VIII. Фізичні вправи при професійних захворюваннях

Професійні хвороби (ПБ) — категорія захворювань, що виникають в наслідок дії на організм несприятливих чинників виробничого середовища. Клінічні прояви ПБ не завжди мають строго специфічні симптоми і лише інформація про умови праці хворого дозволяють встановити приналежність захворювання до даної категорії хвороб.

Основною проблемою ПБ залишаються пилові захворювання легенів і вібраційна хвороба, професійні алергози.

Залежно від стадії захворювання проводиться вибір форм ЛФК в програмі реабілітації.

Систематичне вживання фізичних вправ (ФВ): розвиває функціональну адаптацію організму до навантажень і сприяє корекції порушених функцій організму. Нервові і нейрогуморальні регуляції є основним механізмом у дії ФВ. Вирівнювання порушених функцій здійснюється шляхом тренування нервової системи. Певне значення в загальному впливі ФВ на організм людини мають продукти діяльності м'язової системи, що підвищують загальний тонус організму.

Під впливом ФВ поліпшується обмін речовин, кровообіг, дихання. Це вказує на загальнотонізуючу дію ФВ.

ЛФК при пневмоконіозах має наступні задачі:

—загальне зміцнення організму, підвищення пристосовності його до несприятливих чинників трудової обстановки;

—покращення функції зовнішнього дихання і серцево-судинної системи: підвищення неспецифічних захисно-імунологічних властивостей організму і функціональних можливостей організму;

—зниження є із сторони органів дихання помірно виражених функціональних порушень пилової етіології;

—розвиток компенсаторних можливостей дихальної системи.

При пневмоконіозах можна рекомендувати наступні форми ЛФК: 1. Ранкова гігієнічна гімнастика. 2. Лікувальна гімнастика в залі ЛФК, у воді, профілактична гімнастика, механотерапія, трудотерапія. 3. Самостійні заняття ФВ. 4. Масаж. 5. Пішохідні і лижні прогулянки, теренкур.

Практичне значення ЛФК полягає в попередженні зниження функції дихання, що пов'язано з розвитком легеневої недостатності унаслідок розвитку фіброзу в легенях. Фізичне тренування сприяє збереженню функції еластичності неураженої тканини легенів, компенсаторному розвитку діафрагмального дихання, посиленню вентиляційної функції легенів, зниженню проявів гіпоксії.

Терміни призначення ЛФК строго індивідуальні.

При захворюваннях пневмоконіозом, силікозом, силікотозом і інш. ЛФК була показана переважно на початковій, I і II компенсаторній, субкомпенсаторній стадіях захворювання з урахуванням клінічних проявів.

Протипоказання, обмежуються важким станом хворого, високою температурою, гострими запальними захворюваннями, схильністю до кровотеч і іншими хворобливими станами, при яких активний руховий режим протипоказаний.

Методика і дозування всіх ФВ в ЛФК визначається нозологічною формою професійного захворювання, стадією і тяжкістю його течії, загальним станом, віком фізичною підготовленістю хворого.

В основу методики вживаної ЛФК при пневмоконіозах встановлені спеціально розроблені комплекси ФВ, в яких на фоні загальнорозвиваючих застосовуються вправи на групу м'язів рук, ніг, тулуба, дихальні вправи. В початковій стадії пневмоконіоза, коли ще немає вираженої емфіземи легенів, слід розвивати рівномірно фази вдиху і видиху. Надалі з розвитком емфіземи, необхідно сприяти тренуванню і розвитку діафрагмального дихання, посиленню видиху.

Фізичне навантаження зростає поступово з включенням різних м'язових груп, певним числом повторень з поступовим збільшенням амплітуди руху. Методика вживання ФВ в ЛФК передбачає: вибір початкових положень (лежачи, сидячи, стоячи), оптимальних для лікування даної стадії захворювання, підбір вправ для різних м'язових груп рук, ніг, корпусу; дотримання точності їх виконання і правильного поєднання з дихальними вправами. Як правило, одна дихальна вправа чергує з 2—3 вправами, загальнорозвиваючого характеру. Величина навантаження визначається ступенем розвитку легенево-серцевої недостатності, віком хворого і його пристосовністю до фізичного навантаження. Вправи виконуються в повільному і середньому темпі, спокійно, дихання повне, глибоке, рухи плавні з поступово зростаючим навантаженням. Спеціальними вправами для хворих пневмоконіозом є дихальні вправи з подовженим видихом і на розслаблення різних м'язових груп. Для тренування фази видиху через зімкнуті губи роблять видих з промовою шиплячих звуків, посилення видиху досягається стисканням нижньої частини грудної клітки. При поєднанні рухів з диханням, видиху повинні відповідати нахили тулуба, опускання плечового пояса і рук, зведення рук, приведення стегна до живота. Видих повинен проводитися у момент великого зусилля у вправі.

