігу розвивається церебральна гіперемія, але через 15-30 хв реперфузії загальний мозковий кровотік знижується і розвивається гіпоперфузія. І оскільки відбувається зрив ауторегуляції мозкового кровотоку, його рівень залежить від рівня середнього артеріального тиску (САТ). Тому дуже важливо утримувати САД на нормальному рівні.

2. Підтримання нормального рівня РаО2 і РаСО2.

3. Підтримання нормотермії тіла. Ризик несприятливого неврологічного результату підвищується на кожен градус> 37 ° С.

4. Підтримання нормоглікемії (4,4-6,1 ммоль / л). Персистируюча гіперглікемія асоційована з несприятливим неврологічним результатом. Межовий рівень, при досягненні якого необхідно починати корекцію інсуліном, становить 6,1-8,0 ммоль / л.

Інтрацеребральний гомеостаз

1. Фармакологічні методи. На даний момент відсутні, з точки зору доказової медицини ефективні та безпечні методи фармакологічного впливу на головний мозок в постреанімаційному періоді.

Проведені дослідження вітчизняних вчених дозволили встановити доцільність застосування перфторану в постреанімаційному періоді. Перфторан зменшує набряк головного мозку, вираженість постреанімаційної енцефалопатії і підвищує активність кори мозку і підкіркових структур, сприяючи швидкому виходу з коматозного стану..

2. Фізичні методи. У проведеному європейському рандомізованому клінічному випробуванні м'якої гіпотермії (32-34°С) у пацієнтів, які перенесли зупинку кровообігу з використанням охолодження організму холодним повітрям (через 41-75 хв з моменту зупинки) до температури 33 ± 1 ° С протягом 24 годин, були отримані хороші неврологічні наслідки у 55% ​​у порівнянні з 39% пацієнтів з нормотермії. Тому пацієнтам без свідомості, що перенесли зупинку кровообігу в позалікарняних умовах за механізмом фібриляції шлуночків, необхідно забезпечити проведення гіпотермії тіла до 32-34 ^оС протягом 12-24 годин.

Структурно-логічна схема змісту теми

3.3. Список рекомендованої літератури

Основна:

1. Закон України від 5 липня 2012 року № 5081-VI “Про екстрену медичну допомогу”.

2. Наказ МОЗ України від 28 грудня 2002 року №507 “Нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах за спеціальністю „медицина невідкладних станів”.

3. Наказ МОЗ України від 17 січня 2005 року № 24 “Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Медицина невідкладних станів”.

4. Медицина невідкладних станів: швидка і невідкладна медична допомога /І.С. Зозуля, А.В. Вершигора, В.І. Боброва та ін.; за ред. І. С. Зозулі. - К.: ВСВ “Медицина”, 2012. - 728 с.

5. Екстрена медична допомога (гострі серцеві стани) /Г.Г. Рощін, О.М. Пархоменко, В.О. Крилюк та ін: за ред. Г.Г. Рощіна. – К.: ТОВ “НВП “Інтерсервіс”, 2011. - 159 с.

6. Екстрена медична допомога: догоспітальний етап - алгоритми маніпуляції (базовий рівень). - Г.Г. Рощін, А.А. Гудима, В.Ю. Кузьмін та ін. - К., 2012 - 84 с.

7. Медицина катастроф / І.В. Кочін, Г.О. Черняков, П.І. Сидоренко: за ред. І.В. Кочіна. - К.: Здоров’я, 2008. - 724 с.

Додаткова:

1. Mary Fran Hazinski. Обзор рекомендаций Американской Ассоциации сердечных заболеваний по СЛР и неотложной помощи при сердечно-сосудистых заболеваниях от 2010 года / Медицина неотложных состояний.-2011, №1-2.- 33 с. (http://anest.ugansk.ru/files/Reanimation_2010.pdf)

3.4. Матеріали для самоконтролю студентів на доаудиторному етапі

А. Перегляд учбових відеофільмів:

· Серцево-легенева реанімація: базова підтримка життя.

Б. Оволодіння практичними навичками СЛМР на манекені:

· виконання потрійного засобу П.Сафара;

· застосування повітроводів;

· застосування лицевої маски або «ключа життя»;

· виконання ШВЛ методами «з рота в рот» та «з рота в ніс»;

· виконання ШВЛ на манекені немовляти методом «з рота в рот та ніс»;

· виконання непрямого масажу серця на манекені дорослої людини;

· виконання непрямого масажу серця на манекені немовляти;

· виконання базової підтримки життя двома реаніматорами.

