Підприємницька місія фінансового посередництва в концепції інноваційного фінансування Й. А. Шумпетера

Роль фінансового посередництва в економічному зростанні в концепції А. С. Пігу.

Теоретине обґрунтування ролі фін. посередництва в економічному зростанні базується на ідеях закладених англійським економістом Артуром Пігу та викладені в роботі “Економічна теорія добробуту”. Пояснюючи роль фінансового посередництва в розвитку економіки, А.Пігу доводив, що зростання економічного добробуту (ВВП) залежить від оптимального розміщення обмежених ресурсів – праці та капіталу. У свою чергу рух капіталу в економічній системі відбувається під впливом 2 основних факторів: тягаря невизначеності(ризик інвестування) та тягаря очікування (відстрочення використання благ).

Власник капіталу, як правило, не володіє інформацією про його найефективніше застосування. Ризики інвестування з позицій інд. інвесторів є занадто високими, в результаті чого обсяги інвестування виявляються меншими за потенційні можливості. Ризик суттєво знижує мобільність капіталу, що не сприяє економічному розвитку.

Пігу на теоретичному рівні довів доцільність розподілу ризиків інвестування між інд. інвесторами та фін. посередникамми. Розподілення ризику інвестування, досягається завдяки так званій “ системі гарантій ” - основних елементів фінансово-кредитної системи, в тому числі – наявністю, по-перше, фінансових ринків, по-друге, відповідних інструментів за допомогою яких здійснюються фінансові-кредитні операції, по-третє, системи фінансових посередників тощо. В моделі А. С. Пігу фінансово-кредитна система покликана сприяти раціональному розподілу капіталу (фінансових ресурсів) і, тим самим, стимулювати зростання національного дивіденду. Саме за допомогою системи фінансового посередництва долається (1) притаманна власникам капіталу існуюча недосконалість знання та (2) невизначеність. Саме фінансові посередники беруть на себе ризик інвестицій, управляють ними, використовуючи професійні знання, якими вони володіють, щодо реальних економічних умов та ринкової ситуації.

Теоретичне обґрунтування структурних змін в економіці як фактора екном. зростання було викладено в роботі Й. А. Шумпетера «Теорія економічного розвитку», який усебічно проаналізував проблему вилучення ресурсів із традиційних галузей з метою ефективнішого використання в нових видах екон. діяльності. Роль фін. посередництва в теорії екон. розвитку Шумпетера полягає не тільки в забезпеченні кількісного приросту інвестицій, скільки в поліпшенні якості інвестицій. Не власник капіталу, а підприємець з новими ідеями щодо ефективнішої комбінації ек факторів є рушійною силою розвитку. Забезпечувати ці нові комбінації фін ресурсами покликана система фін посередництва. Це і є концепція інноваційного фінансування.

Й. Шумпетер вважає, що інновац. фінансування екон. зростання забезпечується шляхом створення грошей (квазігрошей), у т.ч. й специфічних фін. інструментів, які використовуються в плат. обігу. Теорії Шумпетера бракує глибокого аналізу механізмів залучення фін. ресурсів.

3.Фінансовий фактор економічного зростання згідно “теорії фінансового поглиблення” (дослідження Р. Голдсміта та Р. Дж. Маккінона).

Р. Голдсміт у своїй роботі «Фінансова структура і розвиток» (60-ті роки) вперше зафіксував факт існування зв’язку між розміром фін. с-ми (визначався як відношення сукупних активів фін. посередників до ВВП) і ек. зростанням у 35 країнах. Він зробив висновок, що темпи екон. зростання вищі в тих країнах, де роль фін посередників більша.Механізм непрямого фінансування був ефективнішим ніж прямого.

Теорія фін. фактора екон. зростання дістала подальший розвиток у дослідженнях америк. економіста Р Дж. Маккіонона, який запровадив термін «фін. поглиблення» (зростання частки фін. активів національному багатстві). Маккінон довів, що в міру фін. поглиблення в різних країнах спостерігаються порівняно вищі темпи зростання. Цей показник є зручним для оцінки впливовості фін посередництва в ек. с-мі.

Р.Голдсміт, розвиваючи теоретичні основи фінансового посередництва, спробував дати відповідь на питання: що є причиною розвитку фінансових посередників та які наслідки має такий розвиток для економіки в цілому?

Він довів, що з точки зору індивідуального інвестора більш привабливим є інвестування у “вторинні зобов’язання”, які випускають фінансові посередники (тобто через систему фінансового посередництва), в силу їх меншої ризикованості. Це сприяє розвитку фін. посердеництва. Розвиток системи фінансового посередництва, в свою чергу, сприяє розширенню кола інвесторів і залученню в господарський оборот грошових коштів тих осіб, які не схильні інвестувати в первинні зобов’язання.

Дата добавления: 2014-11-29