Запитання для перевірки знань 2 страница

Перегляд даних за попередні періоди здійснюється один раз на рік під час підготовцки платіжного балансу за IV квартал та звітний рік.

1. Міжнародне кредитування та фінансування України. Група Світового банку та Україна.

Міжнародні фінансові організації відіграють важливу роль у підтриманні економічних реформ в Україні.

Практичним втіленням цієї підтримки є допомога, що надається нашій країні міжнародними фінансовими організаціями, у вигляді кредитів та позик. Вони використовуються, зокрема для реалізації ключових проектів розвитку вітчизняної економіки, технічної допомоги, прямих інвестицій в економіку України. Загальна спрямованість допомоги міжнародних фінансових організацій нашій країні відповідає статутним цілям цих організацій і передбачає підтримку проведенню економічних реформ, лібералізації та структурної перебудови економіки, розбудові громадянського суспільства в Україні.

Крім того, реалізація інвестиційних проектів розвитку економіки України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, безпосередньо впливає на надходження у країну прямих іноземних інвестицій, оскільки для фінансування цих проектів зазвичай залучаються кошти іноземних інвесторів, країн та організацій-донорів. Необхідно також наголосити на тому, що кредити та позики міжнародних фінансових організацій надаються позичальникам на пільгових умовах, тобто є середньо- та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі процентні ставки. Можливість залучення пільгових фінансових ресурсів є вкрай важливою для України з огляду на гостру потребу в капітальних вкладеннях, яку відчувають виключно усі галузі вітчизняної економіки, тоді як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задовольнити ці потреби.

Світовий банк є багатосторонньою кредитною установою, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинених країн. Серед інституцій Світового банку найактивнішими у забезпеченні фінансування інвестиційних проектів є наступні:

- Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

- Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

- Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ).

Від роботи уряду з МВФ залежить співпраця України зі Світовим банком, який є одним з найбільших її кредиторів. Відновлення співробітництва України з Міжнародним валютним фондом сприятиме залученню в Україну іноземних інвестицій і кредиторів.

Україна отримала кредит на стабілізацію економіки під 4% річних на 15 років. Умовою надання кредиту було збалансування бюджету та впровадження комплексних заходів щодо підтримки банківського сектора України, враховуючи законодавчі зміни, що було схвалено українським парламентом. 10 листопада 2008 року фонд виділив Україні перший транш кредиту на 4,5 млрд дол США. 8 травня 2009 рада директорів МВФ схвалила надання Україні другого траншу кредиту stand by в сумі 2,6 млрд дол США. 31 липня 2009 року МВФ переказав Україні 3,3 млрд дол США третього траншу кредиту stand by.

Подальша співпраця з МВФ сприятиме залученню інвестицій та дозволить Україні стати однією з найпривабливіших в Східній Європі в плані залучення інвестицій. Адже співпраця з МФВ – це потужний сигнал, як для зовнішніх, так і для внутрішніх інвесторів. Для зовнішніх партнерів важливо бачити, що виконується програма співпраці з МВФ.

Одним із вагомих джерел інвестування уряд бачить у реалізації проектів зі Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком. Відповідно до Стратегії партнерства Світового банку з Україною на 2008—2011 рр. і Програми співробітництва з ЄБРР на 2007—2009 рр. передбачається активізувати проекти щодо розвитку енергетичної і транспортної систем країни, об’єктів житлово-комунального господарства.

Європейський інвестиційний банк надає позики і гарантії для фінансування проектів у пріоритетних секторах економіки у наступних напрямах:

по-перше, на проекти розвитку недостатньо розвинутих регіонів;

по-друге, на проекти модернізації, оновлення основних фондів підприємств або розвитку нових видів діяльності, коли ці проекти за своїм масштабом не можуть повністю фінансуватися за рахунок коштів, які є в розпорядженні окремих країн;

по-третє, на проекти, до яких виявляють зацікавленість декілька країн і котрі не можуть повністю фінансуватися за рахунок інших джерел, що є в розпорядженні окремих країн.

Наскільки це можливо, кредити надаються тільки за умови, що використовуються й інші джерела фінансування. Банк може поставити надання кредитів у залежність від організації міжнародних торгів. Банк не фінансує такі проекти, проти яких заперечує держава, на території якої пропонується їх реалізація.

ЄІБ разом з ЄБРР надає фінансову допомогу Україні для кредитування реального сектора економіки.