Теоретичні питання для самоконтролю

1. Поняття про термінальні стани.

2. Клінічна смерть, її ознаки. Абсолютні та відносні ознаки біологічної смерті.

3. Причини неефективного кровообігу. Діагностика раптової смерті.

4. Класифікація і оцінка серцевого ритму при зупинці серця.

5. Технологія серцево-легеневої реанімації. Техніка експрес-реєстрації ЕКГ під час реанімації.

6. Техніка дефібриляції ручним дефібрилятором.

7. Техніка натискань на грудну клітку.

8. Фармакотерапія при зупинці серця.

9. Технологія серцево-легеневої реанімації при наявності автоматичного дефібрилятора.

10. Тривалість серцево-легеневої реанімації, ознаки, які вказують на її ефективність та можливість припинення.

11. Післяреанімаційна підтримка.

12. Помилки та ускладнення, які виникають під час проведення серцево-легеневої реанімації.

Тестові завдання для самоконтролю з одним варіантом правильної відповіді:

1. Раптова коронарна смерть – це раптова смерть від серцевих причин протягом:

А. Однієї години від появи симптомів

Б. Двох годин від появи симптомів

В. 30 хвилин від появи симптомів

Г. 15 хвилин від появи симптомів

Д. Доби від появи симптомів

2. Найчастіший механізм зупинки кровообігу при раптовій коронарній смерті:

А. Фібриляція шлуночків

Б. Асистолія

В. Електромеханічна дисоціація

Г. Миготлива аритмія

Д. Шлуночкова екстрасистолія

3. Основні ознаки зупинки кровообігу всі, крім:

А. Втрата свідомості

Б. Клонічні та тонічні судоми

В. Відсутність пульсації на крупних артеріях

Г. Зупинка дихання чи агональне дихання

Д. Звуження зіниць

4. Необхідна частота компресій при проведенні серцево-легеневої реанімації:

А. 60 компресій за хвилину

Б. 80 компресій за хвилину

В. 100 компресій за хвилину

Г. 120 компресій за хвилину

Д. Частота компресій не має суттєвого значення

5. Співвідношення частоти компресій та дихань при проведенні серцево-легеневої реанімації:

А. 30:2

Б. 30:1

В. 15:2

Г. 15:3

Д. 30:3

6.Глибина компресії при проведенні серцево-легеневої реанімації повинна складати:

А. 1-2 см

Б. 3-4 см

В. 5 см

Г. 6 см

Д. Понад 6 см

7.Який метод діагностики доцільно використати для виявлення атеросклерозу коронарних артерій:

А. Визначення рівня ліпопротеїдів низької щільності

Б. Визначення рівня загального холестерину

В. Визначення рівнів АЛТ та АСТ

Г. Ангіографія коронарних судин

Д. Визначення рівня С-реактивного білку

8. Який з перерахованих чинників сприяє розвитку ІХС:

А. Зниження в крові рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності

Б. Зниження в крові рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності

В. Артеріальна гіпотензія

Г. Підвищення в крові рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності

Д. Зниження в крові тригліцеридів.

Тестові завдання для самоконтролю з декількома варіантами правильної відповіді:

1. Які симптоми є достовірними ознаками біологічної смерті:

А. Припинення дихання.

Б. Припинення серцевої діяльності.

В. Поява трупних плям.

Г. Зниження температури шкіри нижче 20 ° С.

Д. Поява трупного задубіння.

Є. Симптом «котячого зіниці».

2. Назвіть ознаки клінічної смерті:

А. Свідомість збережена.

Б. Свідомість сплутана.

В. Відсутність свідомості.

Г. Дихання 30 - 35 разів на 1 хвилину.

Д. Дихання аритмичное.

Є. Зупинка дихання.

Ж. Дихання поверхневе, ослаблене.

З. Пульс визначається тільки на сонних артеріях.

І. Пульс не визначається

К. Пульс ниткоподібний

Л. Пульс 120 - 140 в 1 хвилину

М. АТ систолічний, менше 50 мм рт. ст

Н. АТ систолічний, так само 50 - 70 мм рт. ст.

