Основні інструменти ринку єврооблігацій

Ринок єврооблігацій та його інструменти

Інструментами Євроринку є єврооблігація та іноземна облігація. Уряди багатьох країн установлюють обмеження на інвестиції в іноземні цінні папери. Тому позичальникам вигідніше продавати фондові активи в інших країнах.

Іноземна облігація — облігація, розміщена внутрішнім синдикатом на ринку однієї країни; валюта позики для позичальника є іноземною, а для кредитора — національною.

Єврооблігації (інша назва — «євробонди» — від англ. eurobonds) — облігації, випущені в валюті, що є іноземною для емітента (як правило), що розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андеррайтерів серед зарубіжних інвесторів, для яких дана валюта також, як правило, є іноземною.

В основному позичальниками, що випускають євробонди, виступають уряди, корпорації, міжнародні організації, зацікавлені в одержанні коштів на тривалий термін (від 7 до 40 років). Розміщуються євробонди інвестиційними та комерційними банками. Вони є одним з найбільш надійних фінансових інструментів. Тому основними їхніми покупцями є інституційні інвестори: страхові та пенсійні фонди, інвестиційні компанії.

Приставка «євро» в даний час — данина традиції, оскільки перші єврооблігації з'явилися в Європі, торгівля ними здійснюється в основному там же.

Різновидом єврооблігацій є облігації «Драгон» (англ. dragon bonds) — євродоларові облігації, розміщені на азіатському (в першу чергу, японському) ринку і мають лістинг на який-небудь азіатській біржі, зазвичай в Сінгапурі або Гонконгу.

Для здійснення розрахунків за єврооблігаціями існують дві депозитарно-клірингові системи — Euroclear і Clearstream (раніше — Cedel).

Види єврооблігацій:

Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою: стандартні облігації; облігації, що конвертуються в акції; облігації з варантом чи сертифікатом на підписку; багатовалютні облігації;

Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою: облігації мінімакс; облігації FLIP-FLOP; облігації з регулюючими ставками; облігації з фіксованою верхньою межею; облігації з валютним опціоном;

Інші види облігацій міжнародних ринків: облігації з нульовим купоном; облігації, гарантовані іпотекою.

Існує чотири основні категорії єврооблігацій:

• прості, або "ванільні";

• з плаваючою процентною ставкою;

• конвертовані;

• з варантом.

Прості євробонди (Straight, або "Plain Vanilla" Bonds), як випливає і з їхньої назви, мають звичайні характеристики облігацій і випускаються без будь-яких особливих умов. Вони випускаються за номінальною або близькою до номінальної ціною, мають фіксований щорічний купон і погашаються за номінальною ціною. На них припадає більш як 70 % загального запасу емітованих єврооблігацій. (Купонна облігація — тип облігації, за якою власнику облігації виплачується не тільки номінальна вартість у момент погашення, але і періодичний відсоток. Купонні облігації є найбільш поширеним видом облігацій, при цьому найбільш часто вживаний термін купонного періоду складає 6 місяців. (В Україні — 3 місяці). У свою чергу, купонні облігації поділяються на наступні види: облігації з постійним купоном; облігації зі змінним купоном; облігації що індексуються).

Прості єврооблігації можуть бути погашені або достроково (callable bonds), або у визначений емісією термін (non callable bonds). Найчастіше випуск "ванільних" євробондів передбачає можливість дострокового їх погашення. Відтак прості євробонди можуть мати характеристики опціонів "call" або "put".

Опціон "кол" ("call") надає емітентові право на відклик євробондів до терміну їх погашення за завчасно застереженою ціною. Такі облігації захищають емітента облігацій з фіксованим доходом від зниження процентної ставки. Оскільки "кол" захищає інтереси емітента за рахунок інтересів інвесторів, то при випуску відкличних облігацій звичайно передбачається "захист від відклику", зокрема встановлення терміну відкликання, премії за відклик, можливість заборони на новий, дешевший випуск облігацій.

Опціон "пут" ("put") надає інвестору право достроково продати облігації емітентові на/або після визначеної дати і за встановленою ціною, котра звичайно нижча за номінал. Опціон продавця робить випуск євробондів привабливішим для інвесторів. Достроковий продаж облігацій застосовується, якщо ринкова процентна ставка починає перевищувати фіксований процент або в разі зміни структури, коли кредитний рейтинг випуску падає. При цьому в останньому випадку інвестор отримує право продати облігації за номіналом.

Іноді випускаються "ванільні" єврооблігації, які надають право дострокового погашення як емітентові, так і інвесторові одночасно.

Обсяги емісій простих єврооблігацій збільшуються, коли на ринку панує тенденція зростання процентних ставок.

Близько 26 % запасу випущених євробондів — це облігації з плаваючою процентною ставкою (Floating Rate Bonds, або Floating Rate Notes — FRN). Як правило, FRN — порівняно короткострокові інструменти. Їхній купон індексується щодо певних змінних показників грошового ринку, таких як 3- або 6-місячна Лондонська міжбанківська ставка пропозиції — LIBOR (London Interbank Offered Rate), ставка за 90-денними казначейськими векселями США і т. п. Іноді основою для індексації слугують ставки LIBID (London Interbank Bid Rate — Лондонська міжбанківська ставка попиту) або LIMEAN (середня між LIBOR та LIBID). Розмір спреду (надбавки щодо базової ставки) залежить від інвестиційної якості певного випуску FRN та умов, що склалися на ринку. Найчастіше FRN мають мінімальні процентні ставки. Індексація процентної ставки відбувається періодично — кожні 3 або 6 місяців. І, на відміну від "ванільних" єврооблігацій, для FRN характерна щоквартальна сплата процентів.