На сьогодні за підтримки ЄІБ на різних стадіях проектного циклу – ідентифікації ідеї, ініціювання, підготовки та реалізації знаходиться 8 інвестиційних проектів у сфері розвитку транспорту, муніципальної інфраструктури, енергетики та енергозбереження, сума позик за якими складає понад 1 млрд євро (чотири з цих проектів фінансуються спільно з ЄБРР).

На стадії реалізації знаходиться 2 інвестиційних проекти:

 "Український проект європейських доріг України" (транспортна інфраструктура).

 Проект будівництва високовольтної повітряної лінії 750 кВ Рівненська АЕС— Київська (енергетика та енергозбереження).

Стратегія партнерства Світового банку з Україною, яку було прийнято в 2007 році на найближчі три-чотири роки, пропонує допомогу для покращання конкурентноздатності України шляхом спрямування інвестицій до інфраструктури державного сектора економіки (особливо у транспортну галузь та енергозбереження), у розширення технічної допомоги та доступу до кредитних ліній. Крім цього, передбачається забезпечення обміну досвідом у глобальному масштабі для стимулювання інновацій та передачі нових технологій.

За допомогою Міжнародної Фінансової Корпорації вже було проінвестовано наступні проекти:

 «Индустриальный Союз Донбасса» (загальна вартість проекту — 1,1 млрд дол США, з них 100 млн дол США — кредит МФК, 250 млн дол США — синдикований кредит за участю МФК). Надані кошти були спрямовані на модернізацію побудованих більше 100 років назад Алчевського металургійного комбінату та Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського, а також Алчевського коксохімічного заводу.

 «Київобленерго» та «Рівнеобленерго».

МФК надала енергозберігаючим компаніям – "AES-Київобленерго" і "AES-Рівнеобленерго" кредити на $45 млн. Ці кредити мали найбільший термін погашення серед усіх приватних інфраструктурних проектів МФК в Україні. Україна співпрацює з Японією у реалізації проектів на основі схеми «зелених інвестицій». За допомогою схеми «зелених інвестицій» країна зможе розширити рамки співпраці Японії та України, оскільки велика кількість японських компаній, які володіють передовими технологіями енергозбереження, зацікавлені в реалізації цих проектів.

Агентство екологічних інвестицій України та японська Організація розвитку нових енергетичних та промислових технологій (NEDO) на сьогодні вже узгодили близько 20 проектів, які будуть реалізовуватись за «схемою зелених інвестицій».

МФК надає фінансування як у вигляді кредитів, так і у входженні в капітал різних проектів, що спрямовані на розвиток «зелених» технологій. Ще одним важливим напрямком для МФК в Україні буде праця в рамках Фонду чистих технологій. Проекти з енергоефективності у енергоємних секторах української економіки є одним з пріоритетних напрямів діяльності ЄБРР.

Об’єктивним наслідком кредитного співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями є формування зовнішнього боргу держави перед відповідними установами, який є частиною валового зовнішнього боргу країни. Валовий зовнішній борг за станом на певну дату – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків в будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами.

Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікуються:

— за чотирма основними секторами економіки – сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання, банки, інші сектори;

— у розрізі початкових термінів погашення – коротко- та довгострокові;

— у розрізі фінансових інструментів – боргові цінні папери, торгові кредити, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов’язання та зобов’язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг).

Міжфірмовий борг відповідно до вимог керівництва з платіжного балансу не розподіляється ні за секторами економіки, ні за початковим терміном погашення.

Статистичні дані валового зовнішнього боргу країни узгоджуються з відповідними даними міжнародної інвестиційної позиції та платіжного балансу країни. Валовий зовнішній борг розраховується в доларах США.

Для компіляції показників зовнішнього боргу сектора державного управління використовується інформація Міністерства фінансів України про стан державного та гарантованого державою до повернення боргу, в тому числі за зобов’язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями, зарубіжними органами управління, банками та іншими зобов’язаннями. Інформація Мінфіну України щодо зобов’язань за облігаціями зовнішніх державних позик коригується на обсяги купівлі їх резидентами України на зовнішніх ринках. Враховуються також обсяги куплених нерезидентами на ринку України облігацій внутрішніх державних позик та облігацій внутрішніх державних позик, що випущені в рахунок погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Зовнішній державний борг зростає в основному за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації. Аналізуючи стан зовнішнього державного боргу України, який виник в результаті заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, необхідно відмітити, що сума заборгованості постійно зростає. Україна, яка не в змозі погасити заборгованість, натомість приймає нові позики.

