Оборотний капітал

Тема № 8

Питання для теоретичної підготовки:

1. Поняття, склад і структура оборотного капіталу

2. Нормування витрат матеріальних ресурсів

3. Показники використання матеріальних ресурсів

4. Джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів

5. Оборотні кошти підприємства, їх структура

6. Джерела формування оборотних коштів підприємства

7. Нормування оборотних коштів підприємства

8. Оборотність оборотних коштів, показники оборотності

9. Вплив оборотності оборотних коштів на кінцеві результати роботи підприємства

10. Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних коштів підприємства

Список використаної літератури

1. Поняття, склад і структура оборотного капіталу

Кінцева мета товарного виробництва формується на основі використовування продуктивного капіталу. Його складовою частиною є оборотний капітал, або оборотні кошти.

Оборотні кошти промислового підприємства складаються з оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди -це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю спожи­вається в кожному технологічному циклі ви­готовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках, нази­вають виробничо-технологічною структурою оборотних фондів.

Ця структура має відмінності залежно від:

характеру виробництва;

тривалості технологічного циклу;

видів продукції;

територіального розміщення виробництва та ін.

Ефективному використанню матеріальних ресурсів сприяє їх нормування.

2. Нормування витрат матеріальних ресурсів

Норма витрат матеріальних ресурсів -це граничнодопустима кількість сировини, ма­теріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці про­дукції визначеної якості.

Основні та деякі допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, допоміжні матеріали для обслугову­вання обладнання нормуються на одиницю часу його роботи.

КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМ ВИТРАТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ:

Період дії:

перспективні;

річні;

поточні.

Призначення:

норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів.

Масштаб застосування:

індивідуальні;

групові.

Ступінь деталі­зації номенклатури матеріалів:

специфіковані;

зведені.

Ступінь деталізації об'єкта норму­вання:

на одиницю продукції;

на деталь;

на вузол.

Структура норми витрат (Н_в) має вигляд:

де: В_ч - чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, ро­боти натур, од.;

В_відх - технологічно неминучі відходи та втрати, натур, од.;

р - інші втрати, що виникають у процесі транспортуван­ня, зберігання тощо.

Методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

Аналітично-розрахунковий (ґрунтується на аналізі конструкції виробу, експериментів, виробничих умов та ін.);

Дослідно-виробничий (на основі дослідних випробу­вань безпосередньо на робочих місцях; використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інстру­менту);

Звітно-статистичний (на основі даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування).

3. Показники використання матеріальних ресурсів

У системі показників ефективності використання мате­ріальних ресурсів основним є матеріаломісткість.

Абсолютна матеріало­місткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої про­дукції.

Питома матеріаломіст­кість - це витрати основ­них видів сировини і мате­ріалів на одиницю експлу­атаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломі­сткість (М_м) відображає вартість всіх матеріальних

затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовле­ної продукції. її можна обчислити:

де: М₃ - загальна сума матеріальних затрат, грн.;

Q, N- обсяг виготовленої продукції в грошовому і нату­ральному вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (М_в):

4. Джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів

Основними джерелами економії сировини і матеріалів є:

Зниження ваги виробів;

Скорочення відходів і втрат сировини та матеріалів;

Використання відходів;

Використання вторинної сировини;

Зменшення і ліквідація браку.

Шляхи економії матеріальних ресурсів:

1) виробничо-технічні (якісна підготовка сировини до виробничого споживання, вдосконалення конструкції виро­бів, комплексна переробка сировини, застосування безвід­ходних та маловідходних технологій);

2) організаційно-економічні (підвищення рівня науко­вості нормування, розробка технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів).

5. Оборотні кошти підприємства, їх структура

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу, становлять оборотні кошти підприємства.

Оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова про­дукція на складах підприємства. До ненормованих належать: відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові гро­шові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.

Структура оборотних коштів характеризується спів­відношенням окремих елементів у загальному її обсязі, яке виражається у відсотках. Ця структура може бути досить різною залежно від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів аван­сується в оборотні фонди, а 1/3 - у фонди обігу.

6. Джерела формування оборотних коштів підприємства

За джерелами формування оборотні кошти підприєм­ства поділяються на:

власні;

залучені.

Власні оборотні кошти - це ті, які виділені підприємст­ву при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибут­ку, а також внаслідок використання стійких пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використову­ються в господарському обороті підприємства - резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, за­боргованість по заробітній платі та ін.).

Залучені оборотні кошти - це кредити банків, креди­торська заборгованість та інші пасиви.

7. Нормування оборотних коштів підприємства

Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вар­тості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Процес встановлення нормативу оборотних коштів, не­обхідних для нормальної діяльності підприємства, назива­ється нормуванням.

Основним методом нормування оборотних коштів є ме­тод прямого рахунку.

Норматив власних оборотних коштів у виробничих за­пасах (Н_{вир.зап}) визначається шляхом множення денної по­треби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу, в днях (3_дн):

Денна потреба визначається за формулою:

де: М_заг - загальна річна потреба в даному виді ресурсів, на­тур, одиниць, грн.

де: N_i - маса (площа) заготовки однієї деталі (виробу) і- гови­ду, натур, одиниць.

Масу (площу) заготовки знаходимо виходячи із коефіці­єнта використання матеріалу (К_{вик.матер}) і чистої ваги деталі (виробу) (М_і):

Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві (Н_нзв) визначається за формулою:

де: С_р - собівартість річного випуску продукції, грн.;

Т_ц - тривалість циклу виготовлення продукції, днів;

К_нз - коефіцієнт наростання затрат.

Норматив оборотних коштів в запасах готової продукції (Н_гп) визначається як добуток одноденного випуску продук­ції за виробничою собівартістю (В_д) на норму запасу готової продукції на складі, у днях (З_дн):

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх пері­одів (Н_{майб.пер}) розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду (В_поч) і суми витрат, які слід буде зроби­ти у плановому році (В_пл), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (В_{погаш.пл}):

Сукупний норматив власних оборотних коштів підприємства (Н_сукупн) обчислюється:

8. Оборотність оборотних коштів, показники оборотності

Оборотні кошти підприємства перебувають у безперерв­ному русі, переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот оборотних коштів, виміряний у часі, називається їх оборотністю.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум гро­шових коштів для здійснення процесу виробництва і реалі­зації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

коефіцієнт оборотності;

коефіцієнт завантаження;

тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (К_обор) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік про­дукції (РП) до середньорічного залишку нормованих обо­ротних коштів (S_ноз):

Коефіцієнт завантаження (К_зав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підпри­ємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Т_об) показує тривалість одного обороту оборотних коштів, у днях, і визначається:

9. Вплив оборотності оборотних коштів на кінце­ві результати роботи підприємства

Оборотність оборотних засобів безпосеред­ньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (∆ П), одержаного за рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

де: П_р.баз - прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн.;

S_баз, S_зв - відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн.;

РП_баз - обсяг реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рента­бельності визначається за формулою:

де: ∆ Р - зміна рівня загальної рентабельності за рахунок змі­ни середніх залишків нормованих оборотних засобів, %;

П_бал.зв - балансовий прибуток у звітному році, грн.;

S_сер.зв - середньорічна вартість основних виробничих фон­дів у звітному році, грн.;

Р_зв - загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

10. Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних коштів підприємства

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись приско­ренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів - раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення норму­вання, ліквідація наднормативних запасів, налагодження ро­боти транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу - раціональна організація збуту продук­ції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе­лів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне під­приємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Список використаної літератури:

Дата добавления: 2014-12-07