Існують різноманітні типи FRN.

Часто випускаються євробонди з обмежено плаваючою процентною ставкою, яка має верхній або нижній рівень. Аналогічний інструмент — "мінімаксові" облігації, у яких задаються фіксовані мінімум і максимум плаваючої ставки процента. Позаяк існування "верхніх" обмежень звужує потенційні прибутки інвесторів, то випуск таких FRN потребує встановлення більш високого процентного спреду. Випускаються також FRN із регульованими ставками, коли процентні ставки переглядаються частіше, ніж відбувається виплата процентних доходів. Емітент може пропонувати плаваючу процентну ставку в початковий період і фіксовану — в подальшому.

FRN випускаються головним чином банками і фінансовими компаніями, які використовують цей інструмент для рефінансування своїх активних операцій.

На дві наступні категорії євробондів — конвертовані єврооблігації та єврооблігації з варантом — припадає досить незначна кількість емісій. Разом їхній обсяг становить близько 4 % загального запасу випущених на кінець 2001 р. єврооблігацій.

Конвертовані облігації (Convertible Bonds, або Convertibles) надають інвесторові можливість обміняти борг на інші цінні папери (базові цінні папери) емітента за заздалегідь визначеною ціною (ціною конверсії) у заздалегідь визначений період (період конверсії). У разі конверсії єврооблігацій у базові цінні папери борг за облігаціями не сплачується. Якщо ж такі облігації не конвертуються, вони можуть бути погашені або достроково, або по закінченні терміну їх дії. Як правило, конвертовані облігації мають фіксовану процентну ставку, але завдяки можливості конверсії встановлювана процентна ставка має нижчий рівень, ніж за звичайними єврооблігаціями того ж емітента.

Можливість конверсії може стосуватися як нових облігацій, так і акцій. Наприклад, єврооблігації з фіксованою процентною ставкою можуть конвертуватися в аналогічні облігації з фіксованою ставкою, але з більшим строком обігу. Облігації з плаваючою процентною ставкою — в облігації з фіксованим доходом або в короткострокові боргові цінні папери.

Окремий тип конвертованих єврооблігацій — облігації, які конвертуються в акції (Equity-Linked Bonds). Ціна конверсії базових акцій установлюється на рівні, який перевищує їхню ринкову вартість на момент емісії конвертованих єврооблігацій. З огляду на порівняно низький рівень дохідності конвертованих облігацій це означає, що завдяки випуску таких єврооблігацій емітент отримує можливість залучати фінансування на більш дешевих умовах, ніж у разі випуску звичайних акцій.

Облігації, конвертовані в акції, можуть випускатися як класичні одновалютні облігації або передбачати валютний опціон. Наприклад, єврооблігації в доларах, які конвертуються в акції в євро на основі певного обмінного курсу. Такий валютний курс може бути зафіксований попередньо і зберігатися без змін упродовж усього строку обігу конвертованих облігацій.

Єврооблігації з варантом (Bonds with Warrants Attached) надають інвесторові право купувати цінні папери емітента (найчастіше звичайні акції) протягом визначеного періоду за наперед установленою ціною. Варант може стосуватися державних цінних паперів, корпоративних облігацій, золота, валюти і т. д. Варанти звичайно відокремлені від єврооблігацій, разом з якими вони були випущені, а відтак виступають самостійним обіговим цінним папером.

На відміну від конвертованих облігацій, борг за єврооблігаціями з варантом завжди сплачується, незалежно від того, реалізував своє право купівлі інвестор чи ні. А це означає, що, по-перше, за придбання нових активів, наприклад акцій, інвестор має сплачувати гроші, по-друге, як правило, випуск євробондів із варантом призводить до додаткової емісії в даного емітента. Так, варанти на акції дають змогу інвесторові при купівлі акцій зберігати й ті інвестиції в боргові інструменти, що були зроблені раніше.

Останнім часом на міжнародних ринках облігацій з'явилися нові боргові інструменти, такі, наприклад, як єврооблігації, забезпечені активами, та єврооблігації зі змінним спредом. Ринок єврооблігацій, забезпечених активами, почав розвиватися з середини 90-х років ХХ ст. Уданому разі єврооблігації випускаються на основі пулу іпотек (портфель іпотек зі схожими характеристиками: терміном, процентними ставками, умовами і т.п.), банківських кредитів, кредитних карток чи інших активів, які виступають гарантією боргових виплат за облігаціями. Даний вид єврооблігацій використовується великими компаніями та банками, найчастіше американськими, для управління своїми активами і зменшення вартості залучення коштів. Єврооблігації зі змінним спредом виникли наприкінці 90-х років ХХст. Вони належать до єврооблігацій з плаваючою ставкою, але, на відміну від традиційних FRN, за такими облігаціями переглядається не рівень базової процентної ставки, а рівень спреду. Оскільки спред відбиває інвестиційну якість облігації, то коригування його величини дає можливість обмежити кредитні ризики. Звичайно такі облігації випускаються позичальниками країн, що розвиваються.

Усі розглянуті базові види єврооблігацій можуть бути структуровані відповідно до певних вимог інвесторів або емітентів: наприклад, передбачати індексацію капіталу або процентів на основі ціни певних товарів — золота, нафти або фондового індексу. Тоді вони стають екзотичними єврооблігаціями (Exotics Bonds).

Дата добавления: 2014-12-07