З характеристики цільових призначень запозичень з боку МФКО, їх практичного використання та умов повернення випливають і наслідки від них на перспективу. Величезні суми, що позичають Україні міжнародні фінансові установи, призначені для використання на покриття дефіцитів платіжного балансу і державного бюджету країни, а також на консультативно-технічну допомогу. А це значить, що вони не працюють в економіці країни, її виробництві. Тому в такій формі кредити МФКО є тягарем для економіки країни та приводять до непомірного росту зовнішньої заборгованості.

Крім проблем мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні гостро постає проблема відвернення зростання бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу внаслідок знецінення національної валюти. Девальвація збільшує частку доходів держави, виплачувану іноземцям у вигляді основної суми і процентів за державним боргом. Одним з механізмів стримування наростання боргових виплат є посилення валютного регулювання. При такому регулюванні треба виходити з того, що в Україні попит на іноземну валюту великою мірою визначається намаганням населення зберегти вартість своїх заощаджень, заможних фізичних осіб – перевести капітали за кордон, а комерційних банків – заробити на падінні курсу гривні. З огляду на це, необхідно обмежити можливості банків щодо здійснення операцій за власний рахунок (тобто заборонити їм підтримувати відкриту валютну позицію). Підстави для купівлі іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами. Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти.

Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.

Сьогодні Україна має законні підстави добиватися залучення схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов’язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Не варто також виключати і можливість дефолту, оголошення якого суперечить інтересам кредиторів, отже – вони самі намагатимуться не допустити його.

Таким чином, можна зазначити, що співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями має як позитивний, так і негативний ефект для країни. З одного боку, кредити, фінансова та технічна допомога, що надаються міжнародними фінансовими установами, сприяють покращанню економічної ситуації та надають можливість країні владнати як внутрішні кризові ситуації, так і запобігти впливу зовнішніх світових економічних явищ. З іншого боку, залучення великих позик міжнародних фінансових установ призводить до катастрофічного збільшення зобов’язань України перед міжнародними організаціями та поширює політичний та економічний вплив міжнародних економічних установ в Україні.

Врегулювання зовнішньої заборгованості України потребує застосування системного підходу зважаючи на складність процедур управління, що задіяні при цьому. Існує необхідність врахування системної реакції економіки країни, постійного запровадження коригуючих сигналів й аналізу наступних відгуків системи. На підставі цього можна підвищити рівень управління зовнішнім державним боргом, більш ефективно використовувати переваги та можливості здійснення державою зовнішніх запозичень, оптимізувати його структуру, уникнути або пом'якшити негативний вплив, пов'язаний з його обслуговуванням. На сьогодні Україна не належить до категорії країн з надмірним рівнем заборгованості перед міжнародними організаціями. Проте наведені показники не вичерпують усіх ефективних індикаторів рівня зовнішньої заборгованості країни. Оцінка рівня зовнішньої заборгованості з макроекономічного погляду (з позиції платіжного балансу) не враховує навантаження державного бюджету щодо обслуговування зовнішнього боргу (тобто відношення витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу до доходів бюджету), яке має особливе значення для країн, що мають хронічні проблеми з дефіцитом державного бюджету.

У світлі вищесказаного можна виділити той факт, що досить вагому сферу взаємовідносин має Україна із Групою Світового банку.

Отже, Група Світового банку — це міжнародна організація розвитку, мета якої — надавати допомогу країнам — членам Групи на шляху до економічного та соціального прогресу. Вона фінансує свої кредитні операції, здійснювані в Україні, та інших членів Групи з середнім рівнем доходу, шляхом запозичення коштів на світових ринках капіталу. Членами Групи є 181 держава, а керівництво діяльністю Групи здійснює Рада виконавчих директорів, які є представниками держав-учасниць. Україна як учасник-акціонер Банку має 0,77 % акцій. Упродовж останніх десяти років Група Світового банку розширила масштаби своєї діяльності, насамперед у країнах Співдружності незалежних держав (СНД).