Заняття проводять індивідуально або груповим методом. Хворих підбирають в групу по однорідності захворювання, рівню фізичного стану організму, віку і фізичній підготовленості. В основному розділі розв'язуються приватні задачі: зміцнення і поліпшення рухливості в плечовому поясі, хребті, грудній клітці і тим самим нормалізація функції дихальної і серцево-судинної систем. Загальнорозвиваючі вправи чергують із спеціальними дихальними, за допомогою яких ставиться задача навчити тих, що займаються правильному диханню, поліпшити вентиляцію легенів. В заключному розділі ставиться завдання сприяти розслабленню і розтягуванню м'язів, на які під час роботи припадає велике статичне навантаження і зниження загального фізіологічного навантаження.

Методика лікувальної гімнастики включає навантаження, що поступово збільшується, де застосовують спеціальні дихальні вправи на фоні загальнозміцнюючих, в яких дихання легко поєднується з рухом рук, ніг і тулуба. Тривалість індивідуального заняття 5—20 хвил., групового 15—20 хвил. В комплексі оздоровчих заходів рекомендуються прогулянки на свіжому повітрі доповнювати спеціальними самостійними заняттями лікувальною гімнастикою. Бажано під час прогулянки поєднувати декілька глибоких вдихів і видихів, розвернувши плечі і грудну клітку під час вдиху і злегка здавлюючи її під час видиху.

ЛФК корисно поєднувати з масажем, фізіо- і бальнеотерапією, а також кліматотерапевтичними процедурами. Рухи, геліотерапія, аеротерапія, бальнеотерапія є єдиним терапевтичним комплексом, при якому складові його чинники доповнюють один одного і посилюють їх дію.

Важлива роль в зміцненні здоров'я і профілактиці пилових професійних захворювань відводиться плаванню, веслуванню, лижному спорту і іншим видам фізичної культури, поліпшуючим функцію зовнішнього дихання.

Методика ЛФК при вібраційній хворобі. Тривала дія вібрації на організм викликає несприятливі наслідки, що приводять до розвитку вібраційної хвороби.

При тривалому контакті з вібруючими інструментами основне навантаження доводиться на руки. З верхніх кінцівок звичайно починають розповсюджуватися специфічні професійні зміни: знижується інтенсивність кровотоку, ушкоджуються периферичні нервові закінчення, зменшується больова чутливість, відбуваються зміни в кістковій системі, падає сила, статична витривалість, рухливість в суглобах.

Рекомендуються наступні форми фізичної культури: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, самостійні заняття лікувальною гімнастикою, масаж, самомасаж, з фізіотерапевтичних заходів — ванни для рук і інш.

В лікувальній гімнастиці застосовуються динамічні вправи з можливо більшою амплітудою руху. Різноманітність їх дії викликає безперервну зміну процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі і створює сприятливі умови для більш тривалої працездатності нервових центрів. Динамічні вправи не тільки сприяють розвитку м'язової системи, але і впливають на органи дихання і кровообігу, вони протиставляються статичним зусиллям. Силові вправи застосовуються для зміцнення і розвитку м'язової системи. Вправи створюють в певних ділянках центральної нервової системи умови для більш швидкого відпочинку м'язів, стомлених роботою. Необхідно пам'ятати, що для поліпшення рухливості найбільш ефективні рухи з великою амплітудою. Не слід прагнути досягнення максимальної амплітуди, що викликає больові відчуття. Рухи потрібно виконувати плавно і м'яко, поступово збільшуючи їх амплітуду.

Тривалість занять лікувальною гімнастикою 15—25 хвил. Вони проводяться в приміщенні залу ЛФК або на відкритому повітрі. Залежно від пори року. На ввідну частину відводиться 3 хвил., на основну 15—20 хвил. і на заключну 2 хвил.

В заняттях основне навантаження припадає на мало працюючі групи м'язів. Для самостійних занять рекомендуються вправи локальної дії, які виконуються щодня вранці і під час відпочинку в зручний для робітників час. Ці вправи можна включати і в комплекс лікувальної гімнастики: 1) натиск розведеними пальцями однієї руки на пальці інший; 2) відгинання назад кистей рук; 3) відгинання назад кожного пальця окремо; 4) стискання тенісного м'яча (губки, шайби, пружинної амортизації і т. д.); 5) кругові обертання кистями, передпліччями, плечима (з гантелями або іншими важкими предметами). Виконувати вправи потрібно із зусиллям, що не викликає больових відчуттів.

Ефект дає вживання ФВ в комплексі лікувально-профілактичних заходів, що включають бальнеотерапію (хвойна, вуглекисла, йодобромна ванни, масаж і лікувальна гімнастика). В лікувально-оздоровчих комплексах застосовуються масаж комірної зони і верхніх кінцівок, гідромасаж верхніх і нижніх кінцівок, самомасаж, що надає сприятливу дію на кровообіг в периферичних судинах і сприяє відновленню порушеного метаболізму.

Завдання ЛФК, індивідуалізуючи вплив ФВ на організм, сприяти скороченню термінів між клінічним і функціональним одужанням, забезпечити ефективність реабілітації і профілактики професійної патології.

Дата добавления: 2014-12-07