О. АТ не визначається

П. Зупинка серця

Р. Помутніння і висихання рогівки очей

С. Трупні плями в пологих місцях

Т. Трупне задубіння

У. Відсутність реакції зіниць на світло

Ф. Широкі зіниці

Х. Вузькі зіниці

Ц. Симптом «котяче око (зіниця)».

Типова задача для самоконтролю

У потерпілого діагностовано зупинку серцевої діяльності та дихання. Поруч знаходиться рятувальник без медичної освіти.

Питання:

1. Алгоритм надання невідкладної допомоги.

2. Яка частота компресій при проведенні серцево-легеневої реанімації є ефективною?

4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи

4.1. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на основному етапі практичного заняття для оволодіння практичними навиками та професійними вміннями

1. Методика визначення наявності ознак клінічної смерті у потерпілого.

2. Оцінка серцевого ритму при зупинці серця.

3. Техніка надання невідкладної допомоги при раптові зупинці кровообігу.

4. Техніка дефібриляції ручним дефібрилятором.

5. Фармакотерапія при зупинці серця.

6. Технологія серцево-легеневої реанімації при наявності автоматичного дефібрилятора.

4.2. Професійні алгоритми (інструкції) для оволодіння практичними навичками та професійними вміннями

Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації (Додаток 1).

4.3. Методичне забезпечення самостійної роботи студентів на основному етапі практичного заняття

А. Матеріально-технічне забезпечення.

1. Манекен для відпрацювання техніки забезпечення прохідності дихальних шляхів.

2. Ручний та електричний відсмоктувачі.

3. Ларингоскоп з комплектом інтубаційних трубок.

4. Комплекти рото- і носогорлових трубок.

5. Комплект ларингеальних масок, ларингеальних трубок.

6. Комбітьюб в комплекті.

7. Мішок Амбу з комплектом лицевих масок.

8. Лицеві маски для вентиляції “рот – маска”.

9. Бар’єрні пристрої для проведення вентиляції легень “рот – до – рота” на етапі домедичної допомоги.

10. Кисневий балон (не заправлений).

11. Портативний апарат ШВЛ.

12. Комплект для конікопункції та конікотомії

13. Манекен дорослого для симуляції порушень серцевого ритму (як виняток – манекен дорослого для BLS зі зворотнім зв’язком).

14. Кардіомонітор з дефібрилятором.

15. Автоматичний дефібрилятор.

16. Кровозамінники, системи для переливання, ампульні та інші медикаменти (імітація), шприци.

Б. Ситуаційна задача

По вулиці біжить стривожений чоловік, який кличе на допомогу перехожих. На запитання: «Що трапилося?» чоловік вказує на людину, що лежить на дорозі. При огляді: свідомість відсутня, видимих ​​ознак дихання немає, пульс на сонних артеріях не визначається. Шкірні покриви землянисто-сірі, холодні на дотик. Визначається скутість у кінцівках. Зіниці широкі з нерівним контуром, на світло не реагують.

Завдання

1.Визначте в якому стані знаходиться пацієнт.

2.Ваші дії для уточнення стану і обсяг невідкладної допомоги.

В. Нетипова ситуаційна задача

На автобусній зупинці незнайомий чоловік раптово зблід і впав. Він - без свідомості, шкірні покриви бліді, з сіруватим відтінком; зіниці широкі, на світло не реагують.

Питання до задачі:

Оберіть правильні відповіді і розташуйте їх у порядку черговості:

1. викликати швидку допомогу

2. переконатися у відсутності пульсу на сонній артерії і реакції зіниць на світло

3. покликати оточуючих на допомогу

4. визначити ознаки дихання за допомогою ворсинок вати або дзеркальця

5. розпочати серцево-легеневу реанімацію

6. спробувати домогтися від чоловіка, на що він все ж таки скаржиться

7. докладно розпитати оточуючих, що передувало втрати свідомості

8. повернути потерпілого на живіт

9. прикласти до голови холод (целофановий пакет зі снігом або водою)

10. піднести до носа вату з нашатирним спиртом

5. Матеріали для післяаудиторної самостійної роботи.

1. Mary Fran Hazinski. Обзор рекомендаций Американской Ассоциации сердечных заболеваний по СЛР и неотложной помощи при сердечно-сосудистых заболеваниях от 2010 года / Медицина неотложных состояний.-2011, №1-2.- 33 с. (http://anest.ugansk.ru/files/Reanimation_2010.pdf)

Додаток 1

Дата добавления: 2014-12-07