До складу Групи Світового банку входять п’ять міжнародних організацій:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — найперша створена в Групі організація, що відкрила свої двері у 1946 р. Сьогодні це найбільша установа, яка на ринкових засадах надає позики країнам, що розвиваються і є головним ініціатором аналогічного фінансування з інших джерел. МБРР надає позики урядам або державним чи приватним юридичним особам при гарантії уряду. Кошти для цього отримуються здебільшого шляхом запозичення на міжнародних ринках капіталу.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена у 1956 р. з метою надання підтримки приватним підприємствам країн, що розвиваються. МФК також є головним ініціатором як місцевих, та і зарубіжних приватних інвестицій. Її кредитно-інвестиційна діяльність базується на принципі брати на себе ринковий ризик разом з приватними інвесторами.

Міжнародна асоціація розвиту (МАР) була створена у 1960 р. з метою забезпечення на пільгових умовах фінансування країн з низьким рівнем доходу, які не мають кредитоспроможності для отримання позик у МБРР.

Міжнародний центр розв’язання спірних питань у сфері інвестицій увійшов до Групи Світового банку у 1966 р. з метою надання узгоджувальних та арбітражних послуг під час вирішення спірних питань між іноземними інвесторами і урядами країн-позичальників, що виникають безпосередньо у процесі впровадження інвестицій.

Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ) було створене у 1988 р. для забезпечення страхування некомерційних інвестиційних ризиків і надання технічних послуг, які сприяють надходженням інвестицій. БАГІ також поширює інформацію стосовно інвестиційних можливостей.

Відносини України та Світового банку розвивалися таким чином.

3 вересня 1992 р. Україною було підписано оригінал (від 1945 р.) Статуту МБРР на церемонії у Державному департаменті США (де зберігається документ). Україна стала 167 членом Банку, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол США) акціонерного капіталу.

З 1992 р. Україна і Світовий банк співпрацюють задля забезпечення успішного впровадження реформ в Україні. Було розпочато низку спільних проектів для поліпшення підприємницького середовища та ситуації у соціальному секторі, здійснення адміністративної реформи та ін. Сьогодні Уряд і Світовий банк працюють над близько 50 проектами: позиками, ґрантами та економічними дослідженнями.

Світовий банк співпрацює з українськими урядовими структурами, неурядовими організаціями, багатосторонніми інституціями і донорами. Він пропонує гнучкі схеми кредитування спільних з Урядом проектів. Участь донорів і неурядових організацій у проектах України та Світового банку є важливим чинником для досягнення успіху. Крім того, для підготовки проектів в Україні, Цей банк залучає грантові ресурси на безоплатній основі.

Світовий банк постійно надає допомогу уряду України у розробленні та впровадженні економічних реформ шляхом надання консультацій, здійснення спільних економічних досліджень та затвердження позик для здійснення реформ (табл. 13.1). Програму реформ, яку було проголошено 1994 р. і яка отримала новий імпульс на початку 2000 р., було підтримано такими позиками Всесвітнього банку, як інституційна позика у 1993 р., реабілітаційна позика у 1994 р., структурні позики на розвиток підприємств у 1996 та 1998 рр., сільськогосподарського сектора у 1996 р., фінансового сектора у 1998 р., перебудову вугільної галузі у 1996 р. тощо.

У контексті ознайомлення участі України в міжнародних фінансових інститутах доречним буде розглянути деякі моменти щодо позиції України в Міжнародному валютному фонді.

Квота України в Міжнародному валютному фонді.

Для кожної держави — члена МВФ установлюється виражена в СДР квота (внесок), що сплачується нею до МВФ. Розмір квоти залежить від масштабів економіки і стану держави-члена і визначається Радою керуючих. До 25 % квоти сплачується в СДР чи інших прийнятних резервних активах, решта — у власній валюті держави-члена. Залежно від квоти у МВФ визначається кількість голосів держави в керівних органах Фонду, сума СДР при розподілі, обсяг одержання кредитів. Кожні п’ять років квоти переглядаються. Одинадцятий загальний перегляд квот було завершено 31 березня 1998 р.

Авуари в СДР — активи України в СДР, що міститься в МВФ і є частиною її міжнародних резервів. СДР є міжнародним резервним активом, який було створено Фондом у 1969 р. для задоволення довгострокових потреб світового суспільства в поповненні існуючих міжнародних резервів.

Резервна позиція у МВФ — це вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються на базі співвідношення активів Фонду у валюті даної держави та розміру її квоти у Фонді як різниця між квотою і авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів Фонду, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої відсотка від квоти держави-члена.

Резервна позиція у Фонді є частиною міжнародних резервів держави-члена.

Загальна сума заборгованості за кредитами і позиками Фонду — це зобов’язання України перед МВФ щодо використання його ресурсів та наданих ним кредитів.

1. Зарубіжні інвестиції в Україні

В III кварталі 2009 р. держкомстат зафіксував найменший з початку року чистий приплив іноземних інвестицій — 1,17 млрд. дол., хоча із країни вивели всього 147 млн дол. Левову частку капіталу інвестори направили у фінансовий сектор, торгівлю та нерухомість. Втім, подальший приплив інвестицій під загрозою.

Обсяги прямих інвестицій в Україну станом на 01.04.2010р. (млн дол США і у % до підсумку)

Усього 32895,7 млрд дол США 100,0%

у тому числі

Ø Кіпр 6695,2; 20,4%

Ø Німеччина 6659,6; 20,2%

Ø Нідерланди 2757,3; 8,4%

Ø Австрія 2352,8; 7,2%

Ø Сполучене Королівство 2123,9; 6,5%

Ø Російська Федерація 1844,8; 5,6%

Ø Сполучені Штати Америки 1466,4; 4,5%

Ø Швеція 1202,8; 3,7%

Ø Вiрґiнськi острови, Британські 1155,8; 3,5%

Ø Франція 1145,9; 3,5%

Ø Польща 702,6; 2,1%

Ø Швейцарія 632,9; 1,9%

Ø Угорщина 486,1; 1,5%

Ø Інші країни 3669,6; 11,0%

Характеризуючи сучасний стан інвестицій в Україні, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. При розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності України, беручи до уваги розвиток таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров'я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційну сферу, наша держава, згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься у «Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2007—2008», знизилась з 69-ї до 73-ї позиції із 131 країни світу. Падіння рейтингу України пов'язано з низькою продуктивністю економіки. Для України було виділено як конкурентні переваги, так і бар'єри. До переваг віднесено гідну вищу освіту, розмір державного боргу, вартість робочої сили, залізничну мережу, інноваційний потенціал. Лімітуючі фактори склали торговельні бар'єри, інвестиційне законодавство, прозорість державної політики, надійність банківської системи, митні процедури.

Євро — найпоширеніша валюта у інвестуванні.

Водночас експерти ООН відносять Україну до двадцятки найпривабливіших для прямих іноземних інвестицій країн. Пояснення привабливості України полягає в тому, що раніше вкладення у неї розглядалися як інвестиції у дочірній регіон Росії. «Помаранчева» революція генерувала переусвідомлення ситуації, унаслідок чого Україну почали розглядати як повноцінну європейську державу. Водночас представники багатьох іноземних компаній відкрито стверджують, що надходження масштабних інвестицій в Україну ускладнюється відсутністю стабільності навіть на короткий проміжок часу. Унаслідок цього привабливість українських компаній для іноземних інвесторів не зменшується, але деякі з них займають вичікувальну позицію.

Література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч­ник. —К.: Знання: КОО, 2005.

2. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підруч­ник. — К.: Знання - Прес, 2006. — 311с.

3. Боди, Зви, Мертон, Роберт. Финансы: Учеб. пособие: Пер. с англ. — М.: Вильямс, 2000. — С. 509—554.

4. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. — С. 363—390, 433—692.

5. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 4-те вид., випр. та допов. — К.: Знання: КОО; — Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ. — 566 с.

6. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. — М.: Прогресс, 1992. — С. 309—324.

7. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 2002. — С. 447—560.

8. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 276—298. — (Серия «Homo faber»).

9. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000.

10. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. — К.: Основи, 1999.

11. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; за заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 392 с.

12. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Науч. ред. д-р экон. наук, проф. В. В. Круглов. — М.: ИНФРА-М, 2000.

13. Оспіщев В.І., Близнюк О.П., Кривошей В.В. Міжнародні фінанси: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 335с.

14. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 2004.

15. Петрашко Л. П.Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.

16. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 66—105.

17. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підруч. для магістрантів з міжнар. економіки і держ. служби. — Т.: Екон. думка, 2001. — С. 294—361.

18. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київський нац. торгово-екон. ун-т, 2000.

19. Шило В.П., Боровська С.С., Ільїна С.Б., Іванова Н.С. Міжнародні фінанси: Теоретично-практичний посібник. – К.: Кондор, 2010. – 346с.

20. Мозговий О. М., Оболенська Т. Є., Мусієць Т. В. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.

Дата добавления: 2014-12-07